.

Імунозалежність клінічного перебігу псоріазу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
125 2584
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О.ОБОГОМОЛЬЦЯ

КОЛЯДЕНКО КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК
616.517+615.831-074/-079

Імунозалежність клінічного перебігу псоріазу

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук

Київ- 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.
Богомольця

Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Свирид Сергій Григорович, Національний
медичний університет імені О.О. Богомольця, професор кафедри шкірних та
венеричних хвороб з

курсом проблем СНДу

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Буянова Олександра Василівна,
Івано-Франківська

державна медична академія, завідуюча кафедрою шкірних та венеричних
хвороб

кандидат медичних наук, професор Рижко Павло Петрович, головний лікар
Харківського обласного шкірно-венерологічного диспансеру.

Провідна установа :Доцецький державний медичний університет імені М.
Горького

Захист відбудеться “___”________________2004 р. о ______ на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному
університеті

імені О.О. Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул.Шовковича,39/1,
Центральна

міська клінічна лікарня, корпус, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібіліотеці Національного медичного

імені О.О. Богомольця (03057, м.Київ, вул.Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий “___”________________2004 року

Учений секретар спеціалізованої вченої

ради Д 26.003.02, доктор медичний наук,

професор
С.Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз відноситься до групи найбільш поширених
шкірних захворювань. Його популяційна розповсюдженість сягає 2-4%
(Ющишин М.І. та ін., 2000; Буянова О.В., Гринюк С.М., 2001).
Нез’ясованість етіології, мультифакторність патогенезу,
хронічно-рецидивуючий перебіг, досить частий розвиток ускладнених форм,
призводячих до тривалої втрати працездатності, відсутність
високоефективних методів лікування надають псоріазу статус не лише
медичної, а й соціальної проблеми.

Базовими патогенетичними чинниками дерматозу визначаються імунні
порушення (Economidon j. et. al., 1999; Романенко В.Н., Баринова М.Э.,
2001; Бочаров В.А. та ін., 2003). Гістохімічні дослідження біоптатів
шкіри з вогнищ ураження дозволили встановити, що провідними целюлярними
елементами дермальних інфільтратів виступають Т-лімфоцити. Чільне місце
у складі морфологічного субстрату клінічних проявів захворювання
посідають також клітини моноцитарно-макрофагального ряду та Лангерганса.
Доведена експерсія HLA-DR комплексу на частині кератиноцитів свідчить
про зміну їх імунологічного фекотину та відображає здатність активувати
епідермальні Т-лімфоцити, продукувати цитокіни, котрі викликають
гіперпроліферацію епідермісу (Шейнкман В.Л., 2000; Димант Л.Е., 2001).

Незаперечною складовою частиною розвитку дерматозу виступають і
аутоімунні процеси. Відкладення органоспецифічних комплексів
антиген-антитіло призводить до каскаду аутоагресивних реакцій з
вивільненням біоактивних речовин, обумовлюючих патогістологічні зміни
та клінічний перебіг захворювання (Белозоров А.П., 2000; Сорокина И.В.,
2000).

Слід зазначити, що псоріазу притаманна варіабільність розвитку
імунопатологічних змін, котрі можуть поєднуватись, або стадійно
змінювати одна одну (Шевченко Т.И., Шлопов В.Г., 2001; Селезньов О.О.,
2002). Це створює значні труднощі у виборі підходу до терапевтичного
втручання. Незважаючи на багаточисельність запропонованих методів і
засобів лікування хворих на псоріаз, їх ефективність залишається досить
низькою (Weinstein Y. D., White Y. M., 1993; Шилов В.Н., Сергієнко
В.И., 1998; Курдина М.И. 2002).

Таким чином, імунопатогенетичні аспекти псоріазу носять розгалужений
характер. Залишається відкритим питання їх взаємозв’язку з клінічним
перебігом захворювання. Не окреслена асоційованість виникаючих імунних
порушень. Наявні дослідження патогенетичних чинників носять розрізнений,
інколи, хаотитично нагромаджений характер. Нез’ясованими залишаються
критерії оцінки глибини спостерігаємих імунних порушень. Відсутній
структурований комплексно-диференційований підхід до терапевтичної
тактики. Це і люструє доцільність подальшого вивчення
імунопатогенетичних механізмів псоріазу з метою визначення ланок,
підлягаючих лікувальній корекції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами кафедри.

Дисертація виконана за тематикою науково-дослідної роботи кафедри
шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного
медичного університету імені О.О. Богомольця і є фрагментом комплексної
теми “Розробка нових методів діагностики і лікування хронічних
дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом” (державний
реєстраційний номер 0101U000265). Дисертант в комплексній темі
виконувала окремі фрагменти.

Мета дослідження. Встановити залежність особливостей клінічного
перебігу псоріазу від змін імунологічного статасу хворих.

Завдання дослідження.

Вивчення показників клітинної ланки імунитету у хворих на псоріаз.

Визначення ролі цитонінового профілю у розвитку дерматозу.

Окреслення стану фагоцитарної реакції у хворих на псоріаз.

Дослідження імунокомплексних аспектів псоріазу.

Визначення конкордантності змін імунного статусу з клінічним перебігом
захворювань.

Визначення взаємозв’язку між патогенетичними ланками псоріазу.

Обгрунтування диференційованої терапевтичної тактики з урахуванням стану
чинників-мішеней для дії імунотропних засобів.

Об’єкт дослідження. Хворі на псоріаз (115 пацієнтів).

Предмет дослідження. Особливості клініко-імунного перебігу псоріазу.

Методи дослідження.

Клінічні – встановлення діагнозу, визначення клінічної форми і стадії
захворювання.

Лабораторні – загальні, біохімічні, рентненологічні.

Імунні – визначення показників клітинної ланки імунитету, неспецифичної
резистентності, цитокінового профілю.

4. Статистичні – оцінка достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна.

Вперше проведений інтегральний аналіз стану імунних механізмів, розвитку
псоріазу. Доведена обумовленість недостатності Т-клітинної ланки
резистентності пригніченням регулятарного та інтактністю цитотоксичного
чинників.

Вперше встановлена різновекторність змін цитокінового профілю, глибина
яких залежить від клінічного перебігу псоріазу.

Виявлена дискоординація зрушень нейтрофільного та моноцитарного
фагоцитозу. Показана неоднорідкість імунокомплексних змін при псоріазі.

Вперше визначена асоційованість гетерогенних патогенетичних чинників.

Вперше окресленні “умови” маркери імунопатогенезу псоріазу. Встановлений
вплив особливостей виникаючих патогенетичних порушень на клінічний
перебіг дерматозу.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені “умовні” маркери
розвитку псоріазу, котрі відображають клініко-імуний перебіг
захворювання. Доведено, що вони можуть вважатися мішенями для дії
призначаємих засобів патогенетичної корекції.

Обгрунтована доцільність призначення комплексно-диференційованої
терапії хворих на псоріаз з урахуванням стану “умовних” маркерів і
клінічного перебігу дерматозу.

Доведена асоційованість виникаючих імунних порушень з особливостями
клінічних проявів захворювання дає можливість адекватно контролювати
ефективність лікування та прогнозувати подальший розвиток патологічного
процесу.

Наукові положення дисертації впроваджені у практику Київського обласного
шкірно-венерологічного диспансеру, Київського міського
шкірно-венерологічного диспансеру №2, шкірно-венерологічного відділення
міської клінічної лікарні №14 міста Києва.

Результати дисертаційних досліджень впроваджені в навчальний процес
кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Одержано патент на винахід.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею
автора. Разом з науковим керівником, проф. С.Г. Свиридом, визначені
мета та завдання дослідження, обговорені та сформовані висновки роботи
та практичні рекомендації. Здобувачем самостійно проведено огляд і
аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури за обраною темою, виконано
клінічне обстеження хворих, проаналізовані та інтерпретовані дані
імунологічних досліджень, статистично оброблені дані наукових
досліджень, написані всі розділи роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи
доповідались та обговорені науково-медичних конференціях студентів та
молодих вчених (м. Київ, 1999, 2000), третьому міжнародному медичному
конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 1999), Міжнародному
з’їзді онкологів (Київ, 2000), Міжнародній медичній конференції,
“Фундаментальные науки и прогрес клинической медицины (Москва, 21001),
Конгресі Європейської академії дерматології та венерології (Чехія,
Прага, 2002), Міжнародному когресі з дерматології (США, Флорида, 2003),
Всеукраїнський науково-практичній конференції “Пузирні та інші
імунозалежні дерматози” (Одеса, 2003), Всеукраїнський науково-практичній
конференції присвяченій 120-річчю заснування кафедри шкірних і
венеричних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця (Київ, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць,
серед яких 4 статті фахових журналах, що включені до списку ВАК України
та патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу,
огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, загальної
клінічної характеристики хворих, 4 розділів власних досліджень, аналізу
та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає
142 сторінки, включаючи 31 таблици, 12 малюнків; список використаних
джерел включає 189 найменувань, зокрема, 102- кирилецею та 87-
латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Було проведене комплексне
клініко-лабораторне обстеження 115 хворих на псоріаз. Групу порівняння
склали 15 здорових осіб. Стан імунної системи досліджували у 45 хворих.

В периферичній крові визначили відносну та абсолютну кількість СД 3+, СД
4+, СД 8+, СД 16+, СД 22+, СД 95+ клітини, використовуючи набір
моноклональних антитіл серії Len фірми “Becton Dickinson” (USA) і прилад
Fascan (“Becton Dickinson”, USA) за методом дво-та тракольорової
цитофлуорометрії. Вміст Jg G. A. M у сироватці крові визначили за
методом Manchini (1965) з використанням моноспецифічних сироваток проти
імуноглобулінів людини (НДІ спідеміології та мікробіології, м. Нижний
Новгород, Росія). Цік у сироватці крові визначили шляхом преципітації в
пометиленгликолі та електрофотометрії ( Digcon M. et ul., 1977). Вміст
IL-I?1-2, -4,-6,12, ?-TNF, INF-? у сироватці крові визначили за
допомогою імуноферментного аналізу на апараті “STAT-FAX-303PLUS” з
використанням тест-системи ТОВ “Протеі-новий контур”, м.
Санкт-Петербург, (Росія), відповідно до рекомендацій, запропонованих
виробником. Рівні ФJ, ФJ, спонтане та індуковане НСТ-тестування
нейтрофілів і моноцитів периферичної крові досліджували відповідно до
загально-прийнятих методів (Медзолевский А.Ф. и др., 1994; Спивак Н.Я. и
соавт., 2002).

Статистичне опрацювання результатів досліджень проводили за стандартними
методиками варіаційної статистики з використанням комп’ютерних програм
Microsooft Excel 2000.

Результати роботи та їх обгрунтування. Проведені дослідження
присвячені вивченню асоційованості клінічного перебігом псоріазу з
імунним статусом у хворих та обгрунтуванню диференційованого підходу до
лікування захворювання.

Під нашим спостереженням знаходилось 115 хворих на псоріаз (59 чоловіків
і 56 жінок) у віці від 17 до 75 років. Тривалість захворювання
коливалась від 2 місяців до 27 років. Серед причин, провокуючих
виникнення дерматозу, хворі найчастіше, вказували на нервово-психічні
(розлади 33%) 39 пацієнтів та бактеріально-вірусні інфекції 17 (14,8%)
пацієнтів. Але слід зауважити, що 37 (32,2%) осіб не змогли окреслити
можливу причину маніфестації псоріазу.

Супутня патологія спостерігалась у 64 (55,7%) хворих. Найчастіше вона
була представлена захворюваннями щлунково-кишкового тракту
(гастродуоденит, гепатохолецистит, панкреатит, виразкова хвороба шлунка
та 12-палої кишки) – у 23 (20,0%) пацієнтів, серцево-судинної (ішемічна
хвороба серця, стенокардія спокою та напруження, міокардит, гіпертонічна
хвороба) – у 19 (16,5%) осіб, нервової (вегето-судинна дистонія,
астено-невротичний синдром), дихальної (бронхіт, запалення легенів) та
сечо-статевої (пієлонефрит, цистит) систем , відповідно, 6 (5,2%), 5
(4,4%) і 4 (3,5%) хворих.

Серед перенесеної патологї домінували гострі респіраторно-вірусні
інфекції та різноманітні травми, котрі спостерігались, відповідно, у 104
(90,4%) і 24 (20,9%) пацієнтів.

Дебют і рецидив дерматозу найчастіше виникали в осіннє-зимовий період –
у 79 (68,7%) осіб, у 3 (2,6%) – у весінньо-літній. У 23 (20,0%) хворих
перебіг псо-

ріазу не зазнавав сезонного впливу. 10 (8,7%) осіб спостерігались під
час дебюту захворювання.

Розповсюджена форма псоріазу, без ускладнених явищ, діагностована у 65
(56,5%) хворих, дисемінована, з артропатією, – у 19 (16,5%),
еритродермічна з ураженням суглобів у 10 (8,7%) обмежена без ускладнень-
у 10 (2,7%) себорейна – у 4 (3,5%), ексудативна – у 3 (2,6%),
пустульозна – у 3(2,6%) і обмежена, з явищами артропатії – у 1 (0,9%)
хворого.

У переважної більшості (98-85,2%) пацієнтів спостерігалась прогресуюча
стадія захворювання, 17 (14,8%) осіб постраждали на стаціонарний перебіг
дерматозу. 98 (85,2%) хворих в минулому лікувались у спеціалізованих
шкірно-венерологічних закладах, або, самостійно з використанням
традиційних засобів терапевтичного втручання. Псоріатична
оніхопатія діагностована у 89 (76,5%) пацієнтів. Слід зазначити, що у
48 (41,7%) хворих спостерігався різноманітньої інтенсивності свербіж.

Таким чином, розподіл спостерігаємих пацієнтів за статтю, віком,
клінічним перебігом псоріазу відповідає популяційним особливостям
захворювання.

Дослідження стану імунної системи нами було проведено у 45 хворих на
псоріаз. Доведено, що у таких пацієнтів Т-клітинної ланки
резистентності, залежна від клінічної форми та стадії патологічного
процесу. Так, рівень СД3+ і СД4+елементів найбільш виразно зменшувався у
хворих на псоріатичну еритродермію з ураженням суглобів, сягаючи,
відповідно, 41,33+0,45% ( у здорових осіб – 67,32 + 0,98%; р i? - " $ :

@

l

n

X|AE

i

?

&

&

F

&

ue

oeoeoeoeoenoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoenaaaaaa

Xід клінічного перебігу дерматозу. У хворих з псориатичною
еритродермією та артропатією цей показник складав 8,82±0,34 ум.од., з
розповсюдженим псоріазом і артропатією – 7,92±0,30 ум.од.,
дисемінованим без ускладнень – 7,45±0,21 ум.од., обмеженим – 6,01±0,15
ум.од. При прогресуючій стадія дерматозу рівень Ф4 нейтрофілів становив
– 7,73±0,34 ум.од., а стаціонарній – 6,58±0,29 ум.од.

Аналогічною залежністю від клінічного перебігу псоріазу відзначався
підвищений рівень ФІ моноцитів. У пацієнтів з псоріатичною
еритродермією та артропатією він сягав 39,97±0,52%, з розповсюдженим,
та артопатечим псоріазом – 37,63±0,27%, дисемінованим, без ускладнень-
36,19±0,45%, обмеженим – 29,44±0,34%. У хворих з прогресуючою стадією
дерматозу цей показник складав 37,95±0,43%, стаціонарною – 33,58±0,51%
ФІ моноцитів не зазнавала такого вагомого впливу клінічного перебігу.
Так, у пацієнтів з еритродермією та артропатією становив 10,31±0,22
ум.од., розповсюдженим псоріазом, без ускладнених явищ, – 9,71±0,16
ум.од., дисемінованим і суглобопатією – 10,12±0,23 ум.од., обмеженим –
9,02±0,12 ум.од

У хворих з прогресуючою стадією дерматозу ФІ моноцитів сягало 10,17±0,19
ум.од., стаціонарною – 9,32±0,24 ум.од.

Отже, у осіб, страждаючих на псоріаз, спостерігається дискоординація
фагоцитарної здатності нейтрофілів, котра проявляється з підвищенням
поглинальної активності клітин і несуттєвими змінами кількості
целюлярних елементів, що забезпечують реалізацію цієї ланки природньої
резистентності. Моноцитарний фагоцитоз у таких пацієнтів
характеризується конкордантною стимуляцією означених складових
компонентів неспецифічного захисту макроорганізму. Але, окреслену
залежність від клінічного перебігу дерматозу мають, лише рівні ФІ
нейтрофілів і Ф1 моноцитів, що свідчить про “умовномаркерну”
належність цих показників.

Визначення кисневозалежного метаболізму фагоцитів периферичної крові у
хворих на псоріаз дозволило виявити пидвищення рівнів сНСТ- і IНСТ –
тестів нейтрофілів, котрі склали, відповідно, 25,63±0,54% ( у здорових
осіб – 21,56±0,44%; р0,05), I M – 1,97±0,12
г/л (р0,05),
2,41±0,07 г/л (р>0,05) і 2,03±0,05 г/л (р0,05).

Необхідно зазначити вивчену нами суттєву залежність рівнів ЦІК від
стадій дерматозу. Так, у хворих з прогресуючим перебігом захворювання
концентрація низькомолекулярних ЦІК становила 279,18±4,68 опт.од.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020