UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДе і з чого зароджується життя?
Автор
РозділАстрономія, авіація, космонавтика, НЛО
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3904
Скачало613
Опис
Безкоштовна робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ож заміщається на азот, а

замість води як універсальний розчинник використовується аміак.

 

Розглянемо деякі властивості аміаку докладніше.

 

При нормальному тиску аміак існує як рідина в дуже вузькому інтервалі

температур від -77,7 до - 33,4 градуси Цельсія. Критичній температурі +

132,4 градуси, тобто температурі, вище якої не можна одержати аміак у

вигляді рідини, відповідає тиск 120 атмосфер. Сховані теплоти в аміаку

рівні 332 калоріям на грам для паротворення й 84 калоріям на грам для

плавлення. По цих параметрах аміак схожий на воду.

 

Автори моделей "аміачного життя" затверджують, що в повністю безводних

умовах аміачні форми білків будуть діяти як ферменти-каталізатори

настільки ж добре, як і у звичайних водних середовищах. Це припущення

виглядає сумнівно, тому що швидше за все в рідкому аміаку білки-ферменти

через зміну їхньої структури не зможуть "працювати". Крім того, якщо

виходити з вимоги нормальних швидкостей хімічних реакцій, необхідно

сильно підвищити крапку кипіння аміаку (скажемо, до 100 градусів), що

відповідає більше високим тискам близько 60 атмосфер.

 

Дуже важко уявити собі, що при обраних значеннях тиску й температури

можуть де-небудь існувати повністю безводні умови. Але як тільки ми

переходимо до водяних розчинів аміаку, аміачні аналоги білків

виявляються в сильно лужному середовищі й перестають працювати як

ферменти.

 

Для регулювання діяльності клітинних мембран в аміачній хімії

пропонуються такі екзотичні сполуки, як хлористий цезій або хлористий

рубідій.

 

Через малу космічну поширеність цезію й рубідію подібна схема може

становити інтерес тільки для умоглядних побудов.

 

Таким чином, "аміачне життя" з погляду загальних фізико-хімічних

міркувань здається досить малоймовірною.

 

Ще більше екзотичні варіанти пов'язані з використанням галогенів замість

водню (галоген вуглецева форма). У цьому випадку використовується хлор

або фтор, тому що атоми брому і йоду мають занадто більші розміри.

 

Які ж повинні бути умови на планеті, багатої галогенами? Атмосфера на

такій планеті повинна містити більші кількості фтору й хлору, а

гідросфера може складатися із соляної або плавикової кислоти.

 

Не говорячи вже про те, що всі мінерали нестійкі в присутності

плавикової кислоти, виникнення подібних систем виключено в силу одного

простого міркування. Життя існує на Землі на поверхні дуже тонкого (у

порівнянні з радіусом Землі) шару - земної кори. Здавалося б, хімічний

склад живих систем повинен бути хоч у якімсь ступені схожий на хімічний

склад екологічної ніші перебування - кори.

 

Але немає. По своєму хімічному складі жива речовина набагато ближче до

Всесвіту, чим до земної кори. Ця обставина є непрямим доказом принципу

універсальності побудови живих систем у різних ділянках Всесвіту.

 

Як видно, саме абсолютні органогени здатні в процесі еволюції утворювати

живі системи. Концентрації хлору й фтору у Всесвіті винятково малі

стосовно водню (одна десяти міліонна й одна стомільйонна частка

відповідно). От чому подібні моделі виглядають досить непереконливо.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ