.

Патофізіологічна інтерпретація імунного статусу хворих на стриктури уретри (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
131 2511
Скачать документ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. М. ГОРЬКОГО

КРИВОБОК Олександр Григорович

УДК 616.62-007.271-017.1-092

Патофізіологічна інтерпретація імунного статусу хворих на стриктури
уретри

14.03.04 – патологічна фізіологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.
Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Гузенко Валерій Миколайович, Донецький
державний медичний університет ім. М. Горького, завідувач кафедри
урології та оперативної нефрології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Казимірко Ніла Казимирівна,

Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри
патологічної фізіології

доктор медичних наук, професор Клименко Микола Олексійович,

Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри
патологічної фізіології

Провідна установа:

Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, відділ імунології
та цитотоксичних сироваток ( м. Київ)

Захист відбудеться 4 лютого 2005 року об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11. 600.02 при Донецькому державному
медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України (83003, м. Донецьк,
пр. Ілліча, 16).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького

(83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16).

Автореферат розісланий 30 грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Г.А. Ігнатенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Стриктури уретри (СУ) найбільш часто виникають у
результаті травматичних ушкоджень – 82%, запальних процесів – 15% і
уроджених аномалій розвитку (Русаков В.І., 1997). Причиною розвитку СУ є
процес взаємодії систем гомеостазу (у тому числі імунної) з
надзвичайними подразниками навколишнього середовища (травма,
мікроорганізми, неправильне лікування, психо-емоційний стрес) (Лопаткін
Н.А. та ін., 2002; Люлько О.В. та ін., 2002; Гузенко В.М. та ін., 2003).
У результаті такої взаємодії виникають патофізіологічні реакції, здатні
викликати морфологічні і функціональні зміни у відповідних клітинах,
органах та організмі в цілому (Кохан І., 1994; Клименко М.О., 1999).

Розвиток СУ супроводжується збільшенням інтенсивності проліферації
сполучнотканинних елементів, склерозуванням судин, некрозом і утворенням
рубців, що призводять до виникнення різних ускладнень: пієлонефрити
(22%), уретральні нориці (20%), простатити (18%), сечокам(яна хвороба
(17%), імпотенція (10%), гнійні порожнини (6%), орхіти (2%), нетримання
сечі (2%) тощо (Карпенко В.С., 1994; Кудрявцев Л.А.. 1996; Меленевський
Д.А., 1998; Балицький В.В., 2003). Вище перераховані патологічні процеси
призводять до порушень імунологічних механізмів гомеостазу (Фрейлін
І.С., 1998), що вивчені недостатньо у хворих на СУ (Русаков В.І., 1997).
Тому визначення імунного статусу, правильна патофізіологічна
інтерпретація імунних показників є необхідними умовами подальшого
розвитку уявлення про СУ, що дозволить лікареві здійснити діагностику
патологічного процесу на початкових етапах його розвитку, прогнозувати
результат захворювання, ефективно використовувати фармакологічні й інші
методи лікування.

Лікування пацієнтів зі СУ різної етіології і локалізації є важливою
задачею в урології як у хірургічному відношенні (у 50-70% випадків
післяопераційний період супроводжується гнійно – запальними
ускладненнями, що закінчуються рецидивами хвороб), так і в застосуванні
лікарських засобів, здатних коригувати порушення в імунній системі
(Дудар І.А., 1999; Гузенко В.М. та ін., 2004). Тож, СУ створюють багато
проблем соціального і медичного характеру (Возіанов О.Ф. та ін.,1997;
Гузенко В.М. та ін., 2003).

Усе вищезазначене обумовило актуальність виконання даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт
Донецького державного медичного університету і є фрагментом комплексної
теми “Удосконалення методів ранньої діагностики і лікування
онкоурологічних захворювань” (№ держреєстрації 0101U007975). Дисертант є
співвиконавцем даної теми.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – визначити роль імунного статусу
у патогенезі неускладнених (НСУ) і ускладнених (УСУ) стриктур уретри,
підвищити ефективність лікувальних заходів у таких хворих з урахуванням
імунних та імуноцитогенетичних особливостей, що супроводжують розвиток
патологічного процесу. Відповідно до цього було поставлено задачі:

1. Оцінити стан імунного статусу у пацієнтів з НСУ й УСУ, провести
аналіз виявлених змін в імунних та імуноцитогенетичних показниках.

2. Вивчити взаємозв’язок кількості імунологічних порушень зі ступенем
тяжкості патологічного процесу, визначити критерій переходу НСУ в УСУ й
обґрунтувати призначення імуномодулюючої терапії.

Виявити імунологічні зміни у пацієнтів зі СУ при стандартному методі
лікування.

Розробити новий комплексний метод терапії пацієнтів зі СУ з
застосуванням імуномодулятора ІРС-19 і удосконаленої техніки
оперативного впливу, спрямований на зниження частоти післяопераційних
гнійно – запальних ускладнень.

Оцінити ефективність розробленого комплексного методу лікування
пацієнтів зі СУ на підставі імунологічних та імуноцитогенетичних даних.

Об’єкт дослідження: пацієнти зі стриктурами уретри.

Предмет дослідження: імунні та цитогенетичні показники у пацієнтів зі
НСУ й УСУ на тлі стандартного й комплексного лікування.

Методи дослідження: Клінічні (розпитування, фізикальне обстеження);
імунологічні (виявлення кількісних і функціональних показників Т- і В-
систем імунітету, а також активність фагоцитозу нейтрофілів);
імуноцитогенетичні (виявлення in vivo активності класів лімфоцитів з
різним числом асоціацій акроцентричних хромосом (ААХ), визначення
частоти активованих і неактивованих лімфоцитів у периферичній крові
пацієнтів; статистичні (оцінка вірогідності імунних змін і виявлення
кореляційних зв’язків між отриманими показниками).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше доведено роль імунних
порушень при розвитку НСУ і УСУ. Вперше виявлено особливості реагування
імунної системи (ІС) у пацієнтів із СУ на різних етапах перебігу
патологічного процесу. Встановлено, що стриктури уретри супроводжуються
імунологічними зрушеннями у двох напрямках: нормо-і гіпоергічному типах
імунної відповіді. Вперше виявлено, що в міру збільшення тяжкості
захворювання від неускладнених до ускладнених стриктур уретри
відбувається порушення гомеостазу організму з розвитком вторинного
імунодефіцитного стану переважно за Т-клітинним типом, а виразність
порушень в імунному статусі пацієнтів із СУ тісно пов’язана зі ступенем
тяжкості захворювання. Вперше доведено, що у хворих на СУ існує зворотна
залежність між частотою активованих лімфоцитів без і з двома ААХ у
периферичній крові і ступенем тяжкості патологічного процесу. Вперше
визначено прогностичний критерій переходу НСУ в УСУ, науково
обґрунтовано комплексне лікування пацієнтів із СУ з використанням
імуномодулятора ІРС-19 і удосконаленої техніки оперативного впливу, за
рахунок пристрою для видалення СУ та сечовивідного катетера оригінальної
конструкції.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі проведених
досліджень розроблено і впроваджено в практику ефективний метод
комплексного лікування хворих із СУ з застосуванням імуномодулятора
ІРС-19 і модифікованих нами способів хірургічного впливу, що
забезпечують відновлення порушених імунних показників, а також зниження
частоти післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Розроблено
імунологічний критерій призначення імуномодулюючої терапії.

Результати дослідження впроваджено а практику Донецького клінічного
територіального медичного об’єднання. Положення дисертації
використовуються на лекціях і практичних заняттях кафедр патологічної
фізіології та урології Донецького, Луганського, Запорізького,
Харківського, Кримського медичних університетів та Української
стоматологічної академії (м. Полтава).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно складено і виконано план
дисертаційних досліджень, проведено аналіз даних літератури і зроблено
необхідні висновки. Дисертантом самостійно здійснено добір і підготовку
матеріалу для клінічних, імунологічних та імуноцитогенетичних
досліджень. Значна частина лабораторних досліджень виконувалась за
особистої участі здобувача. Автор власноруч обстежував пацієнтів і
проводив їх лікування. Дисертантові належать ідеї розробки комплексного
методу лікуву з використанням імуномодулятора ІРС-19 та хірургічного
впливання, задекларованого в патентах на винаходи.

Кількісна, статистична обробка й аналіз отриманих даних і написання всіх
розділів дисертації здійснені автором. Дисертантом не були використані
результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
оприлюднені й обговорювалися на Всеукраїнській конференції з міжнародною
участю “Теоретичні і клінічні аспекти травматичної хвороби” (Донецьк,
2003), Всеукраїнській науковій конференції “Стрес, шок, термінальні
стани” (Донецьк, 2003), науково-практичній конференції студентів і
молодих учених-медиків, присвяченій 60-річниці Буковинської державної
медичної академії (Чернівці, 2003), IV Національному конгресі
патофізіологів України з міжнародною участю (Чернівці, 2004), III
Всеукраїнської науково-практичній конференції “Сучасні проблеми
клінічної і теоретичної медицини” (Суми, 2004), Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної,
експериментальної, профілактичної медицини і стоматології” (Донецьк,
2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових праць,
серед яких 5 статей у журналах, визнаних ВАК України, з них 2 роботи у
спеціалізованих виданнях ВАК України, виконаних здобувачем самостійно,
отримано 5 патентів на винаходи, опубліковано 7 тез у збірниках
конгресів, конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
173 сторінках і складається із вступу, 4 розділів (у тому числі огляду
літератури, матеріалів і методів, двох розділів власних досліджень),
аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних літературних джерел, що містить 174
найменування (120 кирилицею і 54 латиницею), розташованих на 19
сторінках. Робота проілюстрована 69 таблицями, з яких 2 містяться на 4
окремих сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Обстежено і проліковано 124 пацієнта у
віці від 17 до 78 років, тривалість захворювання яких склала від 6 міс
до 10 років і більше.

За етіологічним фактором розвитку СУ пацієнти розподілилися в такий
спосіб: післятравматичні – 42 %, післязапальні – 18,5 %, післяопераційні
– 39,5 % випадків. Ендоскопічне обстеження пацієнтів виявило: стриктури
мембранозного відділу склали – 15,3 %, простатичного – 67,7 %,
мембранозно-простатичного відділу уретри – 17 % випадків.

Пацієнтів розподілили на 2 групи: із НСУ (64 чоловіків) і з УСУ (60
чоловік). У хворих із НСУ відзначали короткі СУ, утруднене
сечовипускання і дискомфорт в промежиній ділянці. При УСУ реєструвалися
стриктури різної довжини й ускладнення (пієлонефрити, цистити,
епідидимоорхіти, уретрити, простатовезикуліти, уретральні нориці,
імпотенція).

Вивчали ефективність розробленого комплексного методу лікування в
порівнянні зі стандартним підходом. Для цього пацієнтів було розбито на
4 відносно рівнозначні групи за віком, тривалістю захворювання і
характером ускладнень: 1 група – пацієнти з НСУ, яким призначали
стандартну, загальноприйняту терапію (34 чоловік); 2 група – пацієнти з
НСУ, що одержували комплексне, розроблене нами лікування (30 чоловік); 3
група – пацієнти з УСУ, відносно яких застосовували стандартну терапію
(30 чоловік); 4 група – пацієнти з УСУ, котрі одержували комплексне
лікування (30 чоловік).

Стандартний метод лікування включав при НСУ внутрішню оптичну
уретротомію під епідуральною анестезією. Антибіотики цефалоспоринового
(цефазолін, цефтріаксон) або фторхінолонового (ципрофлоксоцин,
офлоксоцин) рядів призначали за добу до розсічення СУ і надалі
застосовували протягом 10 – 20 діб. Використовували гемостатичні
(етамзілат натрію), протизапальні (ібупрофен, диклофенак) засоби. При
УСУ стандартний метод лікування додатково включав накладання троакарної
епіцистостоми. У післяопераційному періоді поряд з вищевказаними
препаратами додатково призначали інфузійну терапію (фізіологічний
розчин).

Запропонований нами комплексний метод лікування передбачав при НСУ
внутрішню оптичну уретротомію, висічення рубцевої тканини (декл. пат. №
53540 А. Україна, МПК А61В17/32; декл. пат. № 55886 А. Україна, МПК
А61В17/32), обколювання ранової поверхні інтраопераційно
протисклеротичним (лідаза 64 УО – 1 мл), протизапальним (диклофенак
натрію 2,5 % – 1 мл) препаратами. Далі витягається уретроскоп,
здійснюється інстиляція уретри імуномодулятором ІРС-19, встановлюється
розроблений нами уретральний катетер (декл. пат. № 53543 А. Україна, МПК
А61М25/00) відповідно до діаметра уретри. До і в післяопераційному
періоді призначали антибіотики, гемостатичні і протизапальні препарати
(див. вище). Проводили інстиляцію уретри ІРС-19 3 рази на добу впродовж
5 діб і надалі 1 раз на добу близько 20 днів, діоксидін 1 % 30 мл 1 раз
на добу протягом 5 діб, диклофенак натрію 2,5 % 15 мл 2 рази на добу і
лідаза 64 УО 15 мл 1 раз на добу протягом 5 діб. Лікування УСУ
комплексним методом додатково включало накладання троакарної
епіцистостоми. У післяопераційному періоді призначали антибіотики,
гемостатичні і протизапальні засоби (див. вище). Проводилася інстиляція
уретри ІРС-19 тричі на добу впродовж 5 діб і надалі 1 раз на добу
протягом 30 днів, діоксидін 1 % 30 мл 1 раз на добу, диклофенак натрію
2,5 % 15 мл двічі на добу і лідаза 64 УО 15 мл 1 раз на добу протягом 5
діб.

Імуномодулятор ІРС-19 фірми “Солвей Фарма”, Франція, призначали з метою
підвищення природного специфічного і неспецифічного імунітету в хворих.
ІРС-19 містить антигенні детермінанти 19 штамів мікроорганізмів (див.
інструкцію до застосування препарату), більшість з яких виділяли в
післяопераційному періоді у 13-66% пацієнтів зі СУ, пролікованих
комплексним і стандартним методами.

Після усунення ускладнень (порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів,
пієлонефриту, циститу, уретриту, простатовезикуліту, епідидиміту)
видаляється епіцистостома і вставляється катетер (шкідливий вплив сечі
відсутній завдяки конструкції нашого катетера). Уретра гоїться на
катетері, за рахунок чого знижується можливість звуження уретри, а
проведення її інстиляцій ІРС –19 (див. вище) дозволяє знизити активність
запалення в сечівнику і поліпшити загоєння рани.

Контрольну групу склали 30 здорових чоловіків віком від 18 до 40 років.
Критерієм добору стала відсутність гострих і хронічних захворювань, у
тому числі сечостатевої системи.

Усі пацієнти обстежені клініко-лабораторними методами у динаміці до,
через 15 і 30 діб після початку лікування. Дослідження імунного статусу
включало оцінку кількісних і функціональних показників Т- і В-систем
імунітету, а також неспецифічної резистентності організму хворих
відповідно до рекомендацій Р.В. Петрова та ін. (1997). Постановку всіх
імунологічних та імуноцитогенетичних тестів здійснювали на матеріалі,
отриманому з крові кубітальної вени хворих і донорів.

Активність Т-лімфоцитів in vivo визначалася за допомогою
імуноцитогенетичного методу (Фролов О.К., 1993). Даний метод базується
на обліку ААХ у Т-лімфоцитах і дозволяє оцінювати їх функціональну
активність in vivo. Усього імуноцитогенетичним методом обстежено 61
пацієнта із СУ.

Вміст цитокінів у крові досліджували імуноферментним методом з
використанням стандартного комерційного набору реактивів “Perkin Elmer
life sciences” (Фінляндія), відповідно до доданої інструкції. Облік
реакції проводили на фотометрі “Multiskan” (Фінляндія). Результати
виражали в пг/мл. У крові визначалися ІЛ-1(, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6 і ФНП(.

Кількісний склад лімфоцитів з фенотипами CD3+, CD4+, CD8+, CD16+ і CD22+
визначали за допомогою моноклональних антитіл фірми “Becton Dickinnson
Monoclonal Center INC” (США) відповідно до доданої інструкції.
Використовувався метод непрямої люмінесцентної мікроскопії за допомогою
мікроскопа “Люмам І-3” (Росія).

За допомогою реакції бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) вивчали
функціональну активність Т-лімфоцитів in vitro з фітогемаглютиніном
(ФГА) фірми “Дифко-Р” (США) – 40 мкг/мл, Т-супресорів/регуляторних і
цитотоксичних з конканаваліном А (КонА) фірми “Сигма” (США) – 60 мкг/мл,
Т-хелперів/індукторів антитілогенеза з мітогеном лаконоса (МЛ) фірми
“Сигма” (США) – 2 мкг/мл і В-клітин з ліпополіцукридом (ЛПЦ) фірми
”Сигма” (США) – 60мкг/мл.

Визначали: вміст імуноглобулінів M, G, A у сироватці крові методом
радіальної імунодифузії з моноспецифічними діагностичними сироватками
(Росія), рівень секреторного імуноглобуліна А (S-IgA) у сечі методом
радіальної імунодифузії з моноспецифічною сироваткою „Serotec”
(Великобританія), відповідно до доданої інструкції; рівень загальних
циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), оцінювали фагоцитарну активність
нейтрофілів з Staphylococcus aureus (штам 209). Постановку зазначених
тестів здійснювали відповідно до рекомендацій В.Г. Передерія та ін.
(1995) і Р.М. Хаітова та ін. (1995).

Статистичну обробку цифрових результатів, отриманих у ході досліджень,
виконано за допомогою стандартного пакету прикладних ліцензійних програм
“Office Professional 97” фірми “Microsoft Corporation”. При
цитогенетичних дослідженнях статистичною одиницею є метафазна пластинка,
у кожній з яких досліджувалося 46(1 хромосома (Фролов О.К. та ін.,
1993).

Результати власних досліджень та їх обговорення. У результаті проведених
досліджень виявлено, що у пацієнтів із НСУ до лікування середні
показники спонтанної бласттрансформаційної здатності in vitro
Т-лімфоцитів, а також індукованої РБТЛ Т-лімфоцитів,
Т-хелперів/індукторів антитілогенеза, Т-супресорів/регуляторних і
цитотоксичних, В-клітин, субпопуляційний склад лімфоцитів з фенотипами
СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+ в периферичній крові, активність
фагоцитозу нейтрофілів (фагоцитарний показник, фагоцитарний індекс),
вміст імуноглобулінів класів M, G, A, загальних ЦІК в сироватці крові,
та секреторного IgA в сечі коливалися в межах величин, зафіксованих у
здорових осіб. Імунорегуляторний індекс (CD4/CD8) не зазнав суттєвих
порушень. У хворих він реєструвався на рівні 1,55±0,08, а у контролі –
1,69±0,07 (Р>0,05).

Але у периферичній крові пацієнтів з НСУ до лікування реєструвалося
збільшення відсотка активованих лімфоцитів (КЛ 0+2 у хворих –
38,6±2,26%; у здорових осіб – 29,6±1,90%; РV8 ` ? O ¶ ? a 8 : ` O & `„th /л; 0,71±0,07·109/л, Р(0,01; 0,66±0,08·109/л, Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020