.

Натрійзалежна артеріальна гіпертензія (клінічні, генетичні, та терапевтичні аспекти) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
131 3267
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ім. акад. М. Д. СТРАЖЕСКА

ЛЬВОВА АЛІНА БОРИСІВНА

УДК 616.12-008.331.1-02:546.33’131-085-07:575.113

Натрійзалежна артеріальна гіпертензія (клінічні, генетичні, та
терапевтичні аспекти)

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти

МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Целуйко Віра Йосипівна,

завідувач кафедри кардіології та функціональної

діагностики Харківської медичної академії

післядипломної освіти МОЗ України, м. Харків.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Свіщенко Євгенія Петрівна,

завідувач відділу гіпертонічної хвороби

Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска

АМН України, м. Київ;

доктор медичних наук, професор

Полівода Сергій Миколайович,

завідувач кафедри госпітальної терапії № 2

Запорізького державного медичного університету

МОЗ України, м. Запоріжжя.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра госпітальної терапії № 1

та профпатології, м. Дніпропетровськ.

Захист дисертації відбудеться “_____”___________2004 р. о ____годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01 при Інституті
кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України (03680, м. Київ, вул.
Народного ополчення, 5).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту кардіології

ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України за адресою: 03680, м. Київ, вул.
Народного ополчення, 5.

Автореферат розісланий “______”____________2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Деяк С. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проведені в ХХ столітті епідеміологічні дослідження
взаємозв’язку між підвищеним споживанням кухонної солі та розвитком
артеріальної гіпертензії (АГ), поміченого багато століть тому,
підтвердили його існування (Intersalt Cooperative Research Group, 1988,
Elliott P., 1991, Geleijnse J. M., 1996, He J., 1996, Ceballos R.,
1997). Поряд з цим, в експерименті на тваринах та в популяційних
дослідженнях показано, що надлишкове споживання натрію хлориду не завжди
призводить до підвищення артеріального тиску (АТ) (Dahl L., 1961, Folkow
B., 1992, Cappucio F., 1996). Цей феномен різного впливу сольового
навантаження на АТ має назву солечутливость. Такий аспект вивчення
есенціальної АГ (ЕАГ) нині є перспективним і розробляється дослідниками
багатьох країн світу. У деяких працях показаний різний вплив надлишкової
сольової дієти на гемодинамічні та нейрогуморальні показники в
солечутливих і солерезистентних осіб з АГ (Исазаде Г. М., 1991, Morimoto
A., 1997, Bihorac A., 1999, Lapu-Buta R., 2001). Доведено зв’язок
солечутливості з виникненням ускладнень з боку органів- мішеней
(гіпертрофією лівого шлуночка, мікроальбумінурєю), з
інсулінорезистентністю, а також серцево-судинною захворюваністю та
смертністю (Morimoto A., 1997, Nesoyic M., 1996, 1999, Suzuki M., 2000,
Weinberger M. H., 2001). Показано, що в хворих із натрійзалежною АГ
(НЗАГ) частіше порушується діастолічна функція серця і спостерігаються
вищі показники смертності (Weinberger M., 1996, Bihorac A., 1999). Разом
з цим численні питання, які стосуються клінічних аспектів НЗАГ,
залишаються невирішеними. Зокрема, недостатньо вивчені особливості
клінічного перебігу АГ в солечутливих пацієнтів, вплив сольового
навантаження на добовий профіль АТ та ефективність антигіпертензивної
терапії в цієї категорії хворих.

Перспективним щодо ЕАГ є вивчення впливу генних мутацій на її
становлення, характер перебігу та ефективність антигіпертензивної
терапії. У більшості досліджень по вивченню генів-кандидатів ЕАГ не
отримано переконливих даних, які б підтверджували їх значення. Роль
окремих генів та їх взаємодія з відповідними факторами зовнішнього
середовища в розвитку АГ залишається нез’ясованою. Найчисленнішими в цій
галузі є праці, присвячені вивченню мутацій генів, пов’язаних із
ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (РААС), що обумовлено
центральною роллю РААС в регуляції АТ. Найбільш досліджуваними генами
РААС є гени ангіотензиногену та ангіотензинперетворюючого ферменту
(АПФ). У деяких роботах показаний зв’язок підвищеної чутливості до
натрію з мутаціями гена АПФ (Hiraga H., 1999, Francke S., 1999, Giner
V., 1999, Lopes H., 2002, Kato N., 2002). Втім результати досліджень I/D
поліморфізму гена АПФ у хворих з ЕАГ суперечливі і не дозволяють зробити
однозначний висновок про його вплив на формування солечутливості та
клінічний перебіг АГ. Мало вивчений також внесок генетичних факторів у
формування відповіді АТ на лікування. Вважають, що в більшості хворих
маркери, пов’язані з генетичним поліморфізмом, можуть слугувати для
лікаря факторами, які впливають на активність проведеної терапії.

Отже, на сьогодні доведено, що солечутливість відіграє неабияку роль у
становленні і прогресуванні АГ. З огляду на це подальше вивчення
клінічних, генетичних та терапевтичних аспектів натрійзалежної АГ є
актуальним завданням кардіології, вирішення якого дозволить удосконалити
профілактичні та терапевтичні заходи, спрямовані на боротьбу з АГ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри кардіології та
функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної
освіти “Вплив поліморфізму гена АПФ на клініко-гемодинамічні особливості
артеріальної гіпертензії та ефективність терапії”, яка виконується за
планами МОЗ України (номер державної реєстрації 0103U004133). Автор є
співвиконавцем зазначеної теми. У рамках наукового дослідження автором
проведено добір тематичних хворих, їх клініко-інструментальне та
біохімічне обстеження, проаналізовано отримані результати.

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи – розробити
диференційовані схеми лікування натрійзалежної АГ на основі вивчення
клініко-гемодинамічних особливостей її перебігу, генетичного
поліморфізму гена АПФ та ефективності сучасних антигіпертензивних
препаратів.

Завдання дослідження:

Вивчити клінічні та гемодінамичні особливості НЗАГ.

Вивчити показники добового моніторування АТ (ДМАТ) в осіб із НЗАГ
(вплив сольового навантаження на добовий профіль АТ).

Вивчити ефективність інгібіторів АПФ (еналаприлу малеат), діуретиків
(індапамід-ретард), ?-блокаторів (бетаксолол) та антагоністів кальцію
(лацидипін) в хворих із НЗАГ, їх вплив на добовий профіль АТ.

Вивчити поліморфізм гена АПФ в хворих із НЗАГ, його вплив на перебіг
захворювання та клініко-гемодинамічні характеристики.

Вивчити вплив поліморфізму гена АПФ на ефективність антигіпертензивної
терапії в хворих на ЕАГ (за даними ДМАТ).

Об’єкт дослідження: хворі з м’якою та помірною ЕАГ.

Предмет дослідження: клінічний перебіг НЗАГ, показники добового профілю
АТ під впливом обмеження натрію у дієті, сольового навантаження та
антигіпертензивної терапії, поліморфізм гена АПФ і активність АПФ у
плазмі в хворих на ЕАГ.

Методи дослідження. З метою вивчення особливостей клінічного перебігу і
лікування АГ в солечутливих пацієнтів використовували: загальноклінічні
методи дослідження з опитуванням хворих, їх фізикальним обстеженням і
визначенням порогу смакової чутливості (ПСЧ) до солі; інструментальні
методи – електрокардіографію (ЕКГ), ехокардіографію (ЕХОКГ), ДМАТ;
лабораторні – визначення рівня ліпідемії, глікемії, концентрації
електролітів у плазмі та еритроцитах (калій, натрій), активності АПФ у
плазмі; генетичні – вивчення поліморфізму гена АПФ; математичні та
статистичні – для оцінки отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Вивчені клінічні та гемодинамічні особливості НЗАГ.

2. Доведено зв’язок порогу смакової чутливості до солі з обтяженою
спадковістю щодо ЕАГ в солечутливих хворих. Встановлена пряма
кореляційна залежність між рівнем та варіабельністю діастолічного АТ
(ДАТ), товщиною стінок лівого шлуночка та порогом смакової чутливості до
солі.

3. Встановлені особливості впливу гострого перорального сольового
навантаження на показники ДМАТ в солечутливих хворих на ЕАГ. Показано,
що в солечутливих пацієнтів під впливом однократного гострого
перорального сольового навантаження відбувається підвищення як САТ, так
і ДАТ понад 20% від вихідного, яке зберігається в нічний час, порушення
нормального добового ритму АТ за рахунок його підвищення вночі,
показників “навантаження тиском” та варіабельності АТ, що не
спостерігається в солерезистентних хворих. Таким чином, обґрунтована
можливість використання однократного перорального навантаження натрію
хлоридом у діагностиці НЗАГ.

4. Вивчений генетичний поліморфізм гена АПФ у хворих на ЕАГ. Встановлено
його вплив на добовий профіль АТ, процеси ремоделювання серця, клінічний
перебіг захворювання, а також роль I/D поліморфізму гена АПФ у
формуванні солечутливості.

5. Вивчена ефективність деяких антигіпертензивніх препаратів у
пацієнтів із НЗАГ, які призначали в режимі монотерапії (еналаприлу
малеат, індапамід-ретард, бетаксолол та лацидипін). Встановлено
наявність вірогідних розбіжностей у їх ефективності як між групами
хворих із різною чутливістю до солі, так і в групах. Показано, що серед
вивчених лікарських засобів найефективнішим у хворих із НЗАГ є діуретик
індапамід-ретард, який справляє тривалу антигіпертензивну дію та
нормалізує добовий профіль АТ. Водночас встановлений негативний вплив
інгібіторів АПФ на добову варіабельність АТ в солечутливих пацієнтів.

6. Вивчена ефективність антигіпертензивної терапії інгібітором АПФ
еналаприлу малеатом і діуретиком індапамідом-ретард у хворих на АГ
залежно від генотипу АПФ. Встановлений негативний вплив D-алеля гена
АПФ і генотипу DD на ефективність терапії, який більшою мірою
виявляється в солечутливих хворих. Поряд з цим показано, що
найсприятливішим генотипом АПФ у пацієнтів на ЕАГ є II генотип,
незалежно від солечутливості.

Практичне значення одержаних результатів:

1. Обґрунтовано виділення в окрему групу пацієнтів із виявленою
підвищеною чутливістю до кухонної солі на підставі визначених
особливостей перебігу та лікування АГ в цієї категорії хворих.

2. Показано, що для діагностики НЗАГ в клінічній практиці можна
застосовувати метод гострого перорального сольового навантаження і
визначення порогу смакової чутливості до солі.

3. Встановлені розбіжності ефективності монотерапії м’якої та помірної
АГ препаратами різних груп, що використовуються як препарати вибору при
лікуванні АГ (еналаприлу малеат, індапамід-ретард, бетаксолол та
лацидипін). Показано, що найбільш ефективним препаратом серед вивчених у
групі пацієнтів з НЗАГ є індапамід-ретард, який позитивно впливає на
добовий профіль АТ за усіма параметрами ДМАТ, що обґрунтовує доцільність
його використання в якості монотерапії в солечутливих хворих і, навпак,
застосування еналаприлу малеату в цих пацієнтів може призвести до
збільшення добової варіабельності АТ.

4. Показано, що солечутливість, клініко-гемодинамічні особливості АГ
взагалі і НЗАГ зокрема, а також ефективність антигіпертензивної терапії
(препаратами еналаприлу малеат та індапамід-ретард) пов’язані з
I/D-поліморфізмом гена АПФ, таким чином, обґрунтоване вивчення
поліморфізму гена АПФ в хворих на ЕАГ, результати якого дозволять
прогнозувати перебіг захворювання.

Впровадження результатів дослідження. Результати наукового дослідження
впроваджені в практику лікувально-профілактичних установ м. Харкова
(міська клінічна лікарня № 8, міська клінічна лікарня швидкої та
невідкладної медичної допомоги № 4, відділення артеріальної гіпертензії
Інституту терапії АМНУ), що підтверджено актами впроваджень. Основні
результати роботи використовуються у навчальному процесі на кафедрі
кардіології та функціональної діагностики Харківської медичної академії
післядипломної освіти, кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб № 2
Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно здійснений набір
тематичних хворих з подальшим їх всебічним обстеженням і спостереженням
протягом періоду антигіпертензивної терапії. Самостійно виконане
обстеження хворих такими методами: опитування та фізикальне обстеження,
визначення ПСЧ до солі, добовий моніторинг АТ. Отримані результати
самостійно оброблені дисертантом математичними та статистичними методами
за допомогою персонального комп’ютера і пакета програмного забезпечення
Excel і Statistica 6,0 for Windows. Автором самостійно проведений
аналіз і узагальнення отриманих даних, сформульовані основні наукові
положення, підготовлені статті до публікації, написані всі розділи
дисертації. Висновки та практичні рекомендації сформульовані дисертантом
разом з науковим керівником. Запозичень ідей та розробок співавторів
публікації не було.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дисертації обговорені на засіданнях кафедри кардіології та
функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної
освіти; повідомлені на науково-практичній конференції молодих вчених
Харківської медичної академії післядипломної освіти “Нові технології в
медицині”, (Харків, 2001); представлені на Українській
науково-практичній конференції “Профілактика і лікування артеріальної
гіпертензії в Україні в рамках реалізації Національної Програми” (Київ,
2002), об’єднаному пленумі правління українських наукових суспільств
кардіологів, ревматологів і кардіохірургів з міжнародною участю “Серцева
недостатність – сучасний стан проблеми” (Київ, 2002), Українській
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в
діагностиці і профілактиці артеріальної гіпертензії та ії ускладнень”
(Харків, 2002), Українській науково-практичній конференції “Артеріальна
гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та
лікування” (Івано-Франківськ, 2003), науково-практичній конференції
“Сучасні аспекти клініки, діагностики та лікування серцевої
недостатності” (Запоріжжя, 2003), повідомлені на Українській
науково-практичній конференції “Профілактика і лікування артеріальної
гіпертензії в Україні в рамках реалізації Національної програми” (Київ,
2004).

Апробація дисертації була проведена на спільному засіданні кафедри
кардіології та функціональної діагностики Харківської медичної академії
післядипломної освіти, за участю відділу генетики атеросклерозу
Інституту терапії АМН України та медичної ради міської клінічної лікарні
№ 8 м. Харкова (протокол № 2 від 26 січня 2004 р.) та за місцем захисту
роботи на засіданні апробаційної ради Інституту кардіології ім. акад.
М.Д. Стражеска АМН України (протокол № 94 від 23 березня 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць. З
них 6 – у вигляді статей (5 статей у наукових фахових журналах,
рекомендованих ВАК України, 2 з них у моноавторстві, 1 стаття в іншому
виданні) та 5 – у вигляді тез до конференцій. У статтях і тезах
висвітлені основні положення дисертації.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 194
сторінках машинописного тексту, проілюстрована 34 таблицями і 27
рисунками і включає вступ, огляд літератури, розділ з описом методів
обстеження та клінічної характеристики обстежених хворих, 2 розділи
власних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів,
висновки та практичні рекомендації, додаток, який містить таблиці з
основними статистичними показниками, отриманими при виконанні роботи (23
сторінки). Список використаних джерел літератури включає 238
літературних найменувань, з яких 80 праць кирилицею та 158 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. У дослідження було
включено 80 хворих з м’якою (67,5%) та помірною (32,5%) ЕАГ, серед них –
41(51,3%) чоловіків і 39 (48,7%) жінок, середній вік – 52,9 ± 1,2 р. До
контрольної групи ввійшли 20 пацієнтів із нормальним рівнем АТ,
клініко-інструментальне обстеження яких дозволило виключити в них
наявність АГ. Середній вік пацієнтів контрольної групи – 45,5 ± 2,3 р.,
серед них – 9 чоловіків (45%) та 11 жінок (55%).

Діагноз ЕАГ ставили методом виключення вторинних форм АГ, на підставі
даних анамнезу, клінічних, лабораторних та інструментальних методів
дослідження. Перебіг АГ оцінювали за рівнем АТ відповідно до
рекомендацій ВООЗ (1999). Не включали в дослідження хворих із
захворюваннями печінки та нирок у стадії декомпенсації, серцевою
недостатністю III-IV функціонального класу (за класифікацією
Нью-Йоркської асоціації серця), перенесеним у межах 6 місяців інфарктом
міокарда чи гострим порушенням мозкового кровообігу, цукровим діабетом у
стадії декомпенсації чи погано контрольованим, після хірургічних
утручань, з рівнем офісного САТ 180 мм рт. ст. і вище і ДАТ 110 мм рт.
ст. і вище, з вираженими ментальними порушеннями.

Перший етап дослідження включав: опитування і фізикальне обстеження
хворих, вимірювання офісного АТ, комплекс лабораторних
клініко-біохімічних методів дослідження (клінічні аналізи крові та сечі,
біохімічний аналіз крові з визначенням вмісту електролітів (К+, Na+) в
еритроцитах і плазмі, ліпідного спектра, рівня глікемії натще);
визначення ПСЧ до кухонної солі; визначення поліморфізму гена АПФ та
активності АПФ у плазмі; ЕКГ, ЕХОКГ, з розрахунком основних
кардіометричних показників, відносної товщини стінок (ВТС), маси
міокарда лівого шлуночка (ММЛШ, г), індексу ММЛШ (ІММЛШ, г/м2), фракції
викиду (ФВ, %), хвилинного об’єму серця (ХОС, л/хв), ударного об’єму
серця (УОС, см3), серцевого індексу (СІ, л/хв/м2), типу ремоделювання
лівого шлуночка, загального периферичного опору (ЗПО, дин/см-5сек).

Плазмову активність АПФ у сироватці крові визначали спектрофотометричним
експрес-методом (за методикою П. П. Голікова, Н. Ю. Николаєвої, 1998).

Поліморфізм гена АПФ вивчали разом із відділом генетики атеросклерозу
Інституту терапії АМНУ в 46 хворих на АГ методом полімеразної ланцюгової
реакції з подальшим електрофорезом в агарозному гелі.

ПСЧ до кухонної солі визначали за методикою R. Henkin (1963) у
модифікації Волкова В.С. і співавторів (1998); ПСЧ розцінювали як
низький при концентрації натрію хлориду (при якій обстежуваний відчував
смак солі) 0,08 % і нижче, середній (чи помірно підвищений) – 0,08 –
0,16 %, високий – 0,16 – 0,32 % і різко підвищений – 0,32 – 0,64 % та
вище.

Після проведення основних клінічних, лабораторних та інструментальних
методів дослідження всім пацієнтам пропонували дієту № 10 за Певзнером
зі вмістом кухонної солі – 2 г та обмеженням рідини до 1,5 л на добу
протягом 7 днів, після чого вимірювали офісний АТ і проводили ДМАТ.

ДМАТ проводили з використанням апаратів Cardio Tens і АВРМ-02М (фірма
Meditech, Угорщина) за стандартним протоколом через кожні 15 хвилин у
денний час і через кожні 30 хвилин у нічний час. Отримані дані
аналізували з використанням програмного забезпечення даних приладів.
Розраховували середні показники систолічного АТ (САТ) та діастолічного
АТ (ДАТ) за добу, а також у денний і нічний час, показники “навантаження
тиском”, варіабельності АТ, у середньому за добу та окремо для денного
і нічного періодів, а також добовий індекс АТ з визначенням типу добової
кривої АТ. Було проведено ДМАТ разом з добовим моніторингом ЕКГ 31
хворому.

На другому етапі дослідження всім обстежуваним проводили пероральне
навантаження натрієм, на фоні якого повторювали ДМАТ. У випадку
підвищення АТ на 5 мм рт. ст. і вище (за даними ДМАТ) пацієнтів вважали
солечутливими (натрійзалежними). На підставі результатів ДМАТ хворі були
умовно розділені на 2 клінічні групи. До першої групи ввійшли 38 хворих
із НЗАГ (47,5%), серед них чоловіків – 15 (39,5%), жінок – 23 (60,5%),
середній вік – 52,8 ± 1,8 р. Другу клінічну групу склали 42 пацієнта з
ННАГ (52,5% від всіх обстежених хворих на ЕАГ), серед яких 26 чоловіків
і 16 жінок (61% і 38,1% відповідно), середній вік – 53,2 ± 1,6 р.
Обстежені хворі в двох клінічних групах не відрізнялися за віком
(середній вік хворих у групі з ННАГ склав 53,2 ± 1,5 р., у групі з НЗАГ
– 52,8 ± 1,8 р.) і стажем АГ (у середньому в групі з ННАГ – 7,2 ± 0,6
р., у групі з НЗАГ – 8,1 ± 0,4 р.).

На третьому етапі дослідження було сформовано 4 групи по 20 осіб. У
кожній групі виявилася приблизно однакова кількість хворих з ННАГ і
НЗАГ. Хворим кожної групи призначали антигіпертензивну терапію одним з
4 препаратів, які належать до засобів першої лінії при лікуванні АГ:
інгібітор АПФ еналаприлу малеат (ренітек, фірма MSD, США), ?-блокатор
бетаксолол (локрен, фірма Sanofi-Synthelabo, Франція), діуретик
індапамід-ретард (арифон-ретард, фірма Servier, Франція) і антагоніст
кальцію лацидипін (лаципіл, фірма Glaxo Wellcome, Іспанія). Препарати
призначалися в режимі монотерапії. Через 6 тижнів після початку
лікування проводили ДМАТ і оцінювали ефективність терапії.

Критеріями нормалізації АТ (за даними ДМАТ) вважали зниження САТ у
середньому за добу (САТ серед.) нижче 130, САТ денний (САТ ден.) нижче
140, САТ нічний (САТ нічн.) нижче 120 мм рт. ст., ДАТ у середньому за
добу (ДАТ серед.) нижче 80, ДАТ денний (ДАТ ден.) нижче 90 і ДАТ нічний
(ДАТ нічн.) нижче 70 мм рт. ст. (згідно з найбільш розповсюдженими у
Європі нормативами, O’Braien E. et al., 1993, Сіренко Ю. М., 2000).

Вплив генотипу I/D поліморфізму гена АПФ на ефективність
антигіпертензивної терапії інгібітором АПФ (еналаприлу малеат) і
діуретиком (індапамід-ретард) вивчено в 40 хворих (20 з НЗАГ та 20 з
ННАГ).

На підставі отриманих даних була створена база даних у системі Microsoft
Excel 2000. Обробку результатів здійснювали за допомогою пакета
статистичного аналізу в системі Microsoft Excel та пакета статистичних
програм Statistica-6.0. Вірогідність розбіжностей середніх величин між
групами оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента для незв’язаних
груп, вірогідність показників на фоні лікування – Т-критерію Вілкоксона
для зв’язаних груп. Вірогідність розбіжностей кількісних ознак у
декількох групах визначали, використовуючи метод дисперсійного аналізу,
якісних – метод X2. Кореляційну залежність між двома множинами
кількісних даних вивчали, обчислюючи коефіцієнт парної кореляції,
залежність між якісними ознаками оцінювали, обчислюючи коефіцієнт
взаємної спряженості (С).

Результати дослідження та їх обговорення. Результати проведених
досліджень свідчать, що існують певні клінічні та гемодинамічні
особливості АГ в солечутливих хворих. Так, виявлена вірогідна різниця в
показниках вихідних офісних САТ і ДАТ та показниках офісних САТ і ДАТ
після періоду низькосольової дієти. Вихідні значення офісного САТ і ДАТ
у групах склали відповідно: у групі з НЗАГ 149,4 ± 1,5 і 93,2 ± 0,8, у
групі з ННАГ – 153,4 ± 1,3 і 89,1 ± 1,3 мм рт. ст. Тобто, вихідний
рівень САТ був нижчим (р 0,05) мм рт.
ст. У групі хворих з НЗАГ ця різниця склала 9,2 ± 1,4 (р
0,05) і 1,3 ± 0,02 (р > 0,05) мм рт. ст. відповідно.

Аналіз параметрів вихідного ДМАТ, проведеного на фоні низькосольової
дієти у двох клінічних групах також виявив вірогідну різницю (р 8x¤Ae e " `„Aa$ " $ & >

l

u

`

1/4

3/4

A

??????????

uoooooeeeeeeeeeoooeeeeeoeee

4оба з дозованим фізичним навантаженням на велоергометрі за методикою
безупинно зростаючим навантаженням в жодному випадку не супроводжувалася
симптомами, що могли бути розцінені як ішемічні. Порівняльний аналіз
даних обстеження хворих, в яких на фоні сольового навантаження
з’являлася депресія ST (1-ша підгрупа) та хворих, в яких за тих же умов
подібних епізодів не було (2-га підгрупа), показав таке. Одинадцять
пацієнтів з 13 з епізодами депресії ST при моніторуванні виявилися
солечутливими. Серед цих хворих було вірогідно більше (у процентному
співвідношенні) осіб з ожирінням, ніж серед хворих, в яких зсуву
сегмента ST не спостерігалося (8 з 13 серед перших і 7 з 18 серед
других, р 0,05). Не отримано
також статистично вірогідної різниці рівнів АПФ між групами хворих з
ННАГ і НЗАГ залежно від генотипу, але при цьому в обох групах активність
АПФ була істотно вищою в осіб з алелем D.

Кореляційний аналіз між активністю АПФ та віком, ІМТ, рівнем офісного
САТ і ДАТ, а також гемодинамічними показниками окремо в кожній клінічній
групі (з ННАГ і НЗАГ) дозволив встановити таке. У групі з ННАГ існує
тісний вірогідний (р ПЕРЕЛІК основних СКОРОЧЕНЬ АГ - артеріальна гіпертензія АПФ - ангіотензинперетворюючий фермент АТ - артеріальний тиск ВТС - відносна товщина стінок ДАТ - діастолічний артеріальний тиск ДАТ ден. - ДАТ середній за денний період (за даними ДМАТ) ДАТ нічн. - ДАТ середній за нічний період (за даними ДМАТ) ДАТ серед. - ДАТ середній за добу (за даними ДМАТ) ДМАТ - добове моніторування артеріального тиску ЕАГ - есенціальна артеріальна гіпертензія ЕКГ - електрокардіографія ЕХОКГ - ехокардіографія ЗПО - загальний периферичний опір ІММЛШ - індекс маси міокарда лівого шлуночка ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності ЛШ - лівий шлуночок ММЛШ - маса міокарда лівого шлуночка НЗАГ - натрійзалежна артеріальна гіпертензія ННАГ - натрійнезалежна артеріальна гіпертензія ПСЧ - поріг смакової чутливості САТ - систолічний артеріальний тиск САТ ден. - САТ середній за денний період (за даними ДМАТ) САТ нічн. - САТ середній за нічний період (за даними ДМАТ) САТ серед. - САТ середній за добу (за даними ДМАТ) СІ - серцевий індекс УОС - ударний об'єм серця ФВ - фракція викиду ХОС - хвилинний об'єм серця ХС - холестерин

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020