UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості походження Сонячної системи
Автор
РозділАстрономія, авіація, космонавтика, НЛО
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3992
Скачало480
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

о в 15 разів менше швидкості Землі

на орбіті), ми одержимо шляхом простих обчислень, що 98% всього моменту

кількості руху Сонячної системи пов'язане з орбітальним рухом планет і

лише 2% – з обертанням Сонця навкруги осі. Момент кількості руху,

пов'язаний з обертанням планет навкруги своїх осей, виявляється

нехтуючий малим через порівняно малі маси планет і їх радіусів.

 

Знайдемо, наприклад, момент кількості руху Юпітера I. Маса Юпітера рівна

M = 2 x 1030 г (тобто 10-3 маси Сонця), відстань від Юпітера до Сонця R

= 7,8 x 1013 см (або 5,2 астрономічних одиниць), а орбітальна швидкість

V = 1,3 x 106 см/с (близько 13 км/с). Звідси I = MVR = 190 x 1048.

Значення моментів дані в системі одиниць CGS. В цих одиницях момент

кількості руху Сонця, що обертається, рівний всього лише 6 x 1048. Таким

чином, всі планети земної групи – Меркурій, Венера, Земля і марс – мають

сумарний момент в 380 разів менший, ніж Юпітер. Левова частка моменту

кількості руху Сонячної системи зосереджена в орбітальному русі

планет-гігантів Юпітера і Сатурна.

 

З погляду гіпотези Лапласа, це вчинено незрозуміло. Насправді, в епоху,

коли від первинної, швидко обертається туманності відділялося кільце,

шари туманності, з яких згодом сконденсувалося Сонце, мали (на одиницю

маси) приблизно такий же момент, як речовина кільця, що відділилося,

оскільки кутові швидкості кільця і частин, що залишилися, були майже

однакові. Оскільки маса кільця була значно менше маси основної частини

туманності (протосонця), то повний момент кількості руху у кільця

повинен бути багато менше ніж у протосонця. В гіпотезі Лапласа відсутній

якій би то не було механізм передачі моменту від протосонця до кільця.

Тому протягом всієї подальшої еволюції момент кількості руху протосонця,

а потім і Сонця повинен бути значно більше, ніж у кілець і планет, що

утворилися з них. Але цей висновок знаходиться в разючій суперечності з

фактичним розподілом моменту кількості руху між Сонцем і планетами.

 

Для гіпотези Лапласа ця трудність виявилася непереборною. На зміну нею

стали висуватися інші гіпотези. Не будемо їх тут навіть перераховувати –

зараз вони представляють тільки історичний інтерес. Зупинимося лише на

гіпотезі Джінса, що набула повсюдне поширення в першій третині минулого

сторіччя. Ця гіпотеза в усіх відношеннях є повною протилежністю гіпотезі

Канта – Лапласа. Якщо остання малює утворення планетних систем (у тому

числі і нашої Сонячної) як єдиний закономірний процес еволюції від

простого до складного, то в гіпотезі Джінса утворення таких систем є

справа випадку і представляє найрідкісніше, виняткове явище.

 

Згідно гіпотезі Джінса, початкова матерія, з якої надалі утворилися

планети, була викинута з Сонця (яке на той час було вже достатньо

"старим" і схожим на нинішнє) при випадковому проходженні поблизу нього

деякої зірки. Це проходження було настільки близьким, що практично його

можна розглядати як зіткнення. При такому дуже близькому проходженні

завдяки приливним силам, що діяли зірки, що із сторони налетіла на

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ