.

Комплексна гідротерапія генералізованого пародонтиту сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвою мінеральною водою (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
184 2995
Скачать документ

ЛЬВІВСЬКИЙ Національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

МАРКОВ

Анатолій Владиславович

УДК 616.314.17 – 008.1 + 615.83

Комплексна гідротерапія генералізованого пародонтиту
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвою мінеральною водою

14.01.22 – Стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному медичному університеті імені
О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович – завідувач
кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету
імені О.О.Богомольця МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Смоляр Ніна Іванівна – завідувач кафедри
стоматології дитячого віку Львівського національного медичного
університету ім.Данила Галицького МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Герелюк Віталій Іванович – завідувач
кафедри терапевтичної стоматології Івано-Франківської державної медичної
академії МОЗ України.

Провідна установа: Інститут стоматології Київської медичної академії
післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика, кафедра терапевтичної стоматології

Захист відбудеться 17 грудня 2004 р. о 14 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.35.600.01 у Львівському національному
медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України (79010,
м.Львів, вул.Пекарська, 69)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України (79000,
м.Львів, вул.Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий 17 листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні захворювання пародонта стали основною
проблемою терапевтичної стоматології (Данилевський М.Ф., 1968-2000;
Иванов В.С., 1998; Вишняк Г.Н., 1999 та інші). Це пов`язано з успіхами
сучасної стоматології, зокрема у профілактиці та лікуванні карієсу та
його ускладнень. У наш час розповсюдженість карієсу та його ускладнень у
країнах Західної Європи та Північної Америки значно знизилася, але
частота уражень пародонта, на жаль, залишилася дуже високою: в межах
81-87% обстежених (Грудянов А.И., 1985; Пахомов Г.Н., Кулаженко Т.Н.,
1985; Боровский Е.В. и соавт., 1987; Леус П.А., 1989; Иванов В.С.,
1998). Україна належить до країн зі значною розповсюдженістю захворювань
пародонта: залежно від регіону та віку обстежених вона досягає 85-95%
(Скляр В.Е. и соавт., 1991; Косенко К.М., 1994, 1997; Захарова С.М.,
1996; Клешня Б.Б., 1996).

Генералізований пародонтит представляє дистрофічно-запальний процес
тканин пародонта, який виникає внаслідок комплексного впливу різних
ендогенних та екзогенних чинників (Евдокимов А.И., 1967, 1975; Рыбаков
А.И., 1967; Данилевский Н.Ф., 1968; Данилевський М.Ф. і співавт., 1977 –
2000; Иванов В.С., 1998; Вишняк Г.М., 1999 та інші).

Підвищення ефективності лікування захворювань пародонта є однією з
актуальних завдань сучасної терапевтичної стоматології. Це досить важке
завдання і для його розв`язання використовують цілий комплекс різних
лікувальних заходів: терапевтичних, ортопедичних, хірургічних,
фізіотерапевтичних тощо (Данилевський М.Ф. та співавт., 1977-2000;
Иванов В.С., 1998; Вишняк Г.М., 1999 та інші).

Для медикаментозного лікування застосовують цілу низку
найрізноманітніших препаратів та лікарських трав. Досить часто така
масивна медикаментозна терапія викликає певні ускладнення та небажані
побічні реакції. Тому прагнення застосувати для лікування захворювань
пародонта і, зокрема, генералізованого пародонтиту лікувальних засобів,
які б не викликали таких реакцій є цілком закономірним. У цьому напрямку
широко стосують різноманітні фізіотерапевтичні методи. Вони дають змогу
зменшити кількість медикаментозних засобів для лікування. Проте низка
фізіотерапевтичних методів також мають свої протипоказання до
застосування і можуть спричинити загострення патологічного
дистрофічно-запального процесу у тканинах пародонта.

З огляду на те, увагу дослідників уже тривалий час привертають різні
природні чинники, які мають значний сприятливий терапевтичний ефект при
лікуванні захворювань пародонта (Новик И.О., 1964; Никитина Т.В., 1982;
Данилевский Н.Ф., Вишняк Г.Ф., 1977; Данилевский Н.Ф. и соавт., 1981;
Genco R.G. et al., 1990; Иванов В.С., 1998; Данилевский Н.Ф., Борисенко
А.В., 2000; Дмитриева Л.А. и соавт., 2001; Безрукова И.В., Грудянов
А.И., 2002; Цепов Л.М., Николаев А.И., 2002). Серед них досить широко
використовували різні мінеральні води, лікувальні грязі, сонячну
радіацію, гірський віск, нафтопродукти тощо. Серед цих природних засобів
досить давно і відносно широко для лікування захворювань пародонта
використовували різні мінеральні води (Серебренников Л.Е., 1964; Пашаев
Ч.А. и соавт., 1987; Самойлович В.А., Данилова А.Е., 1990; Егоров Л.В.,
1990; Самойлович В.А., Тондий Л.Д., 1995, 1996; Самойлович В.А., 1998,
1999). Зважаючи на значну розповсюдженість в Україні різних мінеральних
джерел, наукове обґрунтування їх застосування для лікування захворювань
пародонта є досить актуальним і може дати значний лікувальний ефект.

Одним із унікальних курортів мінеральних вод є Моршин. Воду цього
родовища широко використовують для лікування різноманітних захворювань
внутрішніх органів (Пиріг Л.А., Величковський П.Й., 1969; Выгоднер Е.Б.,
1973; Середюк Н.М., 1975, 1979; Варивода Е.И., 1975; Серебрина Л.А.,
1978; Полторанов В.В., 1979; Дмитриева Г.А., 1980).). Вона є дуже
ефективною внаслідок цілої низки своїх властивостей, заличаючи її
протизапальну, стимулюючу та імуномодулюючу дію (Середюк Н.Н., 1979;
Мищук А.В., Мищук В.Г., 1986; Середюк Н.Н. и соавт., 1986; Мищук В.Г.,
1987). Проте використання мінеральної води курорту Моршин для лікування
захворювань пародонта і дотепер не має широкого розповсюдження – є лише
поодинокі роботи (Ковалюк И.С, 1974; Людкевич И.В., 1978) і науково не
обґрунтоване.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідницької теми кафедри
терапевтичної стоматології Національного медичного університету
ім.О.О.Богомольця „Клініко-експериментальне вивчення особливостей
білкового, ліпідного та мінерального обміну в тканинах пародонта при
генералізованому пародонтиті та розробка методів коригуючої терапії”
(державна реєстрації №0197F006117, шифр ІН 30.00.0033.97).

Мета і задачі дослідження. Враховуючи такий стан цієї проблеми у
дисертаційній роботі була поставлена мета: підвищення ефективності
лікування генералізованого пародонтиту на основі обґрунтування
застосування у його лікуванні комплексної гідротерапії
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвою мінеральною водою джерела
№ 6 курорту Моршин.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити ряд завдань:

Визначити вплив сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої
мінеральної води джерела № 6 на мікрофлору пародонтальних кишень хворих
на генералізований пародонтит.

Визначити стан клітинного та гуморального імунітету у хворих на
генералізований пародонтит та вплив на нього
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної води джерела №
6.

Опрацювати метод лікування генералізованого пародонтиту з використанням
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної води джерела №
6 курорту Моршин.

На підставі клініко-лабораторних досліджень визначити ефективність
використання сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної
води джерела № 6 у лікуванні генералізованого пародонтиту у безпосередні
та віддалені терміни спостережень.

Об’єкт дослідження – хворі на генералізований пародонтит.

Предмет дослідження: сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієва
мінеральна вода джерела № 6 курорту Моршин у комплексному лікуванні
генералізованого пародонтиту.

Методи дослідження. З метою обґрунтування та розпрацювання комплексної
гідротерапії сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвою мінеральною
водою джерела № 6 курорту Моршин у комплексному лікуванні
генералізованого пародонтиту в роботі використано клінічні,
мікробіологічні, імунологічні, рентгенологічні, статистичні (для оцінки
вірогідності отриманих результатів) методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведеними мікробіологічними
дослідженнями показана виражена антибактерійна дія ропи
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної води джерела №
6 курорту Моршин на деякі штами стафілококів, стрептококів та мікрофлору
пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит. Після
проведеного лікування мінеральною водою обсіменіння пародонтальних
кишень мікрофлорою значно зменшується як кількісно, так і якісно.

У хворих на генералізований пародонтит відзначено суттєві зміни стану
клітинного та гуморального імунітету. Мінеральна вода джерела № 6
курорту Моршин чинить значний імуномодулюючий вплив, про що свідчить
виражена нормалізація цих показників після проведеного лікування хворих
на генералізований пародонтит.

Обґрунтована та розпрацьована комплексна гідротерапія генералізованого
пародонтиту з використанням
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної води джерела №
6 курорту Моршин, яка сприяє швидкій ліквідації виявів запального
процесу у тканинах пародонта та пригнічує мікрофлору пародонтальних
кишень. Пріоритетність проведених досліджень підтверджується патентом
України UA №38642 А від 15.05.2001р. „Спосіб комплексного лікування
генералізованого пародонтиту з використанням Моршинської ропи джерела
№6”.

Ефективність запропонованого методу комплексної гідротерапії
генералізованого пародонтиту підтверджено скороченням термінів
лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації
показників клініко-лабораторних досліджень Після проведеного лікування
генералізованого пародонтиту стверджено значну нормалізацію основних
клініко-лабораторних показників стану пародонта, гуморального та
клітинного імунітету хворих.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтоване патогенетичне
застосування сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної
води джерела № 6 курорту Моршин у комплексному лікуванні хворих на
генералізований пародонтит.

Випрацьовані показання, метод та спосіб лікування хворих на
генералізований пародонтит із застосуванням
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної води джерела №
6 курорту Моршин.

Розпрацьовано спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту
з використанням ропи Моршинської
сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої мінеральної води джерела №
6.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в практику роботи міської
стоматологічної поліклініки м.Стрий, обласної стоматологічної
поліклініки м.Львова, у навчальний процес на кафедрі терапевтичної
стоматології Національного медичного університету та Львівського
національного медичного університету при викладанні курсу захворювань
пародонта.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто проаналізував наукову
літературу з цієї проблеми, склав програму наукових досліджень, провів
встановлення мети, обрав методи досліджень. Клінічні, лабораторні,
імунологічні дослідження, комплекс лікувальних заходів, аналіз всіх
отриманих результатів, їх статистичне вичислення, а також написання
дисертації провів автор самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень
викладені на І (VIІІ) з’їзді Асоціації стоматологів України (Київ,
1999), VІІІ конгресі світової федерації українських лікарських товариств
(Львів, 2000).

Публікації. За результатами матеріалів дисертації опубліковано 11
друкованих робіт, з них 7 у фахових виданнях, отримано патент України
„Спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту з
використанням Моршинської ропи джерела №6”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 182 сторінках,
складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень,
висновків, списку використаних 386 літературних джерел, додатку. Праця
ілюстрована 41 таблицею, 14 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Клініко-лабораторні дослідження з
вивчення впливу сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієвої
мінеральної води курорту Моршин на тканини пародонта проведені у 240
хворих на генералізований пародонтит віком 20 – 59 років (середній вік –
39,4 роки). У всіх хворих детально вивчено стан тканин пародонта – ясен,
пародонтальних кишень, періодонта, кісток альвеолярного відростка,
твердих тканин зуба. При встановленні діагнозу захворювання пародонта
використовували класифікацію захворювань пародонта за Данилевским Н.Ф.
(1994).

Ця група обстежених хворих проживала або працювала у м.Стрию та
Стрийському районі Львівської області. З них 60 хворих знаходилося на
санаторно-курортному лікуванні у м.Моршині. Обстежена група хворих
знаходилася на диспансерному обліку при терапевтичному стоматологічному
відділенні Стрийської районної стоматологічної поліклініки.

Переважну частину хворих становили особи віком 22-50 років – 188
пацієнтів (78,3%), з них 30% чоловіків та 70% жінок. Хронічний перебіг
генералізованого пародонтиту діагностовано у 174 хворих – 72,5%,
загострений – у 66 – 27,5% хворих. Серед обстежених хворих переважали
особи з І-ІІ ступенем генералізованого пародонтиту – 98 (40,8%). Окрему
групу серед обстежених хворих на генералізований пародонтит склали 60
хворих віком 26-55 років (середній вік – 40,1 року), у яких крім
генералізованого пародонтиту виявлено супровідні захворювання травного
каналу: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та хронічний гастрит.

Усі обстежені хворі залежно від обраного методу лікування були поділені
на групи. Основну групу склало 168 (70%) хворих, яким у комплексному
лікуванні застосовували мінеральну воду курорту Моршин. Контрольну групу
становило 72 (30%) хворих, яким проводили традиційне медикаментозне
лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням пасти на основі
мефенамінату натрію.

Клінічне дослідження проводили послідовно за загальноприйнятою схемою,
отримані висліди заносили до карти стоматологічного обстеження. Для
оцінки інтенсивності і розповсюдженості запального процесу в яснах
використовували пробу Шіллера-Писарєва, оцінювали ступінь кровоточивості
ясен (Никитина Т.В., Балашов А.Н., 1980). Кількісну оцінку стану
запалення ясен проводили з допомогою папілярно-маргінально-альвеолярного
індексу (ПМА) за Schour I., Massler M. (1948) у модифікації Parma C.
(1960). Оцінювали інтенсивність гноєвиділення з пародонтальних кишень
(Sorrin S., 1960; Никитина Т.В., Балашов А.Н., 1980).

Патологічну рухомість зубів визначали за Энтиным Д.А. (1937). Для
ранньої діагностики та реєстрації травматичної оклюзії застосовували
спеціальний реєстраційний вкладиш за Пушенком А.И. (1972).

Про стан кістки альвеолярного відростка судили за результатами
рентгенологічного дослідження: внутрішньоротова контактна рентгенографія
(Рабухина Н.А., 1991). Математичну оцінку стану тканин пародонта
здійснювали, вираховуючи пародонтальний індекс за Russel A. (1956),
гігієнічний стан визначали за індексом гігієни порожнини рота
Федорова-Володкіної (1971).

Клінічне обстеження доповнювали проведенням перед і після лікування
низкою функціональних та лабораторних методів обстеження. Визначали
резистентність капілярів ясен (Кулаженко В.И., 1960), проводили
цитологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень (Бенюмова И.А.,
1962), дослідження еміграції лейкоцитів у ротову порожнину (Ясиновский
М.А., 1931).

Для бактеріологічного дослідження вмісту пародонтальних кишень проводили
ідентифікацію за біохімічними тестами (Биргер М.О., 1967) на
розгорнутому біохімічному ряді Ґіса. Чутливість виділених чистих культур
мікроорганізмів до хіміотерапевтичних, антибактерійних препаратів та
ропи мінеральної води курорту Моршин визначали за методом серійних
розведень та стандартних паперових дисків (Волянский А.Ю., 1998;
Дмитриева Д.С., Семенов С.М., 1998).

Вивчення стану імунної системи хворих та впливу на неї мінеральної води
курорту Моршин проведено в групі 60 хворих на генералізований пародонтит
віком 20-45 років (38 жінок та 22 чоловіків), які перебували на
санаторно-курортному лікуванні на курорті Моршин. Були використані:
загальний аналіз крові з обчисленням кількості лейкоцитів, абсолютної та
відносної кількості лімфоцитів; підрахунок абсолютної та відносної
кількості Т-лімфоцитів, обчислення відносної та абсолютної кількості
субпопуляцій Т-лімфоцитів, відносного та абсолютного вмісту В-лімфоцитів
(Шабалин В.Н., Серова Л.Д., 1988; Столяров И.Д., 1999). Дослідження
стану гуморального імунітету проводили шляхом визначення концентрації
імуноглобулінів G, А, М методом імуноелектрофорезу (Будажбон Г.Б.,
1988).

Матеріали отримані при проведенні цього дослідження були статистично
обчислені відповідно до мети та завдань кожного розділу роботи. Усі
обчислення проведено на ЕВМ з допомогою спеціальних програм
статистичного аналізу (Рунион Р., 1982; Минцер О.П. и соавт., 1991).

Результати досліджень.

Мікробіологічне дослідження проведено в основній групі 240 хворих на
генералізований пародонтит. Серед них була виділена підгрупа з 30
хворих, в яких виявлено супровідні захворювання шлунково-кишкового
тракту. 30 практично здорових людей з клінічно незміненими тканинами
пародонта становили контрольну групу. У цій групі виділяли
мікроорганізми з ясенної борозни.

Проведене дослідження показало, що у пародонтальних кишенях хворих на
генералізований пародонтит міститься значна кількість різноманітних
штамів мікроорганізмів. Найчастіше висівали різні штами стрептококів
(Str. mutans, Str. sanguis) – 100% випадків, стафілококів (S. aureus, S.
epidermidis) – 100%, кишкова паличка (E. coli) – 41,67%, дріжджеподібні
гриби (Candida albicans) – 58,33, мікрококи, ентерококи – 17,5%.

У осіб контрольної групи видовий склад мікроорганізмів зубного нальоту
ясенної борозни був значно бідніший та відрізнявся за своєю кількістю
від видового складу мікроорганізмів хворих на генералізований
пародонтит. Найчастіше висівали мікрококи – 63,23%, ентерококи – 48,75%,
диплококи – 21,67%, стрептококи (Str. mutans, Str. sanguis) – 48,26% та
стафілококи (S. aureus, S.epidermidis) – 11,81%.

У хворих на генералізований пародонтит із супровідними захворюваннями
шлунково-кишкового тракту частіше виділяли грамнегативні штами
мікроорганізмів при відносно меншій кількості грампозитивної мікрофлори
(стафілоки – 78,56%, фузобактерії – 46,67%).

Здійснено мікробіологічне дослідження антимікробної дії ропи мінеральної
води джерела № 6 курорту Моршин на штами мікрофлори, яких найчастіше
висівали з пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит
показало наступне. У 90% хворих виявлено чутливість до неї S. aureus, у
50% – Е. соli і у 90% – змішаної мікрофлори пародонтальних кишень. На
основі отриманих вислідів за виявом антибактерійного впливу на змішану
мікрофлору пародонтальних кишень можна розташувати досліджувані
антибактерійні препарати та ропу мінеральної води джерела № 6 у такій
послідовності: тетрациклін, ропа джерела №6, ампіцилін і фурацилін.

Імунологічні дослідження проведено в групі 60 хворих на генералізований
пародонтит віком 20-45 років (38 жінок та 22 чоловіків), які перебували
на санаторно-курортному лікуванні на курорті Моршин. Тридцять з них мали
захворювання травного каналу: виразкову хворобу шлунка та
дванадцятипалої кишки, хронічні гастрити. Контрольну групу при
проведенні цих досліджень склало 20 практично здорових людей
аналогічного віку з клінічно здоровими тканинами пародонта.

У хворих на генералізований пародонтит на фоні незначного зниження
кількості еритроцитів відзначається незначний лейкоцитоз, підвищення
кількості лімфоцитів, співвідношення Т-лімфоцитів-хелперів до
Т-лімфоцитів-супресорів знижувалося до 1,75±0,08 (рH†r ? Oe 2 a ae n p r ? "icccccccccccccccccTHOAEAEAE H¶K-N,R„UZWaXLZooooaaEEEEooooaoo?o? `„7 & F+ `„7 dh`„7 ли неприємні суб’єктивні відчуття (свербежу тощо) в яснах. Значно зменшувались, а у 40 (57,1%) хворих повністю зникали виділення з пародонтальних кишень. Спостерігалось зменшення їх глибини до 0,8-1,0 мм. На рентгенограмах також відмічалося зменшення явищ остеопорозу кістки альвеолярного відростка щелеп. Для практично повного пригнічення запальних явищ симптоматичного гінгівіту при ІІ ступені генералізованого пародонтиту хронічного перебігу потрібно було у середньому 5-6 сеансів лікування. Ясна набували блідо-рожевого кольору, ставали щільними, набряк та гіперемія значно зменшувалися. У 35 (74,5%) пацієнтів проба Шіллера-Писарєва була негативною, в інших 12 (25,5%) хворих вона була світло-коричневого кольору. Глибина пародонтальних кишень зменшувалася до 1-1,5мм, виділення були незначні, серозного характеру. Зменшувалися явища остеопорозу кістки альвеолярного відростка щелеп, що відмічалося на рентгенограмах. У хворих контрольної групи для припинення кровоточивості ясен, болючості, зменшення глибини пародонтальних кишень і виділень з них була потрібна більша кількість відвідувань. При початковому-І ступені хронічного перебігу генералізованого пародонтиту кількість сеансів лікування складала у середньому до 6, а при І, І-ІІ ступенях – до 8 сеансів. Після проведеного курсу лікування поліпшувався стан гігієни порожнини рота: індекс гігієни з 2,5±0,25 зменшувався у середньому до 0,7±0,27. Зменшувався рівень запалення ясен, про що свідчив індекс ПМА – він становив після лікування у середньому 27,45±1,85%. При загостреному перебігу генералізованого пародонтиту для пригнічення запальних проявів симптоматичного гінгівіту потрібна була більша (ніж при хронічному перебігу) кількість сеансів лікування. Для досягнення задовільних клінічних результатів лікування при початковому-І ступені у середньому було потрібно 4-5 відвідувань хворого, а при І-ІІ та ІІ ступені - 6-8 сеансів лікування. Проте відмічається, що вже через 2-3 сеанси лікування значно зменшувалися відчуття болючості, свербежу в яснах, гіперемія і набряк ясен. Проба Шіллера-Писарева була негативною у 35 (77,7%) пацієнтів, а в інших набувала блідо-коричневого забарвлення. Застосування зрошення мінеральною водою значно прискорювало процес лікування та пригнічення явищ запалення. Відчутно зменшувалась (на нашу думку, за рахунок значного зменшення набряку тканин) глибина пародонтальних кишень. Виділення з них були незначними, а також змінювався їх характер – вони набували серозного характеру. Зменшувалася патологічна рухомість зубів, особливо при застосуванні тимчасового шинування. Рентгенологічно відмічалося зменшення явищ остеопорозу кістки альвеолярного відростка щелеп. В осіб контрольної групи терміни лікування були тривалішими, збільшувалась кількість відвідувань хворих. Так, при І ступені загостреного перебігу генералізованого пародонтиту потрібно було у середньому 5-6 сеансів, а при І-ІІ та ІІ ступенях кількість сеансів сягала 8-9. У цілому лише у 46 (63,8%) пацієнтів вдалося досягти припинення виділення гною з пародонтальних кишень: для повного припинення потрібно було до 10-15 сеансів лікування. Кількість сеансів лікування, як і в основний групі, залежала від форми симптоматичного гінгівіту. Про сприятливі результати лікування свідчили дані індексної оцінки стану пародонта, функціональних проб та лабораторних досліджень. Динаміка позитивних змін цих показників варіювала залежно від ступеня розвитку генералізованого пародонтиту та наявності супровідних захворювань травного каналу (табл.). В останній підгрупі хворих основної групи вона була менш вираженою. Таблиця Клініко-лабораторні показники при генералізованому пародонтиті та генералізованому пародонтиті на тлі захворювань травного каналу (Х±m) Клініко-лабораторні показники Основна група Хворі на ГП на тлі захворювань травного каналу р Контрольна група Проба Шіллера-Писарєва (пункти) 2,2±0,25 2,5±0,25 >0,05 2,3±0,25

Кровоточивість (пункти) 1,9±0,25 2,6±0,26 0,05 2,2±0,35

Індекс гігієни 2,0±0,21 2,5±0,25 0,05 9,5±0,5

Примітка: р – достовірність відмінності даних між основною та
контрольною групами

У хворих із наявністю супровідних захворювань травного каналу динаміка
їх змін під час лікування була дещо відмінною, ніж у хворих без
супровідних захворювань. У загальному для досягнення сприятливих
клінічних результатів лікування необхідна була більша кількість
відвідувань, практично така ж як у хворих контрольної групи без
наявності виявів внутрішніх хвороб.

Після лікування у вмісті пародонтальних кишень хворих на генералізований
пародонтит значно зменшується кількість клітинних елементів та
мікрофлори. Збільшується відносна кількість незмінених нейтрофільних
гранулоцитів та зменшується кількість їх зруйнованих форм. Одночасно
підвищується кількість фагоцитозу. З ліквідацією явищ запалення
патологічного процесу зростає кількість полібластів та епітелійних
клітин. У контрольній групі ці зміни виражені меншою мірою. Порівняно з
цитологічною картиною вмісту пародонтальних кишень після лікування у
контрольній групі відзначено менш виражене вірогідне зменшення кількості
зруйнованих нейтрофільних гранулоцитів, збільшення кількості фагоцитозу.
У підгрупі хворих із супровідними захворюваннями травного каналу зміни
виражені, проте отримані результати знаходяться на рівні результатів
пацієнтів контрольної групи без супровідних захворювань внутрішніх
органів. Зважаючи на загальний стан цих хворих, отриманий результат
можна розглядати як цілком задовільний.

Після проведеного курсу лікування кількість мікрофлори, що висівалася,
значно зменшувалася, зафіксовано істотні зміни видового складу
мікроорганізмів – St. aureus – 70%, E.coli – 2%, Candida alb. – 35%. Це
вказує на те, що зменшувалася кількість умовно-патогенних видів
мікрофлори пародонтальних кишень. У хворих на генералізований пародонтит
із супровідними захворюваннями травного каналу також значно зменшилася
кількість умовно-патогенної мікрофлори пародонтальних кишень. У
контрольній групі також настало значне зменшення кількості
умовно-патогенної мікрофлори, виражене, проте, у меншій мірі.

Після проведеного лікування настають зрушення у бік поліпшення
імунологічних показників крові хворих. Вони були більше виражені у
підгрупі хворих на генералізований пародонтит без загальних захворювань,
а у підгрупі з супровідними захворюваннями травного каналу були на рівні
показників контрольної групи. Динаміка цих змін більш виражена у хворих
на генералізований пародонтит без супровідних захворювань травного
каналу. Як позитивний ефект лікування мінеральною водою у хворих
основної групи, істотно підвищилося співвідношення Т-лімфоцитів-хелперів
до Т-лімфоцитів-супресорів до 1,99±0,08. Порівняно з контрольною групою
(1,81±0,08) підвищення цього коефіцієнта значно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020