.

Поняття конвертованості валюти

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 3909
Скачать документ

3

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни:

«Валютне регулювання»

1. Поняття конвертованості валюти. Основні види конвертованості

Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання
величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох
значеннях:

– національна валюта – грошова одиниця даної країни (українська гривня,
американський долар, російський рубль та ін.);

– іноземна валюта – це грошові знаки іноземних держав;

– міжнародна (регіональна) валюта – це спеціальні права запозичення
(СПЗ) та євро.

Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і
неконвертовану, від сфери і цілей використання – на валюту платежу,
валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) – це валюта, яка вільно і необмежено
обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і
внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для
резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні операції зовнішньоекономічної
діяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху
зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. У даний час до числа ВКВ
відносяться американський долар, національні валюти країн європейського
співтовариства, валюта Японії та інші, усього валюти 22 країн світу.
Вільно конвертовану валюту ще називають резервною валютою, оскільки в
ній центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резервні
кошти для міжнародних розрахунків.

Часткова конвертованість валюти означає, що на деякі галузі
зовнішньоекономічної діяльності або на деякі категорії власників режим
конвертованості не поширюється.

Замкнута (неконвертована) валюта – це національна валюта, яка не
обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї
країни. До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У
цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення
валюти, продаж і купівлю, обмін національної валюти та іноземних валют.

Клірингова валюта – це розрахункова валютна одиниця, в якій ведуться
поточні інвалютні розрахунки, здійснюються записи на балансових
рахунках.

Конвертованість валюти можна прокласифікувати (Рис. 1).

picscalex115010009000003f801000002008401000000008401000026060f00fe02574d
46430100000000000100475e0000000001000000dc02000000000000dc02000001000000
6c00000000000000000000002c00000071000000000000000000000041390000d7130000
20454d4600000100dc0200000d000000020000000000000000000000000000007f120000
771a0000c80000001f010000000000000000000000000000000f03005860040016000000
0c000000180000000a0000001000000000000000000000000900000010000000840d0000
b00400005200000070010000010000009cffffff00000000000000000000000090010000
000000cc04400012540069006d006500730020004e0065007700200052006f006d006100
6e0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
0000000000000000122d093000000000040000000000ae304f2d09300000000047169001
cc0002020603050405020304877a0020000000800800000000000000ff01000000000000
540069006d00650073002000000065007700200052006f006d0061006e00000000000000
c62b093050cbae30003314000100000000000000a04811006ab40230a04811004c4eaf30
b84811006476000800000000250000000c00000001000000120000000c00000001000000
180000000c00000000000002540000005400000000000000000000002c00000071000000
01000000e7298740a48e8740000000005a000000010000004c0000000400000000000000
00000000870d0000b004000050000000200001002d00000046000000280000001c000000
4744494302000000ffffffffffffffff850d0000b1040000000000004600000014000000
080000004744494303000000250000000c0000000e0000800e0000001400000000000000
10000000140000000400000003010800050000000b0200000000050000000c02ad00f401
040000002e0118001c000000fb02f2ff0000000000009001000000cc0440001254696d65
73204e657720526f6d616e0000000000000000000000000000000000040000002d010000
0400000002010100050000000902000000020d000000320a0d0000000100040000000000
f301ae00200006001c000000fb020200010000000000bc02000000cc0102022253797374
656d0000000000000000000000000000000000000000000000000000040000002d010100
030000000000

3

Рис. 1. Класифікація конвертованості валюти

Внутрішня (резидентська) конвертованість національної валюти – це
можливість обміну національної валюти на іноземну для резидентів даної
країни.

Зовнішня конвертованість національної валюти спостерігається тоді, якщо
в країні надано можливість обміну національної валюти на іноземну тільки
нерезидентам.

Поточна конвертованість національної валюти – це можливість обміну для
здійснення платежів за поточними статтями платіжного балансу (торгівля,
транспортування, туризм).

Капітальна конвертованість – це конвертованість за капітальними статтями
платіжного балансу (рух інвестицій, кредитів і т.п.).

Перехід до капітальної конвертованості, як правило, відбувається через
деякий час після введення поточної конвертованості.

Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наявність певних умов:

– реальний та єдиний курс валюти;

– вільний доступ до іноземної валюти;

– офіційний або вільний валютний ринок;

– зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в
зовнішньоекономічній діяльності;

– виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни.

Котирування валюти – це встановлення курсу котирування валют. Пряме і
непряме котирування єдині за своєю економічною природою, оскільки
відображають курс вартість однієї валюти, виражену через іншу. Пряме
котирування – це еквівалент деякої кількості іноземної валюти в одиниці
національної валюти. Наприклад, 0,187 USD/1 UAH. Непряме котирування
визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної, наприклад
5,35 UAH /1 USD. Валютний курс виступає як ціна валюти однієї країни,
виражена у валюті іншої країни.

Потреба встановлення валютного курсу зумовлена тим, що національна
валюта за межами внутрішнього ринку не може виступати фактичним
купівельним платіжним засобом. Розрізняють фіксований та гнучкий
(ринковий) валютні курси. Фіксований валютний курс передбачає
закріплення золотого вмісту грошових одиниць або фіксацію у твердій
валюті. Гнучкий валютний курс поділяється на:

– плаваючий курс, що передбачає режим вільного ринкового коливання курсу
і формується під впливом попиту та пропозиції (характерний для твердих
валют);

– коливний курс – ринковий курс, що коригується валютними інтервенціями
центральних банків.

Процедура котирування, яка складається із визначення та реєстрації курсу
шляхом послідовного порівняння попиту і пропозиції валют, називається
фіксингом і на основі фіксингу встановлюються курси продавця і покупця
на кожну валюту. Курс продавця – це ціна, за якою учасники ринку
продають валюту. Курс покупця – це ціна, за якою учасники купують
валюту.

При прямому котируванні курс покупця вищий, а курс продавця нижчий; при
непрямому котируванні, навпаки – курс продавця вищий, а курс покупця –
нижчий.

Наприклад, при прямому котируванні:

USD/UAH – 0,185 – курс продавця

USD/UAH – 0,187 – курс покупця.

При непрямому котируванні:

USD/UAH – 5,35 – курс покупця

USD/UAH – 5,40 – курс продавця.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється
стосовно третьої.

Існує безліч чинників, що впливають на коливання валютних курсів на
ринку:

– зміни обсягів ВВП;

– рівень цін і темпи інфляції;

– підсумкове сальдо платіжного балансу;

– процентні ставки;

– ступінь довіри і спекуляції;

– хеджування валютних ризиків;

– інтервенція центрального банку;

– валютне регулювання в державі.

У межах умов діючої валютної системи конвертованою вважається та валюта,
країна походження якої взяла на себе зобов’язання, передбачені пунктами
2, 3, 4 ст. VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд. Це означає, що
відповідні органи цих країн:

– мають право впроваджувати заходи контролю (в тому числі й
дискримінаційні) щодо руху капіталу (як відпливу його, так і припливу
із-за кордону);

– не повинні обмежувати можливості використання своєї валюти або валюти
інших членів Фонду для поточних платежів (хоча вони і правомірні
визначати, в яких валютах резиденти одержуватимуть платежі із-за
кордону, проте не можуть обмежувати їхнього права віддати перевагу
національній валюті);

– зобов’язані викуповувати в інших членів Фонду (їхніх офіційних
органів) залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися в
результаті платежів за поточними операціями і конвертування потрібне для
здійснення цих операцій.

Разом із тим багато країн скористалися перехідними положеннями
відповідно до ст. XIV, які дають їм змогу без спеціального дозволу МВФ
зберігати обмеження на міжнародні платежі та перекази за поточними
операціями, які діяли на момент вступу до МВФ. Український парламент
також, скориставшись легально існуючою альтернативою, ратифікував у
1992 р. не ст. VIII, а ст. XIV Статуту МВФ, згідно з якою країна лише
проголошує своє прагнення до забезпечення конвертованості національної
валюти.

Члени Міжнародного валютного фонду, що приєднуються до ст. VIII Статуту
МВФ, як уже зазначалося вище, зобов’язуються усунути будь-які обмеження
на платежі та перекази за поточними міжнародними валютними операціями, а
також не брати участі в дискримінаційних валютних угодах та не вдаватися
до практики численних обмінних курсів.

Офіційно про приєднання України до ст. VIII Статуту МВФ Рада директорів
Фонду оголосила 8 травня 1997 р. Практично з цього часу відбулося
міжнародне визнання гривні валютою з поточною конвертованістю. Усього до
ст. VIII на початок 1998 р. приєдналося 138 країн.

Положення ст. VIII Статуту МВФ насамперед спрямовані на розширення та
збалансований розвиток міжнародної торгівлі, підтримку високого рівня
зайнятості та реального доходу, а також допомогу в організації
багатосторонньої системи платежів за валютними операціями між членами
МВФ.

Прийняття Україною зобов’язань щодо ст. VIII Статуту МВФ є формою
запевнення міжнародного співтовариства в тому, що вона проводитиме
здорову економічну політику, уникаючи обмежень у здійсненні платежів та
переказів за поточними міжнародними операціями, і завдяки цьому
сприятиме ефективній діяльності багатосторонньої системи міжнародних
розрахунків.

2. Поняття валютних операцій

В Україні проведення валютних операцій регулюється Декретом Кабінету
Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому
визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних
операцій.

Учасники (суб’єкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на
дві категорії – резидентів і нерезидентів.

До резидентів відносяться:

– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання на території України,
у тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають
статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність
на підставі законів України;

– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва
України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також
філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном,
що не здійснюють підприємницької діяльності.

До нерезидентів відносяться:

– фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у
тому числі й ті, що тимчасово перебувають на території України;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають
статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до
законодавства іноземної держави;

– розташовані на території України зарубіжні дипломатичні, консульські,
торговельні та інші офіційні представництва.

Об’єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:

– іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі,
облігації);

– інші боргові зобов’язання, виражені в іноземній валюті;

– дорогоцінні метали – золото, срібло, платина, природні дорогоцінні
каміння.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов’язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

– розрахунки за товари, роботи і послуги,

– за експорт та імпорт,

– перекази;

– погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться:

– прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний;

– капітал підприємств;

– портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

– довгострокове кредитування тощо.

Усі операції комерційних банків, у тому числі й валютні операції,
підлягають ліцензуванню з боку Національного комерційних банку України.

Комерційні банки можуть проводити валютні операції лише після отримання
від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які
є юридичними особами, існують та здійснюють свої операції на території
України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних
коштів, які встановлює НБУ.

Ці банки повинні забезпечити відповідність своїх установ технічним
вимогам, які необхідні: для здійснення валютних операцій, для
обслуговування валютних рахунків клієнтів, для встановлення
кореспондентських відносин з іноземними банками, для проведення
кредитних операцій на міжнародних грошових ринках, та мати в штаті
кваліфікованих фахівців.

Якщо банки відповідають усім цим вимогам, то в територіальне управління
Національного банку України для отримання ліцензії подають такі
документи:

– заяву;

– копію нотаріально завіреного статуту;

– перелік операцій з валютними цінностями;

– опис структури та підрозділів банку з переліком технічних засобів;

– довідку про керівників банку, які здійснюють нагляд за валютними
операціями, та безпосередніх виконавців і копії їх дипломів;

– баланс установи;

– річний звіт банку;

– письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на
встановлення кореспондентських відносин.

Комерційний банк, що одержав Генеральну ліцензію НБУ на здійснення
валютних операцій, називається уповноваженим банком.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії
уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1. Ведення валютних рахунків клієнтів. Зарахування валютних надходжень
на рахунки резидентів та нерезидентів (включаючи транзитні) та списання
сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.

2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:

– встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними
банками – це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних
розрахунків в іноземних банках;

– розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних
розрахунків Національного банку України.

3. Неторговельні операції.

Операції з перерахування валютних цінностей, не пов’язаних із
здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у
тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у
закордонні відрядження).

Купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в
іноземній валюті. Організація роботи та порядок проведення операцій в
обмінних пунктах, інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних
документів в іноземній валюті.

4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками.

Операції за міжнародними розрахунками, що пов’язані з експортом та
імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства,
інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій
Міжнародної торговельної палати.

5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному
ринку.

Купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах
за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги)
на міжбанківському та біржових ринках.

6. Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому
ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що
здійснюються з нерезидентами України, поділяються на:

– пасивні операції – створення валютних резервів в іноземній валюті
(приймання депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту
цінних паперів, що емітовані резидентами України та номіновані в
національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), отримання
позик в іноземній валюті від інших уповноважених банків;

– активні операції – використання створених резервів (надання кредитів в
іноземній валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів, що
номіновані в національній валюті).

7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках.

Депозитні та конверсійні операції (у тому числі і ф’ючерсні, якщо це не
заборонено законодавством відповідних країн), які здійснюються з
комерційними банками чи міжнародними організаціями – нерезидентами
України.

8. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку.

Купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити,
відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит
монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у
монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з
резидентами України, та з нерезидентами – на зовнішньому ринку.

Вимоги до розкриття інформації про валютні статті балансу регламентує
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку №21 «Наслідки зміни курсів
обміну валют», який допомагає банкові визначити політику щодо питань:

– який валютний курс необхідно застосовувати до різних операцій і при
перерахунку із однієї валюти в іншу;

– яка правильна база оцінки валютних залишків;

– як необхідно відображати різницю у валютних курсах;

– як необхідно визнавати і відображати в бухгалтерській звітності
валютні зобов’язання майбутніх періодів.

МСБО №21 вимагає, щоб на дату складання балансу:

– облік грошових статей здійснювався із застосуванням курсу на дату
звіту (поточного курсу);

– облік негрошових статей здійснювався із застосуванням курсу, який
існував на дату укладення угоди або на момент визначення вартості;

– різниця у валютних курсах, що виникає при обліку грошових статей,
повинна визнаватися як доходи або як витрати того періоду, в якому вони
виникли.

Банк для проведення своєї облікової політики повинен визначити
організацію, методику проведення обліку іноземної валюти, систему запису
і механізм контролю.

Стосовно валютних операцій система організації бухгалтерського обліку
повинна:

– вимірювати і контролювати ризики, притаманні даним операціям, і
вказувати рекомендовані рівні та межі прийнятного ризику;

– встановити постійну систему внутрішнього контролю;

– своєчасно і точно аналізувати операції та інформацію.

Деякі системи бухгалтерського обліку децентралізовані і мають облікові
підрозділи, зокрема, операції з іноземною валютою реєструються у
валютному відділі та відділі бухгалтерського обліку.

Однією з особливостей нового Плану рахунків бухгалтерського обліку є
мультивалютність, яка полягає в тому, що виникнення вимог (активів) або
зобов’язань (пасивів) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих
рахунках, що й гривневого активу чи зобов’язання. Водночас банки можуть
проводити розрахунки у валютах різних іноземних держав. Але ця
особливість притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютність в
обліку розповсюджується тільки на рахунки активів, зобов’язань і
позабалансові рахунки. Облік на рахунках капіталу, доходів і витрат
ведеться тільки в національній валюті.

Як правило, облік іноземної валюти здійснюється з використанням
аналітичних і синтетичних рахунків. У синтетичному облік ведеться тільки
в національній валюті. Більш детальними є проведення на аналітичних
рахунках, які здійснюються у валюті розрахунків.

В аналітичному облік операцій на валютних рахунках ведеться у двох
оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ. При
зміні курсу залишки на валютних рахунках переоцінюються.

Різниця між активами і зобов’язаннями у відповідних валютах називається
валютною позицією банку. Валютна позиція визначається як за балансовими
розрахунками, так і враховуючи суму позабалансових вимог і зобов’язань в
іноземній валюті. Якщо сума залишків на рахунках активу і зобов’язань у
конкретній валюті збалансована, то валютна позиція банку називається
закритою.

Відкрита валютна позиція банку виникає в тому разі, якщо є різниця між
залишками коштів в іноземній валюті, що формують активи і зобов’язання.
При відкритій валютній позиції банк може як отримати додаткові прибутки,
так і зазнати збитків у разі зміни обмінних курсів валют. Коли сума
зобов’язань в іноземній валюті перевищує суму валютного активу, така
відкрита позиція називається короткою (Пв > Ав) і банк може зазнати
збитків при зростанні обмінного курсу. Якщо ж сума активів перевищує
суму зобов’язань, то при цій ситуації виникає довга відкрита валютна
позиція (Пв

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020