.

Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов гіперхолестеринемії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
145 5547
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЛЯШЕНКО ВАЛЕНТИНА ПЕТРІВНА

УДК 612.08+612:546.41+612.397

Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов
гіперхолестеринемії

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті МОН
України

Науковий консультант:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Шаповал Людмила Миколаївна,

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України,

провідний науковий співробітник відділу фізіології кровообігу

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Янчук Петро Іванович,

НДІ фізіології імені акад. Петра Богача Київського національного
університету

імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник відділу загальної
фізіології

доктор біологічних наук

Скрипнюк Зеновій Дмитрович,

Науково-дослідний інститут інтегративної-негентропійної Медицини,

керівник відділу біоінформатики

доктор медичних наук, професор

Неруш Петро Опанасович,

Дніпропетровська медична академія МОЗ України,

завідувач кафедрою нормальної фізіології

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України,

кафедра нормальної фізіології, м. Київ

Захист відбудеться 11 травня 2005 року о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 у Київському національному
університеті ім. Тараса Шевченка (проспект академіка Глушкова, 2,
біологічний факультет).

Поштова адреса: 01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, Київ-33, вул. Володимирська, 58.

Автореферат дисертації розісланий 6 квітня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук
Цимбалюк О. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За фізіологічних умов холестерин (ХС) є головним
ліпідним компонентом плазматичних мембран клітин, попередником
стероїдних гормонів і жовчних кислот. Звичайно він надходить до
організму при споживанні їжі, багатої на ХС. Надлишкове надходження ХС в
організм лежить в основі аліментарної гіперхолестеринемії (ГХС), яка, по
суті, є екзогенною і спостерігається не досить часто [Лопухин, Арчаков,
1983, 1991; Климов, Никульчева, 1995; Moriel et al., 2000]. Відомо, що
практично всі клітини організму можуть в тій чи іншій мірі синтезувати
ХС з ацетату та інших низькомолекулярних сполук, що регулюється
концентрацією як внутрішньоклітинного, так і позаклітинного холестерину
[Томсон, 1990; Амосова, 1996; Золотарева, Бабов, 1999; Dietschy, Turley,
2001]. Тривале надлишкове утворення ендогенного ХС робить можливим
розвиток ГХС і сприяти розвитку ряду патологічних станів, зокрема
атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, панкреатиту, ксантом та інших
[Якушкин, Орехов, 1992; Поляков, Прокопова, 1998; Теппермен, Теппермен,
1989; Какауридзе, 2001; Либов, Иткин, Черкесова, 2001; Кульчицкий и
соавт., 2002]. Важливим фактором, що сприяє надлишковому утворенню
ендогенного ХС є стрес, але, незважаючи на значну кількість
експериментального і клінічного матеріалу, який накопичений з проблем
стресу, питання про механізм стрес-індукованої ГХС до теперішнього часу
залишається значною мірою відкритим.

На цей час отримані дані про надмірне накопичення кальцію в аорті її
ушкодження при ГХС [Вихерт, Сєдов, Соколова, 1970; Сперелакис, 1988;
Чазов, 1992; Kummerow et al., 1994; Perrault et al., 2000]. Відомо, що
порушення кальцієвого гомеостазу негативно впливає на функціональну
активність кардіоміоцитів, нейронів, гепатоцитів, скоротливу активність
судин і скелетних м’язів [Курский, 1989; Логинов, Митюшин, 1994; Гавриш,
Сергиенко, Лисовец, 1999; Ходоров, 2000; Bennani-Kabchi et al., 2000;
Hu, Fukuda, Su, 2001; Liu et al., 2003; Бондаренко, 2004], тому важливим
уявляється дослідження вмісту кальцію в цих органах та виявлення
можливих шляхів порушення кальцієвого гомеостазу в умовах розвитку
ендогенної ГХС. На цей час питання про вплив надлишку кальцію в цих
органах на їхню морфо-функціональну організацію при ендогенній ГХС
залишається не вивченим.

Зважаючи на те, що вхід Са2+ в клітини значною мірою забезпечують
потенціалзалежні Са2+-канали (які широко поширені у нейронах ЦНС,
кардіоміоцитах, гладеньких м’язах судин) [Дьячук, 1991; Авдонин,
Ткачук, 1994; Lemay et al., 2001; Костюк, Костюк, 2003],
(1-адренорецептори [Ikeno et al., 1998; Пшенникова, 2000, 2001; Bur et
al., 2002; Lopez-Farre et al., 2002], або рецептори
ренін-ангіотензинової системи [Tamura, Harris, Gerdes, 2000; Duman et
al., 2001; Wassmann et al., 2002], порушення їхньої роботи можуть
сприяти надмірному накопиченню кальцію в тканинах, але питання про
відносний вклад цих шляхів у зміни функціонування організму в умовах
ендогенної ГХС залишається відкритим.

Ендогенна ГХС є таким станом організму, при якому відбуваються значні
метаболічні перебудови в різних органах, і розуміння принципів
регуляції кальцію в цих умовах має важливе значення як для розширення
наших уявлень про механізми виникнення ендогенної ГХС, так і для пошуку
шляхів її корекції. Логіка виконаної роботи полягала у створенні
експериментальної моделі ендогенної ГХС у щурів, які є зручним об’єктом
для досліджень, але вважаються мало чутливими до надлишку екзогенного
ХС; у визначенні вмісту кальцію в різних органах і порушень їхньої
морфо-функціональної організації в умовах розвитку ендогенної ГХС; в
аналізі вкладу різних шляхів надходження надлишкового кальцію в зміни
морфо-функціональної організації ряду органів при ендогенній ГХС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом наукової роботи кафедри фізіології людини і тварин
Дніпропетровського національного університету за темами:

“Дослідження нервових механізмів керування, регуляції і зв’язку в
організмі людини і тварин”, № державної реєстрації 0195V023144;

“Фундаментальні дослідження впливу синергічних екопатогенних чинників та
наукове обґрунтування нових комплексних методів діагностики, корекції та
профілактики порушень стану здоров(я населення”, № державної реєстрації
0197V000655;

“Дослідження змін масових потенціалів спинного мозку в залежності від
віку”, № державної реєстрації 0100U005213;

“Фундаментальні комплексні дослідження фізіологічних механізмів
виникнення, розвитку та прояву серцево-судинних та шлунково-кишкових
порушень”, № реєстрації по ДНУ БЕФ-85.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – розробити у щурів
експериментальну модель ендогенної гіперхолестеринемії і на відтвореній
моделі дослідити роль кальцію в розвитку структурно-функціональних змін
аорти, серця, печінки, головного мозку, скелетних м’язів.

Для досягнення вказаної мети в роботі вирішуються такі основні задачі:

Розробити модель ендогенної ГХС у щурів, в основі якої лежить створення
зооконфліктної ситуації внаслідок обмеження їхнього життєвого простору.
Провести порівняльний аналіз розробленої моделі ендогенної ГХС і
аліментарної ГХС, в основі якої лежить надходження надлишкового ХС
ззовні.

Провести порівняльний аналіз впливу екзогенної і ендогенної
гіперхолестеринемії на морфологічну структуру аорти, серця, скелетного
м’язу, печінки і головного мозку.

Визначити вміст кальцію в плазмі крові та тканинах досліджуваних органів
щурів при ендогенній гіперхолестеринемії.

Вивчити вплив блокування потенціалзалежних Са2+ каналів L-типу на вміст
кальцію в досліджуваних тканинах, а також загального ХС і холестерину
ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) в сироватці крові на фоні
розвитку ендогенної ГХС.

Вивчити вплив блокування ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) на
вміст тканинного кальцію, загального ХС і ХС ЛПВЩ в крові при
відтворенні ендогенної ГХС.

Виявити вплив блокування (1-адренорецепторів на динаміку вмісту кальцію
в досліджуваних тканинах, а також загального ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці
крові при ендогенній ГХС.

Вивчити вплив К+ і Mg2+ на динаміку рівня кальцію в органах і рівня ХС
і ХС ЛПВЩ в сироватці крові при ендогенній гіперхолестеринемії.

Визначити вплив блокування потенціалзалежних Са2+ каналів L-типу,
(1-адренорецепторів, АПФ, К+ і Mg2+ на мембранний потенціал і електричні
реакції ендотелію аорти щурів на фоні розвитку ендогенної ГХС.

Вивчити особливості скоротливої активності ізольованих препаратів судин
після блокування Са2+ каналів L-типу, (1-адренорецепторів, АПФ і
застосування калій-, магній-аспарагінату при ендогенній ГХС.

Проаналізувати особливості параметрів ЕМГ, нейро-міогенних зв’язків,
рухової і дослідницької діяльності тварин при застосуванні антагоністів
кальцію на фоні розвитку гіперхолестеринемії.

Об’єкт дослідження. Показники рівня тканинного кальцію за фізіологічних
умов, в умовах розвитку гіперхолестеринемії і застосування антагоністів
кальцію, а також параметри функціонального стану організму: мембранний
потенціал ендотелію аорти, скоротлива активність ізольованих препаратів
артерій, частота серцевих скорочень, фонова електроміограма, рухова і
дослідницька діяльність тварин.

Предмет дослідження. Роль кальцію в функціональних і структурних
змінах, що виникають в умовах гіперхолестеринемії.

Методи дослідження. В роботі використані фізіологічні, біохімічні,
морфологічні і математичні методи наукового аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у щурів розроблена
експериментальна модель ендогенної гіперхолестеринемії (ГХС) шляхом
створення зооконфліктної ситуації внаслідок обмеження їхнього життєвого
простору і використання NaCI у якості кондиціонуючого фактора. Доведені
переваги розробленої моделі перед моделлю аліментарної
гіперхолестеринемії у щурів. На відтворенній моделі ендогенної
гіперхолестеринемії вперше виявлені і описані зміни морфологічної
структури аорти, серця, скелетного м’язу, печінки і головного мозку.
Показано, що в умовах ендогенної ГХС структурні зміни досліджених
органів розвивались швидше і були більш вираженими, ніж при екзогенній
ГХС. Визначено, що резистентність різних органів до стійкого підвищення
рівня ХС неоднакова.

Вперше одержані дані про динаміку рівня тканинного кальцію в аорті,
серці, скелетних м’язах, печінці і головному мозку щурів в умовах
розвитку ендогенної гіперхолестеринемії. Встановлено, що вміст кальцію у
всіх досліджених органах значно перевершував рівень його фізіологічної
норми.

Встановлено, що блокування потенціал-залежних Ca2+ каналів L-типу,
(1-адренорецепторів, АПФ або введення K+ і Mg2+, супроводжувалось
зниженням рівня кальцію в усіх досліджених органах, що здебільшого
корелювало з вмістом кальцію, ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові.

Вперше показано, що в умовах ендогенної гіперхолестеринемії, зумовленої
зооконфліктною ситуацією, у щурів пригнічувались ацетилхолін-індуковані
електричні реакції та скоротлива активність ізольованих препаратів
судин, відмічалась модуляція параметрів фонової ЕМГ, посилювалась
рухова і послаблювалась дослідницька діяльність тварин. Доведено, що
найбільш чутливими до гіперхолестеринемічного стану є показники
електричної і скоротливої активності ізольованих препаратів черевної
аорти. Зміни показників ЧСС, параметрів ЕМГ, рухової і дослідницької
діяльності в умовах ГХС були менш вираженими.

Вперше доведено, що при ендогенній ГХС порушення кальцієвого гомеостазу
і активності досліджених функціональних систем в найбільшій мірі були
зумовлені надмірною активацією потенціалзалежних Ca2+ каналів L-типу і
(1-адренорецепторів, що призводило до надмірного накопичення кальцію в
тканинах всіх досліджених органів і пригнічення їхньої функціональної
активності.

Практичне та теоретичне значення отриманих результатів. Отримані нами
відомості про те, що при тривалій ГХС відбувається значне збільшення
вмісту кальцію в аорті, серці, скелетному м’язі, печінці і головному
мозку внаслідок надмірної активації потенціалзалежних Ca2+ каналів
L-типу, (1-адренорецепторів і ренін-ангіотензинової системи, можна
суттєво зменшити шляхом їх блокування, можуть бути корисними для
корекції наслідків тривалої ГХС. Отримані результати можуть бути
врахованими в клінічній практиці при визначенні часу перебігу
адаптаційної реакції на надлишок ХС в патологічний синдром і при виборі
антагоністів кальцію для корекції структурно-функціональних змін
організму при розвитку ендогенної гіперхолестеринемії. Отримані нами
результати можуть бути корисними при розробці нових методів профілактики
гіперхолестеринемічного ушкодження клітин; вони можуть бути врахованими
при розробці нових діагностичних маркерів розвитку ушкодження, особливо
на ранніх, доклінічних стадіях патологічного процесу.

Отримані результати можуть бути використані в учбовому процесі, зокрема
в курсі загальної і патологічної фізіології людини і тварин, а також у
спецкурсах фізіології серцево-судинної системи, фізіології нервів та
м’язів, обміну речовин і енергії.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що наведені дані поглиблюють
сучасні уявлення про важливе значення порушень кальцієвого гомеостазу в
розвитку ендогенної гіперхолестеринемії, що може сприяти більш повному
розумінню механізмів функціонування організму як системи.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено
патентно-інформаційний пошук, визначено мету і задачі роботи, особисто
виконані всі експерименти по визначенню вмісту тканинного кальцію в
органах, рівня гіперхолестеринемії і модуляції параметрів ЕМГ, ЧСС, а
також рухової і дослідницької діяльності тварин. Експерименти по
визначенню морфологічних змін в досліджуваних органах і впливах
антагоністів кальцію проводились разом з к.м.н. Коцарєвим О. С. і к.м.н.
Лукашовим С. М. на базі біолого-екологічного і медичного факультетів
Дніпропетровського національного університету. Визначення мембранного
потенціалу ендотелію аорти щурів було проведено в Інституті фізіології
ім. О. О. Богомольця НАН України; дослідження скоротливої активності
ізольованих препаратів артерій – на кафедрі фізіології людини і тварин
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка разом з к.б.н.
Пасічниченко О. М. Аналіз, систематизацію, математичну обробку
результатів та побудову на їхній підставі відповідних висновків автор
провела самостійно. У дисертації не використовувались теоретичні ідеї і
практичні розробки співавторів опублікованих робіт.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації представлені у
доповідях на конференціях Дніпропетровського національного університету
за підсумками науково-дослідних робіт в 1998-2004 рр.; на III-VI Міжнар.
наук.-практ. конференціях (Наука і освіта( (Дніпропетровськ, 2000-2003
р.р); на Міжнародних науково-практичних конференціях (Людина і космос(
(Дніпропетровськ, 1999-2002 р.); на 16-ому з’їзді Українського
фізіологічного товариства (Вінниця, 2002 р.); на Всеукр. наук.-метод.
конф. ”Культура здоров(я як предмет освіти” (Херсон,1998 р.); на II Укр.
конф. молодих вчених, присвяченій пам(яті акад. В. В. Фролькіса (Київ,
2001 р.); на конференції, присвяченій 160-річчю національного мед. ун-ту
(Київ, 2001 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Биосфера
и человек” (Майкоп, 2001 р.); на Всеукраїнській наук. конференції,
присвяченій 160-річчю каф. фізіології людини і тварин КНУ (Київ, 2002
р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фізіологія людини
і тварин” (Дніпропетровськ, 2003); на Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Довкілля і здоров(я” (Тернопіль, 2003); на VIII міжнародній
конференції по квантовій медицині “Теоретические и клинические аспекты
квантовой медицины” (Донецьк, 2003); на симпозіумі “Особливості
формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”
(Черкаси, 2003); на науково-практичній конференції з міжнародною участю,
присвяченій 175-річчю з дня народження І. М. Сєченова “І. М. Сєченов та
Одеська школа фізіологів” (Одеса, 2004); Х конгрес світової федерації
Українських лікарських товариств (Чернівці, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 45 робіт, із яких 30 – у
наукових фахових журналах, 15 є тезами доповідей з’їздів і конференцій,
отримано патент на винахід 7G09B23/28.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису методів досліджень, дев’яти розділів результатів
дослідження та їхнього обговорення, висновків і списку використаних
джерел. Дисертація викладена на 277 сторінках, містіть 20 таблиць і 69
рисунків, список використаних джерел із 420 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методика досліджень

2.1. Утримання лабораторних тварин в умовах експерименту та розподіл їх
на групи

Всі експерименти проведені у відповідності з існуючими міжнародними
вимогами і нормами гуманного відношення до тварин.

Досліди виконані на безпородних білих щурах-самцях вагою 125-140 г.
Дослідження проводили вранці, в один і той же час, натще, через кожні
три тижні впродовж всього експерименту, який тривав 21 тиждень. Тварини
були поділені на групи наступним чином. В першу групу ввійшли контрольні
тварини (n=58). Друга група (n=56) – тварини, у яких викликали
аліментарну (екзогенну) гіперхолестеринемію шляхом комбінованого
застосування холестерину (0,5 г/ кг маси тіла) і солей жовчних кислот
(100 мг/ кг маси тіла) [Лопухин, Арчаков, Владимиров, 1983; Климов,
Никульчева, 1995]. В третю групу ввійшли 76 тварин, у яких створювали
ендогенну гіперхолестеринемію шляхом обмеження життєвого простору до
80-100 см2 на одну тварину. Це досягалося тим, що в стандартну клітку
розміром 0,3х0,5 м., де повинно утримуватись 2-3 тварини, розміщували
15-18 щурів. До того ж ці тварини, поряд зі звичайним раціоном
харчування, як кондиціонуючий (підсилюючий) фактор, отримували кухонну
сіль з розрахунку 2 г /кг маси тіла. Всі наступні групи були
представлені тваринами, які паралельно з утворенням ендогенної
гіперхолестеринемії, отримували речовини, що перешкоджали підвищенню
внутрішньоклітинної концентрації кальцію тим чи іншим шляхом. Так,
тварини четвертої групи (n=38) отримували ніфедипін 2мг/кг/добу, який
блокував потенціалзалежні Ca2+ канали L-типу. Щурі п’ятої групи (n=36)
отримували
1-[N-[S]-1-карбокси-3-фенілпропіл]-L-аланіл]-L-пролін-1-етиловий ефір
(фармакологічна назва – еналаприл – 25 мг/кг/добу), який пригнічував
активність ангіотензин-перетворюючого ферменту і зменшував синтез
ангіотензину II . У тварин шостої групи (n=35) на фоні ендогенної ГХС
пригнічували (1-адренорецептори за допомогою 1-(4-аміно-6,
7-діметокси-2-хіназоліл)-4-(2-фуроіл)-піперазину гідрохлориду
(фармакологічна назва – празозін – 1 мг/кг/добу). Тварини сьомої групи
(n=42) отримували додатково K+ і Mg2+ у складі калію-, магнію
аспарагінату (фармакологічна назва – аспаркам – 1,75 г/кг/добу).

2.2. Визначення рівня загального холестерину і холестерину ліпопротеїдів
високої щільності у сироватці крові

Забір крові проводили вранці, натще, кількість загального холестерину
визначали у сироватці за методом Ілька [Меншиков и колл., 1987].
Визначення холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ)
базується на здатності ЛПНЩ і ЛПДНЩ утворювати нерозчинні комплекси з
гепарином в присутності іонів марганцю [Колб, Камышников, 1982].

2.3. Атомно-абсорбційний метод визначення електролітів в тканинах і
сироватці крові

Після декапітації тварин досліджували вміст кальцію, магнію і калію в
аорті, серці, скелетному м’язі, печінці, мозку і сироватці крові. Проби
готувались до аналізу методом вологого озолення. Визначення вмісту
електролітів проводили у полум’ї “ацетилен – повітря” на
атомно-абсорбційному спектрометрі AAS-30 фірми Карл Цейс Йєна
(Німеччина) [Хавазов, Цалев, 1983].

2.4. Реєстрація ЕМГ як показника нейро-міогенних порушень за умов
експерименту

Локальну ЕМГ реєстрували у тварин всіх груп за допомогою біполярних
голкових електродів [Гехт, Коломенская, Строков, 1974]. Відведення ЕМГ
проводили з m. biceps femoris за допомогою поліграфа П6ч-01 (Україна).
Запам(ятовування, зберігання та подальша обробка результатів
експериментальних досліджень проводилась на ЕОМ за допомогою програми
“Eksperiment” (Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця, м. Київ) та
“Mathcad 2000”. У всіх записах ЕМГ аналізували середню амплітуду (мкВ),
частоту слідування імпульсів (Гц); кількість турнів на відрізках ЕМГ
тривалістю 1 с і максимальне відношення кількості турнів ЕМГ до
середньої амплітуди за 1 с (peak ratio) [Мейгал и колл., 2000]. Під
турном мали на увазі коливання потенціалу ЕМГ амплітудою більше 100 мкВ
[Антонен, Мейгал, Лупандин, 2002].

2.5. Методика “відкритого поля”. Аналіз рухової і дослідницької
діяльності

Відкрите поле – це відкрита зверху пластикова камера розміром 90х90х60,
дно якої розграфлено на 16 квадратів [Gray, 1974]. Під час досліду кожну
тварину садовили в центр відкритого поля і реєстрували горизонтальну
рухову активність (кількість перетнутих твариною квадратів) і
дослідницьку активність (число заходів тварини в центральні квадратики)
[Саркисов, Куликов, Коломейцева, 1996].

2.6. Визначення мембранного потенціалу ендотелію аорти

Дослідження проведені на ендотелії аорти щурів всіх груп на 21 тижні з
початку експерименту. Мембранний потенціал (МП) ендотелію реєстрували
методом перфорованого patch-clamp у режимі фіксації струму [Marchenko,
Sage, 1993; Бондаренко, Сагач, 1996]. Ацетилхолін додавався в
суперфузуючий розчин у концентрації 2 мкМ.

2.7. Дослідження скоротливої активності ізольованих препаратів артерій

Реєстрували скоротливу активність ізольованих препаратів черевної
ділянки аорти і черевного стовбуру (на 21 тижні експерименту) [Блаттнер
и колл., 1983]. Скорочення реєстрували за допомогою
електрофізіологічного устаткування (Конструкторське бюро інституту
фізіології ім. О.О. Богомольця, Україна). Вазоактивні речовини
(норадреналін – 1(10-5 моль/л, адреналін – 5(10-5 моль/л, ацетилхолін –
1(10-4 моль/л) перфузували по проточній системі з постійною швидкістю
2-3 мл/хв..

2.8. Визначення частоти серцевих скорочень і її змін за умов
експерименту

Дослідження ЧСС у щурів всіх груп проводились в один і той же час,
вранці за допомогою поліграфу П6Ч-01 (блок РКВ). Вимірювання ЧСС
проводилось поверхневим датчиком пульсу у хвостовій артерії.

2.9. Мікроскопічне дослідження тканин

Для дослідження забирали аорту, серце, печінку, мозок та скелетний м(яз.
Після фіксації, зрізи тканин фарбували гематоксилін-еозином [Медведєв,
1969]. Фарбування сполучнотканних елементів робили за допомогою методу
Маллорі (у модифікації Слінченко) [Саркисов, Перов, 1996]. Всі
пофарбовані зрізи поміщали в полістирол і вивчали під мікроскопом Р-16.
Частина експериментального матеріалу була досліджена морфометрично
методом системної стереометрії по Г. Г. Автанділову з використанням
гніздового квадрату площею 2500 мкм2 [Автандилов, Яблучанский, Губенко,
1981].

2.10. Статистична обробка отриманих результатів

Аналіз результатів проводили з використанням аналітичних програм Origin
6.0 Professional і статистичного пакету програм Exel. Результати
представлені як середні значення і середньоквадратична похибка при
обсязі вибірки n. Вірогідність розбіжності між значеннями визначали за
t-критерієм Стьюдента. Відмінності, отримані за методом парних
порівнянь оцінювали як достовірні при Р(0,05. Крім того розраховувався
коефіцієнт кореляції (r) і його помилку (Sr).

Результати досліджень та їх обговорення

Динаміка рівня загального холестерину і ХС ЛПВЩ при моделюванні екзо- і
ендогенної гіперхолестеринемії.

Аналіз динаміки рівня загального ХС крові у щурів контрольної групи
показав наявність незначних плавних коливань, що були в межах
фізіологічної норми, яка становить 1,00 – 2,60 ммоль/л [Трахтенберг и
соавт., 1991] (рис. 1).

При тривалому введенні тваринам холестерину ззовні (група 2), його
рівень в сироватці крові залишався в межах фізіологічної норми впродовж
перших 12-ти тижнів (максимальне значення цього показника складало
2,29+0,24 ммоль/л, Р(0,05). Стійке, статистично вірогідне підвищення
рівня ХС (в 1,4-1,8 разів) у тварин цієї групи спостерігалось тільки
через 15 тижнів, що співпадає з даними інших авторів, які вважають, що
щури є резистентними до надлишку екзогенного холестерину, а тому у них
важко моделювати аліментарну ГХС [Лопухин, Арчаков, Владимиров, 1983;
Климов, Никульчева, 1984, 1995].

У щурів з відтвореною ендогенною ГХС рівень загального ХС крові
збільшувався значно швидше: вже на третьому тижні від початку
експерименту він перевищував його вміст у тварин контрольної групи в 3,5
рази, максимальне його збільшення спостерігалось через 12 тижнів
(6,95+0,24 ммоль/л, РtUeX Z \ ‚ „ o ” - ????????????в, що його рівень був вищим за норму впродовж майже всього експерименту, але в перші 3 тижні він збільшувався в значно меншій мірі, ніж в дослідах без блокування рецепторів (табл. 4). Таблиця 4 Динаміка вмісту ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові щурів при блокуванні (1-адренорецепторів на фоні ГХС (М+m, N=35) Примітки: * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1; * * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3. Що стосується ХС ЛПВЩ, то його рівень впродовж експерименту прогресивно зменшувався, починаючи з 9-го тижня експерименту. На 18-му і 21-му тижнях цей показник був навіть нижчим за значення тварин контрольної групи і становив всього 13,66+1,15% і 19,90+1,26% відповідно від рівня загального ХС. Як виявилось, празозін в найбільшій мірі знижував відсоток ХС ЛПВЩ. Існує багато відомостей [Moiseev, Ivleva, Kobalava, 1995; Ikeno et al., 1998; Woisetshlager et al., 2002], що блокування (1-адренорецепторів призводить до зниження рівня ХС і підвищення ХС ЛПВЩ. Вірогідне збільшення рівня ХС і зменшення ХС ЛПВЩ крові при тривалій дії антагоніста можна пояснити як видовими реакціями тварин, що застосовувались в експерименті, так і відмінностями умов експерименту. Але на наш погляд найбільш вірогідним виглядає припущення, що різке зменшення вмісту тканинного кальцію печінки приводить до зменшення утворення ХС ЛПВЩ, особливо на останніх тижнях дослідження. Крім того, тривале застосування константних доз блокаторів може викликати сенситизацію (1-адренорецепторів. Динаміка рівня кальцію в сироватці крові тварин була подібна тій, що спостерігалась у контрольних щурів, але вміст кальцію був більший. Кореляційний аналіз виявив самий високий коефіцієнт між вмістом кальцію і загального ХС в сироватці крові як перших r=0,87 (Р(0,05), так і на останніх r=0,98 (Р(0,001) тижнях дослідження. Таким чином, застосування антагоністу (1-адренорецепторів у щурів з ендогенною ГХС, досить суттєво знижувало рівень тканинного кальцію в усіх досліджених органах, що вірогідно корелювало з підвищенням вмісту кальцію в сироватці крові. Кількісні відмінності вмісту кальцію в досліджених органах можливо пов’язані з відмінностями у щільності і сенситизації (1-адренорецепторів в досліджених органах. Празозін дещо зменшував негативний вплив ГХС на морфологічну структуру досліджених органів. Вплив іонів калію і магнію на вміст кальцію в досліджених органах при моделюванні ендогенної гіперхолестеринемії (7 група тварин). Відомо, що K+ і Mg2+ впливають на електролітний гомеостаз, який лежить в основі нормального функціонування організму. Вони активують також ферменти обміну ХС і мають тісний функціональний зв’язок з іонами кальцію. З погляду на те, що калій-, магній-аспарагінат модулює іонний склад і обмінні процеси в організмі шляхом підвищення концентрації K+ і Mg2+, то дуже важливим є вивчення змін їх вмісту в досліджених органах. Аналіз вмісту Mg2+ в досліджених органах показав, що за фізіологічних умов він дещо коливався впродовж експерименту, не виходячи за межі норми. На відміну від Са2+, такі коливання мали тенденцію до зниження з мінімумом на 15 тижні і деякого зростання в другій половині експерименту. В ході відтворення ГХС рівень тканинного Mg2+ в усіх органах інтенсивно зростав. Застосування на фоні відтворення ендогенної ГХС калій-, магній-аспарагінату призводило до різкого зменшення вмісту тканинного Mg2 в усіх досліджених органах з 3 по 15 тижні і його збільшення через 18-21 тиждень експерименту. В аорті він перевершував значення як контрольних тварин, так і тварин з ГХС; в серці і скелетних м'язах він був нижчим за значення у тварин з ГХС, але вищим за контрольні значення; в печінці і головному мозку - нижчим за значення як тварин з ГХС, так і контрольних тварин. У щурів, які отримували калій-, магній-аспарагінат паралельно з відтворенням ГХС, вміст Mg2+ в крові був нижчий за значення у контрольних тварин і тих, що з ГХС. Виявлена чітка кореляція між вмістом магнію в тканинах і крові. Динаміка вмісту Mg2+ і К+ в досліджених тканинах при ГХС була подібною. Аналіз вмісту тканинного кальцію при застосуванні калій-, магній-аспарагінату на фоні відтворення ендогенної ГХС показав, що його рівень в усіх досліджених органах був значно вищим за значення у тварин з ГХС впродовж перших 12 тижнів від початку дослідження. Він значно знижувався тільки через 15 тижнів і підтримувався на цьому низькому рівні впродовж трьох наступних тижнів (рис. 6). На 21 тижні дослідження вміст кальцію знов зростав і перевершував показники тварин 3-ої групи більш ніж в 2 рази (778,18+13,73ммоль/кг). Застосування, калій-, магній-аспарагінату мало впливало на морфологічну структуру аорти в умовах ГХС, хоч деструкція дещо зменшилась. Вміст тканинного кальцію в серці, скелетному м’язі і головному мозку щурів максимально збільшувався в 5-20 разів впродовж перших 12-ти тижнів експерименту, де він перевершував показники контрольних тварин і тварин з ГХС. Через 15 тижнів значення цього показника різко знижувались, а через 18-21 тиждень знов зростало і перевершувало значення тварин з ГХС. Рис. 6. Динаміка вмісту кальцію в аорті щурів 1, контрольної групи (білі стовпчики), 3 групи – тварини з ГХС (чорні стовпчики) та 7 групи – тварини з ГХС+аспаркам (посмуговані стовпчики) впродовж експерименту. По вісі абсцис – час від початку досліду, тижні; по вісі ординат – концентрація кальцію, ммоль/ кг. В печінці щурів вміст тканинного кальцію перевершував показники як контрольної групи, так і групи з ендогенною ГХС впродовж перших 9 тижнів, після чого різко знижувався: на 12 тижні він був нижчий, ніж у тварин з ГХС, хоч перевищував вміст у щурів контрольної групи. Через 15 тижнів вміст кальцію був на рівні контролю. Через 18-21 тижні спостерігалось значне збільшення вмісту тканинного кальцію печінки, який становив 6,12+0,85 ммоль/кг (21 тиждень). Рівень загального холестерину і ХС ЛПВЩ впродовж майже всього дослідження був вірогідно вищим за показники тварин контрольної групи, але нижчим, ніж у тварин з ендогенною гіперхолестеринемією. Відсоток ХС ЛПВЩ від рівня загального ХС коливався біля величин 65,39+6,93 % і 82,52+3,14 % і з часом експерименту мав тенденцію до зростання (табл. 5). Таблиця 5 Динаміка вмісту ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові щурів 7 групи (М+m, N=42) Примітки: * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1; * * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3. Застосування калій-, магній-аспарагінату з 12 тижня експерименту змінювало динаміку вмісту тканинного кальцію в досліджених органах: спостерігалось його зниження до рівня, який на 21 тижні був навіть нижчим за контроль. Вивчення вмісту кальцію в плазмі крові тварин за умов застосування калій-, магній-аспарагінату на фоні ендогенної ГХС показало, що на початку дослідження (3-9 тижні) спостерігалось підвищення цього показника, потім (12-15 тижні) – зниження до контрольних значень з подальшою стабілізацією біля рівня 1,47-1,40 ммоль/л на 18-21 тижнях. Дані кореляційного аналізу показали, що в усіх органах спостерігалась зміна коефіцієнту кореляції між рівнем тканинного кальцію і магнію з високого негативного (контрольна група) до низького негативного (чи позитивного) – група тварин з ендогенною ГХС і до позитивного значення (група тварин, які на фоні ендогенної ГХС приймали калій-, магній-аспарагінат). По зменшенню швидкості змін коефіцієнту кореляції між тканинним кальцієм і магнієм органи можна розташувати наступним чином: серце, аорта, скелетний м'яз, мозок. Печінка в цьому випадку виявилась найбільш стабільною. В тканині печінки в усіх групах тварин коефіцієнт кореляції між тканинним кальцієм і магнієм тримався на рівні –0,66-0,67. Виходячи з отриманих даних, можна зазначити, що за фізіологічних умов динаміка вмісту тканинного кальцію і магнію є відображенням функціонального антагонізму цих іонів. При відтворенні ендогенної ГХС і застосуванні калій-, магній-аспарагінату ця динаміка змінювалася таким чином, що дозволяла підтримати співвідношення Mg2+/Са2+ на рівні, здатному найбільш адекватно пристосуватися до умов, викликаних ендогенною ГХС. Причому швидкість цих перетворень в різних органах залежала, на наш погляд, від функціональної значущості органа в адаптаційно-трофічній відповіді організму на відтворення ГХС. Зміни функціональних показників серцево-судинної системи щурів в умовах проведення експерименту. Мембранний потенціал ендотелію аорти щурів різних експериментальних груп. Середнє значення мембранного потенціалу (МП) ендотеліальних клітин аорти щурів контрольної групи становило –43,80+1,32 мВ. Аплікація ацетилхоліну (АХ) (2 мкмоль/л) викликала значну пролонговану гіперполяризацію ендотеліальних клітин з піком –64,80+1,40 мВ (рис.7). Рис.7. Ацетилхолініндукована електрична відповідь інтактного ендотелію ізольованої аорти щура контрольної групи на 21 тижні дослідження. По горизонталі – час дослідження електричної відповіді, секунди (с); по вертикалі – рівень мембранного потенціалу, мВ. Риска на рисунку – час аплікації ацетилхоліном. В більшості препаратів гіперполяризація супроводжувалась наступною реполяризацією до рівня МП спокою. Ці результати узгоджуються з даними, що були отримані іншими дослідниками [Chen, Cheung, 1992; Marchenko, Sage, 1993; Бондаренко, Сагач, 1996; Бондаренко, 2004]. У щурів з відтвореною ендогенною ГХС (група 3) МП ендотелію був зафіксований на рівні –41,60+0,75 мВ (Р(0,05), тобто спостерігалась хоч незначна, але вірогідна деполяризація МП ендотеліальних клітин. В той же час, ендогенна ГХС суттєво пригнічувала АХ-індуковану гіперполяризацію (рис.8): аплікації АХ супроводжувались гіперполяризацією мембрани ендотеліальних клітин від –41,60+0,75 мВ до –51,67+1,84 мВ. Відмивання ацетилхоліну відновлювало МП спокою. Відомо, що ендотеліальні клітини аорти не містять потенціалзалежних Са2+ каналів [Cannel, Sage, 1989], тому досить несподіваними були отримані нами дані про те, що у щурів, які на фоні ендогенної ГХС приймали ніфедипін, спостерігалась тенденція до зменшення деполяризації мембрани: МП клітин становив -42,67+1,45 мВ. Рис. 8. Ацетилхолініндукована електрична відповідь інтактного ендотелію ізольованої аорти щура на 21 тижні відтворення ГХС. Позначення такі самі, як на рис. 7. Ацетилхолін-індуковані електричні реакції судинного ендотелію відновлювались практично повністю: суперфузія розчином з ацетилхоліном викликала пікову гіперполяризацію ендотеліальних клітин в середньому до –64,50+0,99 мВ, тобто ніфедипін сприяв відновленню пригніченої в умовах ГХС АХ-індукованої гіперполяризації. Зважаючи на те, що ендотеліальні і гладеньком’язові клітини судин є електрично зв’язаними [Beny, Paccica, 1994; Marchenko, Sage, 1994], не виключена можливість, що дія ніфедипіну реалізується через гладеньком’язові клітини та передається через міоендотеліальні контакти на ендотелій. Про це може свідчити більший латентний період розвитку піку гіперполяризації у щурів цієї групи, у порівнянні з ендотелієм інтактної аорти. Відомо, що норадреналін, 5-НТ, ангіотензин ІІ (АІІ) викликають деполяризацію і осциляції МП ендотелію інтактної аорти щура [Marchenko, Sage, 1994]. Як виявилось, більшість з рецепторів до цих речовин теж розміщена не на ендотеліальних, а на гладеньком’язових клітинах аорти щура [Ruffolo, et al., 1988, 1991]. В проведеному нами дослідженні після паралельного з розвитком ендогенної ГХС, тривалого блокування активності АПФ за допомогою еналаприлу, МП спокою становив –43,33+1,21 мВ, тобто він практично не відрізнявся від МП спокою інтактної аорти. Аплікація ацетилхоліну супроводжувалась гіперполяризацією ендотелію, яка сягала –64,33+1,21 мВ. Наступна за гіперполяризацією реполяризація не перевищувала рівень МП спокою, тобто ацетилхолін-індуковані електричні реакції ендотелію практично не відрізнялись від тих, що спостерігались у інтактному ендотелії. Отримані дані дають підставу думати, що ангіотензин ІІ є важливим фактором, який сприяє пригніченню електричних реакцій ендотелію аорти в умовах ГХС, і тому блокада ангіотензинперетворюючого ферменту мала потужну протекторну дію на ці реакції в умовах ендогенної ГХС. Після тривалого (21 тиждень) блокування (1-адренорецепторів празозіном МП ендотеліальних клітин аорти становив –43,50+0,65 мВ, тобто він практично не відрізнявся від МП ендотелію у інтактного щура. Ацетилхолін-індукована гіперполяризація складала в середньому –66,25+1,49 мВ, тобто вона навіть перевищувала значення піку гіперполяризації ендотелію інтактної аорти. Надмірна активація (1-адренорецепторів при ГХС виглядає логічною, якщо зважити, що остання зумовлена стресовою реакцією на обмеження життєвого простору тварин. Блокування цих рецепторів вірогідно відновлювало не тільки МП, а й ацетилхолін-індуковані електричні реакції ендотелію аорти, попереджуючи негативний ефект ГХС. У щурів, які на фоні розвитку ендогенної ГХС отримували аспаркам, тобто додатковий Mg2+ і K+, МП ендотелію становив –43,67+1,21 мВ, а пік АХ-індукованої гіперполяризації становив –68,75+1,16 мВ (Р(0,05). Отже, у тварин цієї групи, МП максимально наближався до його значення в інтактному ендотелії, а електричні реакції на АХ посилювались і були навіть більш вираженими, ніж в інтактній аорті. Таким чином, в умовах ендогенної ГХС спостерігалось пригнічення електричних реакцій ендотелію аорти щура. Всі антагоністи Са2+ в тій чи іншій мірі попереджували негативний вплив ГХС на МП спокою і електричні реакції ендотелію аорти. Після блокування потенціалзалежних Ca2+ каналів L-типу і ангіотензинперетворюючого ферменту МП спокою майже не відрізнявся від контролю, а після блокування (1–адренорецепторів і додавання Mg2+ і K+ залишався на рівні контролю. Що стосується АХ-індукованих електричних реакцій, то всі використані антагоністи Са2+ повністю попереджали негативний вплив ГХС. Скоротлива активність ізольованих препаратів артерій щурів в умовах гіперхолестеринемії і застосування антагоністів кальцію. В умовах ендогенної ГХС пригнічувались також скоротливі реакції ізольованих препаратів черевної аорти. Скорочення м’язових волокон звичайно опосередковане потенціалом дії, який сприяє виходу Са2+ із саркоплазматичного ретикулуму і входу Са2+ із позаклітинного середовища, що призводить до збільшення вмісту внутрішньоклітинного Са2+, необхідного для активації актоміозинової системи. У щурів ми аналізували АХ- і адреналін-індуковані реакції. На ізольованих препаратах черевної аорти тварин контрольної групи спостерігалось розслаблення судинних препаратів під дією ацетилхоліну (АХ) (1(10-4 ммоль/л) на 1,4+0,07 мН від рівня вихідного напруження і їх скорочення з амплітудою 1,23+0,1 мН при дії адреналіну (А) (5(10-5 ммоль/л). Перфузія препаратів в безкальцієвому розчині не впливала на ацетилхолін-індуковані реакції, які пов’язані із вихідом К+ із клітини і тому вважаються кальцій-незалежними, але повністю пригнічувала скоротливі реакції на адреналін. В умовах тривалої ендогенної ГХС, в препаратах черевної аорти не відмічалось стійкого тонусу, можливо внаслідок нестабільного електролітного статусу; в них також були відсутні обидва типи судинних реакцій – розслаблення і скорочення, в основі чого могла лежати стійка деполяризація ендотеліальних клітин, а також ушкодження їхньої морфологічної структури. Порушенню функціональної активності аорти могла сприяти і надлишкова активація NO-синтази ендотелію внаслідок значного збільшення входу Са2+ в умовах ГХС і утворення надлишку оксиду азоту. В умовах блокування потенціал-залежних Са2+-каналів L-типу ніфедипіном скоротливі реакції препарату черевної аорти на А не тільки відновлювались, але навіть за амплітудою перевищували такі в інтактній аорті (1,7+0,4 мН). Можливо це носило компенсаторний характер на зниження тонусу судин внаслідок тривалого блокування потенціал-залежних кальцієвих каналів L-типу. Реакції на АХ як в розчині Тіроде, так і в безкальцієвому розчині не реєструвались тому, що вже релаксована аорта не реагувала розслабленням на АХ. В безкальцієвому розчині не було реакцій і на адреналін, оскільки скорочення ГМК є кальційзалежними. В умовах відтворення ендогенної ГХС на фоні блокади АПФ у щурів значно менше пригнічувались АХ-індуковані реакції, які в середньому становили 1,0+0,1 мН. Скоротливі реакції на А відновлювались в меншій мірі, вони становили в середньому 0,75+0,2 мН. На наш погляд, зменшення синтезу ангіотензину-II і альдостерону в цих експериментах призводило до підвищення концентрації калію в плазмі і зменшення вихіду калію з клітини. Цей процес супроводжувався зменшенням розслаблення на ацетилхолін і підвищенням позаклітинної концентрації калію, що може гіперполяризувати мембрану і зменшити, таким чином, реакцію на адреналін. Після блокування (1-адренорецепторів за допомогою празозіну на фоні ГХС не було зареєстровано жодної реакції ні на АХ, ні на адреналін. Празозін міг викликати стійке розслаблення судин, тому не було зареєстровано додаткових реакцій розслаблення. Хоч реакції на адреналін були відсутні, після первинного розтягування препарату спостерігалась їх фазна спонтанна активність з частотою 3,0+1,0 скорочення за хвилину. Під дією адреналіну ця активність зростала до 6,0+1,0 скорочень за хвилину, а потім падала до 1-2 скорочень. Тобто спостерігались фазні поодинокі скорочення, частота яких на фоні адреналіну збільшилась. В той же час тонічні скорочення на адреналін не відмічались. Можливо, це є відображенням функціональної значущості лігандзалежних каналів в аорті, щільність яких в цьому органі більша, ніж потенціалзалежних, тому в проведеному нами дослідженні блокування перших знижувало вміст тканинного кальцію в 30-100 разів, а блокування других лише в 3-18 разів . Додавання щурам Mg2+ і K+ в складі аспаркаму в процесі відтворення ГХС приводило до того, що скоротлива активність ізольованих препаратів черевної аорти майже не пригнічувалась. Вони скорочувались на адреналін з силою 1,5+0,5 мН і розслаблялись на ацетилхолін з амплітудою 1,2+0,3 мН (рис. 9). Можна думати, що Mg2+ і K+, відновлюючи електролітну рівновагу, сприяли реполяризації деполяризованого мембранного потенціалу. Отже, проведене дослідження переконливо показало, що надмірне збільшення вмісту Ca2+ при тривалій ГХС викликало пригнічення скоротливої активності ізольованих препаратів черевної аорти щурів, а застосування антагоністів кальцію значно зменшувало негативний вплив ГХС. Особливо вираженою виявилась протекторна дія аспаркаму (Рис.9). Рис.9. Скоротливі реакції ізольованих препаратів черевної аорти щурів 7 групи (ГХС+аспаркам) на дію вазоактивних речовин. Стрілками позначено початок дії препарату. А – адреналін (5(10-5 ммоль/л); АХ – ацетилхолін (1(10-4 ммоль/л); Х – відмивання розчинів. Вплив ГХС і антагоністів кальцію на частоту серцевих скорочень тварин. У тварин контрольної групи ЧСС коливалась в межах 440-449 уд/хв. За умов моделювання ГХС стресом спостерігалось збільшення частоти серцевих скорочень, яке не було статистично вірогідним. Зареєстроване незначне збільшення ЧСС у щурів можна пояснити високим симпатичним тонусом у тварин даного виду. З цим фактом пов'язано і те, що застосування на фоні ГХС антагоністів кальцію суттєвого впливу на ЧСС не мало, хоч спостерігалась тенденція до зменшення цього показника. Зміни ЧСС, що спостерігались у тварин всіх груп не мали сильних корелятивних зв’язків ні з вмістом кальцію в серці і сироватці крові щурів, ні з рівнем загального холестерину. Вплив ендогенної гіперхолестеринемії і антагоністів кальцію на модуляцію параметрів ЕМГ і нейро-міогенні зв’язки. Відомо, що навіть в стані відносного фізіологічного спокою м’язи проявляють незначну електричну активність, пов’язану з асинхронним напруженням невеликої кількості тонічних рухових одиниць. В реалізації тонічного м’язового напруження важливу роль відіграють іони кальцію. Проведене дослідження показало, що у щурів контрольної групи середня амплітуда хвиль ЕМГ і peak ratio (максимальне відношення кількості турнів ЕМГ до середньої амплітуди хвиль за 1 с) коливались в межах фізіологічної норми (табл. 8). Таблиця 8 Електроміографічні показники m. biceps femoris контрольних щурів (1), з відтвореною ГХС (3) і при застосуванні антагоністів Са2+ (4-7), (М+m, N=97) Примітки: * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1; ** - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3. В процесі відтворення ГХС (3 група) середня амплітуда хвиль ЕМГ і peak ratio зростали впродовж всього експерименту, з максимумом через 15 тижнів (366,95+15,61 мкВ (P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020