UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоходження Сонячної системи
Автор
РозділАстрономія, авіація, космонавтика, НЛО
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось6865
Скачало577
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

 

 

 

По дисципліні:

 

Концепція сучасного природознавства

 

на тему: "Походження Сонячної системи"

 

 

 

 

 

Формування Сонячної системи

 

 

 

В примітці до свого знаменитого трактату «Математичні початки

натуральної філософії» Ньютон пише: "дивне розміщення Сонця, планет і

комет може бути тільки творінням всемогутньої істоти", проте, не

дивлячись на це зауваження великого Ньютона, вже в 1755 році на основі

його ж законів руху відомий німецький філософ И. Кант (1724–1804)

створив першу наукову гіпотезу походження Сонячної системи, яка отримала

справжній розвиток тільки в 40х роках нашого сторіччя. В своїй книзі

«Загальна природна історія і теорія неба» («Історія неба») Кант пише:

«Всесвіт нескінченний у просторі та часі. Послідовне продовження миру на

нескінченний час і простір здійснюється через утворення нових світів і

загибель старих». Головна ідея гіпотези Канта полягає в тому, що зоряний

мир відбувся з холодної дифузної матерії шляхом її конденсації навкруги

центрів надмірної густини під дією сили тяжіння. Народження окремої

зірки, наприклад Сонця, супроводилося виділенням з первинного «хаосу»

газопилової туманності з центральним згущуванням (ядром), яке дало

початок Сонцю; планети і їх супутники відбулися з решти маси такої

туманності шляхом об'єднання частинок пилу і газу і почали потім

рухатися в одній і тій же площині по кругових орбітах. Залишки речовини

туманності дали початок кометам.

 

Згідно гіпотезі Лапласа, французького математика і астронома, первинне

Сонце утворилося шляхом гравітаційного (тобто під впливом сили тяжіння)

стиснення газопилової хмари. Той, що обертається протосолнце продовжував

стискатися, а за законом збереження моменту кількості обертання

швидкість його осьового обертання повинна була збільшитися і Сонце тому

почало втрачати масу через відцентрові викиди своєї матерії. Таким

чином, Сонце дало початок диску, з якого утворилися планети, що

обертається. Гіпотеза Лапласа завдяки його імені як автора п'ятитомного

трактату по небесній механіці стала широко відома. Проте критичні

зауваження, виказані в 1861 році Ж. Бабине і в 1884 році М. Фуше,

надовго загальмували розвиток гіпотез у дусі Канта і Лапласа. Одне із

заперечень зводилося до питання: якщо планети і Сонце відбулися з однієї

туманності, що обертається, то чому тоді кутовий момент обертання Сонця

складає лише 2%. тоді як планетам «належать» 98%, а маса Сонця приблизно

в 700 разів перевершує сумарну масу всіх планет? Трудність відповіді на

це питання породила новий ряд нових космогонических гіпотез; одна з них

пов'язана з приливною взаємодією Сонця і проходячої мимо зірки з великою

масою, інша – із захопленням газопилової хмари Сонцем, що вже

сформувалося, і т.д., які увійшли до ще більшої суперечності з даними

спостережень оточуючого нас зоряного миру.

 

Тільки німецький фізик К. Вайцзеккер в 1943 році прийшов до висновку про

необхідність розвитку космогонических гіпотез в напрямі, запропонованому

Кантом і Лапласом. Вайцзеккер застосував фізичну теорію турбулентності

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ