.

Роль холінергічних механізмів у патогенезі епілептичного синдрому (експериментальне дослідження) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
112 2826
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАЩЕНКО Ольга Анатоліївна

УДК 615.213.015.2+557.146.1

Роль холінергічних механізмів у патогенезі епілептичного синдрому
(експериментальне дослідження)

14.03.04 – патологічна фізіологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки
і техніки України, Шандра Олексій Антонович, Одеський державний медичний
університет МОЗ України, завідувач кафедри нормальної фізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ
України, завідувач кафедри загальної та клінічної патологічної
фізіології

доктор медичних наук Кришталь Микола Васильович, Національний медичний
університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, професор кафедри
патологічної фізіології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім.

М. Горького МОЗ України, кафедра патологічної фізіології, м.Донецьк

Захист відбудеться “18” лютого 2004 р. о 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України (65026, м. Одеса, пров.
Валіховський,2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету: (65026, м. Одеса, Валіховський пров.,3).

Автореферат розісланий “16” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доцент

Годован В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними Міжнародної Протиепілептичної Ліги і
Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, епілепсія відноситься до
одного з найбільш поширених порушень діяльності ЦНС і є тривалим,
схильним до прогресування нервово-психічним захворюванням різної
етіології, яке проявляється пароксизмальними і більш-менш стійкими
психічними порушеннями (Бурд Г.С., 1995; Janca A. et al., 1997; Engel
J.Jr., 1998) QUOTE “” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00ёT\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt\11Engel 1998 #40412\00\11\00 QUOTE
“” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00ЮT\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt#Janca, Prilipko, et al. 1997
#40420\00#\00 . Захворюваність на епілепсію в різних країнах
коливається від 49 до 100 випадків на 100000 населення (Sirven J.I.,
Glosser D.S., 1998) і трохи вища в розвиваючихся країнах, а також в
країнах Сходу (Jallon P., 1997;Wieser H.G., Silfvenius H., 2000 ).

Частота захворювання на хронічну епілепсію складає від 1 на 200
пацієнтів (Lhatoo S.D. et al., 1999) до 4-10 на 1000 пацієнтів (Everitt
A.D., Sander J.W., 1999). Серед численних ускладнень при хронічній
епілепсії найбільш загрозливим є епілептичний статус (Scott R.C.,
Neville B.G., 1999; Tuunanen J. et al., 1999; Tagawa T. et al., 1999;
van Stuijvenberg M. et al., 1999) QUOTE “” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00–b\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt&Tuunanen, Lukasiuk, et al. 1999
#31886\00&\00 QUOTE “” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00Бs\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt#Tagawa, Itagaki, et al. 1999
#36983\00#\00 QUOTE “” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00Нu\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt2van Stuijvenberg, van Beijeren, et al.
1999 #39265\002\00 . Пов’язана з ним смертність залишається досить
значною (Tomson T., 2000) і складає за даними P.Kwan & M.J.Brodie (2000)
– 30-50% усіх смертей при хронічній епілепсії. Наведені дані свідчать
про необхідність детального вивчення механізмів хронічної епілептичної
активності (ЕпА), умов і механізмів її формування і припинення.

Слід зазначити, що дані про причини і механізми формування підвищеної
судомної готовності та ЕпА залишаються недостатньо вивченими і
суперечливими. У ряді досліджень розпочата спроба дослідження ролі
різних медіаторних систем мозку в поширенні ЕпА. Подібність поведінкових
і електрографічних змін, що спостерігаються при електростимуляційному
кіндлінзі, а також при хімічному кіндлінзі, викликаному мікроін’єкцією
карбахолу до мигдалика, дозволило висловити припущення про участь
холінергічної системи в розвитку кіндлінга (McNamara J.O., 1999;
Engelborghs S., D’Hooge R., De Deyn P.P., 2000) QUOTE “” ADDIN
PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00XO\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt\1EWasterlain & Jonec 1983
#12290\00\1E\00 . Доведено також зниження активності холінестерази в
деяких утвореннях мозку при кіндлінгових судомах (Noda Y. et al., 1982)
QUOTE “” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00Ћl\00\003D:\5CDOCUMENT\5COTHER\5CKaze
nko\5CDissertation\5CEpilepsy.pdt\1DNoda, Wada, et al. 1982
#7145\00\1D\00 , яке може бути проявом компенсаторних механізмів, які
впливають на рівень синтезу ацетилхоліну. З іншого боку, не виявлено
змін активності ацетилхолінестерази при кіндлінзі (Hayes R.L., Jenkins
L.W., Lyeth B.G., 1992). Виявлена знижена здатність до зв’язування
мускарінових рецепторів є минаючою і неспецифічною для кіндлінга
(McNamara J.O., 1999). Досить імовірно, що зазначені зміни холінергічної
системи є наслідком повторних судом, етіологічно не пов’язаних з
кіндлінгом QUOTE “” ADDIN PROCITE
я\11\05‘\19\02\00\00\00\00\01\00\00- FAE I o ?x????? h?x? 2Число вертикальних стійок у щурів дослідної групи було в 3,2 рази менше щодо аналогічних показників у тварин контрольної групи (P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020