.

Застосування радіомодифікаторів – сульфату міді та рекомбінантного α2b-інтерферону в комбінованому лікуванні хворих на рак стравоходу та рак шлун

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
147 2306
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

Крахмальов Павло Сергійович

УДК 616.329-006.6-089-085.849-085.37-085.832

Застосування радіомодифікаторів – сульфату міді та рекомбінантного
?2b-інтерферону в комбінованому лікуванні хворих на рак стравоходу та
рак шлунка з поширенням на стравохід

14.01.07 – онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті онкології АМН України

Науковий керівник: – доктор медичних наук

Кіркілевськнй Станіслав
Ігорович,

Інститут онкології АМН
України, м. Київ,

провідний науковий
співробітник

відділу торакальної
онкології

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор

Осинський Сергій Петрович

Інститут експериментальної
патології,

онкології і радіобіології
ім. Р.Е. Кавецького НАН

України, м. Київ,
завідувач відділу модифікації

протипухлинної терапії

– доктор медичних наук

Смоланка Іван Іванович,

Інститут онкології АМН
України, м. Київ,

керівник відділу пухлин
молочної залози

Провідна установа: – Київська Медична Академій післядипломної

освіти ім. ПЛ. Шупика МОЗ України, кафедра онкології, м.Київ

Захист відбудеться 13.05.2004 року о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.560.01 при Інституті онкології
АМН України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова 33/43)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту онкології АМН
України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова 33/43)

Автореферат розісланий 09.04.2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук
С. О. Родзаєвський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування хворих на рак стравоходу та рак шлунка, що
поширюється на стравохід, відносять до однієї з найбільш важких і
невирішених проблем сучасної клінічної онкології. Тяжкість захворювання
обумовлена тим, що при цій патології пухлина достатньо швидко викликає
порушення прохідності їжі. Синдром дисфагії, який завдає хворому велику
психоемоційну травму, за декілька місяців призводить до кахексії і до
“голодної смерті”.

Захворюваність на рак стравоходу в різних регіонах України дорівнює 4-7
на 100 тис населення, що, фактично, тотожно захворюваності у економічно
розвинених країнах. У цілому на планеті рак стравоходу займає четверте
місце у структурі онкологічних захворювань чоловічого населення (Ганул
В.Л., Кіркілевський С.І., 2003).

Захворюваність на рак шлунка з поширенням на стравохід в Україні складає
5 випадків на 100 тис населення, що співпадає з даними відносно раку
стравоходу (Щепотин И.Б., Эванс С.Р.Т., 2000).

Хірургічне лікування хворих з пухлинами стравоходу та проксимальних
відділів шлунка дозволяє якісно поліпшувати лікувальну допомогу, але
віддалені результати лікування залишаються незадовільними.

При хірургічному лікуванні хворих на рак стравоходу у 1 стадії
п’ятирічна Виживаність висока, дорівнює 61% (Li Н., Yao S.C. 1997, Igaki
Н. та співавт., 2003), у 3 стадії, яка є найбільш поширеною серед цього
контингенту хворих, вона складає усього 3-6 %( Sharpe D.A. та співавт.,
1996, Collard JM., 2001). При раку шлунка з переходом на стравохід
картина аналогічна (Sharpe D.A. та співавт., 1996). Операції при
місцевопоширеному раку рідкі саме тому, що 60 % хворих із уперше
встановленим діагнозом уже мають 3 або 4 стадію хвороби (Hsu С.Р. та
співавт., 2001).

Рандомізовані дослідження останніх років не виявили ніяких розходжень у
резектабельності та у п’ятирічній виживаності між тільки хірургічним
лікуванням і хірургічним із передопераційною радіотерапією (Li Н., Yao
S.C., 1997, S.J. Arnott та співавт., 1998). Не виявлено також
достовірних розходжень між хірургічним лікуванням та передопераційною
брахітерапією (Churn M та співавт., 2002, Sharma D.N. та співавт.,
2002). Це ж стосується ефективності проведення передопераційної
терморадіотерапії порівняно з суто хірургічним лікуванням (Fuwa N. та
співавт., 2001). Тому представляється актуальним оптимізація та
удосконалення цих методів із метою підвищення ефективності комбінованого
лікування хворих на рак стравоходу та рак шлунка з поширенням на
стравохід.

В останнє десятиріччя характерним є поширення методик радіохіміотерапії,
заснованих на радіосенсибілізуючому ефекті цитостатичних препаратів, за
допомогою яких досягнуто високих безпосередніх результатів (Ilson D.H.
та співавт., 2003, Iwase Н. та співавт., 2003). Проте, не всіма
дослідниками визнається збільшення тривалості життя хворих (Macdonald
J.S., 2002). Водночас, радіохіміотерапія характеризується високою
токсичністю (у 45-70% хворих під час проведення радіохіміотерапії
виникають ускладнення 3-4 ступенів токсичності), а її застосування
сполучене зі значною частотою ускладнень і летальністю (Iwase Н. та
співавт., 2003). Тому, дуже актуальним є пошук нових, не менш ефективних
радіомодифікуючих впливів, вільних від зазначених недоліків.

Для раку стравоходу та проксимальних відділів шлунка ? властивим раннє
метастазування у регіональні лімфовузли. Розробка нових методик
неоад’ювантної та ад’ювантної терапії з використанням засобів
радіомодифікації й полірадіомодифікацїї та розширення їх впливу не
тільки на первинну пухлину, а також на зони регіонального метастазування
має метою підвищення ефективності лікування хворих. Тому, нашу увагу
привернули менш токсичні, але не менш ефективні засоби радіомодифікації,
зокрема сульфат міді (Hofmann J., 2000, Кіркілевський С.І., 2000) та
рекомбінантний ?2b-інтерферон (Schmidberger H. та співавт., 2003, Blase
М. та співавт., 1999), особливість застосування яких полягає у
вираженому клінічному ефекті під час опромінення та зниженні кількості
важких проявів токсичності, що характерні для більшості
радіосенсибілізаторів (Кіркілевський С.І., 2000).

Отже, незадовільні результати лікування хворих на рак стравоходу та рак
проксимальних відділів шлунка, виникнення великої кількості ускладнень
під час проведення радіохіміотерапії та необхідність пошуку нових, менш
токсичних, але не менш ефективних радіосенсибілізаторів доказують
актуальність обраних напрямків даної роботи, які полягають в
удосконаленні методик передопераційної променевої терапії у хворих на
рак стравоходу, вивченні лікувального патоморфозу карцином стравоходу
при застосуванні різних методик променевої терапії, розробці засобів
післяопераційної ад’ювантної терапії у хворих на рак шлунка з поширенням
на стравохід.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дане дослідження є фрагментом науково-дослідної роботи
науково-дослідного відділення торакальної онкології Інституту онкології
Академії Медичних Наук України „Розробити оптимальні методи лікування
літніх людей на злоякісні новоутворення шляхом використання нових
способів комбінованого і комплексного впливу на пухлинний процес” №
Держреєстрації —0199U002896 та науково-дослідної роботи
науково-дослідного відділення торакальної онкології Інституту онкології
Академії Медичних Наук України „Розробити методи підвищення ефективності
лікування хворих на злоякісні пухлини органів грудної порожнини 3-4
стадій” шифр теми ВН. 14.01.07.78-03.

Мета дослідження.

Поліпшити результати комбінованого лікування хворих на рак стравоходу та
рак шлунка з поширенням на стравохід за рахунок використання
радіомодифікаторів – сульфату міді та рекомбінантного ?2b-інтерферону.

Задачі дослідження.

Вивчити безпосередні та віддалені результати комбінованого лікування
хворих на рак стравоходу із застосуванням розробленої
методики полірадіомодифікації із сульфатом міді та
рекомбінантним ?2b-інтерфероном.

Вивчити лікувальний патоморфоз злоякісних пухлин стравоходу при
застосуванні опромінення з радіомодифікаторами – сульфатом міді та
рекомбінантним ?2b-інтерфероном.

Вивчити безпосередні та віддалені результати комбінованого лікування
хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід Із застосуванням
розробленої методики післяопераційного опромінення із застосуванням
сульфату міді.

Вивчити розбіжність віддалених результатів комбінованого лікування
хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід із застосуванням
розробленої методики післяопераційного опромінення із застосуванням
сульфату міді у залежності від стадії захворювання.

Об’єкт дослідження: хворі на рак стравоходу та на рак шлунка з
поширенням на стравохід.

Предмет дослідження: комбіноване лікування хворих на рак стравоходу та
рак шлунка з поширенням на стравохід.

Методи дослідження: рентгенологічні та ендоскопічні методи обстеження –
для оцінки ступенів регресії пухлин у ході використання розроблених
методів лікування. Патогістологічні – для вивчення лікувального
патоморфозу карцином стравоходу. Лабораторні клінічні та біохімічні
дослідження – з метою вивчення можливих побічних ефектів та ускладнень
розроблених методів лікування. Клінічне спостереження — для оцінки
безпосередньої переносності лікування та вивчення віддалених
результатів. Статистична обробка та аналіз даних за допомогою
електронно-обчислювальної техніки, одержаних при застосуванні
рентгенологічних, ендоскопічних, патогістологічних, лабораторних та
клінічних методів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше встановлено, що в умовах клінічного застосування сульфат міді та
рекомбінантний ?2b-інтерферон спричиняють на карциному стравоходу
виражену радіомодифікуючу дію, підвищуючи відсоток випадків повної та
часткової регресії пухлин порівняно лише з передопераційною променевою
терапією майже у 3,5 рази та підвищують у 3,5 рази 2-річну виживаність
хворих. При порівнянні результатів застосування розробленої методики
полірадіомодифікації та променевої терапії лише з сульфатом міді
спостерігається тенденція до покращання безпосередніх (сумарний відсоток
випадків повної та часткової регресії пухлин – 91,1% проти 75,6%
(р>0,05)) та віддалених результатів лікування (2-річна виживаність –
35,3% проти 25,9%). Розроблена методика вигідно відрізняється простотою
та відсутністю серйозних побічних ефектів та ускладнень.

Вперше встановлено, що лікувальний патоморфоз карциноми стравоходу після
опромінення з використанням полірадіомодифікації характеризується
зниженням вмісту життєздатної пухлинної паренхіми в більш ніж в 2 рази
та підвищенням вмісту клітин з патологічними мітозами та клітин у стані
апоптозу з 6-10 до 15-30 на одне поле зору мікроскопу (тільки променева
терапія).

Вперше встановлено, що застосування післяопераційної променевої терапії
з сульфатом міді у хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід
достовірно підвищує віддалені результати лікування майже у 3,5 рази
порівняно з оперативним лікуванням та забезпечує достовірно кращі
результати у хворих із стадіями T3-4NOMO та T3-4N1MO.

Практичне значення одержаних результатів.

Застосування методики полірадіомодифікації суттєво поліпшує безпосередні
результати передопераційної променевої терапії у хворих на рак
стравоходу, підвищує частоту випадків повної та часткової регресії
пухлин з 26,7% (тільки променева терапія) до 91,1% (р

R

V

ae

e

Li¦

`„Aa$

3 ступеня – тільки в 4,4±3,2% хворих; з додаванням сульфату міді –
лейкопенія І ступеня в 22,2±6,6% хворих, II ступеня – у 13,3±5,4%
хворих). Отже, застосування сульфату міді та рекомбінантного
?2b-інтерферону істотно підвищило частоту випадків повної та часткової
регресії пухлин: отримані результати не поступаються таким при сучасних
схемах радіохіміотерапії, але розроблений метод вигідно відрізняється
відсутністю серйозних побічних ефектів і ускладнень.

Вивчення середнього вмісту життєздатної пухлинної паренхіми показало, що
в препаратах пухлин пацієнтів основної групи (4 серія досліджень) він
складав лише 14,1%, в контрольній групі 1 – 16,2% (3 серія досліджень),
в контрольній групі 2 – 32,8% (2 серія досліджень), а в пухлинах хворих,
яким передопераційне опромінення не проводили (додаткова контрольна
група) – 54,2%. Розбіжності достовірні між основною групою та
контрольною групою 2 (та, природно, між основною та додатковою
контрольною групою (1 серія досліджень)) (табл. 1).

Таблиця 1

Лікувальний патоморфоз карцином стравоходу

в залежності від методів передопераційної терапії

Серія досліджень

Методи терапії Кількість хворих (абс.ч.) Середній вміст життєздатної
пухлинної паренхіми (М±m,%) Р-коефіцієнт випадкових міжгрупових
розбіжностей

1 Тільки операція 15 54,2±4,3 P1-20,05

2 Променева терапія + операція 15 32,8±3,8

3 Променева терапія + сульфат міді + операція 15 16,2±3,6

4 Променева терапія + сульфат міді + інтерферон + операція 15 14,1 ±5,0

Дуже важливо, що при застосуванні радіомодифікаторів лікувальний
патоморфоз мав характерні мікроскопічні особливості. В препаратах пухлин
хворих основної та контрольної груп реєстрували 15-30 клітин з
патологічними мітозами та клітин у стані апоптозу на 1 поле зору
мікроскопу. У другій контрольній групі (тільки променева терапія) таких
клітин було 6-10, а в препаратах нативних пухлин – лише 1-3.

Окрім цього, в препаратах хворих основної групи в місцях введення
інтерферону спостерігались міжклітинний набряк з дискомплексацією
ракових клітин, комбінований та коагуляційний некрози, а також –
лімфоідно-клітинні скупчення, оточуючі ракові комплекси.

При аналізі віддалених результатів лікування було встановлено, що 2-х
річна виживаність склала у основній групі 35,3%, в контрольній групі 1 –
25,9%, а в контрольній групі 2 – 11,5% (різниця достовірна між основною
та другою контрольною групою) (рис. 3).

Рис. 3. Виживаність хворих на рак стравоходу у основній та контрольних
групах

Середня тривалість життя, медіана життя та тривалість безрецидивного
періоду становили у хворих основної групи відповідно 14,7 міс, 14 міс та
14,7 міс; у хворих 1-ї контрольної групи – 13 міс, 13 міс та 14,5 міс; у
хворих 2-ї контрольної групи — 13 міс, 13 міс та 11,4 міс ( всі
розбіжності статистично недостовірні).

Таким чином, можна стверджувати, що, порівняно з контрольними групами, в
основній групі спостерігалася тенденція до покращання показників
віддалених результатів лікування. Отримані нами результати конкурують з
отриманими в світі результатами лікування хворих за допомогою
радіохіміотерапії (Hecht J.R. та співавт., 2003, Urba S.G. та співавт.,
2003). Але треба зауважити, що при застосуванні розробленої нами
методики не спостерігається проявів токсичності лікування високого
ступеня, які властиві радіохіміотерапії.

При аналізі безпосередніх результатів лікування хворих на рак шлунка з
поширенням на стравохід за розробленою методикою було виявлено, що серед
ускладнень профілактичної променевої терапії спостерігались диспепсичні
розлади (нудота, розлади стільця, тощо) та лейкопенія. Лейкопенія І
ступеня була у 7(17,9±6,1%) хворих, II ступеня – у 5(12,8±5,3%), Ш
ступеня – у 1(2,6±2,6%)). Загальна переносність лікування хворими була
задовільна. Серед суб’єктивних ознак переважали скарги загального
характеру, яких вдавалося уникнути шляхом проведення адекватної
симптоматичної терапії. Виникнення цих симптомів ми пов’язуємо з тим, що
опромінення проводилося широкими полями.

Аналіз віддалених результатів лікування показав, що середня тривалість
життя, медіана життя та тривалість безрецидивного періоду становили,
відповідно, в основній групі – 15 міс, 14,9 міс та 11,4 міс, а в
контрольній – 13,9 міс, 12 міс та 9,9 міс (розбіжності статистично
недостовірні).

Трирічна виживаність склала у основній групі 26,5%, а у контрольній
-лише 7,6% (р0,05), лише з передопераційним опроміненням – 32,8% (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020