.

“Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю (на прикладі діяльності ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат””)”

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1350 74858
Скачать документ

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра бухгалтерського

обліку і контролю

Литвинчук Наталії Сергіївни

Дипломна робота

на тему: „Організація обліку і контролю операцій з дебіторською
заборгованостю (на прикладі діяльності ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”)”

Допускається до захисту Науковий керівник

Протокол № ____________

_________________________ __Береза С.Л._______

від __________________

зав.кафедри бухгалтерського

обліку і контролю

____________________

Житомир

2005

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку дебіторської заборгованості

1.1. Економічна сутність і сучасні погляди на трактування поняття
дебіторської заборгованості

1.2 Класифікація дебіторської заборгованості для потреб обліку

1.3 Історичний аспект розвитку та сучасний стан обліку дебіторської
заборгованості

1.4 Порядок нарахування і використання резерву сумнівних боргів

Висновки до 1-го розділу

РОЗДІЛ 2. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

2.1 Особливості організації бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” та шляхи її удосконалення

2.2 Облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

2.2.1 Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості в умовах
застосування комп’ютерних технологій

2.2.2 Облік розрахунків з різними дебіторами для цілей управління

2.2.3 Особливості податкового обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

2.3 Організація бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на
ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

2.4 Аналіз розрахунків з дебіторами з метою управління грошовими
потоками. Висновки до 2-го розділу

РОЗДІЛ 3. Організація контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

3.1 Організація зовнішнього та внутрішнього контролю на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

3.2 Методика контролю операцій з дебіторською заборгованістю

3.3 Інвентаризація розрахунків з дебіторами. Висновки до 3-го розділу

РОЗДІЛ 4. Охорона праці на підприємстві

4.1 Загальні положення

4.2 Особливості охорони праці на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

На сьогодні облік є найважливішою функцією управління. Відображаючи
реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання, облік
характеризує фінансово-економічний стан господарювання і є основою для
планування його майбутньої діяльності. Процес реформування
бухгалтерського обліку проходить складно, з урахуванням національних
особливостей та набутого досвіду розвитку колишньої облікової системи.
Сьогодні діє закон про бухгалтерський облік і звітність в Україні,
застосовується новий План рахунків бухгалтерського обліку, невід’ємною
частиною бухгалтерської служби підприємства стало поняття „облікова
політика”.

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими
підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна,
виконанням робіт, наданням послуг тощо.

В реальній практиці постійно виникають ситуації, коли по тим чи іншим
причинам підприємство не в змозі стягнути борги з контрагентів за
відвантажені товари, продукцію чи надані послуги. В цьому випадку
виникає дебіторська заборгованість, яка є по суті безпроцентною позичкою
покупцям. Вона зависає на довгі місяці, а іноді – роки і чим довший
термін непогашення тим ймовірніше, що оплата за продукцію чи товари не
надійде. Зростання дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан
підприємства, а іноді приводить до банкрутства.

Дебіторська заборгованість має великий вплив на визначення достовірності
фінансової звітності, тому правильне її визначення має важливе значення.
Цим визначається актуальність даної роботи.

Найбільш актуальним питанням, яке гостро постає перед суб’єктами
господарювання в сучасний період і напряму пов’язано з
розрахунково-платіжними операціями, є виникнення та погашення
дебіторської заборгованості.

Тому на сьогодні найбільш важливими проблемами, рішення яких повинно
сприяти покращенню фінансового стану підприємства є – правильна
організація обліку дебіторської заборгованості, її аналіз, що
спрямований на виявлення впливу факторів, щодо зростання заборгованості
та обчислення резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість знаходить відображення як у діяльність
підприємства так і у звітності. Вплив дебіторськї заборгованості на
діяльність очевидний. Якщо будь-яке підприємство матиме значний обсяг
заборгованость це буде впливати на процес виробництва або збуту. Якщо
наше підприємство має величезну дебіторську заборгованість це означатиме
що у підприємства є кошти але вони тимчасово не доступні тобто ми не
можемо розраховувати на прибутки, тому що кошти не працюють. Таким чином
бухгалтери будь-якого підприємства повині уважно відноситися до обсягів
дебіторської заборгованості і не допускати її не погашення. Для цього
необхідно стежити за строками погашення заборгованості, яка виникла
внаслідок діяльності підприємства.

Також важливим є правильне відображення дебіторської заборгованості у
звітності. Викревлення цих даних може призвести до неправдивого
визначення фінансового стану підприємства.

Предметом дослідження даної дипломної роботи виступає сукупність
теоретичних та практичних аспектів обліку дебіторської заборгованості,
об’єктом – господарська діяльність ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”.

Метою дипломної роботи є обгрунтування теоретичних положень, а також
розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення обліку та контролю
дебіторської заборгованості. Для досягенння поставленої мети в роботі
визначені для вирішення наступні завдання:

розкрити економічну сутність та історичний аспект обліку дебіторської
заборгованості;

провести огляд літературних джерел та виявити проблемні питання щодо
обліку дебіторської заборгованості;

дослідити особливості організації бухгалтерського обліку на
підприємстві;

розкрити зміст бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості в
умовах застосування комп’ютерної техніки;

описати організацію обліку розрахунків за податками і платежами на
підприємстві;

дослідити здійснення контролю дебіторської заборгованості на
підприємстві тощо.

В дипломній роботі розглянуто чотири розділи, висновки і пропозиції,
список використаних літературних джерел і додатки.

Робота складається з теоретичний аспектів обліку дебіторської
заборгованості, бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на
ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” та організація внутрішнього та
зовнішнього контролю, а також охорони праці на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку дебіторської заборгованості

Економічна сутність та сучасні погляди на поняття дебіторської
заборгованості

З економічної точки зору дебіторська заборгованість розглядається як
складова частина оборотних активів підприємства.

Дебіторська заборгованість – частина оборотного капіталу підприємства,
компанії; сума, яку заборгували підприємству, організації, компанії інші
юридичні особи і компанії, а також громадяни, що є їх боржниками за
поставку товарів, виконання робіт, надання послуг тощо [33, с.529 ].

Тому звернемось, перш за все і до поняття оборотного капіталу.

В економічній літературі немає чіткої межи розмещування понять „оборотні
засоби” та „оборотний капітал”. Логічно буде при розгляді цих понять
враховувати спобів їх відображення в бухгалтерському балансі. У цьому
випадку під оборотними засобами необхідно розуміти актив балансу, який
розкриває предметний склад майна підприємства, у тому числі, його
оборотні та поточні активи (матеріальні оборотні засоби, дебіторську
заборгованість, вільні грошові кошти), а під оборотним капіталом – пасив
балансу, який показує величину коштів необхідним для господарської
діяльності підприємства (власні та позикові кошти) [81, с.133].

Підприємства сфери матеріального виробництва і сфери послуг здатні
підтримувати безперервність процесу виробництва й реалізації продукції
лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними засобами
(знаряддями виробництва) є також оборотні засоби у вигляді предметів
праці – запасів сировини, матеріалів напівфабрикатів, палива, тари тощо.

Крім того, наявність товарно-грошових відносин, ринкові засади
господарювання зумовлюють постійне перетворення вироблених товарів у
гроші. Тому поряд із виробничими (основними та оборотними) засобами
кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення
повинне завжди мати певні запаси готових виробів власного виробництва, а
якщо підприємство провадить торговельні операції, то й запаси покупних
товарів на своїх складах, а також вкладати певну суму коштів у
розрахунки, головним чином у відвантажені (відпущені) товари, надані
послуги, здані роботи до моменту їх оплати покупцями. Ці кошти
функціонують у сфері обігу, тому називаються засобами обігу.

Оборотні кошти підприємств, створені за рахунок усіх джерел, поділяють
на нормовані і ненормовані. До нормованих оборотних коштів належать
кошти, які формують:

виробничі запаси (тобто запаси сировини, основних і допоміжних
матеріалів, покупних комплектуючих виробів, палива, запасних частин для
ремонтів, тари);

запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів та інструменту (крім тих,
які, згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, віднесені до інших
необоротних матеріальних активів);

запаси незавершеного виробництва;

запаси готової продукції і товарів.

Оборотні кошти у відвантажених товарах, виконаних роботах і наданих
послугах, строк сплати яких не настав і не оплачених у строк, у
розрахунках з дебіторами за одержаними векселями та з інших розрахунків,
а також у залишках коштів на банківських рахунках, у касі – не
нормуються [80, с.224].

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності
оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як „предмети
праці”, „матеріальні активи”, „гроші, що обертаються”. Найчастіше можна
натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні
виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва
та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого
циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші [81,
с.158].

Правильне розуміння економічної суті оборотних коштів потребує
насамперед усвідомлення їх фінансової, грошової природи. Їх не слід
ототожнювати з матеріальними цінностями, в які оборотні кошти вкладені,
тобто з оборотними засобами і засобами обігу, оскільки останні є
головним чином засобами виробництва (сировина, матеріали тощо),
напівфабрикатами, готовими виробами, товарами і лише в незначній частині
– коштами (наприклад для виплати заробітної плати робітникам і
службовцям та інші тимчасово вільні гроші). Оборотні кошти обслуговують
економічний обіг оборотних засобів і засобів обігу підприємств.
Авансуючись у грошовій формі для купівлі підприємством сировини,
матеріалів, виплати заробітної плати, вони в процесі виробництва
переходять у незавершене виробництво, потім у готову продукцію, у сферу
розрахунків, а після реалізації готової продукції знову вивільняються у
своїй первісній формі, тобто у формі коштів, готових для нового
фінансування.

Наявність у господарському обороті підприємства власних оборотних
засобів у розмірах, які покривають нормативні потреби в них, а також
залучення кредитних та інших позикових ресурсів ще не є гарантією
створення умов для нормального господарювання. Підприємство має
забезпечити раціональне розміщення цих ресурсів за призначенням, і це є
однією з найважливіших ділянок роботи фінансової служби.

Про нераціональне використання власних і позикових оборотних коштів
свідчить відволікання їх у:

понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і витрат
виробництва, якщо вони не прокредитовані банком;

дебіторської заборгованості за товари, роботи й послуги, не оплачені в
строк покупцями;

іншу дебіторську заборгованість (за претензіями, за розрахунками з
підзвітними особами тощо);

різні витрати, що перевищують наявні джерела фінансування.

Розглянувши роботи Н.В.Колчиной, Г.Б.Палек, Л.П.Павловой можна
стверджувати, що вони також розглядають дебіторську заборгованість у
складі оборотних засобів. На їх думку, дебіторська заборгованість
включає заборгованість підзвітних осіб, постачальників по закінченню
строку оплати, податкових органів, якщо виникає переплата податків та
інщих зобов’язань, які вносяться у вигляді авансів. Вона включає також
дебіторів за претензіями та спірним боргам [81, с.144].

Економічна сутність оборотних засобів визначається їх роллю у здійсненні
безперервності процесу виробництва, у ході якого оборотні фонди та фонди
оберту проходять як сферу виробництва так і сферу оберту. Оборотні
засоби проходять три стадії кругообороту: грошову, виробничу й товарну.

На першій стадії, грошовій або підготовчій, оборотні засоби із форми
грошових коштів переходять у форму виробничих запасів.

Друга стадія кругообороту здійснюється у процесі виробництва. Суть її
полягає у передачі до виробництва придбаних матеріальних цінностей,
виробничих запасів, в об’єднані засобів та предметів праці з робочою
силою і в створені нового продукту, які включає до свого складу
перенесену та тільки-но створену вартість.

Третья стадія складається із реалізації виготовленої продукції та
отримання грошових коштів. І на цій стадії коугообороту і виникає
дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість завжди відволікає засоби із кругообороту, тим
самим перешкоджає їх ефективному використанню, внаслідок чого виникає
кризовий фінансовий стан підприємства. Рівень дебіторської
заборгованості пов’язаний з принятою на підприємстві системою
розрахунків, видом виготовляємої продукції та ступенем насиченості
ринку. Частка дебіторської заборгованості у складі фондів підприємства
доволі велика і складає приблизно 14%. Управління дебіторською
заборгованістю означає контроль фінансових служб за оберністю засобів по
розрахунках [81, с.144].

Павлова Л.Н. економічну сутність дебіторської заборгованості розглядає
наступним чином [59, с.438]: при безготівкових розрахунках відвантаження
та оплата товарів не співпадають у часі. Це призводить до появи
дебіторської та кредиторської заборгованості.

На сьогодні дебіторська заборгованість має сутеве значення. Українські
товаровиробники, знаходячись під пресом неплатежів, вже який рік
намагаються вирішити, що краще для них: зберегти обсяги виробництва
будь-якою ціною, збільшуючи при цьому дебіторську заборгованість, а
разом з цим небезпеку банкрутства, або знизити обсяги виробництва,
контролюючи розміри дебіторської заборгованості на певному, найбільш
безпечному рівні. І в тому, і в іншому випадках підприємства стикаються
з проблемою сповільнення платіжного обороту. З того моменту, як банки
перестали здійснювати платежі шляхом інкасо платіжних вимог,
своєчасність розрахунків повністю залежить від відповідальності
платника, його платоспроможності та платіжної дисципліни.

Оскільки платіжна культура вітчизняних виробників далека від
досконалості, будь-який суб’єкт господарської діяльності повинен
прийняти наявність дебіторської заборгованості як стійку систему. Однак
позиція будь-якого підприємства-кредитора повинна бути активною:
виділяючи в окрему категорію дебіторську заборгованість, термін
інкасації якої ще не наступив ( її можна вважати „нормальною”), кредитор
зобов’язаний приділити особову увагу тій дебіторської заборгованості,
термін якої вже закінчився (прострочена дебіторська заборгованість).

Нормальна дебіторська заборгованість є ні чим іншим, як видом товарного
кредиту, способом зарекомендувати себе, як добросовісного,
дисциплінованого і відповідального партнера-споживача [60, с.194].

Товарний кредит став у двадцятому століті одним з головних видів
правовідносин між продавцем і покупцем, що прийшов на зміну оплаті
товарів за фактом постачання. Однак протягом тривалого часу переважали
документарні форми погашення товарного кредиту: дебітор виписував
продавцеві вексель або відкривав на його користь акредитив. Така форма
розрахунків приводила дебітора до відомих незручностей: зростання
непрямих витрат і зобов’язань погасити товарний кредит точно в термін
незалежно від можливих фінансових труднощів. Не бажаючи вчасно віддавати
борги, покупці стали відмовлятися від документального оформлення своїх
зобов’язань, вдаючись до так званого платежу по відкритому рахунку.
Стараючись зберегти завойовані ринки збуту, продавці були вимущені
погодитися із зміною порядку розрахунків за продукцію, що поставляється.
Однак перехід до розрахунків по відкритому рахунку викликав різке
падіння платіжної дисципліни покупців практично у всьому світі. Це, в
свою, чергу, привело до значного зростання ризику втрати ліквідності для
продавця, справитися з яким могли тільки великі компанії з
діверсифікованним продажем. Для того, щоб підтримати продавців в такій
ситуації, виник факторинг, який став, передусім засобом фінансового
забезпечення діяльності продавця на час вимушеного відвернення оборотних
коштів на терміни товарних кредитів його покупцям, а також
адміністративного регулювання та обліку його продажу [60, с.194].

Зараз і в Україні товарний кредит стає все більш популярним. Проблеми, з
якими стикаються постачальники при використанні цього інструмента –
хронічна недостача оборотних коштів, складності контролю за своєчасністю
і точністю платежів, відсутність методики визначення лімітів товарного
кредитування і ресурсів для подальшого розвитку.

Дебіторська заборгованість може бути визвана несвоєчасною оплатою
платежів, недостачами, розкраданням та розтратами, псуванням цінностей.
Останнім часом різко виросла несвоєчасність оплати рахунків за
відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги. Це призводить
до того, що підприємству виробнику необхідно велику частку оборотних
засобів відволікати із кругообороту на невизначиний час.

У зв’язку з цим великого значення набуває резерв сумнівних боргів, який
формується за рахунок балансового прибутку. При списанні з балансу
підприємства незатребуваних боргів, які раніше були визнані сумнівними,
відповідно зменшується сума створеного резерву у кореспонденції з
рахунками обліку розрахунків з дебіторами. Створений резерв сумнівних
боргів є джерелом поповнення оборотних засобів, які авансуються в
операції по реалізації товарів робіт та послуг. Сумнівними боргами
вважають ті види дебіторської заборгованості, які не погашені в сроки і
не забезпечени юридичними гарантіями.

Фінансова служба аналізує дебіторську заборгованість по кожному
сумнівному боргу з розрахунком платоспроможності боржника і його
фінансового стану. Величина резервного фонду розраховується, або у
вигляді встановленого проценту від розміру заборгованості відповідно
частці сумнівних боргів, або у формі відрахувань по кожному боргу. За
формуванням резерву сумнівних боргів необхідний контроль у зв’язку з
тим, що у фонд направляється прибуток до оподаткування [59, с. 438]. Ця
необхідність обумовлена тим, що у ряді випадків відволікання коштів у
дебіторську заборгованість, яка виникає по розрахунках за відвантажену
продукцію призводить до несвоєчасної оплати податків та платежів до
бюджету.

Безнадійна дебіторська заборгованість – це не тільки результат невмілого
управління реалізацією продукції (робіт, послуг), а і прорахунків
виробничих і фінансових менеджерів підприємства. Її зростання
стимульоване непродуманою політикою державної підтримки неефективних
підприємств. Так, з боку підприємств і держави неодноразово
впроваджувались різноманітні схеми проведення взаєморозрахунків,
прощення боргів, що являє собою викорінювання наслідків, але не причин
утворення безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки
реструктуризація самих неефективних підприємств не проводилася і не
стимулювалася.

Підприємства безсилі ефективно працювати самостійно з безнадійними
боржниками доти, поки не буде можливості обміну боргів на майно
боржника, що, в свою чергу, пов’язано з двома дуже складними проблемами:
приватизацією і оцінкою майна. Ці проблеми, можливо, вирішить чіткий
механізм банкрутства підприємства.

Прострочена дебіторська заборгованість – це область застосування
фінансового управління підприємством. Тут доцільно розподіляти
прострочену дебіторську заборгованість за термінами її виникнення і
застосовувати різні методи її зменшення: використання різних форм
рефінансування дебіторської заборгованості, переклад її в не грошові
високоліквідні оборотні активи, продаж боргів на борговому ринку,
оформлення векселів і їх продаж, застосування також факторингових
операцій [60, с. 195].

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів
підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і
фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх
еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна
визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума
визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних
стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну
(квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства
слід визначати щоквартально.

Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її
відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 “Дебіторська
заборгованість”. Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні
установи, всі інші юридичні особи зобов’язані керуватися його вимогами
[65, с.33].

На сьогодні в Україні відбувається реформування бухгалтерського обліку
до міжнародних стандартів. У світ вийшли праці таких авторів як В.Сопко,
О.В.Лишиленко, Ф.Ф.Бутинець та інших. Розглянемо визначення поняття
дебіторської заборгованості деяких в різних літературних джерелах за
допомогою таблиці 1.1

Таблиця 1.1 Аналіз визначення дебіторської заборгованості.

№ з/п Джерело Визначення

1 Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів
спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / 3-є
вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 444 с. Дебіторська
заборгованість – це заборгованість інших підприємств чи окремих осіб з
платежів даному підприємству. Дебіторська заборгованість означає, що
кошти даного підприємства тимчасово знаходяться у інших підприємств
(організацій) чи осіб, але підлягають обов’язвокому поверненню при
закінченні певного строку. Кошти, які заборгували підприємству інші
господарюючі суб’єкти, не беруть участі у господарському обороті
підприємства, і тому наявність великої дебіторської заборгованості
негативно впливає на його фінансовий стан (с.38)

2 Бухгалтерський словник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП
„Рута”, 2001. – 224с. Дебіторська заборгованість – 1) сума
заборгованості дебіторів підприємству на певну дату балансу; 2) частина
оборотного капіталу, а також вимоги на його отримання у вигляді готівки,
матеріальних та інших ресурсів від суб’єктів господарювання; 3)
заборгованість інших підприємств або окремих осіб за платежами даному
підприємству (с.66)

3 Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності
„Облік і аудит” вищих навчальних закладів / за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця.
– 5-е вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726с.
Дебіторська заборгованість – сума заборговаості дебіторів підприємству
на певну дату ( с.265)

4 Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку./ Пер. з англ.
О. Мілін, О.Ткач – К.: Основи, 1999. – 943. Дебіторська заборгованість
включає в себе усі вимоги підприємства до інщих юридичних чи фізичних
осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна
визначити два головних види дебіторської заборгованості : торговельну та
особливу (неопераційну). Кожен з цих видів може складатися з
короткострокової чи довгострокової дебіторської заборгованості (с.377)

5 Глушков Н.Е. Бухгалтерский учет на современном предприятии.
Эффективное пособие по бухгалтерскому учету. – Новосибирск, фирма
«ЭКОР», 1996. – 670с. Дебиторская задолженность – сумма, причитающаяся к
возврату на расчетный счет предприятия от юридических или физических лиц
в итоге их взаимоотношений (с. 354)

6 Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1. / Редкол.:…
С.В.Мочерний (відп.ред) та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000.
– 864с. Дебіторська заборгованість – частина оборотного капіталу
підприємства, компанії; сума, яку заборгували підприємству, організації,
компанії інші юридичні особи і компанії, а також громадяни, що є їх
боржниками за поставку товарів, виконання робіт надання послуг тощо
(с.529)

7 Загородній А., Сліпушко О., Вознюк Г,, Словженко Т. Словник
банківських термінів. Банківська справа: термінологічний словник.– Київ:
Видавництво „Аконії”, 2000. – 608 с. Дебіторська заборгованість – сума
заборгованостей підприємству (організації) від юридичних або фізичних
осіб (дебіторів). Виникає внаслідок господарських стосунків між ними
(с.176)

8 Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. –
Київ: Вид-во „Центральної літератури”, 2003. – 524 с. Дебіторська
заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну
дату (с.220)

9 Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш,
2002. – 628с. Дебіторською вважається заборгованість, яка виникає в ході
взаємовідносин підприємства з економічними агентами (юридичними і
фізичними) і належить даному підприємству на певну дату (с.122)

10 Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник. – 3-те вид., перероб.
і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с. Дебіторська заборгованість є сумою
боргових вимог, які утворилися у різних юридичних та фізичних осіб перед
підприємством у процесі господарської діяльності (с.261)

11 Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов
М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.:
Либідь, 2002. – 384с. Дебіторська заборгованість – сума боргів на
користь підприємства від юридичних або фізичних осіб у результаті
господарьких взаємовідносин (с.308)

Як бачимо з наведених визначень, що різні автори по – різному трактують
визначення дебіторської заборгованості, але при цьому не змінюється її
суть. Дебіторська заборгованість визначається авторами як сума боргу
підприємству від інших дебіторів, яка утворюється в процесі
господарської діяльності. Тобто для виникнення дебіторської
заборгованості необхідно щоб підприємство здійснювало господарську
діяльність, а також здійснювало розрахунки з іншими підприємствами або
фізичними особами.

Дебіторська заборгованість впливає на фінансовий стан підприємства і
заважає йому нормально працювати. Але в процесі фінансого-господарської
діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні
розрахунків зі своїми контрогентами, бюджетом, податковими органами.
Відвантажуючи виготовлену продукцію, воно, як правило, не отримує оплату
одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду
від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу
засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

На нашу думку дебіторська заборгованість – це не тільки сума
заборгованості дебіторів підприємству, але й вид розрахуків між покупцем
і продавцем, між підприємством і працівником. Тобто дебіторська
заборгованість є своєрідним видом кредитування. Також дебіторська
заборгованість є показником виробництва підприємства. Можна зробити
припущення, що обсяги дебіторської заборгованості зростають відповідно з
ростом обсягів реалізації продукції. А тому неможливо однозначно
тактувати поняття дебіторської заборгованості, а також робити висновки з
її обсягів. Для цього необхідно більш детільніше ознайомитись з
діяльністю підприємства та причинами її росту.

Класифікація дебіторської заборгованості для потреб обліку

Розглядаючи дебіторську заборгованість, не можна не помітити наявності
широкого спектра її видів. Від того, наскільки правильно здійснено поділ
та класифікацію об’єктів обліку, а також від того, наскільки правильно
обрано класифікаційні ознаки, може залежити і сам порядок обліку як
групи, так і окремого об’єкта. Поділ повинен бути заснований на
економічному критерії і виходячи з економічного та цільового призначення
речей.

Наукова класифікація є методом дослідження множини об’єктів шляхом їх
поділу на класи (групи) за відповідною загальною ознакою, представляє
собою спосіб пізнання сутності, змісту, ступеня схожості і різниці
об’єктів. Нерозуміння теоретичних основ класифікації іноді призводить не
тільки до некоретного застосування деяких термінів, понять, але і до
помилок при класифікації.

Класифікація – розподіл, рознесення об’єктів, назв по класам, групам,
розрядам, при якому в одну групу влучають об’єкти, що володіють
будь-якими загальними ознаками. Виходячи з запропонованого визначення,
вважаємо обгрунтованим, трактувати класифікацію дебіторської
заборгованості як угрупування розрахунків з дебіторами за якоюсь ознакою
в залежності від мети, для досягнення яких вона проводиться.

В більшості країн існують лише загальні правила щодо класифікації
дебіторської заборгованості, які носять рекомендаційний, а не
директивний характер. Рішення про порядок розміщення різних видів
дебіторської заборгованості в балансі та ступінь деталізації цих статей
приймає сама компанія, і, відповідно, у різних компаній склад та
структура дебіторської заборгованості в балансі будуть різними, на
відміну від українського балансу, який жорстоко регламентує форму
надання цієї статті.

Однак в загальному вигляді, за очікуваними термінами погашення, які
встановлюються в договорах , у всіх країнах заборгованість поділяється
на поточну дебіторську заборгованість, тобто заборгованість, яка повинна
бути погашена протягом одного року чи операційного циклу (залежно від
того, який період довше), і непоточну (довгострокову) заборгованість,
яку в окремих країнах (наприклад, країнах ОАЕ) поділяють на
середньострокову та довгострокову. Міжнародні стандарти передбачають
лише одне обмеження – „протягом одного року” [24, с.17].

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку підприємство
індивідуально визначає та відносить поточну дебіторську заборгованість
до тієї чи іншої групи. При цьому борги дебіторів можуть бути показані у
балансі без поділу їх на групи.

МСБО 1 „Представлення фінансових звітів”, які вступили в силу після
перегляду з 0.07.1998р. представляє підприємствам право вибору між двома
варіантами преставлення статей у балансі:

поділ активів та зобов’язань на поточні і непоточні;

преставлення активів та зобов’язань у порядку їх ліквідності.

При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість
класифікується за такими ознаками:

зв’язок з нормальним операційним циклом;

термін погашення;

об’єкти, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів;

своєчаність оплати боржником дебіторської заборгованості.

Згідно з П(С)БО 10 та Інструкції про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість поділяється на такі
види:

Рис.1.1. Класифікація дебіторської заборгованості згідно П(С)БО, плану
рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції

Як бачимо, на сьогоднішній день згідно з П(С)БО 10 дебіторська
заборгованість може виступати необоротним активом, якщо відповідає
наступним ознакам:

не виникає в процесі нормального операційного циклу;

буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Ці ознаки характеризують довгострокову дебіторську заборгованість.

До складу поточної дебіторської заборгованості за П(С)БО 10 відноситься
сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального
операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати
балансу.

За радянських часів в багатьох підручниках в залежності від того, що
буде отримано в погашення дебіторської заборгованості – товар чи гроші,
– дебіторська заборгованість поділялась на товарну і нетоварну або
грошово-дебіторську і товарно-дебіторську.

Розглянув роботу Велш Глен А. та Шорт Деніел Г. ми бачимо що вони
виділяють два головних види дебіторської заборгваності: торговельну та
особливу (неопераційну). Кожен з цих видів може складатися з
короткострокової чи довгострокової дебіторської заборгованості.
Торговельна дебіторська заборгованість включає до себе рахунки до
отримання та векселі, отримані по торговій діяльності компанії. Особлива
(або неопераційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої
діяльності підприємства ( тобто операцій інших, ніж продаж товарів чи
надання послуг) [21, с.377].

Дебіторська заборгованість в країнах англо-американської системи обліку
(як і в більшості інших зарубіжних країн) класифікується за наступними
групами:

рахунки до отримання (вид дебіторської заборгованості, який виникає при
продажу товарів по „Відкритому рахунку”, без письмового зобов’язання
покупця оплатити рахунок, тобто така заборгованість, яка існує в
результаті надання короткострокового кредиту продавцем покупцю. За
нормальних умов кошти по рахунку повинні бути отримані протягом 30-60
днів);

векселі до отримання;

дебіторська заборгованість, не пов’язана з реалізацією.

Крім дебіторської заборгованості покупців в балансі, відображається інша
заборгованість. Так, в естонському балансі відображається також [24,
с.18]:

дебіторська заборгованість дочірніх та материнських підприємств;

дебіторська заборгованість пов’язаних підприємств;

розрахунки з акціонерами;

інша короткострокова дебіторська заборгованість.

В ЗПБО США дебіторська заборгованість класифікується, якщо це суттєво,
на відміну від українського законодавства, яким такої свободи вибору
підприємствам не надається. Слід відмітити, що довгострокові векселі до
отримання, згідно з положенням системи ЗПБО США, також класифікується як
поточна дебіторська заборгованість, оскільки вважаються
високоліквідними.

В США щодо дебіторської заборгованості слід дотримуватися наступних
правил:

виділення різних типів дебіторської заборгованості, яка належить
підприємству, якщо це суттєво;

забезпечення правильного розміщення оціночних (коригувальних) статей
поряд з відповідними статтями дебіторської заборгованості;

представлення в розділі „Оборотні активи” балансу лише тієї дебіторської
заборгованості, яка буде погашена протягом одного року чи операційного
циклу;

розкриття інформації про будь-які непередбачені збитки, пов’язані з
існуванням дебіторської заборгованості;

розкриття будь-якої дебіторської заборгованості, право на яку передано
чи віддано під заставу як забезпечення;

розкриття всіх значних концепцій ризику, пов’язаних з дебіторською
заборгованістю (якщо дебіторська заборгованість має загальні
характеристики, що можуть вплинути на її погашення).

Позиція спеціалістів щодо поділу дебіторської заборгованості на
довгострокову і поточну не є однозначним. З точки зору одних, такий
розподіл активів та зобов’язань є важливим інструментом для проведення
фінансового аналізу. На думку інших, класифікація дебіторської
заборгованості, як будь-яка інша класифікація, є багато в чому умовною,
що робить її використання з метою розкриття інформації про активи та
зобов’язання у фінансовій звітності та для цілей фінансового аналізу
малокорисною та навіть призводить до отримання невірних висновків.
Зокрема, до поточної дебіторської заборгованості відноситься
заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу, при
цьому термін такої заборгованості може бути як завгодно великим.

Для будь-якого комерційного підприємства, що прагне фінансової
стійкості, важлива здатність задовольняти фінансові вимоги, що виникають
в ході звичайної підприємницької діяльності. Цю здатність відображає
рівень ліквідності господарюючого суб’єкта. Ліквідність можна
охарактеризувати як негайну конвертованість одного активу в інший за
допомогою обміну. Так, найбільш легко обмінюваний актив – це гроші.
Ліквідність інших активів вимірюється відповідно до їх можливості обміну
на гроші. Проте, поділ активів на основні і оборотні не дозволяє оцінити
ліквідність підприємства, доки активи не будуть виміряні в поточному
грошовому еквіваленті. Отже, можна говорити про те, що ліквідність
господарюючого суб’єкта відображалась би правильніше, якщо б
класифікація активів на основні і оборотні була скасована, і активи
групувалися б відповідно до їх ступення обмінюватись на гроші.

У зв’язку з цим, на нашу думку, доцільно поділяти дебіторську
заборгованість в балансі на довгострокову і короткострокову в залежності
від терміну погашення, причому і той, й інший її вид повинен бути
представлений наступним чином:

довгострокова дебіторська заборгованість:

довгострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

довгострокові векселі одержані;

інша довгострокова дебіторська заборгованість;

короткострокова дебіторська заборгованість:

короткострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

короткострокові векселі одержані;

інша короткострокова дебіторська заборгованість.

Подібна класифікація статей дебіторської заборгованості в балансі, яка
враховує рівень ліквідності статей, є більш корисною для користувачів
фінансової звітності з метою оцінки фінансового стану підприємства,
надає повнішу інформацію про рівень дебіторської заборгованості і
можливість перетворення фінансових зобов’язань на грошові кошти. На
відміну від класифікації дебіторської заборгованості, запропонованої
стандартами, ми уникнули терміну „поточна”, замінивши терміном
„короткострокова”; заборгованість за товари, роботи, послуги відобразили
як у складі довгострокової, так і короткострокової дебіторської
заборгованості, що точніше відображає і розкриває ліквідність
відображення активу в балансі, і дозволить уникнути можливих
неправильних висновків користувачів звітності.

Цікаво, що національними стандартами довгострокові векселі визначені як
векселі, отримані в забезпечення довгострокової дебіторської
заборгованості, що, на думку С.Л.Берези, є некоректним і неправильним.
Крім того, вексель в Україні можа видавати тільки під товари, роботи і
послуги, а така заборгованість відображається в балансі тільки у складі
поточної, а не довгострокової. Тому, під довгостроковими векселями
розуміємо векселі, термін погашення яких з дати балансу більше одного
року.

Зазначимо, що поділ об’єктів на довгострокові і короткострокові в
юридичному значенні може втрачати зміст.

Аналіз міжнародних нормативних і методичних джерел свідчить про
наявність різноманітних типів класифікації дебіторської заборгованості в
залежності від признаку. Найбільше розповсюдження отримала класифікація
в залежності від терміну погашення заборгованості. При цьому термін
погашення визначається як період від дати виникнення заборгованості до
дати її погашення.

Розподіл дебіторської заборгованості в залежності від терміну її
погашення передбачений МСБО 13, де запропонована наступна класифікація:

Непоточна (довгострокова) дебіторська заборгованість;

Поточна дебіторська заборгованість.

Для підприємств, які прийняли рішення про виділення в фінансових звітах
групу поточних і непоточних активів, наведений перелік статей, які
повинні бути віднесені до поточних активів. В частині дебіторської
заборгованості передбачено включення до складу поточних активів такої
заборгованості, яка може бути реалізована протягом одного року з дати
балансу, а також авансових виплат на придбання поточних активів
незалежно від терміну їх погашення. За рішенням підприємства дебіторська
заборгованість за реалізовану продукцію, товари, послуги може бути
повністю включена до складу поточних активів. Для інших видів
дебіторської заборгованості критерієм розподілу на поточну та непоточну
є часовий інтервал, який залишається до моменту її погашення від дати
балансу.

Таким чином, національні облікові стандарти не надають підприємствам
права відображення дебіторської заборгованості, як і інших поточних
активів та зобов’язань, без відокремлення груп довгострокової та
поточної заборгованості. При цьому до складу поточної заборгованості
включена повністю вся сума заборгованості за продукцію, товари, роботи,
послуги, незалежно від очікуваного терміну її погашення, що не
суперечить нормам чинного у теперішній час МСБО 1. У зв’язку із цим
логічним бачимо доповнення П(С)БО 10 статтею, яка б передбачала вимогу
приведення у примітках до фінансової звітності суми дебіторської
заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не буде погашена протягом
дванадцяти місяців з дати балансу.

З метою аналізу відповідності української фінансової звітності
притаманним їй якісним характеристикам і вимогам МСБО 5 було порівняно
статті форми „Баланс”, що розкривають дебіторську заборгованість, згідно
вимог П(С)БО2 та МСБО 5 [49, c.145]. Результати проведеної оцінки
наведені в таблиці 1.2

Таблиця 1.2. Оцінка відповідності статей форми „Баланс”, що розкривають
дебіторську заборгованість вимогам МСБО 5 та П(С)БО 2

Статті, що розкривають дебіторську заборгованість згідно МСБО 5 Статті,
що розкривають дебіторську заборгованість згідно П(С)БО 2

Довгострокові активи: Необоротні активи:

Довгострокова дебіторська заборгованість: Довгострокова дебіторська
заборгованість

а) Розрахунки і векселі, що підлягають отриманню (торгові операції)

б) Дебіторська заборгованість директорів

в) Внутрігрупова дебіторська заборгованість

г) Дебіторська заборгованість асоційованих компаній і також інша

Поточні активи: Оборотні активи:

Дебіторська заборгованість:

Розрахунки і векселі, що підлягають отриманню (торгові операції) а)
Векселі отримані

б) Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги

Дебіторська заборгованість по розрахункам:

а) Дебіторська заборгованість директорів

б) Внутрігрупова дебіторська заборгованість По внутрішнім розрахункам

в) Дебіторська заборгованість асоційованих компаній По нарахованим
прибуткам

г) Інша дебіторська заборгованість та витрати, оплачені авансом а) По
виданим авансам

б) З бюджетом

в) Інша поточна дебіторська заборгованість

Слід відзначити, що окрім відсутності в українському варіанті більш
детальної класифікації довгострокової дебіторської заборгованості,
передбаченої МСБО 5, спостерігається істотна відмінність в підході щодо
декількох об’єктів, відносно яких виникає дебіторська заборгованість, а
саме:

дебіторська заборгованість директорів;

внутрігрупова дебіторська заборгованість;

дебіторська заборгованість асоційованих компаній.

МСБО 5 наведені види заборгованості розглядаються як основні при
розкритті в Балансі і поділяються в залежності від терміну погашення на
довгострокову і поточну заборгованість.

Українськими стандартами дебіторська заборгованість директорів не
виділяється як стаття, що підлягає розкриттю в Балансі і окремому
врахуванню на рахункахбухгалтерського обліку. Подібна розбіжність
зумовлена, на думку С.А.Кузнецової, незначною питомою вагою або
відсутністю цього виду розрахунків в загальній сумі дебіторської
заборгованості українських суб’єктів господарювання, що пояснюється
економічним та правовим статусом України на сучасному етапі, що зумовлює
процес становлення інституту підприємництва і накопичення капіталу. В
подальшому, при створенні великих українських корпорацій, розрахунки з
директорами займуть одну з ключових позицій в загальній сумі
розрахунків, що зумовить їх окреме відображення в фінансовій звітності
компанії в відповідності з МСБО.

Особливої уваги заслуговує стаття „Внутрігрупова дебіторська
заборгованість”, що українським планом рахунків розглядається при
здійсненні тільки поточних внутрішніх розрахунків. Подібний підхід є
наслідком централізованого соціалістичного обліку, викладеного в
Інструкції до плану рахунків СРСР, що припускала або закриття наприкінці
року сальдо по цьому виду рахунків, або проведення розрахунків по
поточним операціям. В будь-якому випадку внутрішні розрахунки повинні
були бути поточними і мали на увазі погашення заборгованості по них
впродовж дванадцяти місяців з дати балансу. Даний підхід є неправильним
для сучасного бухгалтерського обліку і фінансової звітності України по
наступним причинам:

фінансова звітність представляється власникам, інвесторам, органам, до
сфери управління яких відноситься підприємство;

внутрішні розрахунки можуть проводитися без обмежень (що не заборонено
П(С)БО).

Виходячи з цього підприємства можуть перерозподіляти активи і пасиви
всередині підрозділів на необмежені тимчасові терміни, що зумовлює
виникнення як поточної, так і довгострокової внутрішньої дебіторської
заборгованості з наступним відбиванням останньої в фінансовій звітності
при наданні користувачам. В зв’язку з цим, на думку С.А.Кузнецової є
доцільним, внести відповідні зміни в діючий український план рахунків з
метою більш докладного подання внутрішньої заборгованості в формі
„Баланс”.

Відсутність статті „Дебіторська заборгованість асоційованих компаній” в
українській практиці зумовлене, на нашу думку, низьким рівнем розвитку
інвестиційних процесів в Україні. В зв’язку з цим, подання подібної
статті в Балансі є необгрунтованим на сучасному етапі для України [49,
с.147].

На думку Ф.Ф.Бутинця поточна дебіторська заборгованість за можливістю
погашення класифікується за трьома напрямами [20, с.431]:

Таблиця 1.3. Класифікація поточної дебіторської заборгованості

Вид дебіторської заборгованості Товарна Нетоварна

Нормальна Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у
погашенні її боржником

Рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” Рахунок 37
„Розрахунки з різними дебіторами”

Сумнівна Дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у
погашені її боржником

Пов’язана зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів Резерв
сумнівних боргів не нараховується

Безнадійна Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її
непогашенні боржником або за якою минув строк позовної давності

Списується за рахунок резерву сумнівних боргів Списується безпосередньо
на витрати періоду

Важливим моментом при класифікації безнадійної дебіторської
заборгованості є поділ цієї заборгованості на два види: затребувану
(заборгованість, за якою організація–кредитор вжила всіх заходів для її
погашення підприємством-дебітором) та незатребувану (заборгованість, по
якій організація-кредитор не вжила заходів до її повернення).

До можливостей затребування заборгованості слід віднести:

пред’явлення письмової претензії до боржника;

пред’явлення позову до арбітражного суду.

Очевидно, що, коли організація використала обидві ці можливості,
дебіторську заборгованість можна вважати затребуваною. За цими видами
заборгованості також слід встановити різний порядок її списання. Тільки
затребувану дебіторську заборгованість слід списувати на фінансовий
результат діяльності підприємства по закінченню терміну позовної
давності, який складає три роки, і надати можливість підприємству по
зменшенню оподатковуваного прибутку.

Для бухгалтерського обліку важлива прийнята сучасна концепція поділу
активів на монетарні і немонетарні. При цьому, монетарна дебіторська
заборгованість представлена фіксованою (визначеною) сумою грошей, а
немонетарна – не виражена. Така класифікація має значення при оцінці
дебіторської заборгованості, вираженої в іноземній валюті, передбачена
обов’язково П(С)БО 21. відображення в обліку поділу статей на монетарні
і немонетарні можна знайти в аналітичному обліку, в якому відображаються
суттєві умови договорів і яким чином будуть погашені борги.

В бухгалтерському обліку важливого значення набуває поділ заборгованості
за термінами. На жаль, в сьогоднішніх регістрах обліку відображення
очікуваного терміну погашення заборгованості і реального строку
погашення немає. Тому пропонується за реальним строком погашення
дебіторську заборгованість поділяти на термінову, прострочену і
відстрочену, що в обліку знаходить відображення на відповідних
аналітичних рахунках, де контролюється термін виконання договорів. В
окремих підручниках з фінансів, фінансового менеджменту зустрічається
поняття „строкова”. На нашу думку, доцільніше використовувати поняття
„термінова”, яке в тлумачному словнику трактується як „обмежений певним
терміном; який триває певний строк”.

Згідно з Est GAAP №6 „Зміст балансових статей бухгалтерської річної
звітності” короткострокова дебіторської заборгованості підрозділяється
на дві наступні групи: „вимоги до покупців” та „інші вимоги”. По першій
групі відображається дебіторська заборгованість, пов’язана з
реалізаційною діяльністю, а по другій групі інша заборгованість третьої
сторони, що виникає в результаті інших господарських угод.

За першою групою в балансі виділяються наступні статті: рахунки до
отримання; векселі до отримання; сумнівні рахунки (з мінусом). В статті
„рахунки до отримання” показується непогашена заборгованість, покупців і
замовників за відвантажені товари, здані роботи і надані послуги,
оскільки в умовах комерційного кредиту виникає тимчасовий лаг між
відвантаженням їх покупцеві і оплатою. Аналітично заборгованість
поділяється на наступні складові:

заборгованість, що погашається своєчасно і регулярно;

заборгованість, що погашається нерегулярно і несвоєчасно, при цьому
затримка може залежати не від боржника, а від обставин на грошовому
ринку;

спірна заборгованість через відмову покупців від акцепту рахунків,
зумовлена незадовільністю умов постачання. Як правило, такі спори
вирішуються здійсненням двосторонніх переговорів;

сумнівна заборгованість, що виникла через низьку платоспроможності чи
банкрутсво покупців;

безнадійна заборгованість, що списується з балансу.

Важливого значення в обліку, в тому числі при визначенні сумнівності
заборгованості, набуває значення поділ заборгованості за забезпеченістю
(гарантія, застава, порука, вексель). І.Бернар та Ж.-К.Коллі з точки
зору надійності боргових вимог розрізняють вимоги незасвідчені і вимоги
привілейовані. Борги повинні були, на думку Герстнера, поділятися в
обліку на забезпечені і незабезпечені.

Наводячи класифікацію дебіторської заборгованості, досить часто автори
опускають той момент, що умовно всю дебіторську заборгованість також
можна поділити на два види: допустима і невиправдана, що набуває
великого значення в управлінні і знаходить своє відображення в обліку.
Допустима дебіторська заборгованість є наслідком недоліків в
господарській діяльності підприємства і виникає в результаті
застосування форм розрахунків за товари і послуги. Невиправдана
дебіторська заборгованість виникає внаслідок недоліків в роботі
підприємства, наприклад, при виявленні недостач, розкрадань
товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів. Поділ дебіторської
заборгованості на ці два види в обліку відображається на різних
субрахунках рахунків 16 „Довгострокова дебіторська заборгованість”, 36
„Розрахунки з покупцями і замовниками” та 37 „Розрахунки з іншими
дебіторами”, він дає можливість прослідкувати порушення
фінансово-розрахункової дисципліни і виявити причини. Таких причин може
бути дві:

неякісна робота контрагента – відсутність коштів у покупця, незадовільна
організація роботи його бухгалтерії;

неякісна робота підприємства-постачальника – порушення договорів
поставки.

Підводячи підсумок можна навести наступну класифікацію дебіторської
заборгованості:

Таблиця 1.4. Класифікація дебіторської заборгованості для цілей
бухгалтерського обліку

Класифікаційна ознака Вид дебіторської заборгованості

1. За способом виникнення 1.1. Пов’язана з реалізацією товарів, робіт
послуг

1.2. Інша (або не пов’язана з реалізацією товарів, робіт, послуг)

За термінами погашення

2.1. Очікуваним строком погашення 2.1.1. Короткострокова

2.1.2. Довгострокова

2.2. Реальним строком погашення 2.2.1. Термінова

2.2.2. Прострочена

2.2.3. Відстрочена

2.3. За впевненістю в погашенні 2.3.1. Нормальна

2.3.2. Сумнівна

2.3.3. Безнадійна (затребувана та незатребувана)

3. За контрагентами 3.1. Вітчизняних дебіторів

3.2. Іноземних дебіторів

4. За забезпеченістю 4.1. Забезпечена

4.2. Незабезпечена

5. За формою погашення 5.1. Монетарна

5.2. Немонетарна

6. За ступенем дотримання фінансової диспипліни 6.1. Допустима

6.2. Невиправдана

Така класифікація розкриває економічну природу різних видів дебіторської
заборгованості та відповідає структурі бухгалтерського балансу.

Зазначимо, що під цю класифікацію не підпадає заборгованість учасників
(засновників) за внесками до статутного капіталу [4, с.28].

В періодичних виданнях висловлюється думка, що заборгованість учасників
товариства, не оплаченою в строк, є дебіторською дійсно, до одного року
після заснування товариства у підприємства може виникнути заборгованість
учасників перед підприємством. Окремі автори вважають, що на таків
заборгованості поширюється дія загального строку позовної давності в три
роки. Отже, така заборгованість є дебіторською.

Згідно з П(С)БО України така заборгованість відображається в пасиві
балансу за від’ємним значенням, і, відповідно, не є дебіторською, а
відображає суму, фактично не внесену до статутного капіталу. Така
позиція прийнята майже у всьому світі. Тільки в Бельгії неоплачені суми
оголошеного капіталу враховують в складі дебіторської заборгованості.

При вивченні економічної літератури з’ясовано, що існує широкий спектр
видів дебіторської заборгованості.

Розглянувши роботи авторів з бухгалтерського обліку та дослідивши їх
праці, ми можемо зробити висновок, що всі вони здійснюють класифікацію
дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10, що і розглянуто у
таблиці 1.4.

Таблиця 1.5. Класифікація дебіторської заборгованості згідно з
навчальними посібниками та підручниками з бухгалтерського обліку

Автор Ознака класифікації

За терміном погашення За строками платежу За способом виникнення За
погашенням За видами суб’єктів

Короткострокова (поточна) Довгострокова Термін сплати не настав
Просторочена Відстрочена Товарна Не товарна Погашена Непогашена
Заборгованість всередині країни Заборгованість іноземних партнерів

Бутинець Ф.Ф + + + + +

Велш Глен А., Шорт Деніел Г + + + + –

Пушкар М.С. + – + + –

Лишилешко О.В. + – – + –

Сопко В. + + + – +

Косміна Р.М. + – + – –

Чебанова Н.В. + – + + +

Як бачимо з даного дослідження багато авторів поділяють дебіторську
заборгованість на довгострокову та короткострокову або поточну та
непоточну. Але інши класифікаційні ознаки не співпадають. Одні виділяють
дебіторську заборгованість за способами її погашення: забезпечена
векселем чи незабезпечена. Також існують розбіжності у класифікації
дебіторської заборгованості щодо способу виникнення, але у цьому питанні
майже усі автори проводять класифікацію заборгованості.

Розроблені нами класифікації враховують рівень ліквідності статей, є
більш корисною для користувачів фінансової звітності, надає більш повну
інформацію про рівень дебіторської заборгованості і можливість
перетворення фінансових зобов’язань на грошові активи. Запропоновано
обов’язковий поділ на довгострокову і короткострокову, безнадійної – на
затребувану і не затребувану; виділено ознаку класифікації –
терміновість, що обумовлено значною часткою прострочених платежів у
складі дебіторської заборгованості на підприємствах.

1.3 Історичний аспект розвитку та сучасний стан обліку дебіторської
заборгованості

Виникнення та розвиток бухгалтерського обліку є складовою частиною
історії людського суспільстава. Бухгалтерський облік в історичному
аспекті – це пошук доцільних відповідей на облікові питання. Для того,
щоб зрозуміти і збагнути всю сутність бухгалтерії, необхідно вивчити її
історію. Тільки глибокі знання поступового розвитку обліку навчають
заслужено цінувати його переваги та значення для господарського життя.
За допомогою історії є можливість проникнути в економічне життя минулих
століть. Господарські явища, правові відносини, рух цінностей, які
належать підприємству, відображають за допомогою слів та цифр –
бухгалтерських записів. Бухгалтерія, таким чином, є дзеркалом, яке
відображає частину явищ культурного розвитку народів світу.

Значення історії обліку важливе для розуміння його сучасного стану і
оцінки можливих напрямків розвитку. Історична еволюція бухгалтерського
обліку розглядається для полегшення розуміння теперішнього і
передбачення майбутнього [15, с. 7].

Розвиток кожної науки, її успіхи і невдачі залежать від того, які вчені
її розвивають. В науці про бухгалтерський облік були люди які по силі
розуму можуть посісти почесне місце серед таких вчених як Гелен, Декарт,
Ньютон, Ломоносов, одним із них був італійський чернець Лука Пачолі
(1445-1515) який трактував бухгалтерський облік як прикладну математичну
дисципліну. У своїй праці „Трактат про рахунки і записи” Л. Пачолі
виділив п’ять принципів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік – це система економічних знань про діяльність
суб’єктів господарювання, які узагальнюються у єдину зведену систему
показників, у формі звітності, що використовуються у вивченні
найважливіших сторін діяльності у сфері виробництва суспільно
необхідного продукту.

Були часи коли науку про бухгалтерський облік ділили за класовими
ознаками, незважаючи на те, що за висловлюванням С.В.Петлюри: „Нація –
вища за класи, держава – вища за партії” [2, с.25].

З переходом України до ринкової економіки нормуванню та плануванню
діяльності підприємства, зокрема оборотних активів і дебіторської
заборгованості, не приділяється належна увага.

Вивчення досвіду попередників повинне переконати як науковців, так і
практиків в необхідності наукових досліджень з питань відображення в
обліку оборотних активів, їх планування та нормування на підприємстві,
практичного втілення найкращих розробок на практиці для досягнення
високоефективної роботи.

Своє відображення в обліку не відразу знайшли всі складові оборотних
активів. На думку Сукова Г.С. існує чотири етапи розвитку обліку
оборотних активів.

Рис.1.4. Етапи обліку оборотних активів

В епоху давніх часів відсутність єдиного грошового вимірника, яким стали
гроші, зумовило те, що відображення в обліку знаходив рух матеріальних
цінностей. У Стародавньому Єгипті суттєвим моментом матеріального обліку
було щоденне виведення залишків. На дану обставину як особливість
давньоєгипетського обліку звернув увагу Л.Борхардт. виведення щоденних
залишків було можливим у зв’язку з відносно невеликими обсягами
господарської діяльності [76, с. 216].

У Месопотамії облік матеріальних цінностей здійснювався приблизно так:
прибуткові та видаткові документи групувались окремо, інформація
всередині цих груп обліковувалась в розрізі найменувань окремих
цінностей, за оборотами виводилось „сальдо”. Тут можна побачити і
зародження синтетичного й аналітичного обліку, оскільки синтетичній
„відомості” – „Зернові”, відповідали аналітичні „рахунки” – „Пшениця”,
„Рис” та інші.

Стародавній Рим дав світові термін „дебітор”, який виник і був введений
римлянами в IV ст. до н.е.

В стародавні часи прорахунком дебіторської заборгованості був рахунок
контокоренту, на якому фіксувалась не тільки дебіторська заборгованість,
але і кредиторська. Про такий рахунок найдавніші згадки зустрічаються в
іудейських записах, зокрема, у Біблії.

Винаходом Стародавньої Греції були монети, які стали універсальним
еквівалентом в обміні і вартісним вимірником в обліку. Поява грошей
позитивно вплинула на розвиток обліку. Спочатку вони виступали як
самостійний об’єкт обліку, пізніше – як кошти в розрахунках, а кінцевим
етапом було те, що вони почали відігравати функцію міри вартості.
Цікавим є те, що в Стародавній Греції земля займає значне місце у
сільському та кредитному господарствах. При цьому необхідно відмітити,
що в кредитному та торговельно-купецькому господарствах вона
розглядається як товар.

Деграндж Е. і Дзаппа Дж. у VIII ст. н.е. почали розглядати дебіторську
заборгованість як один із показників, що характеризує фінансовий стан
підприємств, – показник кредитоспороможності, платоспроможності й
виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами, що є
досить суттевим. З цього моменту виникає сучасне трактування поняття
„дебіторська заборгованість”. За часів еллінізму більшість записів
Зенона містили рахунки: центральний грошовий (каса) та „аналітичні”
матеріальні рахунки запасів (хліб, вино та інше).

З початку Каролінгського відродження, особливо в монастирях, отримує
розповсюдження складання інвентаризаційних описів, які містять
систематизовані записи. Так, в описів одного з королівських доменів
М.С.Помазков виділяв наступні групи майна:

1) будівлі та споруди;

2) господарський інвентар;

3) продукти;

4) худоба.

Продукти, в свою чепгу, поділялись за джерелами походження та термінами
утворення [76, с.217].

До XIII ст. в Західній Європі склалась цікава система обліку касових
операцій. В першу чергу необхідно відмітити досвід курії. Як свідчить
касова книга скарбника папи римського Миколи III (1277-1280), в першій
половині книги містився облік надходжень, а в другій – витрат. Книги,
які належать до понтифікату Мартіна V та Юлія II (1417 та 1513), дають
уявлення про чітку побудову грошового обліку. Кожний прибутковий запис
містив такі реквізити: дата, сума прописом та цифрами, від кого отримано
гроші, підстава платежу.

В камеральній бухгалтерії, яка переважала з XII ст. до середини XVIII
ст., на відміну від патримоніального (майнового обліку за подвійним
записом), в центрі уваги бухгалтерів знаходився облік доходів та витрат
саме грошових коштів, а не матеріальних цінностей. Відсутність грошової
оцінки матеріальних цінностей в патримоніальному обліку робило
неможливим визначення їх сучасної вартості і не дозволяло нараховувати
амортизацію.

Облік в монастирських орденах Колапсом кваліфікувався як камеральний, в
якому каса, доходи і витрати, а також дебіторська та кредиторська
заборгованість були об’єктами обліку. Необхідно відмітити, що по дебету
відображались суми дебіторської заборгованості, а по кредиту – їх
вклади. На той час облік майна не носив систематичного характеру.

Оскільки підходи до розуміння рахунку каси в камеральній та подвійній
бухгалтерії принципово відмінні, П. Гарньє прийшов до висновку, що
поєднання камеральної та подвійної бухгалтерії було неможливим. В
камеральній бухгалтерії рахунок каси є центральним в системі рахунків і
відображає не лише сутність (рух грошових коштів), але перш за все
очікувані надходження та витрачання. Це ніяк не могло призвести до
виникнення подвійної бухгалтерії, в якій рахунок Каси – такий же
інвентарний (майновий), як і всі інші рахунки.

В середині XIII ст. система обліку поглиблюється.

На думку Гарньє, початково (XIII ст.) в обліку були лише особові
рахунки, але не було рахунків матеріальних цінностей. Вони з’явились у
XIV ст.

Зведення великої кількості предметів та не меншої кількості валют до
одного вимірника, на думку Я.В. Соколова, призвело до значно більших
умовностей в економічній інформації, ніж було до того [74, с.61].

Методи, які склалися в обліку, стали його недоліком:

1) облік не був зведений до єдиної системи, його об’єкти були
сукупністю, елементи якої не могли порівнюватись;

2) кожен об’єкт, як правило, обліковувався в тих одиницях, які його
визначали, тобто матеріальні цінності в натуральних, а каса – в
грошових.

У XV – XVIII ст. відображення об’єктів обліку було наступним.

Розглядаючи класифікацію рахунків, видно, що досить тривалий час багато
науковців та практиків облік дебіторської та кредиторської
заборгованості на рахунках поєднували. Класифікація рахунків де ла Порта
передбачала три групи рахунків, до третьої належали рахунки
кореспондентів (рахунки Розрахунків, які показували дебіторську та
кредиторську заборгованість). Баррем передбачав дві групи рахунків,
серед яких виділялись приватні рахунки – кореспондентів – дебіторів та
кредиторів. За Барремом дебіторська та кредиторська заборгованість
виникають в тому випадку, коли обмін не завершений або коли його не
було. Але Коррон А. Поділяв всі приватні рахунки на свої (дебіторів) та
його – їх (кредитори) [76, с.218].

Однією з причин становлення обліку як науки в XIX – поч. XXст. були
парадокси обліку, які ніхто не формулював, але всі враховували.

Рахунки оборотних активів виділяються у одного з бухгалтерів XIXст.,
який надав чисто економічну інтерпретацію теорії обліку, Р.П.Коффі
(1833). У Коффі кожному виду матеріальних цінностей відповідає певний
рахунок. Всі рахунки поділяються на дві групи: з обліку реальних та
раціональних (фіктивних) цінностей. Перша група поділяється на рахунки
особові (дебіторів та кредиторів) – борги розглядаються як різновид
реальних цінностей та рахунки матеріальних цінностей. Останні
розбивались на рахунки основних та оборотних засобів. Друга група
включала рахунок Капіталу та всі результативні рахунки [76, с.219].

Внесок німецької школи в розвиток європейської та світової
бухгалтерських шкіл є досить вагомим. Шер Й.Ф., один з преставників цієї
школи, яформулював п’ять правил оцінки пасиву, п’ять правил оцінки
активу та одне правило для оцінки залежності пасиву та активу, серед
яких два стосуються оборотних активів підприємств:

чим більша сума статей активу, що швидко обертаються, що швидко
реалізуються, недовгострокових порівняно із сумою тих, що довго
обертаються, важко реалізуються, тим краще враження, яке справляє баланс
на аналітика;

обидві групи активу (основні та оборотні активи) повинні бути обернено
пропорційні обом категоріям пасиву (власним та залученим коштам), тобто,
чим більше залучених коштів у підприємства, тим більша необхідність в
наявності ліквідних засобів.

Визначення активів і його сучасному трактуванні для цілей
бухгалтерського обліку починають давати з початку XXст. Різноманітні
автори пропонували різноманітні формування – від „того, що надано
дебетовим сальдо”, до „майбутнього потенційного прибутку”.

Поділ активів на основні та оборотні прийшов в практику бухгалтерського
обліку через судову сферу наприкінці XIXст. або початку XXст. Вперше
зазначені терміни з’явилися, поза сумнівом, у судових звітах Англії.
Пізніше у декількох судових справах також торкались методів оцінки
фіксованих (необоротних) і оборотних активів.

Радянська бухгалтерська думка почала розвиватися у зо-х роках XXст. Але
не з самого початку з’явилось визначення предмету бухгалтерського
обліку, і тим більше – економічної сутності активів.

У дореволюційній літературі розглядаються поняття „цінності” або
„майно”. Але в 20-х роках О.М.Галаган об’єкти, як основні елементи
обліку, поділяв на різні види основних засобів та оборотних активів.
Вейцман Р.Я. як побажання висловлював думку, що необхідно було б всі
частини балансу розділити на дві групи : „засоби у фазі виробництва” і
„засоби у фазі обігу”, а в подальшому навів практично зручне групування:
для активу – 1) основні засоби, 2) засоби в обороті, 3) засоби поза
оборотом (відчужені засоби). У 1927 році Н.Р.Вейцман до оборотних
активів (средств) відносить, крім запасів, товарів та інших матеріальних
цінностей, грошові кошти і борги третіх осіб. У класифікації
господарських засобів В.І.Шишкіна (1936р.) зустрічається поняття
оборотних засобів, до яких належали тільки предмети праці (матеріали,
тварини, напівфабрикати, паливо, незавершене виробництво). Тобто погляди
вчених не були ще систематизовані, не уточнено значення наукових
категорій [76, с. 220].

Слід зауважити, що розуміння даного поняття у різних авторів різне. Так
І.І.Поклад (1967р.) до оборотних активів відносив сировину, матеріали,
паливо, незавершене виробництво, готову продукцію, грошові кошти,
товари, дебіторську заборгованість; Б.І.Гаврилов під оборотними активами
розумів предмети праці, а Н.Є.Чембер відносив до оборотних активів
матеріали, паливо, запасні частини, МШП, грошові кошти, кошти в
розрахунках (дебіторську заборгованість) [76, с. 220].

Виходячи з наведеного можна зробити висновок про те, що на різних етапах
розвитку облікової практики та теорії не однакове значення приділялось
складовим оборотних активів. Саме поняття „оборотні активи” виникло у
зв’язку з суттєвими відмінностями у відображенні різних активів в
обліку.

1 січня 2000 року розпочався новий етап в розвитку українського
бухгалтерського обліку, який характеризується введенням в дію Закону
України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від
16.07.1999 року № 996-XIV, нового Плану рахунків бухгалтерського обліку,
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Кожна наука загалом, а бухгалтерський облік зокрема, потребує
періодичного перегляду основних положень та уточнення методики збирання
та опрацювання даних. Для перебудови господарського механізму, що
відбувається нині в Україні в зв’язку з переходом економіки на ринкові
відносини, необхідні істотні зміни у системі бухгалтерської інформації.

Господарюючі суб’єкти використовують грошові кошти незалежно від
характеру своєї діяльності. Вони мають потребу в цьому виді ресурсів з
однакових, по суті, причин: для ведення своїх операцій, погашення
боргових зобов’язань, забезпечення доходу для своїх інвесторів тощо.

Неможливо уявити будь-яку сферу діяльності підприємства без здійснення
розрахунків. В нашій країні, як і за кордоном, розрахунки між суб’єктами
господарювання здійснюються як в готівковій, так і безготівковій формі.
Саме тому, вивчення порядку проведення розрахунків та забезпечення цим
самим ефективного функціонування підприємства – це, напевно, найбільш
об’ємна та важлива тема в бухгалтерському обліку.

В наш час розвиток бухгалтерського обліку та нестабільність
національного законодавства породжують багато проблемних питань щодо
бухгалтерського обліку на підприємствах в тому числі і обліку
дебіторської заборгованості.

Існує велика кількість законів та нормативно-правових актів які
регулюють здійснення обліку дебіторської заборгованості на Україні. Але
ми розглянено декілька з них.

Таблиця. 1.6. Аналіз нормативних документів з обліку розрахунків з
різними дебіторами.

№ з/п Назва нормативного документу Основні положення нормативного
документа

1 Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
України” від 16.07.99р. №996- XIV. Закон визначає правові принципи
регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання
фінансової звітності в Україні. Відповідно до цього закону підприємство
(організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де
відображаються основні засади організації та ведення обліку на
підприємстві.

2 Положення „Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та
кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення”: Постанова
Кабінету Міністрів України від 29.04.99р. №750 Це положення регулює
проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості,
визначення та відображення її результатів, а також наводяться заходи
щодо її скорочення

3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська
заборгованість”: затв. Міністерством фінансів України від 08.10.99р.
№237 Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її
відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 “Дебіторська
заборгованість”. Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні
установи, всі інші юридичні особи зобов’язані керуватися його вимогами.

4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 „Зобов’язання”: затв.
Мінфіном України від 31.01.2000р. №20 Це положення (стандарт) визначає
методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.

5 План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій: затв. Мінфіном України
від 30.11.99р. № 291 Встановлює позначення і порядок ведення рахунків
бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису
інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов’язань і фактів
фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших
юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм
власності, організаційно-правових форм і видів діяльності.

6 Про затвердження форми державної статистичної звітності №1-Б
термінова (місячна) „Звіт про фінансові результати і дебіторську та
кредиторську заборгованість” та Інструкція щодо її заповнення: наказ
Держкомстату України від 31.07.2000р. №258 З метою удосконалення
державної статистичної звітності у зв’язку з реформуванням
бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів та
упровадженням положень (стандартів) бухгалтерського обліку було
затверджено форму державної статистичної звітності N 1-Б термінова
(місячна) “Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську
заборгованість” та інструкцію щодо її заповнення, у яких визначаються
форми та види статистичних звітів.

7 Про порядок віднесення та відшкодування безнадійної заборгованості:
лист ДПАУ від 4.01.2000 р. № 10/6/15-1116. Цей порядок визначає порядок
опадаткування та списання безнадійної дебіторської заборгованості з
точки зору податкового обліку.

8 Про порядок оформлення векселями дебіторської заборгованості перед
банком: лист НБУ від 20.04.2000р. №18-211/1009-2283 Цей порядок визначає
форми дебіторської заборгованості перед банком та порядок їх оформлення
векселями.

Втручання держави у здійснення бухгалтерського обліку нормативним
способом є необхідним, тому що ринкова економіка не в змозі самостійно
саморегулюватись. З метою недопущення хаосу у здійснення бухгалтерського
обліку а також пристосування його до міжнародних стандартів породжує
втручання державних органів.

Усі ці нормативні документи регулюють здійснення бухгалтерського обліку
щодо дебіторської заборгованості, але не всі вони доречні до
застусування кожним підприємством. Для будь-якого підприємства існує
свій порядок здійснення бухгалтерського обліку у тому числі і
дебіторської заборгованості, тому кожне підприємство самостійно обирає
перелік нормативних документів, які більше доречні ньому у здійсненні
господарської діяльності.

Жоден з авторів бухгалтерської літератури не обійшов своєю увагою дану
тему. Про розрахунки написано багато, але про них можна говорити і
говорити, тим більше що все написане з часом застаріває. Питання обліку
грошових коштів і розрахунків розглядаються багатьма авторами, але слід
сказати, що за останні роки відсутні публікації, які конкретно були б
присвячені саме цій тематиці. Дана тема розглядається в розрізах
аналізу, аудиту, контролю та окремих питань обліку. Облік розрахунків
висвітлений у працях Ф.Ф.Бутинця, В.П.Завгороднього, О.В. Лишиленко та
інших.

Таблиця 1.7. Висвітлення в економічній та бухгалтерській літературі
питань щодо обліку дебіторської заборгованості

№ з/п Автор та джерело Дебіторська заборгованість Оцінка дебіторської
заборгованості Облік векселів Відображення на рахунках обліку
дебіторської заборгованості Інвентаризація дебіторської заборгованості
Облік резерву сумнівних боргів Класифікація дебіторської заборгованості
Класифікація векселів Аудит готівково-розрахункових операцій

1 Бутинець Ф.Ф + + + + + + + + –

2 Велш Глен А., Шорт Деніел Г + – + – – – + + –

3 Голов С.Ф., Костюченко В.М. – – – – – – – – –

4 Завгородній В.П + + + + – + – – –

5 Кірейцев Г.Г., Виговська Н.Г., Петрук О.М. – – – – – – – + –

6 Лишиленко О.В. + + + + – + – + –

7 Пушкар М.С. + – + + – – – + –

8 Сопко В. + + + + – + – – –

9 Хом’як Р.Л. + – + + – + + + +

10 Ющенко Ю.В.,

Міщенко В.І + – – – – – – – –

З таблиці 1.7. видно, що найбільшу увагу поставленим питанням приділили
такі вчені як Ф.Ф.Бутинець, В.П. Завгородній, О.В. Лишиленко В. Сопко та
Р.Л.Хом’як. інші автори розглядають лише окремі питання. В економічній
та періодичній літературі, на відміну від періодичних джерел, практично
не розкриваються питання щодо класифікації дебіторської заборгованості
та її інвентаризації тощо.

Ознайомившись з періодичними виданнями 1888 – 2004 рр., ми зробили
аналіз написання статей на теми: облік розрахунків, дебіторської
заборгованості та векселів [29, с.62 ].

Таблиця 1.8. Статті періодичних видань з проблем обліку розрахунків,
дебіторської заборгованості та векселів

Питання Роки Всього

1888-1941 1942-1990 1991-2004

Векселів 34 – 741 775

Дебіторська заборгованість 7 – 264 271

Розрахунки 10 82 693 785

З даної таблиці можна побачити, що за роки незалежності нашої країни
рівень розгляду досліджуваних питань дуже зріс в порівнянні з іншими
періодами. Це пов’язано з переходом України до ринкових відносин і
частою зміною (поправками) законодавчих та нормативних актів.

Таблиця 1.9. Огляд періодичних видань стосовно обліку дебіторської
заборгованості

№ з/п Джерело Коротка характеристика

1 Богатко Н. Продаж дебіторської заборгованості: визначення, оцінка,
облік. // Бухгалтерія. – 2004. – №22. – С.57 Автор привертає нашу увагу
до здійснення продажу дебіторської заборгованості . і описує яким чином
проводиться оцінка та облік цього продажу.

2 Бодаренко Е. Дебиторская задолженность у плательщика единого налога //
Бухалтерія. – 2005. – №34. – С.77 Автор у даній статті звертає нашу
увагу на зміни у податковому обліку платників единого податку та
відображення в даний час дебіторської заборгованості за минилі періоди.

3 Владко І. Безнадійна заборгованість за опротестованим векселем: облік
у векселедавця та у держателя.// Все про бухгалтерський облік. – 2005. –
№ 30(1063). – С.11. У статті описується ситуація коли видано в оплату за
отримані товари вексель зі строком платежу за пред’явленням. Через рік
вексель опротестував його останній держатель. І дотепер заборгованість
за цим векселем не погашенна. Далі описується бухгалтерський і
податковий облік.

4 Губін І. Інвентаризація резерву сумнівних боргів. // Бухгалтерія. –
2004. – №38. – С.75 У даній статті І Губін описує порядок здійснення
інвентаризації резерву сумнівних боргів.

5 Єфімов О. Заборгованість: звичайна – сумнівна – безнадійна. //
Бухгалтерія. – 2004. – №17. – С.30

Автор описує особливості та відміності різних видів дебіторської
заборгованості: звичайної, сумнівної та безнадійної.

6 Ільяшенко С., Лобза І. Якщо боржник або кредитор ліквідувався…
Податковий і бухгалтерський облік // Все про бухгалтерський облік. –
2005 – № 3(1036). – С.105

У даній статті увага приділяється бухгалтерському і податковому обліку
у ситуації коли ліквідується боржник. Тобто описується план дій для
кредитора коли його дебітор ліквідується.

7 Лукінова О. Резерв сумнівних боргів: завершуємо фінансовий рік. //
Баланс. – 2004. – №49(539). – С.56 У цій статті розглядаються умови
створення і механізм розрахунку резерву сумнівних боргів, його
використання, відображення в бухгалтерському і податковому обліку та
фінансовій звітності.

8 На підприємстві рахується величезна дебіторська заборгованість. Яка
відповідальність для бухгалтерів?// Бухгалтерія. – 2004. – №5. – С.76 У
даній статті постає питання про відповідальність бухгалтерів за
несвоєчасне погашення та списання дебіторської заборгованості, яка
виникла з вини покупців, які не дотримуються умов договорів щодо
розрахунків.

Як бачимо з проведеного аналізу у періодичних виданнях виділено багато
проблемних питань з обліку дебіторської заборгованості та резерву
сумнівних боргів. Розглядаються не тільки питання, але і обговорюється
вирішення цих проблем, як у бухгалтерському так і у податковому обліку.

Дубенком Н.В. було проведено також аналіз 39 періодичних видань, в яких
протягом 2003-2004 рр. були опубліковані статті з обліку розрахунків,
дебіторської заборгованості та векселів.

Таблиця 1.10. Стан висвітлення питань обліку векселів, дебіторської
заборгованості розрахунків в періодичній літературі за 2003-2004рр.

Найменування періодичного видання Рік

2003 2004

Вексель Дебіторська заборгованість Розрахунки Вексель Дебіторська
заборгованість Розрахунки

Актуальні проблеми економіки – 1 1 – – –

Атланта 1 – – – – –

Аудит сегодня – – – – – –

Аудитор – – – 1 – –

Аудиторськие ведомости – – – 1 – –

Баланс 4 8 10 – 8 10

Баланс бюджет – 1 1 – – –

Бізнес бухгалтерія 21 1 5 8 6 1

Бухгалтер 23 1 3 2 1 1

Бухгалтерія. Налоги. Бизнес 1 – – – – –

Бухгалтерія в сільському господарстві 1 – – – – 6

Бухгалтерский учет – – – – – –

Бухгалтерський облік і аудит – – 3 1 – –

Бухгалтерський тиждень 4 – 5 – – –

Весник бухгалтера и аудитора Украины – – 3 – – 4

Вісник НБУ – 1 – – – –

Вісник податкової служби 9 11 8 6 2 7

Все для бухгалтера – – –

Все для бухгалтера в торгівлі – – 1 2 – 11

Все про бухгалтерський облік 9 6 9 3 2 9

Галицькі контракти (Дебет-кредит) 5 1 7 4 3 16

Главбух 1 5 6 – –

Деньги и кредит – – –

Економіка, фінанси, право – – 1 – 1 –

Международный бухгалтерский учет – – – – – –

Науково-технічна інформація 1 – – – – –

Нормативні акти з фінансів – – – 2 – –

Облік і фінанси АПК – – – – – 1

Офіційний вісник – 1 – – – –

Податки і бухгалтерський облік 4 4 6 3 – 2

Податкове планування – – 2 – – 2

Сборник нормативных документов – – – – – –

Справочник экономиста – – – 3 – –

Финансовая консультация – – 1 – – –

Финансы СССР 1 – – – – –

Фінанси України – 1 – – – –

Экспресс-анализ 1 – 1 – – –

Всього 86 42 73 36 23 70

Можна з впевненістю стверджувати, що у 2003 році більше уваги приділяли
питанню обліку векселів і розрахунків, а у 2004 році спостерігається
тенденція щодо знижки інтересу науковців щодо розгляду таких питань як
облік векселів і дебіторської заборгованості.

Якщо розглядаючи доповіді конференцій та наукову літературу то можна
сміливо сказати що обліку дебіторської заборгованості приділяється
достатньо значна частина матеріалів.

Велика кількість науковців приділяють увагу дебіторській заборгованості,
при цьому резерв сумнівних боргів як складова частина дебіторської
заборгованості не знайшов належної уваги у поглядах науковців.

Таблиця 1.11. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості розглянуті
в наукових статтях

№ з/п Джерело Питання, яке стосується дослдження

1 Береза С.Л Класифікація дебіторської заборгованості для цілей
бухгалтерського обліку // Вісник ЖДТУ.– 2004. – №3(29). – С.21 Розкрито
проблемні питання щодо обліку класифікації дебіторської заборгованості.
Розроблено і обгрунтовано класифікацію, яка відповідає потребам обліку і
зацікавлених користувачів.

2 Борзенко О.П. Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості. //
Майбутне – аудит: Матеріали першої спільної науково –практичної спілки
аудиторів України і ВУЗів. – 2004. – С.155 У статті розглядається
найбільш актуальне питання, яке гостро постає перед усіма суб’єктами
господарювання в сучасний період і напряму пов’язано з
розрахунково-платіжними операціями, це виникнення та погашення
дебіторської заборгованості

3 Гура Н. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами на прикладі
житлово-комунального господарства // Бухгалтерський облік і аудит. –
2005. – №4. – С.29 Методологія обліку розрахункових операцій в Україні
суттєво змінилась після введення національних стандартів бухгалтерського
обліку. Автор на прикладі даної статті запропонувала внесення змін до
регістрів аналітичного обліку розрахунків, тому що це має практичне
значення і певну наукову новизну.

4 Дубенко Н.В. Облік грошових коштів і розрахунків: проблеми сьогодення
// Вісник ЖДТУ. – 2004. – №4(30). – С.62 Проведено аналіз економічної та
бухгалтерської літератури, періодичних видань, доповідей конференцій
щодо розгляду в них обліку грошових коштів і розрахунків. Виявлено
проблеми, що виникають при проведенні готівкових та безготівкових
розрахунків.

5 Дячек С.М. Критична оцінка методів нарахування резерву сумнівних
боргів. // Збірник тез та текстів виступів на Другій всеукраїнській
науковій конференції, присвяченій видатним вченим в галузі
бухгалтерського обліку д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н. проф. П.П.
Німчинову, – Житомир: ЖДТУ, 2004. – С.38 У даній статті автор приділяє
увагу проблемам оцінки методів нарахування резерву сумнівних боргів.
Визначає різницю оцінюючих резервів від резервів, які накопичені
організацією і складають її капітал.

6 Жук М.Г. Проблеми та шляхи удосконалення обліку й аудиту дебіторської
заборгованості та резерву сумнівних боргів // Майбутне – аудит:
Матеріали першої спільної науково –практичної спілки аудиторів України і
ВУЗів. – 2004. – С.168

В статті розглядаються зміни стосовно методики нарахування резерву
сумнівних боргів, порядок створення резерву сумнівних боргів та
визначення чистої реалізаційної вартості що поширився на всю поточну
дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом.

7 Матицина Н. Фінансова політика підприємства як інструмент управління
дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. –
№7. – С.25 Мета даної статті – визначити дебіторську заборгованість як
об’єкт управління за ефективним використанням фінансових ресурсів;
внесення пропозиції щодо розробки та впровадження фінансової політики
підприємства як фінансового інструменту врегулювання операцій з
грошовими потоками.

8 Суков Г.С. Історія розвитку обліку оборотних активів // Вісник ЖДТУ. –
2005. – №1(31). – С.216 У статті розглянуто облік оборотних активів, у
тому числі і дебіторської заборгованості, від античних часів до часів
нашого часу.

Із проведеного дослідження можна зробити висновок, що на сьогодні не
приділяється належної уваги питанням обліку дебіторської заборгованості
та резерву сумнівних боргів. У періодичній літературі розглядаються ці
питання лише в тому аспекті, що стосується законодавчих змін, надаються
роз’яснення нормативних актів та загальна інформація.

Проаналізувавши проблемні питання обліку дебіторської заборгованості, що
розглядаються в періодичних виданнях, можна зробити висновок що на
сьогодні в Україні є багато невирішених питань обліку дебіторської
заборгованості, які постійно турбують бухгалтерів та потребують
подальшого вивчення. Авторів більш за все зацікавили питання:

відображення дебіторської заборгованості в податковому обліку платника
единого податку;

особливості та відмінності різних видів дебіторської заборгованості;

податковий облік дебіторської заборгованості забезпеченої векселем;

створення і розрахунок резерву сумнівних боргів і його особливості при
відображенні в податковому обліку;

податковий облік безнадійної дебіторської заборгованості;

порядок здійснення інвентаризації резерву сумнівних боргів тощо.

На нашу думку найбільше питань стосується податкового обліку,
застосування податкових пільг, нарахування податків та інше. Плинність
чинного законодавства (особливо податкового) породжують ці питання та
відповіді на її вирішення. Також не значна увага авторів приділена
питанням резерву сумнівних боргів, що є також немаловажною проблемою
сучасного обліку на підприємствах. Сьогодні більшість підприємств не
використовують резерв сумнівних боргів, тому що визначення та
нарахування сум в резерв досить складний процес.

1.4 Порядок нарахування і використання резерву сумнівних боргів

В Україні поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари,
роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від
реалізації та оцінюється за первісною вартістю. Доходи від продажу
вважаються отриманими на момент продажу незалежно від дати отримання
грошових коштів або іншого погашення, оскільки продавець поставив
продукцію (товари, роботи, послуги) за договором і отримав зобов’язання
покупця оплатити її.

Нарахування і використання резерву сумнівних боргів регулюється
положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська
заборгованість”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від
30 листопада 2000р. №304.

Резерв сумнівних боргів – резерв, який створюється з метою покриття в
майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги. Резерв сумнівних боргів коригує рахунок дебіторської
заборгованості за товари, роботи, послуги до його чистої реалізаційної
вартості і дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може
бути стягнута з дебіторів. Величина резерву сумнівних боргів
визначається підприємством за кожним сумнівним боргом окремо одним з
трьох методів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на
основі класифікації дебіторської заборгованості, що здійснюється
виходячи з оцінки імовірності її погашення або за методом питомої ваги.
Сума створених резервів сумнівних боргів відноситься на витрати звітного
періоду, тому підприємству вигідно створювати ці резерви. Виключенням
безнадійної дебіторської заборгованості зі складу активів здійснюється з
одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів [19, с 66].

Сумнівною заборгованістю визначається поточна дебіторська
заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення дебітором.

Безнадійною дебіторською заборгованістю вважається поточна дебіторська
заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення
дебітором або за якою минув строк позовної давності [62, с.8].

На жаль, на сьогодні питання обліку сумнівної та безнадійної
заборгованості, на нашу думку, недостатньо врегульовані. У зв’язку з цим
одним із актуальних завдань є проведення порівняльного аналізу базових
положень з оцінки і списання дебіторської заборгованості, викладених у
міжнародних та вітчизняних стандартах фінансової звітності. Суперечливі
моменти виникають у термінології безнадійної та сумнівної
заборгованості, а також в ході оцінки та відображення облікової
інформації про таку заборгованість в балансі.

В таблиці 1.12. наведені визначення сумнівної та безнадійної
дебіторської заборгованості відповідно до міжнародних (МСБО), російських
та українських стандартів обліку.

Таблиця 1.12. Визначення сумнівної та безнадійної заборгованості

Підходи Вид дебіторської заборгованості

сумнівна безнадійна

України Дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її
погашенні Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її
непогашенні

Росії Дебіторська заборгованість, яка не погашена в строки, встановлені
договором, і не забезпечена відповідними гарантіями Не наводиться

Міжнародних стандартів Прямого визначення немає, але дебіторська
заборгованість є сумнівною або безнадійною, якщо є ймовірність того, що
підприємство не зможе отримати всі суми, строк сплати яких настав
(основну суму та відсотки) відповідно до договірних строків дебіторської
заборгованості.

Згідно з МСБО 39 в якості даних про сумніви у погашенні заборгованості
може виступати інформація:

про значні фінансові труднощі боржника;

про фактичне порушення договору (відмова чи ухилення від сплати
відсотків чи основної суми боргу);

про високу ймовірність банкрутства чи фінансової реорганізації;

про визнання збитку від знеціння даного активу в фінансовій звітності за
попередній період тощо;

про історичну модель збору дебіторської заборгованості, яка свідчить, що
загальна номінальна сума портфеля дебіторської заборгованості не буде
отриманою.

В Україні критерії віднесення заборгованості до безнадійної визначені:

податковим законодавством. Це – закінчення строку позовної давності,
недостатність майна боржника, оголошеного банкрутом, або того, що
ліквідується, дія форс-мажорних обставин, смерть або позбавлення волі
фізичних осіб боржників;

стандартами бухгалтерського обліку (П(С)БО 10), де зазначено, що
дебіторська заборгованість списується, коли вона перестає відповідати
умовам визнання активу в балансі.

Щодо сумнівних боргів, джерело інформації і, відповідно, момент визнання
дебіторської заборгованості сумнівною не визначені. У підручниках з
фінансового менеджменту, зокрема, І.А.Бланка, зазначається, що джерелом
інформації для визначення резерву сумнівних боргів (отже, збільшення
витрат) на підставі платоспроможності окремих дебіторів, мають стати
публікації звітних матеріалів в пресі, відповідних рейтинги (по банкам,
страховим компаніям), а також платні бізнес-довідки, що надаються
окремими інформаційними компаніями. Можливо, для менеджерів така
інформація достатня для прийняття рішень, що стосуються управління
дебіторською заборгованістю. Але в бухгалтерському обліку потрібні бути
більш об’єктивні і підтверджені дані. На думку Берези С.Л., критеріями
сумнівності можуть стати [5, с.25]:

прострочення терміну оплати. Джерелом інформації в таких випадках будуть
відповідні договори або рахунки;

порушення справи проти боржника про визнання його банкрутом, чи
ліквідації підприємства. Джерелом інформації будуть постанови суду.

На нашу думку, сумнівною повинна визнаватись дебіторська заборгованість
підприємства, яка:

не погашена в строки, встановлені договором, і не забезпечена
відповідними гарантіями,

по якій було порушено провадження у справі про банкрутство.

Для того, щоб належним чином створити спеціальні та загальні резерви,
підприємство повинно мати достовірну інформацію про:

ймовірність погашення заборгованості;

погашення заборгованості в минулому в залежності від терміну
заборгованості;

ймовірність погашення заборгованості даним клієнтом.

Отже, бухгалтеру слід оцінювати наявність об’єктивних даних, що свідчать
про можливість знецінення фінансового активу чи групи активів, і рішення
про списання безнадійної заборгованості, або про створення резерву по
сумнівній заборгованості має бути обгрунтованим. Про це ще у 1910 р.
писав Н.Е.Хабаров [5, с. 25]. Він висловив думку про те, що безнадійний
борг є безумовним збитком лише за наявності документів, які безсумнівно
будуть доводити неможливість отримання боргу. Тому згідно з Інструкцією
1910 р. до ст.470 „Положения о промышленном налоге” та Указа
Правительства Сената від 5/ІІІ03 №2060 сумнівні та неблагонадійні борги
підлягали виключенню із валового прибутку лише в тій частині, „відносно
якої будуть представлені докази неможливості отримання необхідних
грошей”. Але, що саме повинно було стати такими доказами, документ не
регулював.

По сумнівній заборгованості слід нараховувати резерв і продовжувати
облік на рахунках обліку дебіторської заборгованості (36, 37), а по
безнадійній заборгованості припинити (списати) облік на рахунках 36, 37
і розпочати записи на позабалансовому рахунку 071 „Списана дебіторська
заборгованість”.

Резерви створюються за результатами проведеної інвентаризації
дебіторської заборгованості. При виявленні в складі дебіторської
заборгованості окремих сумнівних боргів організація на підставі даних
акту інвентаризації розрахунків по типовій формі № інв-17 створює на
рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів” по кожному виду заборгованості
резерв сумнівних боргів.

Оскільки на дату складання балансу бухгалтер не знає, яка сума
заборгованості не буде відшкодована боржником, то він не може списати
сумнівну дебіторську заборгованість у розмірі субрахунків клієнтів.

Крім того, якщо безнадійну заборгованість списувати на момент її
виникнення, то частина суми дебіторської заборгованості, що відображена
в активів балансу, не буде відповідати визначенню активу, оскільки
наявність сумнівної заборгованості говорить про ймовірність її
непогашення ( а отже, майбутні економічні вигоди не надійдуть на
підприємство). Але повинні відображатись за вартістю, що реально може
бути отримана від їх використання, продажу або погашення.

Тому П(С)БО 10 передбачає створення резерву сумнівних боргів.

Підприємства можуть створювати резерв сумнівних боргів лише в тому
випадку, якщо:

в бухгалтерському обліку буде визначена і відображена вартість
неоплачених товарів;

підприємство звернулось до суду про стягнення заборгованості;

якщо створена комісія при участі керівників юридичної, бухгалтерської,
збутової служб, яка дала висновок про доцільність створення такого
резерву, і в результаті висновку затверджується керівниками
підприємства.

Рішення про створення резерву сумнівних боргів готується комісією
підприємства за участі керівника юридичної, бухгалтерської, збутової
служб та затверджується керівником підприємства. В рішенні про створення
резерву сумнівних боргів комісія відображає відомості про дату та
причину виникнення заборгованості, строк її погашення, дату подання
позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з покупця
(замовника), номер та дату платіжного доручення про перерахування мита.

Для визначення величини резерву сумнівних боргів передбачені три методи:

виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації
продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати ;

на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Сума для відображення зазначеної кореспонденції визначається:

за способом класифікації дебіторської заборгованості як різниця між
сумою резерву, встановленого із застосуванням коефіцієнта сумнівності
(групова безнадійна заборгованість поділена на групову суму дебіторської
заборгованості за період, що спостерігається) і залишком резерву
сумнівних боргів на рахунку 38. Визначена на основі класифікації
величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву
сумнівних боргів на ту саму дату. Залишок резерву сумнівних боргів на
дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості
на ту саму дату. Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється
групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із
встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт
сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми
безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.
Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків
непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних
боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської
заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної
групи;

за способом „питомої ваги” як сума, що безпосередньо визначена множенням
чистого доходу від реалізації продукції на умовах наступної плати на
коефіцієнт сумнівності. Коефіцієнт сумнівності за цим способом
визначається діленням визнаної (списаної) безнадійної заборгованості за
період на чистий дохід від реалізації продукції на умовах наступної
оплати. Якщо підприємством сума безнадійної дебіторської заборгованості
за попередні звітні періоди, обрані для спостереження, не визнавалася,
то коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості дорівнюватиме
нулю. Метод визначення величини резерву сумнівних боргів за питомою
вагою дозволяє забезпечити виконання принципу обачності шляхом
щомісячного нарахування резерву сумнівних боргів, застосовуючи до
чистого доходу звітного мвсяця коефіцієнт сумнівності дебіторської
заборгованості, визначений з урахуванням визнаної безнадійною
дебіторської заборгованості за попередній рік.

за способом „платоспроможності” – в сумі боргу сумнівного дебітора.

Метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської
заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний
неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв
сумнівних боргів.

Якщо резерв створюється першим з передбачених методів, тобто за кожним
сумнівним боргом залежно від фінансового стану (платоспроможності)
дебітора, то списаною за рахунок такого резерву може бути лише
безнадійна заборгованість цього дебітора. Крім того, метод є умовним,
оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити лише
наближено, і доцільним для використання лише в тому випадку, коли у
підприємства незначна кількість постійних покупців (це дає змогу
проаналізувати платоспроможність кожного з них).

Підприємствам, перелік дебіторів яких є значним, краще використовувати
метод на основі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її
несплати і аналізу фактичного непогашення за попередні звітні періоди.
На основі такого аналізу до кожної групи дебіторської заборгованості
застосовуєтьсяпевний відсоток сумнівних боргів, який базується на
досвіді минулих періодів. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи
дебіторської заборгованості визначається залежно від того, як обрано
період спостереження (в межах року, за місяцями або за попередні роки).
Перевагами методу є те, що дотримується принцип обачності, і в
результаті розрахунку отримується найбільш точна поточна вартість
дебіторської заборгованості в балансі. Недоліком є недотримання принципу
відповідності витрат по сумнівних і безнадійних боргах та доходах в
періоді, в якому була здійснена реалізація, та складність розрахунків.

За методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати
сума резерву визначається як добуток чистого доходу звітного періоду на
коефіцієнт сумісності. Характерною особливістю цього методу є те, що він
грунтується на оборотному, а не на сальдовому принципі. Початкове сальдо
на рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів” ігнорується, тому що витрати по
безнадійних боргах оцінюються у взаємозв’язку з номінальною сумою
продаж: оскільки основний акцент тут зроблений на дотримання принципу
відповідності доходів і витрат звітного періоду. Недоліками методу є:
відносна оцінка резерву сумнівних боргів та відносна складність
розрахунків.

Застосування способу визначення резерву сумнівних боргів за питомою
вагою може набути пріоритетного характеру, оскільки це пов’язано з
найменшими вибірками даних для його застосування. Для цього
рекомендується організувати накопичення за період з початку року даних
про реалізацію продукції на умовах наступної оплати і списаної
безнадійної заборгованості. Якщо форма розрахунків з наступною оплатою
для підприємства є поширеною, то, мабуть, доцільніше буде накопичення
даних про реалізацію продукції на умовах попередньої оплати і
вирахування її із загальної суми реалізації.

Привабливим з погляду простоти застосування є метод визначення
платоспроможності окремих дебіторів. Для користування цим методом
потрібно відстежувати інформацію про дебіторів. Природно, що з великою
кількістю дебіторів застосування цього методу стає складнішим.
Інформація звітності, що публікується, та відомості про оголошення
ліквідації дебітора або порушення справи про банкрутство може бути
підставою для професійного судження про визнання дебітора сумнівним і
визнання витрат у сумі резерву сумнівних боргів. Дебіторська
заборгованість, яка підприємством визнана сумнівною, включається до
валюти Балансу в нетто-оцінці.

Нарахована сума резерву сумнівних боргів відображається за дебітом
рахунків обліку інших операційних витрат (84, 94) і кредитом рахунку 38
„Резерв сумнівних боргів”. На субрахунку 944 „Сумнівні та безнадійні
борги” узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних
боргів на заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної
заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), про суму
списаної безнадійної заборгованості в разі недостатності суми
нарахованого резерву сумнівних боргів та про суму списаної безнадійної
заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не
передбачено.

Операції з нарахування і використання резерву сумнівних боргів
узагальнюється у Журналі 3, затвердженому наказом Міністерства фінансів
України від 29 грудня 2000 р. №356. Використання резерву сумнівних
боргів, створеного за способом платоспроможності окремих дебіторів,
здійснюється адресно, тобто за конкретним дебітором, якого на дату
створення резерву визнано сумнівним, а на дату використання резерву
визнано безнадійним. Резерв, що створюється за іншими двома способами,
обліковується безідентифікаційно у сумовому виразі [62, с. 9].

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів
здійснюється з одначасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів.
Якщо суми нарахованого резерву недостатньо для списання безнадійної
заборгованості, різниця списується на операційні витрати звітного
періоду. В результаті списання безнадійної заборгованості реалізаційна
вартість дебіторської заборгованості не змінюється.

Створення резерву на погашення сумнівних боргів вже декілька років
дозволяється на підприємствах Росії. Списання на рахунок резерву до
отримання безнадійної дебіторської заборгованості здійснюється протягом
року по мірі настання строків, отримання негативних рішень арбітражних і
судових органів за позовами по отриманню заборгованості або об’явлення
боржника неплатоспроможнім. Регулювання резерву (нарахування по новим
боргам і списання за старими) здійснюється в кінці звітного року.

Визнаючи свою продукцію, роботи та послуги реалізованими після їх
відвантаження та пред’явлення рахунків до оплати, підприємство нараховує
на цю продукцію прибуток, податок на додану вартість, суму акцизів,
сплачує до бюджету податки тощо. Частково ці платежі здійснюються по
продукції, яка ще не оплачена покупцями та замовниками. В цьому випадку
платежі до бюджету проводяться з оборотних коштів підприємства.
Інвестування деякої суми оборотних коштів на ці цілі є неминучою
необхідністю, що примушує шукати спеціальне фінансове джерело для такого
інвестування.

В Росії застосовують два способи розрахунків суми відрахувань до фонду
ризику для погашення сумнівних боргів. Перший полягає в тому, що на
підставі багаторічних спостережень визначається процент сумнівних боргів
у загальній сумі дебіторської заборгованості покупців та замовників.
Фонд ризику для погашення сумнівних боргів утворюється за рахунок
прибутку, а неотримані з дебіторів борги протягом року відносять на
рахунок резерву. В кінці кожного року сума резерву донараховується
згідно прийнятого відсотка та суми дебіторської заборгованості покупців
та замовників.

Другий спосіб рекомендований Мінфіном Росії передбачає відрахування в
резерв по кожному боргу, визнаному сумнівним на дату звіту. Розрахунок
резерву на погашення сумнівних боргів здійснюється щорічно при складанні
річного бухгалтерського звіту. Резерв для погашення сумнівних боргів
створюється за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості
підприємства, яка проводиться у кінці звітного року. Необхідна сума
резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від
фінансового стану та платоспроможності боржника, оцінки ймовірності
погашення боргу у повній або частковій сумі.

В положенні про бухгалтерський облік і звітність в Російській Федерації
зазначено, що підприємство може створювати резерви сумнівних боргів по
розрахунках з іншими підприємствами, організаціями за продукцію, товари,
роботи та послуги з віднесенням сум резервів на результати господарської
діяльності. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованость
підприємства, яка не погашена в строки, встановлені договорами, і не
забезпечена відповідними гарантіями. Гроиадянським кодексом Російської
Федерації загальний строк позовної давності становит три роки.

На практиці російські підприємства резервування прибутку на покриття
сумнівних доходів застосовується рідко. Більшість підприємств
відображають доход від реалізації продукції з метою оподаткування в міру
її оплати, не створююч дебіторської заборгованості. Резерв дозволяється
нараховувати тільки на дебіторську заборгованость за продукцію, товари,
роботи і послуги. Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати
тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в
кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових
операцій протягом року. Потрібно розраховувати нарахування резерву
протягом всього облікового періоду.

Процедура відрахування до резерву сумнівних боргів складна і
трудомістка. Потрібно передбачити можливість проводити відрахування до
резерву на підставі середніх статистичних даних.

Міжнародна практика дозволяє більш вільний підхід до обліку дебіторської
заборгованості, її амортизації та списання порівняно з українською.
Списання дебіторської заборгованості передбачає створення резерву через
неавпевненість у майбутньому стані відповідних статей балансу суб’єкта.
„Непередбачені події” – визначення, що завжди обмежується обставинами
або ситуацією на дату складання балансу. Їх фінансовий вплив має
визначатися майбутніми подіями, які можуть мати місце, або не можуть.
Тому такі нарахування, відповідно до МСБО, слід відображати в складі
нарахувань у фінансових звітах згідно з основоположною концепцією
нарахування.

Резерв під проблемну дебіторську заборгованість – це заборгованость,
щодо якої виникає невпевненість у її своєчасному та повному погашенні.
Він формується на підставі нарахувань, що базуються на експертних
оцінках фінансового менеджменту підприємства

З урахуванням вимог діючого законодавства окремо взятої країни.
Аудиторські міжнародні компанії пропонують три групи класифікації
заборгованості залежно від стану та перспектив її погашення, терміну
заборгованості, фінансового стану дебітора.

Таблиця 1.13. Класифікація дебіторської заборгованості

Групи дебіторської заборгованості Норми амортизації проблемної
дебіторської заборгованості,% Термін дебіторської заборгованості Стан
погашення дебіторської заборгованості та фінансовий стан дебітора

Перша 2 Нормальний Нормальний

Друга 50 Від 30 до 90 днів Періодичний, сумнівний (рішення про
формування резерву під дебіторську заборгованість у розмірі 50%
приймається шляхом переговорів з фінансовою службою підприємства.
Підставою для нарахування половини резерву є можливість реанімувати
заборгованість та можливість її подальшого погашення, а також, якщо
дебітор визнає таку заборгованість та обіцяє погасити в майбутньому).

Третя 100 Понад 90 днів Відсутній, безнадійний

У міжнародній практиці підприємства та аудиторські фірми пропонують
нараховувати амортизацію дебіторської заборгованості шляхом віднесення
на валові витрати частини дебіторської заборгованості, з погашенням якої
є або можуть бути проблеми. Звичайно підприємство не амортизує більше
10% загального обсягу сукупних боргових вимог на валові витрати і решту
(надлишок) не бере до уваги у податковому обліку. У фінансовому обліку
резерв, як правило, нараховується на всю суму, яка цього потребує.
Наближення реального значення дебіторської заборгованості, що потребує
амортизації, до 10% свідчить про недосконалість та непрофесійність
управління фінансами підприємства чи про загальну кризу розрахунків [78,
с.103].

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають створення
резерву сумнівних боргів на підставі професійної думки керівництва
підприємства про питому вагу сумнівних і безнадійних боргів у валовій
сумі дебіторської заборгованості минулих років (за методом періодизації
дебіторської заборгованості).

В більшості країн виявлення безнадійної заборгованості проводиться в
індивідуальному порядку, тобто при окремому розгляді кожного
безнадійного до отримання рахунку. Не отримані від покупців векселі та
рахунки, надходження яких визнано як безнадійне, списуються на витрати
підприємства. На відміну від українського обліку, коли безнадійні борги
списуються за рахунок резерву( якщо суми не вистачає, то на витрати по
списанню сумнівних боргів), в окремих країнах, наприклад, в Естонії, не
дивлячись на списання безнадійної заборгованості на витрати, вона
продовжує обліковуватися в дебеті рахунків, на яких відображається
короткострокова дебіторська заборгованість та показується в активі
баласу в рядку „Не отримані від покупців рахунки” або в рядку „Векселі
покупців” з одночасним відображенням безнадійної заборгованості в
окремому рядку зі знаком мінус.

Двома найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної
заборгованості в більшості країн є метод прямого списання і метод
нарахування резерву[78, с.104].

Як бачимо резерв сумнівних боргів застосовується в багатьох країнах і на
сьогодня набуває відповідного статусу і в Україні. А тому, на нашу
думку, необхідно здійснити порівняння нарахування резерву сумнівних
боргів відповідно П(С)БО та МСБО.

Таблиця 1.14. Порівняльна характеристика П(С)БО і МСБО щодо нарахування
резерву сумнівних боргів

Ознака П(С)БО МСБО

Метод нарахування Величина резерву сумнівних боргів визначається
виходячи з платоспромодності окремих дебіторів;

питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації
продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати ;

на основі класифікації дебіторської заборгованості. Міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку передбачають створення резерву сумнівних боргів
на підставі професійної думки керівництва підприємства про питому вагу
сумнівних і безнадійних боргів у валовій сумі дебіторської
заборгованості минулих років (за методом періодизації дебіторської
заборгованості).

Розрахунок суми резерву сумнівних боргів Величина резерву сумнівних
боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської
заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи
та коефіцієнта сумнівності відповідної групи. Сумою резерву є різниця
між балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних
майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною діючою ставкою
відсотка фінансового інструмента (сумою очікуваного відшкодування)

Відображення на рахунках Створення резерву відображається бухгалтерським
записом: дебет рахунку 944 „Сумнівні та безнадійні борги”, кредит
рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів” Резерв нараховується шляхом
дебетування рахунку „Витрати на покриття безнадійних боргів” та
кредитування рахунку „Резерв на покриття безнадійних боргів”.

Відображення у звітності Нарахування суми резерву сумнівних боргів за
звітний період відображається у звіті про фінансовий результат у складі
інших операційних витрат Сума резурву відображається в баласі в активів
наступним рядком після рахунків дебіторської аборгованості, відповідно
має кредитове сальдо.

З даної таблиці ми можемо зробити висновок, що облік резерв сумнівних
боргів в Україні має свої переваги та недоліки. Це свідчить про
особливість ведення обліку в Україні, який орієнтованим на національні
традиції та менталітет української нації.

Висновки до 1-го розділу

Метою написання першого розділу дипломної роботи є ознайомлення з
теоретичними основами обліку операцій з дебіторською заборгованістю.

Ознайомившись з першим розділом дипломної роботи можна зробити висновок,
що дебіторська заборгованість це не тільки сума заборгованості боржників
на певну дату, але і частина оборотного капіталу підприємства. Тому в
роботі розглянута економічна сутніть поняття дебіторської заборгованості
яка допомогає більше зрозуміни вплив заборгованості на процес
господарювання підприємства.

Дебіторська заборгованість завжди відволякає засоби із кругооберту
підприємства, тим самим перешкоджає їх ефективному використання.
Підприємства повинні сплачувати зобов’язання за реалізовану продукцію,
коли вони ще не отримали оплату. Різке збільшення рівня дебіторської
заборгованості призведе до кризового фінансового стану підприємства.

Неможливо вивчати будь-який об’єкт і його вплив на господарську
діяльність підприємства не дослідивши його історію і не ознайомившись з
сучасний етапом розвитку даного об’єкта. Тому ми вважаємо за необхідне
розглянути у першому розділі дипломної роботи ці питання. Тим самим
виявити проблемні питання, які на сьогодня не досить розкриті, на нашу
думку, у літературі.

У дипломній роботі було розглянуто етапи розвитку обліку дебіторської
заборгованості від античного світу до сьогодення, процеси становлення та
удосконалення понять заборгованості. У VIII ст. н.е. почали розглядати
дебіторську заборгованість як один із показників, що характеризує
фінансовий стан підприємств, – показник кредитоспороможності,
платоспроможності й виконання зобов’язань перед державою та іншими
підприємствами, що є досить суттевим. З цього моменту виникає сучасне
трактування поняття „дебіторська заборгованість”. За ці роки поняття
дебіторської заборгованості значно змінюється але як і раніше воно має
суттєвий вплив на фінансовий стан підприємств. Метою розгляду
історичного аспекту обліку дебіторської заборгованості є дослідження
розвитку бухгалтерського обліку та встановити найоптимальніші варіанти
на сьогоднішній день. З досвіду того часу зробити висновки та виправити
помилки, що допоможе пристосувати сучасний облік до ринкових відносин.

Також нами розглянуті проблеми, які на нашу думку, мають суттєве
значення для, і які багато авторів розгялдають у своїх працях. Авторами
багатьох наукових робіт на статей викладено проблемні питання, які
наводяться в навчально-практичній літературі та періодичних виданнях.

У процесі написання дипломної роботи було виявленно багато аспектів
класифікації дебіторської заборгованості. Різні автори по різному
класифікують дане поняття. Від того, наскільки правильно здійснено поділ
та класифікацію об’єктів обліку, а також від того, наскільки правильно
обрано класифікаційні ознаки, може залежити і сам порядок обліку як
групи, так і окремого об’єкта. Поділ повинен бути заснований на
економічному критерії і виходячи з економічного та цільового призначення
речей. В Україні дебіторська заборгованість класифікується згідно з
П(С)БО 10 і чітко регламентується законодавством.

Останнім часом різко виросла несвоєчасність оплати рахунків за
відвантажену продукцію, виконанні роботи та надані послуги. Це
призводить до того, що підприємству – виробнику необхідно велику частку
оборотних засобів відволікати із кругооберту на невизначиний час.

У зв’язку з цим великого значення набуває резерв сумнівних боргів, який
формується за рахунок балансового прибутку. Створений резерв сумнівних
боргів є джерелом поповнення оборотних засобів, які авансуються в
операції по реалізації товарів робіт та послуг. Резерви створюються за
результатами проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості.
Таким чином за допомогою резерву сумнівних боргів підприємствам вдається
частково вирішити питання з великими обсягами непогашеної дебіторської
заборгованості.

Розділ 2. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

Особливості організації бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

Коло застосування інформації, яка надається бухгалтерським обліком
надзвичайно широке, але в будь-якому випадку його можна назвати одним
словом – бізнес. Структурною одиницею бізнесу є підприємство, в межах
якого і будується бухгалтерський облік як структуризована система.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має
права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і
комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Воно володіє майном,
може від свого імені придбати майнові та власні немайнові права,
виконувати зобов’язання, бути позивачем і відповідачем в суді та
арбітражі, а також несе самостійну майнову відповідальність за свої
борги [48, с.78].

Відповідно до встановлених в Україні форм власності можуть діяти
підприємства наступних видів [48, с.80]:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу;

підприємство засноване на власності об’єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної
територіальної громади;

державне підприємство, в тому числі казенне;

господарське товариство.

Корпоративне підприємство пов’язано в основному з акціонерними
товариствами, які визначаються Господарським кодексом України (стаття 80
п.3), як товариства, що мають статутний фонд, розділений на певну
кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери
відповідають за зобов’язаннями тільки в межах акцій, що їм належать.
Корпоративні підприємства поділяють на закриті та відкриті акціонерні
товариства [37, с.156].

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат” засновано
відповідно Господарського Кодексу України за рішенням засновників згідно
з установчим договором від 01 серпня 2002 р.(Додаток Б)

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат” створене з
метою насичення ринку товарами і послугами по предмету діяльності та
реалізації, на основі отриманого прибутку інтересів учасників закритого
акціонерного товариства „Житомирський м’ясокомбінат”, а також
економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Органами управління ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” є (Додаткок А):

Загальні збори акціонерів;

Спостережна рада;

Правління;

Ревізійна комісія.

В умовах ринкової виробничої орієнтації підприємства Голова Правління
призначає комерційного директора, якій контролює питання маркетингу та
реклами продукції. Головний бухгалтер здійснює діяльність по організації
обліку на підприємстві. Йому підзвітні відділи які відповідають за різні
етапи обробки бухгалтерської інформації. Розподіл облікової роботи між
окремими виконавцями вимагає від Головного бухгалтеру уважного підходу,
врахування індивідуальних особливостей та рівня знань виконавців.
Головний інженер здійснює керівництво діяльністю відділами по випуску та
реалізації продукції.

Організація бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”
регулюється Законом України „ Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996 – XIV, а також наказом Про
організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

При організації і ведені бухгалтерського обліку ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” в своїй роботі керується Положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку, які передставляють собою нормативно-правові
акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи
та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової
звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. За №291 було
затверджено „План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, який на
даний час повністю запроваджено у всіх суб’єктах господарювання, які
ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків. Виходячи із своїх
потреб ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” розробив власний робочий план
рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає
зміст аналітичного обліку і характеристику форми обліку, яка
застосовується на даному підприємстві. В ньому використано стільки
рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської
діяльності підприємства.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової
звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує
національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші
нормативно-правові акти, а також згідно Цивільного та Господарського
кодексів України.

Житомирський м’ясокомбінат є юридичною особою, яка здійснює діяльність
на основі Статуту та Установчого договору, має відокремленні майно,
самостійний баланс та поточний рахунок в банку.

Житомирський м’ясокомбінат створювався поступово, починаючи з 1923 року.
Виробничі корпуси будувалися і частково реконструювалися з 1950-х по
1980 роки.

Комбінат є одним з найважливіших об’єктів м’ясної промисловості на
території Житомирської області та одним з 8 найпотужніших комбінатів
колишнього СРСР. Його метою було м’ясне виробництво для потреб Північної
України і головним чином планового державного постачання.

Основними функціями комбінату були і залишаються:

прийом і переробка великої рогатої худоби (ВРХ) і коней, що здасться
сільськогосподарськими підприємствами, розташованими на території
Житомирської області

виробництво сортової яловичини, м’ясопродуктів (ковбас), субпродуктів
м’ясного виробництва, напівфабрикатів

Житомирський м’ясокомбінат – цілісний майновий комплекс, в якому
передбачено вся комплексність переробки великої рогатої худоби, свиней,
виробництво м’яса, субпродуктів, м’ясо-кісткового борошна, шкір,
виробництво ковбасних виробів, копченостей, напівфабрикатів та інше.

Основні потужності становлять:

база перед забійного утримання тварин на 2000 голів (виробництво м’яса –
104 тони в зміну, виробництво м’яса жилованого – 15 тон в зміну,
виробництво м’ясо-кісткового борошна – 10 тон в зміну, виробництво
ковбасних виробів і напівфабрикатів – 20 тон в зміну);

холодильник на 3650 тон одночасного зберігання м’яса.

Ковбасне виробництво включає в себе виробництво варених, напівкопчених,
твердокопчених, сирокопчених, копченостей, пельменів, напівфабрикатів

Якість продукції контролюється виробничою лабораторією по всім
показникам безпеки для харчових продуктів

На підприємстві також існує допоміжне виробництво:

ремонтно-механічна дільниця, будівельна дільниця з розчинним вузлом і
пилорамою, транспортна дільниця на 30 одиниць транспорту, дільниці
виробництва прального порошку, корму для хутряного звіра,
звірогосподарства та інше

Загальна площа території складає 16 гектарів, площа забудови 5,6
гектарів.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” здійснює технологічний процес по
виготовленню ковбасних виробів.

Технологічний процес повинен здійснюватись за умов застосування
технологічної інструкції, правил ветеринарно-санітарної експертизи м’яса
та м’ясних продуктів, і санітарних правил для підприємств м’ясної
промисловості, затверджених в установленому порядку.

Технологічний процес у ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” здійснюється в
три етапи (додаток В) : підготовча, обробна та заключна стадії.

Підготовча стадія включає у себе підготовку сировини, розробка, обвалка,
жиловка та посол сировини.

Сировина відправлена на переробку повинна відповідати дозволам
ветслужби. При надходженні сировини його оглядають та застосовують
додаткову очистку. Заморожене м’ясо яловичини та свинини, м’ясо птиці
розморожують згідно з технологічною інструкцією, затвердженою у
відповідному порядку.

Розробка, обвалка та жиловка м’яса здійснюється у виробничому приміщені
з температурою повітря 10 градусів, відносною вологістю повітря 75%.

На обвалку та жиловку поступає охолоджена та розморожена сировина.
Жиловане м’ясо та м’ясна сировина вагується та засолюється.

Обробна стадія – це підготовка наповнювачів, підготовка оболонок,
виготовлення фаршу.

Субпродукти старанно інспектують, при необхідності зачищають, промивають
у холодній воді та дають стекти. Потім ріжуть на куски вагою 400-600 г.
Субпродукти спочатку шинкують, потім закладають у кутер. У кутер додають
лід та харчову добавку. Футерують суміш до тих пір поки не буде
однорідної маси. На прикінці додають сіль.

Підготовку оболонок здійснюють згідно з інструкцією по підготовці
оболонок для ковбасного виробництва, затвердженій в установленому
порядку, а також рекомендованій по використанню оболонок виробників.

У поліамідних ковбасних оболонках рекомендується заздалегідь один кінець
оболонки закріпити металевими кліпсами або зав’язати шпагатом.

Перед виготовленням фаршу посолене м’ясо дрібнять, потім послідовно у
кутер загружають необхідні інгредієнти.

Третя стадія – заключна. Тут здійснюється наповнення оболонок фаршем,
термічна обробка та охолодження.

Наповнення оболонок фаршем здійснюється на пневматичних, гідравлічних
або механічних вакуумних шприцах відмінних конструкцій.

Термічну обробку продукції здійснюють в стаціонарних обжарочних і
варочних, або комбінованих камерах. Термічну обробку проводять у два
етапи: обжарка та варка.

Після варки ковбасу, сосиски та сардельки охолоджують під душем холодної
водопровідної води протягом 10-30 минути.

Технологічний процес виробництва екологічно чистий, це пов’язано з
застосуванням у якості технологічного топлива природного газу та
електроенергії, екологічно безпечної сировини та матеріалів. У
результаті застосування сучасного обладнання при технологічному процесі
ні яких шкідливих відходів а ні в атмосферу, а ні у вигляді промислових
стоків не виробляється.

Контроль за діяльністю ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” здійснює Голова
Правління, з яким укладається трудовий договір підписаний Спостережною
радою на згодою Загальних зборів акціонерів (Додаток Д). Він несе у
межах своїх повноважень безпосередню відповідальність перед акціонерами
за результатами виробничої та фінансової діяльності ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”. Згідно Статуту ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” Голова
Правління:

діє без довіреності від імені ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”,
представляє ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” перед державними органами,
вітчизняними та іноземними підприємствами, юридичними та фізичними
особами;

забезпечує організацію виконання рішень Загальних зборів акціонерів,
Спостережної ради і Правління;

здійснює оперативне розпорядження коштами ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” у межах прав, передбачених Статутом;

укладає на Україні та за її межами договори, здійснює інші юридичні дії;

видає накази та розпорядження, обов’язкові для всіх працівників ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня
реєстрації підприємства до його ліквідації. Для забезпечення ведення
бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його
організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення
бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку,
зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи;

введення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою
бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності
безпосередньо власником або керівником підприємства.

Таким чином на Житомирському м’ясокомбінаті створена бухгалтерська
служба на чолі з головним бухгалтером.

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму введення бухгалтерського обліку як певну систему регістрів
обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з
додержанням єдиних засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік
і звітність, та з урахуванням особливостей своєї діяльності та
технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права
працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової
інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремих баланс філії, представництва, відділення та
інші відокремленні структурні підрозділи, які зобов’язані вести
бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової
звітності підприємства[39, с.73].

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових
регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для
ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

На підприємствах, установах та в організаціях України сьогодні набули
широкого поширення такі паперові форми ведення бухгалтерського обліку,
як меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена та комп’ютеризована.

Використання сучасних комп’ютерів зумовило появу
діалогово-автоматизованої (комп’ютерної) форми обліку, яка передбачає
застосування персональних комп’ютерів для автоматизації фінансового та
управлінського обліку і створення робочих місць (АРМ) бухгалтера,
директора спеціаліста та інших.

Житомирський м’ясокомбінат використовує комп’ютеризовану форму введення
бухгалтерського обліку.

Використання цієї форми обліку обумовлено рядом переваг:

автоматизованою фіксацією усієї облікової інформації на машинних носіях;

автоматизація документування;

систематизація, узагальнення та відображення даних обліку;

забезпечення по запиту користувача роз’яснення будь-якого
результативного показника з відміткою порядку проведення в машині
розрахунку та всієї вхідної інформації, яка використовується для
розрахунків;

автоматичний контроль вихідної інформації;

забезпечення збереження, виявлення та недопущення несанкціонованого
доступу до облікової інформації, яка зберігається на машинних носіях;

проведення аналізу даних по мірі їх введення.

Працюючи на персональному комп’ютері у діалоговому режимі, бухгалтер на
робочому місці один раз вводить інформацію про здійснювані господарські
операції для наступного використання, для вирішення не лише облікових, а
й інших управлінських завдань у результаті створення єдиної бази даних
на виділеному сервері.

Результативна інформація у вигляді аналітичних таблиць, реєстрів
синтетичного обліку або форм звітності в регламентному режимі чи на
запит бухгалтера виводиться на екран монітора або друкується на
паперових носіях інформації.

Використання діалогово-автоматизованої форми обліку на основі сучасних
комп’ютерних технологій уперше вивільнило бухгалтера від виконання
другорядних функцій реєстратора господарських операцій, дало йому змогу
ввійти до вищого управлінського персоналу підприємства.

Діалогово-автоматизована форма є новою інформаційною системою, яка все
більше застосовується на підприємствах, а в подальшому стане однією із
голових форм бухгалтерського обліку.

Організаційна побідова апарату бухгалтерської служби – це форма поділу
та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу
облікових, контрольних і аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми
організаційної побідови апарату облікової служби: централізована і
деценталізована.

При централізованій формі весь апарат облікової служби як методично, так
і адміністративно підпорядкований одному керівнику – головному
бухгалтеру (головному економісту). При децентралізованій формі
організаційної побудови частина апарату з методичних питань
підпорядкована одній особі – головному бухгалтеру, а з адміністративних
– господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва тощо).
Організаційні структури повинні бути гнучкими, мати пристосовуваність,
швидко реагувати на обставини, що змінюються. Практика функціонування
підприємств бізнесу зафіксувала такі типи організаційних структур:
лінійна, лінійно-штабна, функціональна, дивізійна, матрична та
орієнтована на пошук нового [51, с.128].

Підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку багато
в чому залежить від раціональної організації облікового апарату.

До засад раціональної організації бухгалтерського обліку відносять:
чітка структура бухгалтерського апарату; розподіл обов’язків між
співробітниками; схема документообігу; вибір форми ведення
бухгалтерського обліку; організація робочого місця тощо.

Розподіл облікової роботи між окремими виконавцями вимагає від головного
бухгалтера уважного підходу, врахування індивідуальних особливостей та
рівня знань виконавців.

Крім чіткої структури бухгалтерського апарату, до передумов раціональної
організації обліку належить розподіл обов’язків між співробітниками
бухгалтерії [57, с.109].

На житомирському м’ясокомбінату структура облікового апарату має
наступний вигляд.

Рис. 2.1. Структура бухгалтерії ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату”

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для
правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне
виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до
бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання
порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер на якого покладено ведення обліку підприємства:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних
засад бухгалтерського обліку;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку
всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачою та
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів
підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку ЗАТ „Житомирського
м’ясокомбінату”.

Головний бухгалтер чітко регламентує обов’язки кожного відділу. На
підставі затвердженої структури підприємства керівник затверджує штатний
розклад.

На кожну посаду, передбачену штатним розкладом (крім, категорій
робітників), керівником підприємства затверджується посадова інструкція.

Посадова інструкція – це документ, у якому зафіксовані завдання,
функції, обов’язки, права і відповідальність посадової особи. Вона
розробляється для кожної конкретної штатної посади (Додаток Ж)

Згідно посадових інструкцій бухгалтери кожного відділу виконують свої
чітко визначенні обов’язки:

Відділ оприбуткування та реалізації – відображає в бухгалтерському
обліку операції, які пов’язані з рухом фондів, основних засобів,
нематеріальних активів, реалізація продукції тощо. Складає звітні
калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), виявляє джерела
появи втрат і непродуктивних витрат, готує пропозиції щодо їх
запобігання.

Відділ зведеного обліку – виконує роботи за різними напрямами
бухгалтерського обліку (облік основних засобів і коштів,
товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, розрахунки з
постачальниками і замовниками, а також за надані послуги тощо). Бере
участь у розробленні і здійсненні заходів, які спрямовані на додержання
дисципліни і зміцнення господарського розрахунку. Приймає і контролює
первинну документацію за відповідними напрямами обліку і готує їх до
лічильного опрацювання.

Відділ з оплати праці – проводить нарахування і перерахування платежів
до бюджету, внесків на соціальне страхування, коштів на фінансування
капітальних вкладень, заробітної плати працівників, податків та інших
платежів, а також перерахунку коштів до відповідних коштів.

Каса – здійснює операції з грошовими коштами та цінними паперами, веде
касову книгу, складає касову звітність.

Відділ складання звітності – готує дані за напрямами обліку для
складання звітності, стежить за зберіганням бухгалтерських документів,
оформлює їх відповідно до заданого порядку з метою передання до архіву.
Звітує перед посадовими особами та органами вищого рівня відповідно до
форм, інструкцій і встановленої періодичної звітності. Постійно вивчає
передовий досвід, впроваджує нові методи і форми організації і ведення
бухгалтерської справи.

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності,
розширення міжнародних економічних зв’язків українських підприємців є
основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової
політики, яку підприємство визначає самостійно.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання та подання фінансової
звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних
методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з
діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Формування облікової політики ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату”
здійснює головний бухгалтер і затверджується наказом голови правління.

Облікова політика ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату” висвітлюється в
Наказі про облікову політику (Додаток К).

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік
документів, що використовуються для первинного відображення
господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних
для накопичення і систематизації інформації.

Перелік первинних документів затверджений в наказі голови правління про
облікову політику. До них відносяться:

робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та
аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у
відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку звітності;

форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення
фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми
первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої
бухгалтерської звітності;

порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

методи оцінки активів та зобов’язань;

правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;

порядок контролю за господарськими операціями;

інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість
і безперервність діяльності ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату”,
послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова
визначеність фактів господарської діяльності.

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації
бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі
загальноприйнятих правил. Положення облікової політики фіксуються в
наказі голови правління ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату”, що
передбачає наступні розділи:

Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

Організація роботи облікового апарату.

Технічна організація обліку.

Організація бухгалтерського обліку.

Після затвердження головою правління ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату”
наказу про облікову політику він набуває статусу юридичного документа.

Використання комп’ютерної техніки призвело до якісно нових тендінцій в
побідові структури облікового апарату. Першою характерною відмінністю є
використання автоматизованих робочих місць бухгалтера. Під
автоматизованим робочим місцем традиційно розуміють
професійно-орієнтований програмно-апаратний комплекс, що забезпечує
вирішення завдань користувача безпосередньо на його робочому місці.
Іншою характерною рисою при застосуванні комп’ютерної техніки є
трансформація форм побудови облікового апарату.

На нашу думку, для удосконалення організації бухгалтерського обліку ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” повинен першочергово перейти до
децентралізованого обліку. З розвитком можливостей комп’ютерної техніки
та її здешевленням це дать можливість обробки первинної облікової
інформації та формування кінцевої інформації безпосередньо на робочих
місцях облікових працівників.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” обладнано набором автоматизованих
робочих місць, кожне з яких призначене для вирішення певного облікового
завдання. АРМ здійснюють автономну обробку інформації без використання
інформації з інших АРМ.

На нашу думку, ефективніше було б об’єднання АРМ в єдину комп’ютерну
мережу. В цьому випадку весь обсяг інформації в мережі стає доступним
всім користувачам. В умовах системного комп’ютерного обліку підвищується
інтеграція процесів контролю, що дозволяє забезпечити взаємозв’язок
об’єктів контролю при перевірці господарських операцій і процесів.

2.2 Облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

2.2.1 Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості в умовах
застосування комп’ютерних технологій

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” – це підприємство яке займається
виготвленням та реалізацією м’ясних та ковбасних виробів, здійснюєть
розрахунки з оплати праці, проводить відрахування до бюджету тощо. Тому
на підприємстві постійно виникає поточна дебіторська заборгованість.

Бухгалтерський обліку дебіторської заборгованості слід розглянути в
такій послідовності: документування господарський операцій,
характеристика рахунку та аналітичний облік дебіторської заборгованості,
синтетичний облік і відображення у звітності.

Документування. Документ – це закодоване певним чином і зафіксоване на
спеціальному носії інформаційне повідомлення (свідоцтво), яке засвідчує,
що факт господарського життя існує або здійснюється.

Без належним чином оформленого первинного документу неможливе
відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку. В залежності
від виду дебіторської заборгованості використовуються різни первинні
документи.

Облік довгострокової дебіторської заборгованості оформлюється за
допомогою договору. Договір – це угода двох або більше сторін про
здійснення певних дій, що встановлює взаємні права і обов’язки,
виконання яких забезпечується заходами державного впливу. Існує декілька
видів договорів: договір оренди, договір на видачу позик працівникам,
господарські договори.

Договір вважається укладеним з моменту набуття ним обумовленої форми
(наприклад, простої письмової або нотаріально засвідченої). Договір може
бути укладено як шляхом складання одного документу, підписаного
сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами
тощо, які обов’язково повинні бути підписані стороною, що їх надсилає.

При обліку довгострокових векселів одержаних він є підставоюж для
відображення операцій по одержанню векселя в бухгалтерському обліку.
Вексель відноситься до категорії суворо формальних документів.
Розрізняють прості та переказні векселі.

Простий вексель – письмовий документ, який містить просте і нічим не
обумовлене зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити
векселедержателю (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і
в обумовленому місці.

Переказний вексель – письмовий документ, який містить простий і нічим не
обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей
отримувачу у визначений строк і у визначеному місці.

Особливим видом є казначейські векселі. Казначейські векселі – це
векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат державного бюджету
(за винятком витрат на оплату праці та інших грошових виплат населенню)
за згодою відповідного отримувача коштів з державного бюджету.

До поточної дебіторської заборгованості відносять: розрахунки з
покупцями та замовниками, розрахунки з підзвітними особами, рохрахунки
за виданими авансами, розрахунки за нарахованими доходами, розрахунки за
претензіями, розрахунки за відшкодуванням завданих збитків, розрахунки
за позиками членам кредитних спілок, розрахунки з іншими дебіторами.

Облік операцій по дебіторській заборгованості здійснюється на підставі
господарських договорів та первинних документів, що засвідчують факт
здійснення господарської операції.

На Житомирському м’ясокомбінаті використовуються такі первинні документи
з виникнення та погашення заборгованості покупців:

Таблиця 2.1 Первинні документи по рахунках з покупцями та замовниками

Розрахунки з вітчизняними покупцями Розрахунки з іноземними покупцями

Виникнення заборгованості

– накладні;

– рахунки – фактури;

– рахунки;

– акти прийнятих робіт, послуг;

– податкові накладні;

– товарно-транспортні накладні;

– товарні накладні.

– комерційні документи (рахунки-фактури – incoice);

– транспортні накладні;

– платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших
податків на рахунки митних установ;

– розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць.

Погашення заборгованості

– виписки банку;

– ПКО;

– векселі; – виписки банку;

– векселі.

При використанні комп’ютерних програм дещо інше значення набувають
первинні документи. Документ – це комплексний засіб введення облікової
інформації, що забезпечує технологічну процедуру виписки первинного
документа, в електронному вигляді та на паперовому бланку. Внесена в
діалогову форму інформація використовується програмою для формування та
друку первинної (паперової) форми документу і автоматично формування
бухгалтерських проводок.

Облік розрахунків ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” з його контрагентами
ведеться в типовій конфігурації в розрізі так званих
документів-замовлень.

Документом-замовленням в програмі „1 С: Бухгалтерія 7.7” є перший
документ в пов’язаній за змістом послідовності документів, які впливали
на стан розрахунків з контрагентом.

Існують такі види даної послідовності:

рахунок – фактура – видаткова накладна – банківська виписка ( в цьому
випадку замовленням є рахунок-фактура);

рахунок-фатура – банківська виписка – видаткова накладна (замовленням
також є рахунок-фактура);

договір – прибуткова накладна – банківська виписка (замовленням є
договір);

видаткова накладна – банківська виписка (замовленням є видаткова
накладна);

вхідний рахунок – банківська виписка – прибуткова накладна (замовленням
є вхідний рахунок).

Документом, відповідно до якого проводяться розрахунки з покупцями на
ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” є „Счет-фактура”.

Документ „Перезачет-бартер” призначений для взаємозаліку коштів покупця
між різними замовленнями. Він дозволяє закривати зустрічні постачання
(бартер) чи перерозподіляти суми між замовленнями покупця. Документ може
використовуватися також для контролю сум ПДВ по замовленнях.

Для реєстрації факту взаємозаліку за бартерною угодою, документ
„Перезачет-бартер” потрібно вводити попереднім числом щодо документа, що
закриває бартерне постачання, з метою коректного визначення сум
попереднього відвантаження при його проведенні.

В ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під
виконання робіт (послуг), а також при оплаті продукції і робіт,
прийнятих від замовників по частковій готовності, можуть видавати
аванси.

Аванс представляє собою грошову суму або іншу майнову цінність, яка
передається в рахунок виконання договірного зобов’язання. Це повний або
частковий платежі. Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж
за деякий час до надходження товару[20, с.444].

Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюються
платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір.
Підтвердженням проведених платежів є виписка банку. Зарахування
оформлюється розрахунком (довідкою) бухгалтерії.

В процесі господарської діяльності у підприємства виникає необхідність
видачі з каси готівки працівникам підприємства під звіт на господарські
витрати і службові відрядження. В цьому випадку виникають розрахункові
відносини з підзвітними особами.

Підзвітні особи – це працівники даного підприємства, які отримали
грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом
(розпорядженням) керівника підприємсва[20, с.445].

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється
керівником підприємства з оформленням наказу.

Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі
посвідчення на відрядження.

Для обліку розрахунків з підзвітними особами в програмі „1 С:
Бухгалтерія 7.7” призначені наступні документи: „Приходная накладная”,
„Расходный кассовый ордер”, „Приходный кассовый ордер”, „Авансовый
отчет”.

Факт видачі коштів в під звіт реєструється документом „Расходный
кассовый ордер”, повернення невикористаних коштів підзвітною особою в
касу підприємства оформлюється за допомогою документа „Приходный
кассовый ордер”.

Документом, що оформлює підзвітні кошти, є авансовий звіт, до якого
повинні бути додані всі вмправдовуючі документи. Документ „Авансовый
отчет” є багатофункціональним документом. За допомогою цього документу
можна оформити як операцію по розрахунках з підзвітною особою, так і
операцію оприбуткування матеріальних і нематеріальних активів придбаних
підзвітною особою.

Документами при відображення розрахунків підприємства за належними до
отримання відсотками, дивідендами, роялті й іншими доходами від вкладень
(інвестицій) в інші підприємства, а також доходів від передачі в оренду
майна є довідки та розрахунки бухгалтерії, договори тощо.

Роялті – платежі за використання нематеріальних активів підприємства
(патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів
тощо).

Проценти – платежі за використання грошових коштів, їх еквівалентів або
сум, що заборговані підприємству[20, с.452].

Дебіторською заборгованістю за нарахованими відсотками визначається і
різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та
номінальною сумою грошових коштів, яка виникла внаслідок відстрочення
платежу за продукцію, товари, роботи, послуги.

В процесі придбання (заготівлі) товарно-матеріальних цінностей і
взаємодії з контрагентами підприємство може виявити порушення договірних
умов. Підприємство, права якого порушені, звертається до порушника з
письмовою претензією, яка підписується керівником і надсилається
адресату рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

Претензія – вимога кредитора до боржника про добровільну сплату боргу,
відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої
продукції або виконаної роботи.

Підставою для запису операцій по рахунку розрахунків по претензіям на
ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” є акти приймання вантажу, рішення
судових органів (арбітражу), письмова згода постачальників на
пред’явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в
порядку задоволення претензій.

Документи, які застосовуються при виявленні порушень та розбіжностей при
розрахунках з дебіторами представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Документи, що застосовуються при виявленні порушень

Документи Характеристика

Комерційні акти Складають представники транспортної організації з метою
виявлення обставин, які можуть бути підставою для встановлення вини за
порушення договору перевезення вантажів і покладання матеріальної
відповідальності на працівників транспорту, відправників та одержувачів
вантажів

Претензія Вимога щодо добровільного усунення порушень законодавства.
Вона направляється рекомендованим або цінним листом, може бути вручена
під розписку.

Претензійні листи Листи, які обгрунтовують вимоги однієї організації до
іншої стосовно порушення договірних зобов’язань

Позовна заява Документ, який передається до арбітражу або суду з
проханням про стягнення з відповідача в примусовому порядку претензійних
сум або будь-якого майна

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” на даний час не виставляв претензій, а
також не було виставлено і претензій даному підприємству. Тому на
практиці не застосовується облік розрахунків за претензіями.

Підприємства ведуть розрахунки зі своїми працівниками з відшкодуванням
матеріальних збитків, завданих ними в результаті недостач і розкрадань
грошових і товарно-матеріальних цінностей, виявлених втрат від псування
майна і матеріалів, допущеного браку, а також інших видів шкоди.

Збитки – це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі
протиправними діями іншої. Збиток, завданий підприємству, належить до
відшкодування особою, яка завдала збиток, в повному обсязі, за винятком
випадків, передбачених законодавством [20, с.456].

Покриття працівниками шкоди у розрізі, що не перевищує середнього
місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника як
уповноваженої ним особи, а в інших випадках – шляхом подання власником
позову до районного (міського) суду. Тому підставою запису на рахунку
„Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” будуть наказ керівника
або відповідне рішення суду, а їх зписання – документи, що підтверджують
погашення заборгованості (ПКО, виписка банку, накладна тощо) або
утримання сум із заробітної плати (розрахунково-платіжна відомість
тощо).

При обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків в
результаті недостач і втрат від псування цінностей, недостач та
розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено застосовують
наступні документи:

інвентаризаційний опис або інвентаризаційний акт (залежно від об’єкту
перевірки);

порівняльна відомість;

договір про повну матеріальну відповідальність;

розрахунково-платіжна відомість;

ПКО тощо.

Взаємовідносини між учасниками спільної діяльності регулюються
договором; оприбуткування членських внесків фіксується у відповідних
документах – ПКО, виписці банку; повернення коштів в разі виходу
учасника зі складу спілки – у ВКО, платіжному дорученні.

У відповідності до цивільного законодавства спільна діяльність без
створення юридичної особи здійснюється на підставі договору між її
учасниками. За договором про спільну діяльність сторони (учасники)
зобов’язуються шляхом об’єднання майна та зусиль спільно діяти для
досягнення загальної господарської або іншої мети, щоб не суперечити
діючому законодавству.

Підтвердженням отримання внесків по спільній діяльності для учасників є
авізо про оприбуткування майна учасником, який веде спільні справи, або
первинний документ про отримання майна (копія накладної, квитанція до
прибуткового ордеру тощо) [57, с.360 ].

Характеристика рахунків дебіторської заборгованості та аналітичний
облік.

Довгострокову дебіторську заборгованість фізичних або юридичних осіб
обліковують на рахунку 16 „Довгострокова дебіторська заборгованість”,
яка має такі субрахунки:

161 „Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду”;

162 „Довгострокові векселі видані”;

163 „Інша дебіторська заборгованість”.

По дебету рахунку 16 відображається виникнення (збільшення)
довгострокової дебіторської заборгованост, по кредиту – її погашення
(списання) або переведення до складу поточної.

На субрахунку 161 відображаються чисті інвестиції орендодавця у
фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 14 „Оренда”.

Субрахунок 162 призначений для обліку векселів, одержаних у забезпечення
довгострокової дебіторської заборгованості.

Призначення субрахунку 163 – облік довгострокової дебіторської
заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 16
„Довгострокова дебіторська заборгованість”, зокрема розрахунки з
працівниками за виданими довгостроковими позиками тощо, інші види
розрахунків.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за
кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й
погашення.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги
визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації
продукції, товарів, робіт, послуг і оцінюється за первісною вартістю.
Таку заборгованість включають до підсумків балансів за чистою
реалізаційною вартістю, яку обчислюють як суму поточної дебіторської
заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

До розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю належать:

розрахунки з покупцями;

розрахунки за векселями одержаними;

розрахунки з іншими дебіторами [82, с.169].

Облік розрахунків з покупцями на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат
здійснюється на рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками. На
цьому рахунку узагальнюють інформацію про розрахунки з покупцями та
замовниками за відвантажену продукцію, виконанні роботи й послуги, окрім
заборгованості, що забезпечена векселем.

Рахунок 36 має такі субрахунки:

361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями ”

362 „Розрахунки з іноземними покупцями ”.

На дебеті субрахунків відображають вартість продажу реалізованої
продукції (товарів, робіт, послуг), яка охоплює податок на додану
вартість (ПДВ), акцизи та інші обов’язкові платежі, що підлягають
перерахуванню до бюджетних і позабюджетних фондів і включені у вартість
реалізації; на кредиті – сума платежів, що надійшли на рахунки
підприємства до банківських установ, та інші види розрахунків. Сальдо
рахунка відображає заборгованість покупців і замовників за одержану
продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 ведеться облік по кожному дебітору в гривнях і у
валюті, обумовленій договором.

Побудова аналітичного обліку по рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та
замовниками ” повинна забезпечити отримання даних про заборгованість,
строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість, не сплачену в
строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться за
кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати
рахунком.

На субрахунку 362 „Розрахунки з іноземними покупцями ”, крім того,
аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

На рахунку 34 „Короткострокові векселі одержані ” ведеться облік
заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену
продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими
операціями, яка забезпечена векселями.

Рахунок 34 „Короткострокові векселі одержані ” має такі субрахунки ”

341 „Короткострокові векселі, одержані в національній валюті ”;

342 „Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті ”.

На рахунку 34 за дебітом відображається отримання векселя за продані
товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом –
отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем
кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем.

На рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами ” ведеться облік
розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними
дебіторами. Рахунок 37 має такі субрахунки:

371 „Розрахунки за виданими авансами ”;

372 „Розрахунки з підзвітними особами ”;

373 „Розрахунки за нарахованими доходами ”;

374 „Розрахунки за претензіями ”;

375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків ”;

376 „Розрахунки за позиками членам кредитних спілок ”;

377 „Розрахунки з іншими дебіторами ”.

За дебетом рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами відображається
виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення чи
списання.

Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних
цінностей або під виконання робіт, а також по оплаті продукції та робіт,
прийнятих замовником по частоків готовності, передбачений рахунок 371
„Розрахунки за авансами виданими ”.

Для обліку розрахунків з підзвітними особами призначено рахунок 372
„Розрахунки з підзвітними особами ”. По дебету рахунку в кореспонденції
з рахунками грошових коштів відображається видача коштів в підзвіт, по
кредиту – списання затверджених сум на відповідні рахунки. Сальдо може
бути як дебетовим, так і кредитовим.

Для відображення розрахунків підприємства за належними до отримання
відсотками, дивідендами, роялті й іншими доходами від вкладень
(інвестицій) в інші підприємства, а також доходів від передачі в оренду
майна призначений рахунок 373 „Розрахунки за нарахованими доходами ”.

Облік розрахунків за претензіями, які пред’явлені постачальникам,
підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за
пред’явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками ведеться на
рахунку 374 „Розрахунки за претензіями ”.

Для обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у
результаті недостач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця
виявлено, призначено рахунок 375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих
збитків”.

На рахунку 376 „Розрахунки за позиками членам кредитних спілок” ведеться
облік розрахунків за позиками у кредитних спілках.

На субрахунку 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” ведеться облік
розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших
субрахунках, зокрема розрахунки за операціями, пов’язаними зі
здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі
види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з
підзвітними особами), інші розрахунки.

Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами
заборгованості, термін її виникнення й погашення.

На рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів” ведеться облік резервів за
сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення.

За кредитом рахунка 38 відображається створення резерву сумнівних боргів
у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебітом – списання
сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку
дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у
кореспонденції з рахунком обліку доходів.

Аналітичний облік на рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів” ведеться в
розрізі боржників чи за строками непогашення дебіторської
заборгованості.

Використання комп’ютерної форми обліку дозволяє здійснювати аналітичний
облік за кожним покупцем та кожним дебітором, при цьому не витрачаючи
багато часу.

Для отримання детальнішої інформації про наявність та рух дебіторської
заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” ведеться аналітичний
облік. В програмі „1 С: Бухгалтерія 7.7” існує можливість в межах одного
синтетичного рахунку одержувати кілька різних систем аналітичних
рахунків, які, в свою чергу, різнобічно відображають первинну
інформацію.

Синтетичний облік. Облік, який здійснюється за допомогою синтетичних
рахунків, називається синтетичним (зведеним). Його дані використовуються
для складання бухгалтерської звітності.

Для автоматизації бухгалтерського обліку діяльність підприємства зручно
представляти у вигляді послідовності окремих господарських операцій.
Задача бухгалтера на початковому етапі полягає в тому, щоб із всієї
сукупності характеристик господарської операції виділити необхідні
параметри і ввести їх в програму. Для цього можуть бути використанні
діалогові форми „Операція” або „Документ”.

Програма „1 С: Бухгалтерія 7.7” дозволяє виконувати реєстрацію облікової
інформації кількома способами [13 с. 248]:

введення проводок вручну;

використання механізму типових операцій;

введення документів з наступним формуванням проводок.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” використовує найбільш ефективний засіб
введення проводок за фактами господарської діяльності – складання
кореспонденції рахунків за документами.

Відображенням бази даних програми „1 С: Бухгалтерія 7.7” на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” є журнал операцій, що має вигляд списку
господарських операцій, які відбулись на підприємстві. „Журнал операцій”
безпосередньо пов’язаний з „Журналом проводок”, що містить проводки, які
відповідають операціям.

„Журнал проводок” – це таблиця, кожен рядок якої є кореспонденцією
рахунків [13 с.252].

Журнал проводок є засобом перегляду введених господарських операцій у
вигляді списку бухгалтерських проводок.

Основні бухгалтерські проводки по операціям з дебіторською
заборгованістю відображено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Відображення операцій з обліку дебіторської заборгованості

№ оп. Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 Відображено дохід від передачі основних засобів у фінансову оренду
строком на 5 років 161 „ Заборгованість за майно, що передачо у
фінансову оренду” 742 „Дохід від реалізації необоротних активів”

2 Відображено суму ПДВ 742 „Дохід від реалізації необоротних активів”
641 „Розрахунки за податками”

3 Одержано довгостроковий вексель від дебітора в забезпечення
заборгованості 162 „Довгострокові векселі одержані” 377 „Розрахунки з
іншими дебіторами”

4 Відображено різницю між номінальною та реальною вартістю отриманого
довгострокового векселя 162 „Довгострокові векселі одержані” 69 „Доходи
майбутніх періодів”

5 Передано довгостроковий вексель в погашення кредиторської
заборгованості 685 „розрахунки з іншими кредиторами” 162 „Довгострокові
векселі одержані”

6 Погашено готівкою довгострокову заборгованість 30 „Каса” 16
„Довгострокова дебіторська заборгованість”

7 Відображено дохід від реалізації продукції 36 „Розрахунки з покупцями
та замовниками” 70 „Дохід від реалізації”

8 Відображено суму ПДВ 70 „Дохід від реалізації” 64 „Розрахунки за
податками й платежами”

9 Списано безнадійну дебіторську заборгованість, визнану безнадійною:

– в частині резерву 38 „Резерв сумнівних боргів” 36 „Розрахунки з
покупцями та замовниками”

– в сумі, що перевищує резерв 944 „Сумнівні та безнадійні борги” 36
„Розрахунки з покупцями та замовниками”

Одночасно: відрображено суму списаної заборгованості на позабалансовий
рахунок 071 „Списана дебіторська заборгованість”

10 Погашено покупцем заборгованість за товари 30 „Каса”

31 „Рахунки в банках” 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”

11 Відображено суму авансу, виданого працівнику на відрядження або на
гоподарські потреби 372 „Розрахунки з підзвітними особами” 30 „Каса”

12 Придбано підзвітною особою виробничі запаси, МШП, ТОвари 20
„Виробничі запаси”

22 „МШП”

28 „Товари” 372 „Розрахунки з підзвітними особами”

13 Відображено перевитрачання підзвітною особою сум понад встановленої
норми 949 „Інші витрати операційної діяльності” 372 „Розрахунки з
підзвітними особами”

14 Нараховано доходи від передачі активів в операційну оренду 373
„Розрахунки за нарахованими доходами” 713 „Дохід від операційної
діяльності”

15 Отримано доходи у вигляді грошових коштів” 30 „Каса” 373 „Розрахунки
за нарахованими доходами”

16 Віднесено на винну особу фактичну недостачу, що підлягає
відшкодуванню 375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” 716
„Відшкодування раніше списаних активів”

17 Отримано грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за
претензію 30 „Каса”

31 „рахунки в банках” 374 „Розрахунки за претензіями”

18 Відображено заборгованість з фінансування компенсаційних виплат 377
„Розрахунки з іншими дебіторами” 48 „Цільове фінансування та цільові
надходження”

19 Прийнято на баланс кредиторську заборгованість придбаного
підприємства 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” 63 „Розрахунки з
постачальниками й підрядниками”

20 Відображено зарахування заборгованостей 631 „Розрахунки з
вітчизняними постачальниками” 377 „Розрахунки з іншими дебіторами”

Синтетичний облік дебіторської заборгованості ведеться:

Таблиця 2.4. Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у
регістрах обліку

Шифр та назва рахунку Регістри обліку Відомості

16 „Довгострокова дебіторська заборгованість” Журнал 3 Відомість 3.2

34 „Короткострокові векселі одержані” Журнал 3 Відомість 3.1

36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” Журнал 3 Відомість 3.1.

37 „ Розрахунки з різними дебіторами” Журнал 3 Відомість 3.2.

38 „Резерв сумнівних боргів” Журнал 3 Відомість 3.2

Відображення у звітності. Згідно із Законом України „Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність підприємства
включає п’ять річних форм:

1) Баланс (ф. №1);

2) Звіт про фінансові результати (ф. №2);

3) Звіт про рух грошових коштів (ф. №3);

4) Звіт про власний капітал (ф. №4);

5) Примітки до річної фінансової звітності (ф. №5).

У Балансі на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” суми дебіторської
заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів.
Основні види дебіторської заборгованості та їх відображення на рахунках
бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності подані далі в таблиці.

Таблиця 2.5. Відображення дебіторської заборгованості у „Балансі”

Вид дебіторської заборгованості Бухгалтерський рахунок Рядок Балансу

1 2 3

Довгострокова:

– за майно, що знаходиться у фінансовій оренді 161 050

– довгострокові векселі отримані

162 050

– розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позичками та ін.

163 050

Поточна:

– короткострокові векселі отримані 34 150

– за продукцію, товари, роботи і послуги (крім заборгованості,
забезпеченої векселем)

36, 38

160, 161, 162

– за виданими авансами

371

180

– за розрахунками з підзвітними особами

372

210

– за нарахованими дивідендами, відсотками, роялті та ін., що підлягають
надходженню

373 190

– за претензіями, пред’явленими постачальникам, підрядникам,
транспортним та іншим

374 210

Організаціям, за пред’явленими їм і визнаними штрафами, пенею,
неустойками

– з відшкодування нанесених збитків у результаті недостач і втрат від
псування цінностей,

375 210

недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватець виявлений

– за позиками членам кредитних спілок

376

210

– за операціями, пов’язаними зі спільною діяльністю, за іншими
розрахунками з

377

210

працівниками та іншими розрахунками з іншими дебіторами

– за розрахунками з бюджетом

377, 64

170

– за внутрішніми розрахунками і за розрахунками з пов’язаними сторонами
377, 682, 683

200

Також облік дебіторської заборгованості знаходить відображення у Звіті
про рух грошових коштів та у Примітках до річної фінансової звітності.

1. Звіт про рух грошових коштів. Дебіторська заборгованість
відображається у рядках:

– 080 „Зменшення (збільшення) оборотних активів;

– 180 „Реалізація фінансових інвестицій”;

– 190 „Реалізація необоротних активів”.

У Примітках до річної фінансової звітності це такі рядки:

775 „Резерв сумнівних боргів”;

940 „Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”;

950 „Інша поточна дебіторська заборгованість;

970 „Визнано заборгованість винних осіб у звітному році.

2.2.2 Облік розрахунків з різними дебіторами для цілей управління

Сьогодні в більшості країн світу бухгалтерський облік поділяють на
фінансовий та управлінський. Кінцевою метою фінансового обліку є
складання фінансової звітності. На сьогодні управлінський облік – це не
лише облік витрат підприємтва, а, передусім, добре організований
аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об’єктів як основні
засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, кошти в
розрахунках, капітал, зобов’язання тощо.

Бухгалтерський облік – це процес збору, ідентифікації облікової
інформації, розрахунку і оцінки показників виробничо-господарської
діяльності та задоволення інформаційних потреб в обліковій інформації
зовнішніх та внутрішніх користувачів.

Зовнішні користувачі не входять до складу підприємства. Ними можуть бути
інвестори, кредитори, акціонери, державні, податкові, статистичні органи
тощо. Інвесторів і кредиторів цікавить інформація про можливість
підприємства виконати взяті фінансові зобов’язання. Акціонери
зацікавлені в визначенні вартості своїх капіталовкладень та одержанні
частини прибутку в вигляді дивідендів. Державні, податкові та
статистичні органи збирають інформацію про виробничу, збутову
діяльність, капіталовкладення, прибутки та суми прибутків, що підлягають
оподаткуванню тощо.

Внутрішні користувачі входять до спискового складу підприємства.
Менеджери використовують інформацію, що допомагає їм при прийнятті
ефективних управлінських рішень про витрати на виробництво,
прибутковість окремих виробництв, рентабельність продукції і
виробництва, встановлення цін продажу тощо [83, с.14].

Управлінський облік – це система обробки та підготовки інформації про
діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління
підприємством, установою, організацією.

Управлінський облік ведеться підприємствами, фірмами для забезпечення
внутрішніх інформаційних потреб керівництва даного підприємства, фірми.
Головним при цьому є своєчасне одержання докладної, достовірної
інформації про доходи і витрати як на підприємстві в цілому, так і на
його окремих ланках.

Важливу частину управлінського обліку становить вирішення таких завдань:

визначення очікуваного прибутку від того чи іншого економічного заходу
(купівлі та продажу майна, короткострокової чи довгострокової
інвестиції, кредитів);

складання прогнозу про рентабельність випуску нових видів продукції на
основі результатів дослідження ринку збуту;

складання прогнозу про фінансовий стан підприємства, фірми на
перспективу, фінансової оцінки альтернативних варіантів її розвитку та
інше.

Підприємства самостійно обирають форму організації управлінського обліку
виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємства,
вимог управління.

Підприємства самостійно розробляють склад і зміст внутрішньої звітності
з метою забезпечення всіх рівнів управління необхідною інформацією для
контролю діяльності, прогнозування виробництва й управління.

Інформація управлінського обліку є комерційною таємницею, і тільки з
дозволу адміністрації підприємства або за рішенням органів суду чи
прокуратури можливе ознайомлення з даними регістрів та внутрішньої
звітності управлінського обліку.

Комерційну таємницю стосовно змісту цієї інформації зобов’язані
зберігати службовці підприємства та аудитори [79, с.151].

Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообігу
визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації
товарів у кредит. Обгрунтоване управлінське рішення щодо доцільності
надання товарного кредиту та його розмір повинно базуватися на
визначенні оптимальної дебіторської заборгованості.

Управління дебіторською заборгованістю – суттєвий елемент системи
бухгалтерського управлінського обліку. Специфічний характер завдань
управління дебіторською заборгованістю знаходить відповідне відображення
в організаційній системі, яка передбачає аналіз виробничо-фінансової
діяльності підприємства, господарське планування, продаж і контроль за
реалізацією товарів (робіт, послуг).

Управління дебіторською заборгованістю також передбачає контроль за
оборотністю коштів в розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці
розглядається як позитивна тенденція.

Отже, управління дебіторською заборгованістю передбачає визначення
наступних основних моментів:

визначення середнього розміру фінансових активів, які знаходяться у
формі дебіторської заборгованості, їх питомої ваги в загальній сумі
оборотності активів підприємства;

визначення середнього періоду інкасації дебіторської заборгованості в
днях;

поділ дебіторської заборгованості за окремими її видами та строками
погашення.

Основними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

систематизація і аналіз інформації про покупців, замовників та інших
дебіторів підприємства;

моніторинг заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за
відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги та за іншими
операціями, забезпеченими векселями;

контроль за заборгованістю, строк сплати по якій ще не настав, а також
заборгованістю, не сплаченою в строк;

розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;

сприяння зростанню обсягу продаж шляхом надання комерційного

кредиту і тим самим – зростанню прибутку;

підвищення конкурентоздатності за допомогою відстрочення платежів;

визначення ступеня ризику несплати рахунків покупцями;

надання рекомендацій щодо зменшення кількості фактично або

потенційно неплатоспроможних покупців.

Для управління дебіторською заборгованістю підприємство повинно
сформувати кредитну політику, яка включає в себе такі елементи:

стандарти кредитоспроможності покупців;

період кредитування;

політику стягнення заборгованості;

різноманітні пільги, що надаються за більш швидкі платежі.

Управління дебіторською заборгованістю вимагає від кожного підприємства
виведення природного рівня дебіторської заборгованості (у днях) по
кожному виду товарів (робіт, послуг), виходячи з власного досвіду і
специфічних умов господарювання. Природний рівень дебіторської
заборгованості розраховується з тих міркувань, що він не повинен
впливати на нормальне функціонування підприємства, бути природним у тому
плані, що менший рівень не можливий, а більший – економічно недоцільний.
Розраховується природний рівень дебіторської заборгованості згідно з
формулою:

ДЗпр = П.в. / К.дн. * Р.д.;

де ДЗпр – природний рівень дебіторської заборгованості, грн;

П.в. – прибуток за відвантажені товари;

К.дн – кількість днів у звітному періоді;

Р.д. – рівень дебіторської заборгованості.

Для визначення характеру, причин і терміну дебіторської заборгованості
ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” використовує матеріали аналітичного
обліку:

по рахунку 36 „Розрахунки з покупцями і замовниками”. Аналітичний облік
ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до
сплати рахунком. Дані аналітичного обліку забезпечують отримання даних
про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також
заборгованість, не сплачену в строк;

по рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”. Аналітичний облік
ведеться за кожним дебітором, видом заборгованості, терміном її
виникнення та погашення. Аналітичний облік розрахунків з підзвітною
особою поділяється на розрахунки з підзвітними особами в національній
валюті та розрахунки з підзвітними особами по дотації і ведеться за
кожною підзвітною особою; з працівниками – за кожним працівником.

Незважаючи на ретельно проведену роботу по оцінці дебіторів, деякі з
клієнтів, які отримали кредит, можуть не заплатити по своїх рахунках.
Якщо рахунок не буде оплачено, підприємство понесе витрати по
безнадійній заборгованості.

Для задоволення потреб управлінського персоналу в інформації аналітичний
управлінський облік організовується за центрами відповідальності.

Центр відповідальності – це сегмент підприємства, керівник якого несе
відповідальність за роботу даного сегмента.

Для ведення аналітичного обліку за центрами відповідальності необхідно:

визначити центри відповідальності на підприємстві;

надати повноваження посадовим особам, які керують центрами
відповідальності, та визначити їх обов’язки;

розробити робочий план рахунків аналітичного обліку;

розробити форми внутрішньої звітності для проведення оцінки діяльності
центрів відповідальності.

Центром відповідальності за обліком дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” є відділ збут, який займається реалізацією
продукції та розрахунками з покупцями і замовниками. Основними вимогами
до системи обліку дебіторської заборгованості є:

своєчасне забезпечення керівника відділу збуту якісною і достовірною
інформацією;

вимірювання, реєстрація інформації про використання ресурсів по ходу
проведення відділом збуту господарської операції;

обробка, нагромадження і своєчасна передача інформації про результати
діяльності відділу збуту вищому органу;

створення передумов для прийняття об’єктивних якісних рішень на кожному
рівні управління.

Для узагальнення інформації про обсяги заборгованості покупців за
реалізовану продукцію на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” управлінським
персоналом розробляється внутрішня звітність.

Таблиця 2.6. Відомість обліку дебіторської заборгованості

Дебітор Дата відванта-ження Сума до виплат, тис.грн. Строк погашення
Сума надходження, тис.грн. Залишок, тис.грн.

SKF Маркет 17.10.2005 190,72 20 днів 140,00 50,72

ТОВ магазин „Торговий центр” 17.10.2005 417,32 20днів 417,32 –

За даними даної відомості, на нашу думку, керівник відділу збуту отримує
інформацію про обсяги заборгованості на звітну дату, а також можливо
провести аналіз строків оплати покупцями по рахунках. При цьому
неможливо правильно визначити дебіторів щодо яких існує невпевненість у
погашенні заборгованості. На нашу думку, керівника підприємства, якій
ознайомлюється з відомостями, першочерговим повинно зацікавити: які
обсяги дебіторської заборгованості, причини несплати покупців, хто
відповідає за збільшення дебіторської заборгованості на підприємстві.
Таким чином ми пропонуємо розробити та використовувати наступну форму
відомості по розрахункам з покупцями та замовниками.

Таблиця 2.7. Відомість обліку дебіторської заборгованості щодо покупців
та замовників

Дебітор Сума заборгованості на звітну дату Дата виникнення
заборгованості Причини непогашення Строк погашення Хто несе
відповідальність за не погашення заборгованості

SKF Маркет 50,72 17.10.2005 Повернуто залишки неякісної ковбаси
7.11.2005 Федосова З.С

Узагальненням відомості обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” є оборотно-сальдо відомість по рахунку 36
„Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Таблиця 2.8. Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 „Розрахунки з
вітчизняними покупцями”

Покупці Сальдо на початок звітного періоду Обороти за місяці Сальдо на
кінець звітного періоду

дебет кредит дебет кредит дебет кредит

SKF Маркет 1200,00

4508,36 4815,23 893,13

ТОВ магазин „Торговий центр” 213,08

15236,25 15390,00 59,33

Магазин „Володимирський ЛТД” –

12605,66 12605,66 –

ПП Омельчук О.В

250,00 2569,58 2350,00

30,42

Як бачимо, ця відомість містить дані лише бухгалтерського фінансового
обліку. За даними оборотно-сальдової відомості можливо говорити лише по
результати руху дебіторської заборгованості на підприєстві, зробити
висновки по обсягам такої заборгованості, тобто збільшилась загальна
сума дебіторської заборгованості чи зменшилась та за рахунок яких
дебіторів. Але за прийняття правильних управлінських рішень, на нашу
думку, цієї відомості не досить. Ми пропонуємо більш деталізовану
відомість по розрахунках з покупцями та замовниками.

Таблиця 2.9. Звіт про дебіторську заборгованість

№ з/п Найменування підприємства Сальдо розрахунків на початок звітного
періоду, грн. Виникнення дебіторської заборгованості Погашення
дебіторської

Заборгованост, грн. Сальдо розрахунків на кінець звітного періоду, грн.

Дт Кт Підстава виникне

ння Сума, грн Корес-

пондую-

чий рахунок

Дт Кт

1 Магазин „Володимирський ЛТД” – – Накладна №Ж-00027622 282,93 701
282,93 – –

2 ПП Омельчук О.В

250,00 Накладна №Ж – 00027624 189,13 701 189,13

250,00

Як бачимо за допомогою даного звіту керівник відділу, а також керівник
підприємства може самостійно приймати управлінські рішення щодо кожного
окремого дебітора. Зі звіту про дебіторську заборгованість можуть бути
отримані дані про стан розрахунків з кожним партнером підприємства на
звітну дату, а саме про те, наскільки активно використовуються
відстрочки та розстрочки платежу, яка величина простроченої
заборгованості, чи змінилась платоспроможність окремих покупців,
наскільки чітко виконуються сторонами умови укладених договорів.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат облік розрахунків з різними
дебіторами здійснюється лише за допомогою фінансового обліку, тоді як
управлінський облік даної дебіторської заборгованості не здійснюється.
На нашу думку, це є не зовсім правильно і тому ми вважаємо за необхідне
відокремлення фінансового обліку від управлінського.

На підприємстві існує недоплата підзвітних сум і це свідчить про невірну
організацію обліку з підзвітними особами. На нашу думку, цим питанням
повинен займатись окремий працівник, який би слідкував за розрахунками з
підзвітними особами. Для цього необхідно розробити відповідну відомість,
яка б дозволила попередити виникнення дебіторської заборгованості по
підзвітним сумам.

Таблиця 2.10. Відомість дебіторської заборгованості по підзвітним сумам

Підзвітні особи Дата виникнення заборгованості Сума заборгованості, грн.
Термін повернення підзвітних сум Сума підтвердженої заборгованості, грн.
Решта / Перевитрата

Паршикова О.В. 17.10.05 250,00 20.10.05 240,00 +10,00

Сахневич Д.М 17.10.05 100,00 18.10.05 100,00 –

За даними такої відомості можливо в строк попередити виникнення
заборгованості по підзвітним сумам, а також виявити неоплачені суми по
кожному дебітору.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” не здійснюється облік резерву
сумнівних боргів. На нашу думку, це може призвести до таких наслідків:

завищення оцінки дебіторської заборгованості у фінансовій звітності і,
як наслідок цього, завищення оцінки активів балансу підприємства;

порушення платіжної дисципліни;

пропущення строків позовної давності для повернення дебіторської
заборгованості;

збитки і погіршення фінансового стану внаслідок неотримання грошових
коштів.

В якості вирішення поставлених проблем пропонується розробити звіт про
стан розрахунків з дебіторами, в якому обов’язково повинні бути
висвітлені наступні питання:

1) фіксація дати виникнення і дати погашення дебіторської заборгованості
за кожним контрагентом і за кожним виставленим до нього
рахунком-фактурою з метою подальшої її класифікації за строками
непогашення;

2) віднесення дебіторської заборгованості за певний період (на певну
дату) до відповідної групи за строками непогашення: тиждень, до 30 днів,
до 90 днів, до одного року, до трьох років, більше трьох років.

В результаті впровадження зазначеним нами пропозицій на підприємстві, на
нашу думку, очікується підвищення ефективності обліку й управління
дебіторською заборгованістю та резерву сумнівних боргів.

Якщо на підприємстві є великий обсяг обороту дебіторської
заборгованості, то слід, на нашу думку, розробити спеціальну фінансову
політику управління нею.

Фінансова політика – це сукупність фінансових інструментів, за вдалого
використання яких господарюючий суб’єкт забезпечить собі фінансову
стабільність. Інформацію про фінансову політику, на думку Н. Матициної,
слід класифікувати [54 с.26]:

– інформація, яка не наводиться у фінансовій звітності, але є
обов’язковою для апарату управління;

– інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний
для забезпечення її доречності.

Формування фінансової політики слід здійснювати в два етапи.

На першому етапі для кожного покупця (замовника) на підставі окремих
договорів розробляються принципи, методи, процедури та умови розрахунків
з використанням способів організації бухгалтерського обліку всіх
фінансових інструментів.

На другому етапі узагальнуються умови контрактів і обираються ті, які
придатні на певний момент з врахуванням особливостей господарської
діяльності підприємства.

Зміст фінансової політики, на нашу думку, полягає у виборі підприємством
методології ведення оперативного та бухгалтерського обліку розрахунків з
метою адекватної оцінки управлінського планування.

У цьому контексті необхідно вирішити цілий комплекс завдань, таких як:

– удосконалення методики обліку дебіторської заборгованості;

– удосконалення обліку простроченої, безнадійної дебіторської
заборгованості та сумнівних боргів;

– здійснення зовнішнього та внутрішнього контролю дебіторської
заборгованості.

2.2.3 Особливості податкового обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

Питання податкового обліку та звітності приділяється особлива увага з
боку державних та урядових органів в усіх країнах світу, а тому в деяких
з них податковий облік виділений в самостійну галузь облікової
діяльності.

Податковий облік – це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі
затверджених державою правил виконує функції нарахування та сплати
податків і надання інформації про це відповідним державним органам.

Податковий облік, правила якого є регламентованим і законодавчо
закріпленими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою
по обсягу і структурі обов’язкових платежів. Податковий облік – це облік
валових доходів та валових витрат, який здійснюється з метою визначення
податку на прибуток.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”
підприємство одночасно з бухгалтерським обліком організує податковий
облік, який відрізняється визначенням сум валових доходів та валових
витрат, датою збільшення доходів і витрат для здійснення цілей
оподаткування, яка не збігається з моментом отримання прибутку від
реалізації в бухгалтерському обліку: сума витрат на виробництво не
відповідає сумі валових витрат [79, с.140].

Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри,
форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають
податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій.
Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність
господарюючих суб’єктів, стимулюючи економічну й інвестиційну
активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених
державою податків завжди є збільшенням інфляційних тенденцій. Збільшення
маси або напрямку податків призводить до зростання цін або через
скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового
становища господарюючих суб’єктів, що характеризується подальшим
поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

З точки зору податкового обліку нас цікавить: якщо на Житомирському
м’ясокомбінаті виникла дебіторська заборгованість, то яким чином вона
пов’язана з податковим обліком? На нашу думку, відповісти на це питання
можна розглянувши поняття валові доходи, валові витрати та податок на
додану вартість.

Сутність терміну „доходи” трактується по-різному. З точки зору
бухгалтерського обліку відповідно до П(С)БО 1 „Загальні вимоги до
фінансової звітності” під терміном „доходи” слід розуміти збільшення
економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення
зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу.
Підприємства, що є платниками податку на прибуток, для обліку доходу
застосовують термін „валовий дохід ”, під яким в податковому обліку
розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території
України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за їх межами.

Одним із завдань податкового обліку є фіксація появи валових доходів –
надходження грошових коштів та відвантаження виробничих запасів, надання
послуг, виконання робіт, оплата яких не проведена в звітному періоді
(кварталі), з метою визначення прибутку, який підлягає оподаткуванню.
Однак, прибуток, розрахований для оподаткування, відрізняється від
балансового прибутку підприємства [18, с.36].

При організації податкового обліку дебіторської заборгованості до складу
валових доходів будуть включені доходи:

доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

доходи від володіння борговими вимогами;

доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, відсотків,
роялті, доходи від здійснення операцій лізингу (оренди).

Датою збільшення валових доходів вважають дату, що припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що
сталася.

З метою правильної організації податкового обліку на підприємстві
ведеться Книга валових доходів. Облік в Книзі валових доходів ведеться
за двома подіями за кожною господарською операцією.

Процес здійснення підприємницької діяльності неможливий без відповідних,
пов’язаних з нею, витрат. З точки зору бухгалтерського обліку відповідно
до П(С)БО 16 „Витрати” витратами звітного періоду визнаються або
зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до
зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу
внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці
витрати можуть бути достовірно оцінені.

Валові витрати в податковому обліку трактуються як сума будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.

Перелік валових витрат можна згрупувати наступним чином:

витрати на здійснення господарської діяльності;

витрати на здійснення діяльності, яка не є господарською;

витрати на покращення основних фондів, що підлягають включенню до
валових витрат;

збитки минулих років і збитки від операцій з основними фондами та
нематеріальними активами;

безнадійни та сумнівні борги.

Для ведення податкового обліку витрат використовується Книга обліку
валових витрат [18, с.44].

Порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій
пов’язаних з виникненням дебіторської заборгованості відображено в
таблиці 2.11.

Таблиця 2.11. Журнал реєстрації господарських операцій ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

№ оп. Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн.
Валові доходи, грн. Валові витрати, грн.

Дебет Кредит

1 Відвантажено ковбасні вироби покупцю 361 „Розрахунки з вітчизняними
покупцями” 701 „Дохід від реалізація готової продукції” 12000,00
10000,00

2 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 701 „Дохід від реалізація
готової продукції” 641 „Розрахунки за податками” 2000,00

3 Відвантажено запаси покупцю 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”
201 „Сировина й матеріали” 8400,00

8400,00

4 Перераховано кошти постачальнику за матеріальні активи 371 „Розрахунки
за виданими авансами” 311 „Поточні рахунки в національній валюті”
9600,00

8000,00

5 Нараховано податковий кредит з ПДВ 641 „Розрахунки за податками” 644
„Податковий кредит” 1600,00

Зміна сум валових доходів та валових витрат може відбутись за рахунок
виникнення безнадійної, сумнівної заборгованості. Чинне податкове
законодавство виділяє чотири основні причини виникнення безнадійної
заборгованості: закінчення строку позовної давності, недостатність майна
боржника для погашення боргу перед кредиторами, дія форс-мажору, смерть
або позбавлення волі фізичних осіб-боржників [13, с.122].

Платник податку зменшує суму валових доходів звітного періоду на
вартість відвантажених товарів у разі, коли дебітор таких товарів
затримує оплату їх вартості. Таке право буде отримане, якщо платник
податку звернувся із заявою до суду про стягнення заборгованості з
такого покупця або при визнанні покупця банкрутом, а також у випадках,
коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення
боргу з покупця чи стягнення заставленого майна [18, с.53].

B

D

H

^

l

n

h

n

?

O

o

u

$&(8???????????????aeaeaeaeaeaeaeaeae??

8BRTba?

DPRTdn???aa?

?

&

&

&

&

&

&

&

D

F

n

c

&

&

&

&

F

&

&

&

F

&

&

gd?kr

???

?Oe

&

F

”kdz

???

&

&

&

hy

&

ho_

ho_

[

\

\

\

F

&

F

&

F

&

F

&

&

&

F>

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

&

yt ??T

&

F”

h–

&

F@

h

h

&

FA

h

x

z

?

?

e

e

i

i

?

2

4

?

&

&

F

@

hn

hn

&

F#

&

&

&

F$

&

F%

&

&

h

h

gd

gd?kr

T

h

h

&

&

I

/

I

“, призначеному для узагальнення інформації щодо розрахунків
підприємства за всіма видами платежів до бюджету. За кредитом рахунку
відображаються нараховані до бюджету платежі, за дебітом – податки, що
підлягають відшкодуванню з бюджету, їх сплата, списання тощо [18, с.
97].

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є визначення податкового
кредиту і податкових зобов’язань.

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована)
платником в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із
законодавством України.

Суми ПДВ, визначені, виходячі із сум одержаних авансів (попередньої
оплати) за готову продукцію, товари, що підлягають відвантаженню
відображаються на субрахунку 643 „Податкові зобов’язання”, або 641
„Розрахунки за податками”.

Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити
податкове зобов’язання звітного періоду. Він складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв’язку з придбанням товарів вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва та основних засобів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.

Підприємство має право на податковий кредит тільки у випадках,
визначених законодавством, і лише за наявності відповідних документів.

Суми ПДВ, на які підприємство має право зменшити податкове зобов’язання
на підставі відповідних документів, обліковуються на рахунках 644
„Податковий кредит” або на рахунку 641 „Розрахунки за податками”.

Таким чином в обліку податковий кредит та податкове зобов’язання
відображаються наступним чином.

Таблиця 2.12. Журнал реєстрації господарський операцій ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

№ оп. Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн. ПДВ

Дебет Кредит

Подат. кредит Подат. зобов.

1 Відвантажено ковбасні вироби покупцю 361 „Розрахунки з вітчизняними
покупцями” 701 „Дохід від реалізація готової продукції” 12000,00

2 Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ 701 „Дохід від реалізація
готової продукції” 641 „Розрахунки за податками” 2000,00

2000,00

3 Перераховано кошти постачальнику за матеріальні активи 371 „Розрахунки
за виданими авансами” 311 „Поточні рахунки в національній валюті”
9600,00

4 Нараховано податковий кредит з ПДВ 641 „Розрахунки за податками” 644
„Податковий кредит” 1600,00 1600,00

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” здійснює розрахунки з підзвітними
особами. Оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих
платником податку на відрядження або у підзвіт і не повернутих у
встановлені законодавством строки має особливий порядок.

Надміру витрачені кошти визначаються:

1) на відрядження – у сумі перевищення над сумою витрат платника податку
на таке відрядження;

2) підзвіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за
рахунок особи, що їх надала, – у сумі перевищення над сумою фактичних
витрат платника податку на здійснення таких дій.

Якщо платник повертає кошти пізніше встановленого строку, але протягом
звітного місяця, на який припадає граничний термін, він має сплатити
штраф у розмірі 15% суми надлишкове витрачених коштів. Якщо надлишкове
витрачені кошти не повернено протягом місяця, в якому настає строк
звітування, то крім штрафу, із суми надлишкове витрачених коштів
утримується також податок з доходів фізичних осіб. Причому повернення
коштів у подальшому не спричиняє повернення податку або суми штрафу.

Утримати 15% штрафу та суму податку з доходів фізичних осіб з
неповернених (невчасно повернених) надміру витрачених підзвітних сум,
тобто виступати в ролі податкового агента, зобов’язана особа, яка надала
кошти на відрядження або підзвіт для здійснення окремих
цивільно-правових дій. Також не має значення, як саме (готівковими
коштами чи з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх,
банківських або персональних чеків чи інших платіжних документів)
оплачувалися витрати, пов’язані з відрядженням чи виконанням
цивільно-правових дій.

І штраф, і податок утримуються підприємством за рахунок будь-якого
оподатковуваного доходу (після оподаткування його податком) платника
податку за відповідний місяць, а за його недостатності – за рахунок
доходу наступних місяців.

У бухгалтерському обліку дані операції матимуть наступний вигляд:

Таблиця 2.13. Журнал реєстрації господарських операцій ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

№ оп. Дата Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума,
грн.

Дебет Кредит

1 26.10.05 Видано з каси підприємства під звіт готівку на господарські
потреби 372 301 100,00

2 30.10.05 Визнано доходом працівника неповернену підзвітну суму,і на
неї нараховано податок з доходів 661 641 14,94

3 30.10.05 Утримано з працівника 15 % штраф 661 642 15,00

4 02.11.05 Надано підзвітною особою Звіт 92 372 50,00

641 372 10,00

5 02.02.05 До каси внесено невикористану готівку 301 372 40,00

6

Нараховано штраф підприємству при перевірці у розмірі 25% підзвітних
сум, за якими вчасно не відзвітувалися 948 642 25,00

7

Перераховано до бюджету суми нарахованого штрафу 642 311 15,00

642 311 25,00

Таким чином розглянутий нами процес показує, що при обліку дебіторської
заборгованості податковий облік виникає в процесі реалізації продукції,
коли виникає дохід, а також коли здійснюються авансові платежі. Також ми
бачимо існують де яки особливості при відображенні підзвітних сум. Отже,
нами розглянуто особливості ведення податкового обліку дебіторської
заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” і виявленні ситуації
його виникнення.

2.3 Організація бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на
ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Обліковий процес складається з багатьох блоків, які повинні бути
конкретизовані і представлені у технологічних та структурних аспектах.

Першим етапом облікового процесу є первинний облік. Його зміст
становить: первинне спостереження, тобто сприйняття господарського факту
(явища або процесу), вимірювання у натуральному та вартісному вираженні,
фіксація у носіях облікової інформації – документах.

Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку у системі рахунків –
в облікових реєстрах) – це другий етап облікового процесу.

Поточний облік як частина облікового процесу зумовлює ті організаційні
елементи, сукупність яких формує його як об’єкт організації. Кожний
об’єкт організації складається з різних видів робіт.

Бухгалтерський облік не тільки інформує про стан і зміни господарства,
його елементи, здійснює контроль за наявністю, рухом, використанням
об’єктів господарювання, а й виконує функцію оцінки результативності
роботи. Досягають цього на основі узагальнення даних на підсумковому
етапі. Підсумковий етап облікового процесу дає змогу мати дані про
результати роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.

Підсумковий етап облікового процесу іноді називають балансовим
узагальненням. Це заключний етап облікового процесу, який можна
охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування
показників, що відображають результати виробничої й господарської
діяльності підприємства за певний період [51, с.27].

Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами найчастіше
складає значну частку в структурі активу балансу підприємства. Створення
великих обсягів дебіторської заборгованості викликає низьку
платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків по
зобов’язаннях підприємству доводиться перетворювати високо ліквідні
активи на грошові кошти, у протилежному випадку йому загрожує
банкрутство.

Основними завданнями організації обліку дебіторської заборгованості є:

зазначення в Наказі про облікову політику критеріїв класифікації
дебіторської заборгованості;

вибір методу визначення резерву сумнівних боргів;

розробка графіку документообігу для документів, що підтверджують
виникнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до
виконавців;

вибір облікових регістрів, в яких відображається дебіторська
заборгованість, та доведення цієї інформації до конкретних виконавців;

організація передачі інформації з облікових регістрів до центральної
бухгалтерії (головному бухгалтеру) для її відображення в звітності.

Бухгалтерський облік повинен відображати вжиті заходи на бухгалтерських
рахунках та, відповідно, їх вплив на фінансові результати діяльності
підприємства.

Суб’єктами в організації бухгалтерського обліку дебіторської
заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” виступають:

бухгалтери відділу зведеного обліку, які займаються обліком розрахунків
з різними дебіторами;

бухгалтери з відділу реалізації, які здійснюють розрахунки по реалізації
продукції в наслідок чого може виникнути дебіторська заборгованість;

бухгалтери з відділу складання звітності, які здійснюють відображення
дебіторської заборгованості у фінансовій звітності;

головний бухгалтер, який здійснює контроль за роботою бухгалтерів.

Об’єктом в організації обліку дебіторської заборгованості виступає
обліковий процес, праця виконавців, організаційне, інформаційне,
технічне забезпечення обліку, тобто система бухгалтерського обліку
дебіторської заборгованості.

Згідно з Наказом про облікову політику ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”
класифікує дебіторську заборгованість відповідно до своїх потреб, і
здійснює облік тільки поточної дебіторської заборгованості. При цьому
резерв сумнівних боргів не створюється і вся заборгованість списується
на витрати звітного періоду та на позабалансовий рахунок.

На першому етапі організації обліку дебіторської заборгованості
необхідно перш за все визначитися з документами, які застосовуються
підприємством при розрахунках з дебіторами, скласти графік
документообігу, визначити строки проведення інвентаризації дебіторської
заборгованості, розробка робочого плану рахунків, оцінка дебіторської
заборгованості.

Облік операцій по дебіторській заборгованості здійснюється на підставі
господарських договорів та первинних документів, що засвідчують факт
здійснення господарської операції.

Завдання організації документування цих операцій – скласти графік
документообігу із зазначенням конкретних виконавців, дат виписки та
передачі документів до архіву.

Своєчасне оформлення первинних даних документів, передача їх у
встановленому порядку і строки для відображення в бухгалтерському обліку
здійснюється відповідно до затвердженого на даному підприємстві графіку
документообігу.

Графік документообігу – затверджений порядок обробки інформації, що
зазначена в первинних документах. Графік регламентує строки складання,
надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів,
час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за
складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для
обробки, строк надходження документів до бухгалтерії від комірників,
майстрів та інших, термін обробки і проходження документів всередині
відділу і завершення всіх робіт за звітний період до складання
бухгалтерського балансу та звітності [57, с.89].

В Наказі про облікову політику ЗАТ „Житомирського м’ясокомбінату”
зазначено, що графік документообігу не застосовується, але це, на нашу
думку, не зовсім вірно. При цьому стає неможливо визначити конкретні
строки надходження документів до різних ділянок обліку, посадових осіб
які відповідають за своєчасність надходження документів. Це
відображається у не своєчасності здачі експедиторами відповідних звітів
по реалізації продукції та по розрахунках з покупцями, таким чином строк
виникнення заборгованості теж неможливо чітко визначити. Але при цьому
за допомогою комп’ютерної програми „1 С: Бухгалтерія 7.7”, яка
використовується на підприємстві доступ до усіх документу можливо
здійснити у будь-який час. Це виражено тим що усі документи зберігаються
у електронному вигляді.

Таким чином пропонуємо на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” застосовувати
документування. Одна з основних переваг передачі документа безпосередньо
з комп’ютера на комп’ютер – це можливість отримати документ в тому
вигляді, в якому він був підготований, з включеними в нього таблицями,
графіками, рисунками тощо. Відомісті з такого документа легко можуть
бути включені в інші документи, а сам він може передаватися по мережі
всередині підприємства [13, с.146]. Графік оформлюється або як схема,
або як перелік робіт з формування, перевірки та обробки документів, які
заповнюються кожним структурним підрозділом, а також конкретними
виконавцями, із зазначенням їх взаємозв’язку і строків виконання робіт.
На даному підприємстві графік документообігу можна представити наступним
чином:

Таблиця. 2.14. Графік документообігу для документів, що підтверджують
виникнення дебіторської заборгованості

Документ

Створення Перевірка Обробка Передача до архіву

Кількість примірників Особи, відповідальні за перевірку Хто виконує Хто
виконує

Особи, відповідальні за виписку Особи, які подають документ

Особи, відповідальні за оформлення Порядок подання Строки виконання
Строки виконання

Строки виконання

Контроль за дотриманням документообігу здійснює головний бухгалтер.
Графіки виправдовують своє призначення тільки при їх неухильному
виконанні. За дотриманням графіка повинен здійснюватись поточний
контроль. Його результати потрібно враховувати при підведенні підсумків
оцінки роботи структурних підрозділів та окремих осіб.

Згідно Наказу про облікову політику ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”
розробив робочий план рахунків. Включаючи рахунки до робочого плану
рахунків, бухгалтер керується практичними потребами підприємства.
Робочий план рахунків бухгалтерського обліку містить синтетичні та
аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку
відповідно до вимог своєчасності і повноти обліку і звітності. В ньому
може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно
для відображення господарської діяльності. Відповідно до робочого плану
рахунків на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” використовуються наступні
рахунки обліку дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.15. Витяг з робочого плану рахунків ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

Шифр рахунку Назва рахунку

36 Розрахунки з покупцями та замовниками

361 Розрахунки з вітчизняними покупцями

37 Розрахунки з різними дебіторами

371 Розрахунки за виданими авансами

3711 Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)

372 Розрахунки з підзвітними особами

3721 Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті

3723 Розрахунки з підзвітними особами по дотации

374 Розрахунки за претензіями

375 Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків

377 Розрахунки з іншими дебіторами

3772 Розрахунки з іншими дебіторами ( в розрізі замовлень)

3775 Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях

3776 Розрахунки з іншими дебіторами по дотации

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів
оцінок.

1. Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення
цієї заборгованості.

Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів застосовується
орендодавцями для відображення платежів за договорами фінансової оренди.
Інакше кажучи, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих
інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних
платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням
незаробленого фінансового доходу.

У міжнародній практиці широко застосовується така оцінка. Що стосується
українського бухгалтерського обліку, то до прийняття П(С)БО 14 “Оренда”
застосування цієї оцінки неможливе. Заборгованість за фінансовою орендою
відображається в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

2. Чиста реалізаційна вартість.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю застосовується для поточної
дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги,
Значення цієї оцінки полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи продукцію або товари, виконуючи роботи або
надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників
негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг
своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм
покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається
ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час
відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів
(продукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне
визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також борги, що,
імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний
дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необгрунтоване
завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від
реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього
вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Для оцінки суми сумнівних боргів існує спеціальна методика, відповідно
до якої підприємство формує резерв сумнівних боргів.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари,
роботи і послуги в момент визнання її активом збільшує дохід від
реалізації та оцінюється за первинною вартістю. Але на дату балансу її
сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До
підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною
вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної
дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

3. Первісна вартість.

Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів
довгострокової і поточної дебіторської заборгованості, які не є
заборгованістю за продукцію, товари, роботи чи послуги, або очікуваними
платежами за договорами фінансової оренди. Для цих видів заборгованості
резерв сумнівних боргів не створюється.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” поточна дебіторська заборгованість
оцінюється в фактичній сумі на дату її виникнення. Резерв сумнівних
боргів на даному підприємстві не створюється і тому вся заборгованість
оцінюється за первісною вартістю.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” використовує засіб введення проводок за
фактами господарської діяльності – складання кореспонденції рахунків за
документами.

Документ – це комплексний засіб введення облікової інформації, що
забезпечує технологічну процедуру виписки первинного документа, в
електронному вигляді та на паперовому бланку. Внесена в діалогову форму
інформація використовується програмою для формування та друку первинної
(паперової) форми документу і автоматично формування бухгалтерських
проводок.

Кожен документ при проведенні формує бухгалтерські проводки, які можна
продивитись, використовуючи „Печать движений” в кожному журналі
документів. Це значно спрощує роботу бухгалтера.

За допомогою даної програми можна продивитися ріх докумену, що показано
у таблиці 2.16.

Таблиця 2.16. Рух документа Авансовій звіт Ж-00004155(09.11.05)

№ Дт Субконто дебета Кт Субконто кредита Валюта, курс Коментарій,
Фірма, Сума, грн.

1 92 Основна діяльність, адміністративні, канцелярські 3721 Пурвинськая
М.В. Грн. Ававнсовий звіт: відображення витрат ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” 101,60

Таким чином на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” формується журнал
реєстрації господарських операції.

При організації дебіторської заборгованості на підприємстві важливе
значення має вибір облікових регістрів, в яких відображається
заборгованість. На Житомирському м’ясокомбінаті використовуються
комп’ютерні форми регістрів, тобто це звіти які попонує комп’ютерна
програма, і за допомогою яких складається звітність.

В програму „1 С: Бухгалтерія 7.7” включено набір стандартних звітів.

Стандартні звіти – це цілісна система, яка дозволяє формувати одні звіти
на підставі інших, деталізуючи дані звіту [13 с.252].

Стандартні звіти можуть застосовуватись для отримання як узагальненої,
так і детальної інформації по будь-яких ділянках обліку.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” для обліку дебіторської заборгованості
використовує наступні стандартні звіти:

оборотно-сальдова відомість по рахунку 36;

оборотно-сальдова-відомість по рахунку 37;

„аналіз счета”

„главная книга”

„отчет по проводкам”.

При цьому немає потреби у передачі звітів до центальної бухгалтерів, ці
дані зберігаються у комп’ютері. Усі операції з руху дебіторської
заборгованості контролюються головним бухгалтером.

2.4 Аналіз розрахунків з дебіторами з метою управління грошовими
потоками

Економічний аналіз є самостійною галуззю наукових знань, що має свій
зміст і завдання.

Завдання економічного аналізу залежать від соціально-економічного
устрою, в умовах якого функціонує підприємство. В одержавленій
адміністративно-командній економіці головними в економічному аналізі
були оцінка виконання підприємствами планових завдань (головним чином,
кількісних показників виробництва та реалізації продукції), що
централізовано затверджувалися, та визначення відповідності
господарської діяльності підприємств економічній стратегії панівної
політичної партії. В ринковій економіці завдання аналізу докорінно
змінюються адекватно змінам, які відбуваються у характері та цілях
господарської діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької
діяльності будь-якої форми власності та організаційно-правової форми
функціонування.

Основними завданнями економічного аналізу є:

1. Підвищення науково-економічної обгрунтованості цільових програм,
бізнес-планів, нормативних планів, прогнозів і нормативів (в процесі їх
розробки); сприяння покращенню системи планування, менеджменту. Дане
завдання досягається здійсненням детального ретроспективного
економічного аналізу; побудова тимчасових рядів за значний період
дозволяє встановити певні економічні закономірності в господарському
розвитку. Ретроспективний і поточний аналіз завершуються перспективним
(прогнозним) аналізом, що є основою для розрахунку прогнозних
показників. Отже, бізнес-плани, прогнози докладно обгрунтовуються
необхідними економічними розрахунками.

2. Об’єктивне та всебічне дослідження та оцінка виконання планів і
дотримання нормативів. За даними обліку і звітності здійснюється
контроль виконання встановлених бізнес-планів і дотримання нормативів.
На промислових підприємствах, наприклад, досліджуються виконання
виробничої програми за кількістю й асортиментом випуску, якістю,
реалізацією продукції тощо. В торгівлі основну увагу звертають на обсяг
оптового і роздрібного товарообігу, його асортиментну структуру.

3. Визначення економічної ефективності використання ресурсного
потенціалу (окремо та в сукупності); сприяння впровадженню в практику
роботи підприємства науково-технічних розробок і провідних методів
господарювання. Окремо досліджується ефективність використання засобів і
предметів праці, робочої сили, фінансових ресурсів у їх сукупності.

4. Об’єктивна і всебічна оцінка роботи підприємства і його підрозділів
за певні проміжки часу. Проводиться виявлення позитивних і негативних
чинників, що впливають на роботу об’єкту, який аналізується, визначення
кількісного розміру їх дії; підготовка даних щодо перспективи розвитку
на наступні періоди. У цьому виявляється органічний зв’язок економічного
аналізу діяльності підприємства з реальним і обґрунтованим плануванням
його роботи.

5. Виявлення і вимірювання внутрішніх резервів. Економічний аналіз як
прикладна наука виправдовує себе повною мірою тільки тоді, коли
приносить реальну користь. Дійсна користь полягає у виявленні
невикористаних резервів на всіх стадіях виробничого процесу; в
порівнянні з досягнутим рівнем, збільшення випуску продукції та
підвищення її якості, поліпшення використання виробничих ресурсів і
зниження собівартості продукції, підвищенням рентабельності та
збільшенням прибутку підприємства; розробці заходів щодо їх
використання. Реалізація даного традиційного завдання в сучасній
економічній ситуації ускладнюється необхідністю враховувати
невизначеність і комерційні ризики, імовірнісний характер подій та їх
оцінок, інфляційні процеси тощо.

6. Обґрунтування оптимальності управлінських рішень. Успіх господарської
діяльності на всіх рівнях управління залежить від своєчасно прийнятих
ефективних рішень. Прийняти правильне управлінське рішення, виявити його
раціональність і ефективність можна на підставі попереднього
економічного аналізу.

Економічний і соціальний розвиток підприємства, перехід до ринкових
відносин, комп’ютерізація менеджменту ставлять перед наукою і практикою
економічного аналізу нові, більш складні завдання щодо оптимізації
функціонування суб’єктів господарювання, успішна реалізація яких сприяє
поліпшенню управління виробництвом, зміцненню його економіки і
підвищенню ефективності діяльності кожного підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства
є фінансова звітність. Фінансова звітність – це сукупність форм
бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан,
результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний
період.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу
розрахунків з різними дебіторами наведені у таблиці 2.17.

Таблиця 2.17. Інформаційна база для аналізу дебіторської заборгованості

№ з/п Група Джерела інформації

1 Первинні документи Накладні, рахунки-фактури, податкові накладні,
товарно-транспортні накладні, ПКО, ВКО,

2 Дані рахунків бухгалтерського обліку 16 „Довгострокова дебіторська
заборгованість”, 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”, 37
„Розрахунки з різними дебіторами”, 38 „Резерв сумнівних боргів”

3 Облікові регістри Журнал 3, 4

4 Фінансова звітність Ф.№1 „Баланс”, ф.№3 „Звіт про рух грошових
коштів”, ф.№5 „Примітки до річної фінансової звітності”

5 Статистична звітність Ф.№1 – підприємництво „Звіт про основні
показники діяльності підприємства”, ф.№1-Б „Звіт про фінансові
результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, ф.№1-П
(термінова) „Терміновий звіт про виробництво промислової продукції
(робіт, послуг)”.

6 Інші джерела Фінансовий план, поточні матеріали фінансового відділу,
інші необлікові матеріали.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення
ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними
первинного обліку (за інформацією на рахунках 16, 36, 37 тощо).
Прогнозний аналіз дебіторської заборгованості застосовується при оцінці
відповідних альтернативних управлінських рішень.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки
результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно
знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення
– дохід, прибуток.

Економічний аналіз фінансового стану базується, по-перше, на повному
розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та
обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге,
на спеціальних методичних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються
найважливіші питання для отримання обґрунтування висновків.

Методика аналізу фінансового стану, деталізація її процедурної сторони
залежить від поставлених цілей, а також різноманітних факторів
інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного
забезпечення. Передусім, аналітик дослідним шляхом визначає пріоритетні
напрями дослідження, а після цього їх послідовність. Аналітична робота
може проводитися у два етапи:

попередня оцінка або експрес-аналіз фінансового стану;

деталізований аналіз фінансового стану.

Завдання експрес-аналізу полягає у простій і наочній оцінці фінансового
стану господарюючого суб’єкту. Деталізований аналіз фінансового стану –
більш детальна характеристика майнового та фінансового стану
підприємства, результатів його діяльності у звітному періоді, а також
прогнозування розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює і
розширює окремі процедури експрес-аналізу.

Фінансова діяльність підприємства становить систему грошових відносин у
процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів.
Фінанси підприємства насамперед мають забезпечить грошовими ресурсами
безперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних
для підприємства засобів виробництва [45, с.117].

Між фінансовою і виробничо-збутовою сторонами діяльності підприємства
існує тісний зв’язок і взаємозалежність. Так, фінансовий успіх дуже
часто є наслідком добрих виробничих показників. Зростання обсягів
виробництва, поліпшення якості і асортименту продукції, ритмічне
виробництво і відвантаження продукції сприяє своєчасному, а інколи і
достроковому одержанню грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Нормальна фінансова діяльність, в свою чергу, створює належні умови для
виробництва продукції, забезпечує додаткові можливості для
понадпланового його збільшення.

Під час аналізу потрібно вирішити такі основні завдання [45, с118]:

1. Виконати оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану
підприємства.

2. Визначити вплив факторів на фінансові показники платоспроможності
підприємства.

3. Знайти, визначити резерви і розробити спеціальні заходи щодо їх
реалізації.

Проте крім цих головних завдань є такі:

1. Оцінка розрахунково-платіжної дисципліни і стану незавершених
розрахунків.

2. Оцінка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

3. Оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема
власними.

4. Оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими органами.

5. Оцінка стану обіговості оборотних коштів тощо.

Аналіз термінів заборгованості забезпечує керівництво корисною
інформацією щодо можливих втрат внаслідок неоплачених рахунків, якщо
підприємства використовують її з метою визначення сум, по очікуваних
витратах на безнадійну заборгованість.

Аналіз фінансового стану здійснюється управлінським персоналом ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” – це внутрішній аналіз. Інформаційна база
для його проведення набагато ширша і включає будь-яку інформацію,
циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських
рішень. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів,
розміщення власних і залучених коштів таким чином, щоб отримати
максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу
використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового
стану підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованості доцільно проводити за двома
напрямами:

аналіз контрагента (покупця, замовника) – для визначення його
платоспроможності;

аналіз на власному підприємстві – для з’ясування можливості щодо надання
комерційних позик та дотримання ліквідності.

Аналіз дебіторської заборгованості включає: вивчення даних балансу про
рівень збільшення або зменшення заборгованості протягом звітного
періоду; виявлення недопустимої заборгованості і з’ясування причини її
утворення; встановлення строків задавнення позиву за даними
пояснювальної записки або відомостей про період виникнення кожної суми
заборгованості.

На основі даних економічного аналізу управлінський персонал ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” приймає відповідні рішення щодо зменшення
сум дебіторської заборгованості, а також виявлення причин її
непогашення.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а
отже, і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або
зменшення дебіторської заборгованості. Її величина залежить від обсягу
продажу, умов розрахунку з покупцями (передоплати, наступної оплати),
періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації
контролю за станом дебіторської роботи і претензійної роботи на
підприємстві тощо.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних
активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства
стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або про
неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення
дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається
за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська
заборгованість зменшується у зв’язку зі зменшенням відвантаження
продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється
негативно, а зниження – позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і
прострочену заборгованість. Наявність другої створює фінансові
утруднення, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових
ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати і
таке інше. Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості
призводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська
заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і
зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене у скороченні
термінів погашення належних йому платежів[ 73, с.485].

Дебіторська заборгованість ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” виникає
внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, фінансовими органами,
робітниками, підзвітними особами тощо. Дебіторська заборгованість – це
відтягнення з господарської діяльності обігових коштів – причина
фінансових труднощів підприємства [35, с.143].

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться за даними аналітичного
обліку по рахунках третього класу, та передбачає:

оцінку розміру і динаміки дебіторської заборгованості, порівнюючи її
розмір на початок і кінець звітного періоду або за декілька звітних
періодів;

вивчення структури дебіторської заборгованості за термінами виникнення з
метою з’ясування стану розрахунково-платіжної дисципліни.

У процесі аналізу потрібно вивчити передовсім динаміку дебіторської
заборгованості.

Таблиця 2.18. Динаміка дебіторської заборгованості ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

Стаття дебіторської заборгованості 2003 рік 2004 рік Відхилення

тис. грн % тис. грн % тис. грн %

Покупці та замовники 783,6 64,3 3888,9 94,19 +3105,3 +396,3

Векселі до одержання –

Заборгованість з бюджетом 55,0 4,52 –

-55,0 -100

Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків

97,3 2,36 +97,3 -100

Інші дебітори 380,0 31,18 142,7 3,45 -237,3 -62,44

Разом 1218,6 100 4128,9

+2910,3 +238,8

Як показують дані проведеного аналізу величина дебіторської
заборгованості збільшилась у 2004 році на 2910,3 тис. грн. Це зумовлено
зростанням обсягів заборгованості з покупцями і замовниками на 3105,3
тис. грн. тоді як інша дебіторська заборгованість зменшилась на 237,3
тис. грн. Можемо зробити висновок що зростання дебіторської
заборгованості відбавається із за несплати своєчасно боргів дебіторами,
але це може бути визване уповільнення її оборотності у зв’язку з
погіршенням стану розрахунків. Також можна зробити висновок про
збільшення обсягів реалізації продукції, що і призвело до збільшення
заборгованості за товари і послуги.

За даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками можна
проаналізувати стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Таблиця 2.19. Аналіз стану дебіторської заборгованості

№ з/п Дебіторська заборгованість за строками погашення Дебіторська
заборгованість за товари, роботи, послуги Інша поточна дебіторська
заборгованість Разом

тис. грн % тис. грн % тис. грн %

1 До 3 місяців 3105,2 79,8 142,7 59,45 3247,9 78,66

2 Від 3 до 6 місяців 500,00 12,85 97,3 40,55 597,3 14,46

3 Від 6 до 12 місяців 283,7 7,35 – – 283,7 6,88

4 Більше року – – – –

5 Безнадійна заборгованість – – – –

Разом 3888,9 100 240,0 100 4128,9 100

За даними таблиці 2.19 ми можемо зробити висновок, що 78,66%
дебіторської заборгованості виникло менше ніж за три місяці. На період
до 6 місяців припадає 14,46% заборгованості, що становить 597,3 тис.
грн. Разом з тим, борг в сумі 283,7 тис. грн., що виник за продукцію
дебітори не сплачують підприємству більше ніж півроку.

Система управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного
контролю за рядом параметрів. До них відносяться: час обороту
дебіторської заборгованості; структура дебіторів за різними ознаками;
схеми розрахунків з покупцями і можливість їх уніфікації; схема контролю
і принципи резервування сумнівних боргів; система заходів, яка
стосується несумлінних покупців тощо.

Зміст управління дебіторською заборгованістю полягає в наступному. Її
рівень визначається підприємством враховуючи умови розрахунків зі своїми
клієнтами. Якщо ці умови жорсткі, то зменшується обсяг продажу продукції
так як покупці не мають можливості придбати товар в кредит і,
відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості клієнтів.

З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше
замовників, зростає товарообіг і, відповідно, сума дебіторської
заборгованості. Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську
заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного
боку – це зростання обсягу продажу продукції та прибутку, а з іншого –
збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через
наявність на балансі дебіторської заборгованості.

При аналізі дебіторської заборгованості використовуються наступні
показники:

Таблиця 2.20. Показники стану дебіторської заборгованості

№ з/п Показник Розрахунок 2003 р. 2004 р. Відхилення +/-

1 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Ф 2 Р 035 / (Ф1 (
(Р150-Р210) Г3 + Ф1 ( (Р150-Р210) Г4) * 0,5 13,8 18,6 +4,8

2 Тривалість обороту (тривалість погашеня дебіторської заборгованості)
360 / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 26,1 19,4 -6,7

3 Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних
активів ( Ф1 ( (Р150-Р210) / Ф1 Р260) *100% 38,2 56,5 +18,3

З проведеного дослідження ми можемо зробити висновок, що швидкість
обороту дебіторської заборгованості виріс на 4,8, тобто дебіторська
заборгованість швидше переходить в стан грошових коштів у 2004 році ніж
у 2003 році. Також зменшився термін погашення дебіторської
заборгованості. Це свідчить по те що терміни розрахунків зменшилися на
6,7. Але часта дебіторської заборгованості у частині оборотних активів
зросла на 18,3.

Взагалі можна зробити висновок про покращення стану дебіторської
заборгованості.

Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за
співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Для цього доцільно скласти розрахунковий баланс, тобто порівняти
кредиторів (джерела активів) з дебіторами (розміщенням активів),
передбачаючи при цьому, що кредиторська заборгованість має бути
перектира дебіторською.

Після аналізу дебіторської заборгованості управлінський персонал ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” складає розрахунковий баланс, в активі
якого відображається дебіторська заборгованість, а в пасиві –
кредиторська.

Дебетове сальдо, тобто перевищення дебіторської заборгованості над
кредиторською, свідчить про те, що частина оборотних засобів
підприємства вилучена з обігу і знаходиться в його дебіторів. Кредитове
ж сальдо по розрахунковому балансу, тобто перевищення кредиторської
заборгованості над дебіторською, свідчить про позабалансове залучення
підприємством в господарський обіг засобів інших підприємств.

Таблиця 2.21. Розрахунковий баланс підприємства

Показники 2003 р. 2004 р. Відхилення

+/- %

Дебіторська заборгованість 1218,6 4128,9 +2910,3 +238

Кредиторська заборгованість 956,9 3070,8 +2113,9 +220

Активне сальдо 261,7 1058,1 +796,4

Пасивне сальдо – – –

Баланс 1218,6 4128,6 +2910,3 +238

За даними таблиці 2.20. у 2004 році дебіторська заборгованість
збільшилась на 2910,3 тис. грн., що склало 238% (тобто більше ніж у
двічі), кредиторська – на 2113,9 тис. грн. (220%). Це свідчить, що
дебіторська заборгованість є більшою за кредиторську, тобто значна часта
оборотних активів вилучена з господарської діяльності. Але це також
показує, що у 2004 році було збільшено реалізацію продукції.

Аналіз дебіторської заборгованості передбачає вивчення причин виникнення
заборгованості. Для покращення фінансового стану підприємства необхідно:

слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської
заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює
загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення
додаткових джерел фінансування;

при можливості орієнтуватися на збільшення кількості замовників для
зменшення ризику недоплати, який є значним при наявності монопольного
замовника;

контролювати стан розрахунків за простроченою заборгованістю. В умовах
інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство
реально отримує лише частину боргу;

своєчасне виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості, до яких
в першу чергу відносять прострочену заборгованість покупцям понад трьох
місяців, по платежам до бюджету тощо.

В ході аналізу дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” було розкрито її якісний склад і внутрішню структуру як
по видах заборгованості, так і по термінах виникнення. Це необхідно для
того, щоб, по-перше, виявити прострочені та безнадійні борги дебіторів,
по-друге, своєчасно встановити борги, і, по-третє, щоб своєчасно вжити
заходів по стягненню з дебіторів прострочених боргів.

Дебіторська заборгованість відображена у розділі III активу (р160 -240)
в групі товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг та за статтями,
об’єднаними під назвою „Розрахунки з дебіторами”.

Висновки до 2-го розділу

Метою написання другого розділу дипломної роботи є дослідження
організації та ведення бухгалтерського обліку дебіторської
заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”.

В ході дослідження діяльності ЗАТ „Житомирский м’ясокомбінат” нами було
виявлено деяки недоліки у організації управлінського та фінансового
обліку на підприємстві. Тому у даній роботі було запропоновано:

чітке розмежування фінансового обліку та управлінського;

розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії та інших відділів з
метою удосконалення ведення обліку на підприємстві;

розроблено де яки види внутрішніх звітностей;

здійснення аналізу не тільки за видами заборгованості, але й за строками
непогашення;

внесено пропозицію, щодо здійснення документування на підприємстві.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” є підприємством, яке було
реорганізоване у 2002 році, але при цьому дослідивши його роботу з точки
зору фінансового, управлінського та податкового обліку ми можемо зробити
висновки, що на сьогодні це підприємство досягло значних успіхів
порівняно з попередніми роками.

В ході написання другого розділу дипломної роботи нами було виявлено, що
в реальній практиці постійно виникають ситуації, коли по тим чи іншим
причинам підприємство не в змозі стягнути борги з контрагентів за
відвантажену продукцію. В цьому випадку виникає дебіторська
заборгованість, яка є по суті безпроцентною позичкою покупцям. Вона
зависає на довгі місяці, а іноді – роки і чим довший термін непогашення
тим ймовірніше, що оплата за продукцію не надійде. Зростання
дебіторської заборгованості погіршує стан підприємства, а інколи
призводить до банкрутства.

Також в якості вирішення організації дебіторської заборгованості на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” пропонується в комп’ютерній програмі
бухгалтерського обліку розробити звіт до бази даних про стан розрахунків
з дебіторами, у якому повинно бути зазначено:

фіксація дати виникнення і дати погашення дебіторської заборгованості за
кожним контрагентом і за кожним виставленим до нього рахунком-фактурою з
метою подальшої її класифікації за строками непогашення;

віднесення дебіторської заборгованості за певний період до відповідної
групи за строками непогашення: тиждень, до 30 днів, до 90 днів, до
одного року, більше року.

В результаті впровадження зазначених пропозицій на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” з автоматизованим бухгалтерським обліком, на нашу думку,
очікується підвищення ефективності обліку й управління дебіторською
заборгованістю.

3. Організація контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”

3.1 Організація зовнішнього та внутрішнього контролю на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”

В сучасних умовах господарювання з урахуванням існуючих
організаційно-правових форм організації підприємницької діяльності,
питання організації бухгалтерського контролю є актуальним. При цьому
дієвість контролю підвищується завдяки поєднанню різних форм, способів і
прийомів контролю.

Традиційно серед основних форм контролю виділяють ревізію, контрольну
перевірку, обстеження, інвентаризація, судово-бухгалтерська експертиза,
аудит, аналіз.

Найбільш досконалим методом бухгалтерського контролю для підприємств є
проведення внутрішніх ревізій.

Ревізія – це форма контролю фінансового-господарської діяльності
підприємств, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності
обліку і звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат,
привласнення і розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей,
попередження фінансових зловживань.

Максимальний ефект в ревізійній діяльності досягається при правильному
її плануванні. План ревізії – це документ, в якому вказується перелік
контрольно-ревізійних робіт, які необхідно виконати, кількість часу, що
відводиться для виконання запланованих контрольних процедур, спосіб
ревізії, дата початку і закінчення конкретної роботи та виконавці.

Найбільш досконалим прийомом наступного господарського контролю, який
часто застосовується як форма окремого контролю,є проведення
інвентаризацій активів і фінансових зобов’язань.

Інвентаризація як метод наступного господарського контролю є основою
внутрішньогосподарського контролю, регламентується діючим законодавством
та проводиться незалежно від проведення ревізії, аудиту,
судово-бухгалтерської експертизи.

Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та
конкурентної боротьби зумовлює появу нової форми незалежного контролю –
аудиту.

Відомий автор книги „Основи аудиту” Р. Адамс дав класичне визначення
суті аудиту, за яким аудит – це процес, за допомогою якого компетентний
незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка
піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської
системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь
відповідності цієї інформації установленим стандартам [1, c. 25].

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку,
первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою
встановлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх
суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та
національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим
правилам згідно з вимогами її користувачів.

Згідно із Законом України „Про аудиторську діяльність” ст.3, поняття
„аудиторська діяльність” містить в собі організаційне і методичне
забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит)
та надання інших аудиторських послуг [38 c.243].

Згідно з наказу про облікову політику річна фінансова звітність ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” підлягає обов’язковій аудиторській
перевірці не пізніше 30 квітня і оприлюдненню до 1 червня згідно вимог
чинного законодавства (Додаток К).

З усіх методів господарського контролю на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” здійснюється лише зовнішніх та внутрішній аудит та
інвентаризація активів та зобов’язань. Ці методи ми розглянемо у
дипломній роботі

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан
підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку №10 „Дебіторська заборгованість”,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10. 1999
р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку
і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами,
організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності
(крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість,
яку аудитор повинен використати у своїй роботі.

Перш ніж здійснювати контроль на підприємстві аудитору необхідно
розробити програму даної перевірки.

Таблиця 3.1. Програма аудиторської перевірки дебіторської заборгованості

№ з/п Перелік аудиторських процедур за розділами аудиту Період
проведення процедури перевірки Виконавець Назва робочих документів
аудитора

1 Отримати список дебіторів; зробити вибірку рахунків із цього переліку
та звірити їх з даними обліку реалізації; провірити значення по списку
кожного дебітора та упевнитись, що вони відповідають даним відповідного
журналу реалізації; отримати пояснення з приводу усіх кредитових сальдо,
звірити проводки, які до них відносяться; упевнитись, що усі кредитові
сальдо відображені як короткострокові заборгованості. 1-3квітня Михалчук
Н.С. відомість аудиту дебіторської заборгованості

2 Впевнитися, що процедури перевірки завершеності операцій були
здійснені в кінці року належним чином шляхом звірки операцій по
реалізації, відпуску, зберіганню, розрахункам з дебіторами. 3-8квітня
Паршикова О.В. відомість аудиту дебіторської заборгованості

3 Здійснити перевірку наявності та сум дебіторської заборгованості
шляхом проведення незалежного виморочного опитування. 8-11квітня
Михалчук Н.С.

4 Отримати перелік іншої дебіторської заборгованості та передоплат.
Перевірити, чи є цей перелік повним та адекватним. 12 квітня Паршикова
О.В. відомість аудиту дебіторської заборгованості за претензіями

5 Перевірити законність операцій, в результаті яких виникла
заборгованість адміністрації, та інших керівних осіб та прослідкувати,
щоб у фінансовій звітності були зроблені відповідні пояснення.
13-15квітня Михалчук Н.С.

Завдання контролю дебіторської заборгованості :

установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої
заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності
якої минув;

перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської
заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

дослідження правильності оформлення і відображення в обліку
заборгованості за виданими авансами, пред’явленими претензіями.

Одним із найбільших проблемних питань сьогодення є визначення впливу
дебіторської заборгованості на кінцевий фінансовий результат діяльності
підприємства, так як це поняття тісно пов’язане з валовими витратами та
податковими зобов’язаннями, які здійснюють суттєвий вплив на формування
доходу підприємства. Різні підходи до визначення самої дебіторської
заборгованості, її видів та складу займають важливе місце в системі
аудиту діяльності підприємств.

На будь-якому підприємстві створюється система внутрішнього контролю для
виконання поставлених перед нею завдань. Систему внутрішнього контролю
можна визначити як політику і процедури підприємства, спрямовані на
попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від
норм, які можуть з’явитись у фінансових звітах. При цьому основоположні
концепції аудиту передбачають, що саме адміністрація, а не аудитор
повинна встановити належну систему контролю і забезпечити її
функціонування. Це відповідає загальному концептуальному підходу, згідно
з яким адміністрація, а не аудитор несе відповідальність за підготовку
фінансової звітності відповідно до прийнятих бухгалтерських принципів. У
зв’язку з цим адміністрація підприємства повинна розробити таку систему
внутрішнього контролю, яка б могла забезпечити достатню упевненість у
тому, що фінансова звітність представлена об’єктивно.

При здійсненні перевірки на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” аудиторові
необхідно досягнути такої обізнаності з системами обліку і внутрішнього
контролю, яка дозволить ґрунтовно спланувати аудит.

Система бухгалтерського обліку – це заходи і записи підприємства, з
допомогою яких бухгалтерські операції оформлюються в реєстрах
бухгалтерського обліку. Така система збирає, аналізує, класифікує,
записує, підсумовує і надає інформацію про операції [ 30 с.48].

Людина, яка здійснює контроль повинен орієнтуватися в системах
бухгалтерського обліку настільки, щоб визначити і зрозуміти:

а) основні класи операцій, що здійснюються суб’єктом господарювання;

б) санкціонування таких операцій;

в) суттєві облікові записи, підтвердні документи і рахунки у фінансових
звітах;

г) процес ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової
звітності – від ініціювання суттєвих операцій (та інших подій) до їх
внесення до фінансових звітів.

Система внутрішнього контролю – це всі внутрішні правила та процедури
контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й
ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої
господарської політики, збереження та раціонального використання
активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної
підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям.

Головними функціями служби внутрішнього контролю ЗАТ „Житоимрський
м’ясокомбінат” є:

контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення, основними
технологічними процесами та окремими видами діяльності підприємства;

виявлення відхилень від затверджених кошторисів і нормативів, аналіз їх
причин, встановлення осіб, винних у цьому;

пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності
підприємства; контроль за дотриманням податкового законодавства;
проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою
забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження
активів підприємства;

складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок,
забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства.

Такий контроль на великих підприємствах має здійснюватись повсякденно
спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У
невеликих фірмах обов’язки внутрішнього контролю покладаються на
ревізійну комісію, яка призначається засновниками.

Об’єктом внутрішнього контролю мають бути: система бухгалтерського
обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість
власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність,
система управління підприємством, якість роботи економічних служб,
оподаткування, нормування організації виробництва, виконавча дисципліна
тощо [9 с.258].

Система внутрішнього контролю входить у межі тільки бухгалтерського
обліку і містить:

а) середовище контролю, де відбуваються операції, заходи і записи, які
характеризують важливість чинної системи внутрішнього контролю для
підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

діяльність керівництва (власників) клієнта;

політика та методи керівництва;

організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій
управління та відповідальності;

управлінські методи контролю, у тому числі кадрова політика і практика,
а також порядок розподілу обов’язків;

б) специфічні заходи контролю передбачають:

періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

перевірку арифметичної точності записів;

контроль за дотриманням умов функціонування комп’ютерних інформаційних
систем, зокрема контроль за періодичними змінами комп’ютерних програм,
доступом до бази інформаційних даних;

ведення і перевірку контрольних рахунків та облікових реєстрів рахунків;

порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

зіставлення внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та
зовнішніми джерелами інформації;

порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів і
товарно-матеріальних запасів із записами в облікових регістрах;

порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з
показниками фінансового плану (прогнозу).

Під час перевірки ревізор або аудитор досліджує тільки ту методику
бухгалтерського обліку, яка входить до звітності. Знання системи обліку
і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його
функціонування дадуть можливість аудитору:

з’ясувати для себе види істотних викривлень у фінансових звітах;

визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок;

запланувати аудиторські процедури.

Розробляючи загальний план перевірки, перевіряючий повинен оцінити
властивий ризик на рівні фінансового звіту. Працюючи над програмою
перевірки, він встановлює зв’язок такої оцінки з суттєвими залишками на
рахунках і класами операцій на рівні тверджень, щоби з’ясувати високий
рівень властивого ризику.

Ризик аудиту або загальний ризик – це ризик того, що аудитор може
висловити неадекватну думку, якщо в документах бухгалтерської звітності
є викривлення. Інакше кажучи, за неправильною звітністю буде подано
хибний аудиторський висновок.

Ризик аудиту має три складові частини:

властивий ризик;

ризик, пов’язаний із невідповідністю внутрішнього контролю;

ризик не виявлення помилок та викривлень.

Властивий ризик – це ризик викривлення залишку на рахунку (або певної
операції), який може бути суттєвим, окремо або разом із викривленням
залишків на інших рахунках (або іншою операцією), якщо припустити
відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю.

Ризик, пов’язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього
контролю – це ризик неефективності внутрішнього контролю. Системи обліку
та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки
ефективно, щоб своєчасно запобігати помилкам або викривати їх та
виправляти.

Ризик не виявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури не
завжди можуть виявити помилки у залишку на певному рахунку або з певної
операції.

Під час вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування
аудитор повинен скласти уявлення про їх структуру та порядок
функціонування. Внутрішній контроль за функціонуванням системи обліку на
підприємстві необхідний для досягнення таких цілей:

одержання дозволу на проведення облікових операцій, який повинен
здійснюватися згідно з загальним або спеціальним розпорядженням
керівництва;

відображенням всіх облікових операцій у вигляді точних підсумкових
показників на відповідних рахунках і у відповідний час, що дає
можливість підготувати фінансову звітність згідно зі встановленими
вимогами;

доступ до облікових записів про активи підприємства тільки після дозволу
керівництва;

порівняння записів обліку з наявними активами через певні інтервали
часу, і вжиття своєчасних заходів для усунення розбіжностей.

Ознайомлення зі системами обліку і внутрішнього контролю досягається
завдяки використанню результатів попередньої аудиторської перевірки чи
наданих аудиторських послуг, а також проведення ревізій та
інвентаризацій.

Найважливішою формою внутрішнього контролю є інвентаризація майна,
коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану проведення
інвентаризацій, перевіряючий має встановити: чи правильно визначений
склад постійно діючої комісії і чи затверджений він наказом керівника
підприємства; чи встановлений порядок створення робочих
інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації
відображаються в бухгалтерському обліку.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю ревізор або аудитор
визначає, зіставляючи дати проведення контрольних дій за планом і час
фактичного здійснення перевірок, зазначених у актах. Кількість
проведених ревізій визначається за поданими актами. При цьому аудиторові
слід з’ясувати чи розглядаються керівництвом підприємства і трудовим
колективом висновки ревізій та перевірок.

У висновках має бути заявлено про недоліки, порушення та зловживання, що
характеризують проведення відповідних господарських операцій.
Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можна
використати на інших дільницях. Необхідно також викласти причини,
особливо організаційного характеру, які створили умови для порушень і
зловживань, та подати свої пропозиції щодо їх усунення.

Таким чином, вся система внутрішнього контролю має забезпечити
послідовну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне
відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському
обліку.

Згідно з статутом підприємства перевірка фінансово-господарської
діяльності ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” здійснюється Ревізійною
комісією, яка обирається Загальними зборами з числа акціонерів ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” строком на 2 роки. Члени Правління і
Спостережної ради не можуть бути членами Ревізійної комісії.

Ревізійна комісія здійснює перевірки за дорученням Загальних зборів
акціонерів або Спостережної ради, з власної ініціативи, а також за
вимогою акціонерів, які володіють в сукупності більш як 10 відсотками
акцій.

Ревізійна комісія підзвітна Загальним зборам акціонерів. Матеріали з
результатами перевірок комісія подає вищому органу ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” та Спостережній раді.

Ревізійна комісія засвідчує річний звіт та балансові документи. Без
висновку Ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права
затвердити баланс Товариства.

Ревізійна комісія повинна домагатися скликання позачергових загальних
зборів акціонерів, якщо виникла загроза інтересам ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” або виявлені зловживання, допущені його посадовими
особами.

3.2 Методика контролю операцій з дебіторською заборгованістю

У ринковій економіці між підприємствами постійно здійснюються угоди
згідно закупівлі засобів праці, реалізації продукції (робіт, послуг). За
всі придбані активи потрібно сплачувати грошові кошти і відповідно
одержувати платежі за реалізовану продукцію чи зроблені послуги.

Розрахунки, що виникають між підприємствами та установами здійснюються
за допомогою грошей. Таким чином грошові розрахунки виступають важливим
фактором забезпечення кругообігу засобів, а їх своєчасне завершування
слугує необхідною умовою безперервного процесу виробництва.

З метою проведення контолю розрахункових операцій необхідно
використовувати різні методи перевірки. Крім того, слід проводити
суцільні чи вибіркові інвентаризації розрахунків [56, с.148].

Незалежно від методу перевірки, людині яка здійснює контроль необхідно
встановити:

реальність дебіторської заборгованості;

причини та терміни виникнення дебіторської заборгованості;

правильність відображення у бухгалтерському балансі залишків;

реальність повернення та обґрунтованість списання заборгованості;

суми дебіторської заборгованості, з яких минув строк позовної давності;

правильність відображення заборгованості на рахунках обліку та у
фінансовій звітності;

наявність актів звірки розрахунків чи гарантійних листів, в яких
боржники визнають свою заборгованість та дотримання строків позовної
давності.

Перш ніж здійснювати контроль розрахункових операцій, необхідно
встановити його основні завдання, до яких належать:

Оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по всіх видах
розрахунків з кредиторами підприємства;

Встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових актів
щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень
при виконанні розрахункових операцій;

Розробка заходів з реалізації результатів контролю стосовно попередження
зловживань і порушень при здійсненні розрахункових операцій.

До основних напрямів контролю відносять перевірку:

своєчасність розрахунків з бюджетом, перерахування заборгованості
кредиторам;

достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов’язаннями;

наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших
документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання
матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);

дотримання діючих нормативних актів в частині відшкодування витрат по
службовим відрядженням в межах України;

повноти отримання оплати за придбані матеріальні запаси, їх
оприбуткування;

дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та
обґрунтованості управлінських рішень відповідних посадових осіб при
здійснення розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, іншими
кредиторами.

Джерелами інформації для контролю операцій з різними дебіторами є:

первинні документи (виписки банку, розрахунково-платіжні відомості,
авансові звіти, товарно-транспортні накладні);

облікові регістри (журнал №3,4, Головна книга);

форми звітності (форма №1 „Баланс”, декларації по податкам);

дані інвентаризації, акти звірки розрахунків тощо.

Предметом контролю операцій із зобов’язаннями є господарські процеси та
операції, пов’язані з розрахунками з постачальниками і підрядниками,
покупцями і замовниками, з бюджетом і позабюджетними фондами, іншими
кредиторами, а також відносини, що виникають при цьому між сторонами.

Основним об’єктом у даному випадку будуть розрахунки з різними
кредиторами. До них необхідно віднести: розрахунки з покупцями і
замовниками, з постачальниками та підрядниками, з підзвітними особами;
розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами.

Контроль розрахункових операцій слід починати з перевірки правильності
оплати за реалізовані матеріальні цінності, а також повноти списання
відвантажених цінностей.

Під час перевірки на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” необхідно
встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні
залишки заборгованості. З цією метою порівнюють залишки за кожним видом
розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із
залишками за синтетичним рахунком 36 „Розрахунки з покупцями і
замовниками”, Головною книгою і балансом. За наявності розходжень
контролеру слід перевіряти реальність і документальну обґрунтованість
заборгованості за кожним покупцем чи замовником [56, с.152].

При цьому необхідно пам’ятати, що такі розходження є наслідком
занедбаності обліку розрахункових операцій або результатом зловживань.

Кожна сума заборгованості на рахунку 36 „Розрахунки з покупцями і
замовниками” розглядається з погляду виникнення боргу, причини і
давності її створення, реальності одержання. Під час контролю
дебіторської заборгованості необхідно з’ясувати її категорії.

Мал. 3.1. Види дебіторської заборгованості

Під час перевірки розрахунків із покупцями на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” перевіряючий повинен встановити:

чи укладені договори поставки продукції;

чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту
продукцію.

При здійсненні такої перевірки, людині яка здійснює контроль на ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат” треба з’ясувати повноту і своєчасність
розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми
покупцями; чи вкладались акти взаємозвірки та відображались результати
звірки в обліку.

Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення
її в балансі підприємства. Згідно зі Стандартом 10 дебіторська
заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною
вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підприємство може
мати.

Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а
також повернення товарів покупцями.

Для здійснення контролю важливо знати відсоток безнадійної дебіторської
заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву
сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно
наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для
її погашення за рахунок витрат поточного року.

Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості
можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та
самостійно провести зустрічні перевірки.

Особливу увагу, на нашу думку, перевіряючий має зосередити на контролі
позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а
насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією
підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Тобто
перевіряючий мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення
збитків та винних за них осіб.

З’ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості
відбиттям в балансі згорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час
вивчення цього питання розглядають такі рахунки : „Розрахунки з
покупцями і замовниками ”, „Розрахунки з постачальниками і підрядниками
”, „Розрахунки з різними дебіторами ” тощо.

Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не
порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та
головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати
підставу для одержання премій. У зв’язку з цим необхідно перевіряти
первинні документи.

Завданням аудиту дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” є перевірка реальності (правдивості) та правильності її
оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї
заборгованості.

Під час контролю дебіторської заборгованості розрахунків із покупцями і
замовниками може визначитися загальна сума дебіторської заборгованості.

Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і
дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така
заборгованість (за наявністю виправдовувальних документів) може бути
віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська
заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими
боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.

Необхідно вивчати аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити,
чи немає знеособлених аналітичних рахунків.

Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської
заборгованості.

За даними відомості обліку з покупцями і замовниками, при здійсненні
контролю можна скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан
дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Щомісячне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати
дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів щодо усунення
простроченої заборгованості. Такий аналіз заборгованості здійснюється за
даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб
управління.

За даними бухгалтерської звітності (ф.1, ф.2), визначається цілий ряд
показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка
сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі
заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості тощо.

Методика контролю показників оборотності дебіторської заборгованості :
дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік (або інший
звітний період).

Таблиця 3.2. Методика проведення контролю розрахунків з різними
дебіторами

Етап перевірки Реєстр обліку Процедура контролю

1

Перевірка правильності обліку

1.1 Загальне ознайомлення з розрахунками Накладні; рахунки-фактури;
платіжні доручення; договори, журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс
(форма№1) Ознайомлення з основними напрямками розрахунків на
підприємстві (безготівкові, готівкові, бартерний обмін, застосування
векселів і т.д.)

1.2. Визначення реальності відображеної в балансі дебіторської
заборгованості Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори,
журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1) Перевірка
реальності дебіторської заборгованості, відображеної у балансі (форма№1)
шляхом проведення експертизи відвантажувальних документів, актів звірки
і т. ін.

1.3. Перевірка обліку розрахунків Журнали-ордери №3,4; Головна книга;
баланс (форма№1) Визначення правильності ведення обліку розрахунків
залежно від операцій (безготівкові, готівкові рахунки, бартерний обмін,
застосування векселів і т. ін.) відповідно до чинного законодавства

2

Перевірка наявності та списання дебіторської заборгованості, щодо якої
минув термін позову

2.1. Визначення простроченої дебіторської заборгованості та порядок її
списання Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори,
журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1) Встановлення
наявності дебіторської заборгованості, щодо якої минув термін позову;
перевірка порядку її списання та обліку

2.2. Перевірка обґрунтованості та правильності списання іншої
заборгованості Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори,
журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1) Ознайомлення з
порядком списання дебіторської заборгованості, визначення їх причин та
обґрунтованості відповідно до чинного законодавства

3 Підтвердження достовірності заборгованості, відображеної у балансі
підприємства Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори,
журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1) Зіставлення даних
первинних документів з регістрами аналітичного та синтетичного обліку,
визначення достовірності відображеної в балансі підприємства
дебіторської заборгованості

Підприємство веде розрахунки зі своїми працівниками, які є в обліковому
складі за сумами, виданими під звіт на службові відрядження, поточні
потреби, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її
переробки тощо. Видача грошей під звіт проводиться відповідно до
положення про ведення касових операцій у народному господарстві України.

Контроль розрахунків з підзвітними особами на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” проводиться суцільним способом у такій послідовності.
Перевірці підлягає:

правильність видачі грошей під звіт;

цільове призначення витрачання отриманих під звіт сум;

законність і доцільність витрачання підзвітних сум;

правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів
та своєчасність подання їх у бухгалтерію підприємства;

стан обліку розрахунків з підзвітними особами.

Джерелами контролю є: накази й розпорядження по підприємству, авансові
звіти з прикладеними документами, дані аналітичного і синтетичного
обліку по рахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами” (журнал №3,
відомість 3.1.-3.6, Головна книга), баланс підприємства.

Спочатку перевіряючий встановлює, чи визначено коло осіб, що мають право
одержувати гроші під звіт. Список осіб, яким можна видавати гроші в
підзвіт, затверджується наказом керівника підприємства. Аванси в підзвіт
видаються із каси підприємства для операційно-господарських витрат і на
службові відрядження, тому необхідно перевірити використання підзвітних
сум за цільовим призначенням.

Ретельно перевіряються авансові звіти про видатки на відрядження. При
цьому встановлюються наявність відміток у посвідченні про відрядження
щодо прибуття й вибуття і звіряють ці дати з компостерами проїзних
квитків, перевіряють правильність оплати добових, квартирних і проїзних.
Добові в межах України встановлено в розмірі 25 грн. за одну добу,
квартирні – за квитанціями готелю, проїзні – за документами на проїзд.
Випадки переплат чи недоплат аудитор фіксує у робочому документі
„Відомість переплат і недоплат видатків на відрядження”.

За регістрами аналітичного обліку, авансовими звітами з прикладеними до
них документами аудитор встановлює, чи не значаться підзвітні суми за
особами, звільненими з роботи, чи не видавались гроші працівникам у
рахунок заробітної плати.

Практика показує, що допускаються випадки виписування безтоварних і
фальшивих документів, які оформляють оплату різних робіт нештатним
працівникам. Аудитор такі факти встановлює способом фактичної й
зустрічної перевірки і засвідчує у робочому документі та доводить, що ці
роботи не проводились або були виконані в значно меншому обсязі. Тому в
результаті аудиторської перевірки важливо з’ясувати: чи всі авансові
звіти затверджені керівником, чи вносить бухгалтер необхідні виправлення
за відсутності виправдовувальних документів, а також за наявності
арифметичних помилок; чи на всіх авансових звітах є підпис бухгалтера.

Останнім етапом контролю розрахунків з підзвітними особами є перевірка
достовірності записів, пов’язаних з обліком підзвітних сум у журналі №3,
Головній книзі та в балансі. Достовірність записів встановлюється шляхом
зіставлення записів у журналі №3 з авансовими звітами та касовими
документами, і ці суми мають збігатись. Результати перевірки аудитор
повинен відобразити у своєму робочому документі [28, с.170].

Розрахунки по претензіям обліковуються на балансовому рахунку 37
„Розрахунки з різними дебіторами” субрахунку 374 „Розрахунки за
претензіями”.

Контроль розрахунків за претензіями, відшкодувань завданих збитків
різними дебіторами і кредиторами передбачає попереднє з’ясування
наявності заборгованості з боку працівників підприємства, а також
причини її виникнення.

Важливим завданням контролю є перевірка розрахунків за невиконання
договірних зобов’язань.

Претензії можуть бути пред’явлені:

до постачальників і підрядників за виявлені збільшення обсягів виконаних
робіт, не доставку товарів, завищення цін і тарифів та сум внаслідок
арифметичних помилок, за невідповідність якості поставлених товарів
стандартам, за простої з вини постачальників;

до транспортних організацій за нестачу вантажу понад норми природних
втрат, що виникла у дорозі, і зайві сплачені суми при перевезенні
вантажів;

за санкціями (штрафи, пені, неустойки) за недотримання договірних умов,
визнаних платниками або присуджених судом;

до банків за сумами, помилково списаними за рахунками в банку (за
валютними операціями).

За кожною претензією аудитору необхідно перевірити її обґрунтованість і
правильність оформлення документів.

Аудитору потрібно знати, що недотримання термінів пред’явлення претензій
використовується часто для приховування фактів крадіжок, зловживань. В
зв’язку з цим аудитору необхідно вивчити причини відмови постачальників
у задоволенні претензій, протоколи розгляду претензійних справ у суді й
арбітражі.

Аудитор повинен перевірити наявність комерційних актів, правильність їх
оформлення та своєчасність списання сум за нестачі товарів, що виникли у
дорозі (пошкодження вагонів, відсутність пломб на них тощо).

При аудиті з’ясовується обґрунтованість претензій. Встановлюються винні
особи та сума відшкодувань, завданих збитків шляхом погашення
необґрунтованих претензій.

За рахунком 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунку 374
„Розрахунки по претензіям” аудитору слід перевірити відповідність
залишків в балансі даним Головної книги, підсумкових аналітичних даних
відомості по даному рахунку даним синтетичного обліку.

Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків ведуться на балансовому
рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунку 375 „Розрахунки
за відшкодуванням завданих збитків”. Перевіряючи такі розрахунки,
аудитору необхідно з’ясувати суми нестач і крадіжок та встановити, чи
дотримано строків і порядку їх розгляду, як забезпечується їх
відшкодування. Особливо ретельно треба вивчити факти списання нестач і
втрат на витрати виробництва чи на збитки за рішенням керівника
підприємства, у випадку затвердження судом виконавчих документів.

Зокрема, аудитор перевіряє правильність і своєчасність оформлення
матеріалів з нестач і псування з причини неналежного оформлення
матеріалів. У результаті аудиторської перевірки важливо з’ясувати
причини виникнення нестач і псування ( поганий стан складських
приміщень, порушення правил приймання і відпуску матеріальних цінностей
за кількістю і якістю із одного підрозділу в інший). Аудитору слід також
з’ясувати, чи правильно визначено суму збитків (сума збитків
розраховується за ринковими цінами даної місцевості). Крім того, аудитор
перевіряє забезпечення на підприємстві відшкодування матеріальних
збитків (нестач, витрат), порядок організації контролю за утримання
заборгованості за виконавчими листами.

Перевірка статті Балансу „Дебіторська заборгованість за товари, роботи,
послуги”.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10
„Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, дебіторська
заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання
підприємством майбутніх економічних вигід та можна достовірно визначити
її суму.

Якщо у складі дебіторської заборгованості є заборгованість, щодо якої
існує невпевненість її погашення боржником, то на суму заборгованості
підприємством створюється резерв сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги
включається до підсумку Баланс (і визнається активом) за чистою
реалізаційною вартістю.

Тобто, щоб визначити чисту реалізаційну вартість дебіторської
заборгованості за товари, роботи, послуги, необхідно визначити величину
резерву сумнівних боргів.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина
сумнівних боргів на дату Балансу становить залишок резерву сумнівних
боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату Балансу не може бути більшим,
ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Під час перевірки слід брати до уваги, що частина довгострокової
дебіторської заборгованості, яку потрібно погасити протягом дванадцяти
місяців із дати Балансу, відображається на ту саму дату у складі
поточної дебіторської заборгованості.

Перевірка здійснюється на підставі документів, що підтверджують
проведення інвентаризаційних зобов’язань за звітний період, та аналізу
правильності створення резерву сумнівних боргів.

3.3 Інвентаризація розрахунків з дебіторами

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” передбачено, що перед складанням річної фінансової звітності
підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію.

Інвентаризація – один із найважливіших методів бухгалтерського обліку,
яким забезпечуються перевірка і документальне підтвердження
достовірності даних бухгалтерського обліку про наявність і стан
матеріальних і нематеріальних активів, іншого майна, капіталу,
інвестицій, розрахунків, резервів і зобов’язань.

Відповідальність за організацію інвентаризації згідно із законодавством
покладається на керівника підприємства, до обов’язків якого входить
створення необхідних умов для її проведення у стислі терміни, визначення
об’єктів, кількості і термінів проведення інвентаризації.

До випадків обов’язкового проведення інвентаризації слід віднести:

передачу майна державних підприємств в оренду, його приватизацію і
корпоратизацію, а також перетворення державного або муніципального
підприємства, реструктуризацію та ліквідацію суб’єктів господарювання;

випадки пожеж, стихійного лиха, аварій техногенного характеру або інших
надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;

відмову постачальника в задоволенні претензій на недовантаження
товарно-матеріальних запасів, або по яких отримані від покупців
претензії щодо недовантаження;

встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

припис судово-слідчих органів;

переоцінка майна;

зміна матеріально відповідальної особи (при індивідуальній повній
матеріальній відповідальності);

письмове звернення (вимогу) хоча б одного з членів колективу;

при складанні фінансової звітності.

Проведення інвентаризації дозволяє підтвердити або спростувати
інформацію тих бухгалтерських документів (первинних та зведенних), по
яких можна визначити законність, доцільність і необхідність здійснених
працівниками підприємства господарських операцій [11 с.272].

Завдання інвентаризації дебіторської заборгованості полягають у:

встановленні фактичної наявності, якості, стану і вартості грошових
коштів, дебіторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх
періодів;

встановленні за письмовими поясненнями відповідальних за облік
дебіторської заборгованості, зобов’язань і забезпечень осіб причин та
умов виникнення розбіжностей;

розробці пропозицій щодо врегулювання розбіжностей та поліпшення обліку
і контролю на підприємстві;

перевірці обгрунтованості записів на рахунках і в регістрах обліку
розрахунків з працівниками, бюджетом, державними цільовими
позабюджетними фондами, покупцями, постачальниками та іншими дебіторами
і кредиторами тощо;

дотримання порядку врегулювання інвентаризаційних різниць.

Здійснення інвентаризації будь-яких об’єктів розпочинається з підготовки
та видання наказу на її проведення, в якому зазначаються порядок
проведення, обсяги, строки проведення інвентаризації та оформлення
необхідної документації. На практиці такий наказ є основним внутрішнім
документом, який регламентує порядок проведення та обсяги
інвентаризації. В окремих випадках без його наявності правові інституції
держави не приймуть до розгляду будь-яку справу, що стосується
інвентаризації. Тому під час складання наказу слід ретельно віднестись
до формулювання його змісту: включати до нього навіть такі пункти, які,
на перший погляд, є зайвими.

Для проведення інвентаризаційної роботи письмовим наказом керівника на
підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. До її
складу доцільно включати фахівців, добре обізнаних в складській справі
(технології зберігання запасів); інженерно-технічних працівників,
здатних дати оцінку технічного стану засобів; економістів та
бухгалтерів; спеціалістів з маркетингу (які добре знають облікову справу
та можуть встановити ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює
керівник підприємства або його заступник.

Заборонено призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих
самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два
роки підряд. При неповному складі інвентаризаційних комісій та
відсутності матеріально відповідальних осіб інвентаризацію не провадять.
При цьому слід пам’ятати, що матеріально відповідальні особи до складу
інвентаризаційних комісій не входять.

Перед проведенням інвентаризації голова збирає інвентаризаційну комісію
і проводить інструктаж з метою роз’яснення їм мети, способів та порядку
проведення інвентаризації, уточнення об’єктів, які підлягають
інвентаризації тощо [10, c.404].

За характером проведення інвентаризації бувають повними і вибірковими,
плановими (передбачуваними) і раптовими.

Повні інвентаризації охоплюють їх об’єкти повністю (вид майна, місце
зберігання).

Вибіркові інвентаризації мають на меті встановити стан і наявність
окремих цінностей у місці зберігання. Наприклад, вибіркову
інвентаризацію слід проводити по тих цінностях, по яких підприємством
від постачальника отримано відмову задовольнити претензії щодо їх
недовантаження або від покупців отримано такі претензій.

Планові інвентаризації передбачають строки, які попередньо
затверджуються, а підготовка до них полягає в проведенні комплексу
підготовчих робіт з групування, розміщення матеріальних цінностей у
порядку, зручному для підрахунку, вимірювання та зважування.

Раптова інвентаризація розпочинається з виконання підготовчої роботи в
присутності інвентаризаційної комісії. Підготовча робота полягає також у
завершенні опрацювання документів щодо руху цінностей, визначення їх
залишків на початок інвентаризації.

Керівник підприємства має організувати проведення інвентаризації в
якнайоптимальніші строки і з якнайменшими затратами — призначити
кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для
пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні тощо.

Усі відомості про об’єкти інвентаризації інвентаризаційна комісія
відображує в інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). При цьому
найменування і кількість цінностей наводять у номенклатурі та одиницях
виміру, що застосовуються в обліку.

Для інвентаризації дебіторської заборгованості призначений Акт
інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими
дебіторами і кредиторами. Цей акт застосовується для оформлення
результатів розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими
дебіторами і кредиторами. За вказаними видами заборгованості до акту
інвентаризації розрахунків повинні бути додані довідки. Довідки
складаються в розрізі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку.

Члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за внесення до
опису неправильних даних про відмітні ознаки (тип, сорт, розмір),
кількість, суму і стан (придатні, непридатні, ступінь зносу)
проінвентаризованих об’єктів.

Під методикою розуміється конкретизація методу, доведення його до
положення, алгоритму, чіткого опису проведення.

Процес проведення інвентаризації дебіторської заборгованості складається
з наступних стадій:

Організаційна стадія:

вибір об’єктів інвентаризації;

підбір і комплектування інвентаризаційної комісії;

видача розпорядження на проведення інвентаризації;

інструктаж членів інвентаризаційної комісії.

Підготовча стадія:

пред’явлення повноважень на проведення інвентаризації;

перевірка облікових регістрів і своєчасності відображення в них
розрахункових документів

визначення кількості контрагентів

складання опису за даними бухгалтерського обліку.

Технологічна (основна) стадія:

висилання контрагентові запиту з метою взаємозвірки стану розрахунків;

збір та аналіз інформації, отриманої від контрагентів.

Результативна стадія:

вирішення спірних питань;

складання протоколу за результатами попередньої процедури;

складання інвентаризаційних описів;

передача документів суб’єкту, що призначав інвентаризацію;

прийняття остаточних рішень.

Основними способами проведення інвентаризації дебіторської
заборгованості є [10, с.406]:

підтвердження сальдо, яке полягає в отриманні від контрагентів
підтверджень правильності сум, вказаних в бухгалтерському обліку
підприємства, що вивчається, а також виявлення різниць;

порівняння даних регістрів бухгалтерського обліку з відповідними
документами і підтвердження їх реальності.

Серед об’єктів уваги інвентаризаційної комісії повинні перебувати кошти
в дебіторській заборгованостях, у розрахунках за невідфактуровані
поставки, за нестачами і втратами. При цьому треба встановити наявність
рішень про відшкодування всіх нестач та проконтролювати відправлення
матеріалів про їх стягнення до відповідних органів.

Дебіторська заборгованість на час інвентаризації має бути підтверджена
витягами з аналітичного обліку розрахунків, направленими дебіторам, і
векселями підприємства. Дебітори зобов’язані протягом 10 днів з дня
отримання цих відомостей підтвердити свою заборгованість або надіслати
власні заперечення з цього приводу. Форма акта звіряння розрахунків
затверджена наказом Мінекономіки, Мінфіну і Держкомстату України від 10
листопада 1998 р. № 148/234/383.

При інвентаризації стану розрахунків з працівниками підприємства
перевіряються: звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням
їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми по заробітній
платі, які підлягають депонуванню, а також суми і причини виникнення
переплат працівникам; обгрунтованість відображеної в бухгалтерському
обліку заборгованості за недостачами і крадіжками.

У результаті інвентаризації на рахунках обліку розрахунків з покупцями і
замовниками, постачальниками і підрядниками, іншими дебіторами і
кредиторами мають залишитися тільки суми, погоджені звірянням
розрахунків. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності
залишилися неврегульованими, допускається відображення розрахунків з
дебіторами і кредиторами кожною із сторін у своєму балансі в сумах, що
випливають із записів у бухгалтерському обліку. Заінтересована сторона
(тобто підприємство-кредитор) зобов’язана здійснити заходи з
урегулювання таких розбіжностей у встановленому порядку. По дебіторській
і кредиторській заборгованостях з простроченим терміном позовної
давності, що підлягають списанню з балансу, до акта інвентаризації
додають довідку про назву дебіторів і кредиторів, суму заборгованості,
дату і підстави її виникнення, а також про причини і осіб, винних у
простроченні терміну позовної давності.

Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє: перевірці дат
виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, зобов’язань,
а також простроченої заборгованості; оцінці дебіторської заборгованості
і зобов’язань.

За результатами інвентаризації резервів (забезпечень) має бути
встановлена сума, що підлягає додатковому нарахуванню або зменшенню.

За даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) бухгалтерська
служба разом з робочими інвентаризаційними комісіями складають звіряльні
відомості по тих розрахунках, де встановлено відхилення від облікових
даних. За всіма фактами нестачі й надлишку, а також за втратами,
пов’язаними з простроченням терміну позовної давності, від службових
осіб, відповідальних за зберігання цінностей і стан розрахунків, мають
бути отримані письмові пояснення.

Робоча інвентаризаційна комісія у протоколі свого засідання фіксує
пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей із
зазначенням вжитих заходів щодо запобігання псуванню, нестач цінностей і
розбіжностей надалі.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії здійснюють контрольні перевірки
правильності проведення інвентаризації, перевіряють правильність
визначення інвентаризаційних розбіжностей і обгрунтованість пропозицій
щодо їх врегулювання. Висновки постійно діючих інвентаризаційних комісій
щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей набувають сили
розпорядчого документа і стають підставою для записів у бухгалтерському
обліку тільки після їх затвердження керівником підприємства, а якщо
інвентаризація проводилася у зв’язку з приватизацією або переданням в
оренду державних підприємств, – після затвердження відповідно органом
приватизації або орендодавцем [59, с.35].

Результати інвентаризаційної роботи слід висвітлювати у Примітках
(пояснювальній записці) до річного фінансового (бухгалтерського) звіту,
що дасть змогу його зовнішнім користувачам дістати відповідну аналітичну
інформацію.

Записи в бухгалтерському обліку, пов’язані з урегулюванням
інвентаризаційних розбіжностей, здійснюють в тому місяці, коли завершено
інвентаризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією, яку
провадили за станом на кінець року, – у грудні.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть, виходячи з
особливостей галузевої економіки, видавати методичні рекомендації з
проведення інвентаризації.

Висновки до 3-го розділу.

Метою написання третього розділу дипломної роботи з дослідження
організації контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”.

Контроль розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”
включає в себе проведення аудиту, як зовнішнього так і в внутрішнього, а
також здійснення внутрішніх ревізій. Першоосновне завдання аудитора та
ревізора полягає у здійсненні перевірки правильності ведення
бухгалтерського обліку.

Сьогодні інформація про фінансовий стан будь-якого підприємства цікавить
багатьох користувачів. Тому достовірність фінансової звітності є
обов’язковою умовою для оцінки фінансового стану підприємства та для
того щоб зацікавити інвесторів, а також уникнути непорозумінь з
державними органами.

На сьогодні на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” в процесі написання
дипломної роботи, нами було виявлено деякі відхилення та помилки в
організації та здійснення обліку. Тому, на нашу думку, здійснення
зовнішнього та внутрішнього контрою на підприємстві є необхідним, в тому
числі і контроль за розрахунками з дебіторами.

Згідно чинного законодавства перед складанням річної фінансової
звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію.

Метою проведення інвентаризації є здійснення контролю за наявністю та
станом дебіторської заборгованості на підприємстві, а також
достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

За допомогою інвентаризації, на нашу думку, можливо або підтвердити
факти виникнення та обліку дебіторської заборгованості , або їх
спростувати.

Дослідивши діяльність роботи ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” ми
ознайомилися з порядком проведення інвентаризації на даному
підприємстві. Крім обов’язкової річної інвентаризації, підприємство
здійснює щомісячну інвентаризацію по розрахунках з працівниками та
покупцями, і це на нашу думку, є правильним. За допомогою цих даних
підприємство може виявити реальні обсяги дебіторської заборгованості.

4. Охорона праці на підприємстві

4.1 Загальні положення

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та
лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження
здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Головними об’єктами
дослідження охорони праці – є людина в процесі праці, виробниче
середовище, організація праці на виробництві.

Першим обов’язком власника, керівника підприємства, менеджера є
створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься
найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві або випадок
професійного захворювання означатиме для підприємства серйозну моральну
й економічну втрату.

Другим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх
конкурентноздатності. Закон захищає споживача від недоброякісної
продукції. Якість праці і якість продукції прямо залежать від якості
умов праці, від санітарно-гігієнічного та енергометричного комфорту на
робочих місцях.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці
стане важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової
конкуренції. Керівники мають зберігати цінних кваліфікованих робітників,
створювати їм здорові умови праці, забезпечувати гуманний моральний
клімат у трудовому колективі, що сприятиме підвищенню продуктивності
праці і поліпшенню якості продукції.

Керівник має постійно намагатись забезпечувати технологічну та
організаційну перевагу свого підприємства перед іншими. Гостро поставити
питання використання наукових досягнень і серед них – системи наукової
організації охорони праці, системного підходу до проблем запобігання
нещасним випадкам та захворюванням на виробництві.

Повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Задача охорони
праці – звести до мінімальної ймовірності ураження або захворювання
працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній
продуктивності праці.

У статті 43-46 Конституції України вказані права громадянина на безпечні
та здорові умови праці і на забезпечення у разі втрати працездатності.

Закон України ”Про охорону праці” від 14.10.92р. проголошує основні
принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав
громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони
праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з
охорони праці, встановлює компетенцію і повноваження державних органів
управління охороною праці, повноваження і права органів державного
нагляду і громадського контролю, регулює відносини між власником або
уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки та стану
виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення
законодавства про охорону праці.

Основними законодавчими актами, що визначають основні положення з
охорони праці та якими керується Житомирський м’ясокомбінат в своїй
діяльності, є – Конституція України, Кодекс законів про працю України,
Закон України “Про охорону праці”, Закони: “Про пожежну безпеку”, “Про
дорожній рух”, “Про цивільну оборону”. В них визначаються засади
реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я
в процесі трудової діяльності, встановлюється єдиний порядок організації
охорони праці на підприємстві, регулюються відносини між роботодавцями
та працівниками в сфері охорони праці.

Нормативні акти Житомирського м’ясокомбінату спрямовані на побудову
чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному
структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов
праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на
території підприємства, у виробничих приміщеннях, робочих місцях.

Також у ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” діють правила внутрішнього
трудового розпорядку яких всі працюючі мають дотримуватися. Важливі
питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні
договори та в угоди з охорони праці, які щорічно укладаються між
адміністрацією і трудовим колективом.

З метою виконання вимог нормативних актів про охорону праці керівництво
Житомирського м’ясокомбінату забезпечує функціонування системи
управління охороною праці. Управління охороною праці на підприємстві
здійснюється у відповідності з рекомендаціями “Управління охороною
праці”.

4. 2 Особливості охорони праці на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

На Житомирському м’ясокомбінаті існує служба охорони праці (СОП), як
одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація її допускається
тільки у разі ліквідації підприємства. СОП підпорядковується
безпосередньо керівникові ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” і працює під
керівництвом головного інженера.

Служба охорони праці ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” підпорядковується
безпосередньо директору підприємства, та виконує такі основні функції:

– проводить оперативно-методичну роботу по управлінню охороною праці на
підприємстві;

– проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

– забезпечує працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями,
інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

– бере участь у розслідуванні нещасних випадків і аварій, роботі комісії
з питань охорони праці підприємства, розробці положень, інструкцій,
інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах
підприємства, роботі комісії з питань атестації робочих місць за умовами
праці;

– контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих та інших
нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань
охорони праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту,
лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними
харчовими продуктами, миючими засобами, надання працівникам передбачених
законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими
умовами праці; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони
праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій,
які визначені в актах розслідування та інше.

Розрахунок чисельності СОП на підприємстві здійснюється за формулою:

М1=2+Рср*Кв/Ф,

де М1 – чисельний склад СОП на підприємстві;

Рср – середньосписочна чисельність працюючих на підприємстві;

Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці,
що дорівнює 1820 годин;

Кв – коефіціент, що враховує шкщливістьта небезпечність виробництва.

За даною формуло розрахумо чисельний склад СОП на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” :

Кв = 1+ (Рв+Ра)/Рср,

де Рв – чисельність працюючих з шкідливими речовинами незалежно від
рівня їх концентрації;

Ра – чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки.

Кв -.максимально може дорівнювати 3, у разі коли всі робітники працюють
з шкідливими речовинами, тобто Рв+Ра = 2 Рср.

Стан охорони праці та ефективність роботи служби охорони праці на
Житомирському м’ясокомбінаті можна охарактеризувати, за допомогою
наступних коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт частоти травматизму Кч – визначає число нещасних
випадків, що припадають на 1000 працюючих за певний період:

Кч = (п/П)* 1000,

де п – кількість нещасних випадків за звітний період;

П – середньооблікова кількість працюючих.

Коефіцієнт травмвтизму на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” у 2003 році
дорівнює 7,23, а у 2004 році він знизився до 5,09, у 2005 році він
взагалі дорівнює 0.

2. Коефіцієнт важкості травматизму Кв характеризує середню тривалість
непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок:

Кв=Д/п,

де Д – загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними
випадками за звітний період;

п – кількість нещасних випадків за звітний період.

Цей показник також з кожним роком зменшується, так у 2003 році він
становив 30,33, а у 2004 – 26,50, у 2005 році – 0. .

3. Коефіцієнт загального травматизму Кзаг характеризується і кількістю
днів непрацездатності за звітний період, що припадає на 1000 працюючих:

Кзаг =Кч* Кв = (Д /П) *1000

З розрахунків зролених за даною формулою, на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” цей показник у 2003 році становив 219,28, у 2004 році
134,86, а у 2005 році він дорівнює 0.

З метою кількісної характеристики рівня захворювань на виробництві
розраховують:

4. Коефіцієнт частоти випадків захворювань Кз в розрахунку на 100
працюючих:

Кз = (З*100)/П;

де З – кількість випадків захворювань.

Частота випадків захворювань на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” у 2003
році дорівню 53, у 2004 році цей показник знизився до 50,90, а у 2005
році до 43,50.

5. Коефіцієнт важкості захворювань Квз:

Квз = Дз/З

де Дз – сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” коефіцієнт важкості захворвань у
2003 році – 4,14, у 2004 році – 2,65, ау 2005 році він дорівнює 0.

З метою оцінки умов праці на підприємстві розраховують:

6. Коефіцієнт небезпеки робочих місць Крм:

Крм = Рн/Рз,

де Рн – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних
норм; Рз – загальна кількість робочих місць.

7. Коефіцієнт умов праці Кп:

Кп = Пн/П,

де Пн – чисельність працівників, що працюють в умовах, що не
відповідають санітарним нормам;

П – загальна чисельність працівників.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” всі робочі місця відповідають
вимогам санітарних норм. Тому коефіцієнти небезпеки робочих місць та
умов праці дорівнюють нулю.

8. Коефіцієнт небезпечності машин Км:

Км = Мн/Мз,

де Мн – кількість машин і механізмів (або іншого обладнання, залежно від
роду діяльностіпідприємства), що не відповідають нормативним вимогам,
шт.; Мз – загальна кількість машин і механізмів, шт.

9. Коефіцієнт небезпечності будівель та виробничих приміщень:

Кб = Бн/Бз,

де Бн – кількість будівель та виробничих приміщень, які не відповідають
нормативним вимогам, шт.;

Бз – загальна кількість виробничих приміщень, шт.

Так як на підприємстві таких машин і механізмів, які не відповідають
нормативним вимогам, немає, коефіцієнт небезпечності машин Км = 0.

Усі будівлі і виробничі приміщення також відповідають нормативним
вимогам. По цій причині коефіцієнт небезпечності будівель та виробничих
приміщень Кб = 0.

Результати оцінки загального стану охорони праці на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” подані в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Аналіз стану охорони праці на підприємстві

№ з/п Назви коефіцієнтів і їх складових Роки

2003 2004 2005

1 Середньооблікова кількість працюючих (П) 415 393 345

2 Кількість нещасних випадків за звітний період (п) 3 2 0

3 Загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками
за звітний період (Д) 91 53 0

4 Кількість випадків захворювань (З) 22 20 15

5 Сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період (ДЗ) 80 57
43

6 Коефіцієнт частоти травматизму (КЧ) 7,23 5,09 0

7 Коефіцієнт важкості травматизму (КВ) 30,33 26,50 0

8 Коефіцієнт загального травматизму (КЗАГ) 219,28 134,86 0

9 Коефіцієнт частоти випадків захворювань (КЗ) 53 50,90 43,50

10 Коефіцієнт важкості захворювань (КВЗ) 4,14 2,65 0

Усе це свідчить про високий рівень стану охорони праці на підприємстві.
Позитивним показником стану охорони праці на підприємстві є те, що на
протязі 2003-2005 рр. на підприємстві не сталося жодного нещасного
випадку. Про це свідчать коефіцієнти частоти травматизму, важкості
травматизму та загального травматизму, які дорівнюють нулю. В той же час
коефіцієнти частоти випадків захворювань та важкості захворювань мають
певну вагу для підприємства. Тому служба охорони праці повинна ще більше
прикладати зусиль для того, щоб на підприємстві захворюваність
робітників (особливо взимку) була найнижчою.

Умови праці – це сукупність факторів виробничої обстановки, що впливають
на працездатність і здоров’я людини в процесі праці. Згідно з
“Гігієнічною класифікацією умов праці №4137-86 параметри трудового
процесу за ступенем впливу на функціональний стан і здоров’я працюючих
поділяються на 3 класи:

І клас – оптимальні умови і характер праці, при яких виключена
несприятлива дія небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НіШВФ) на
здоров’я працюючих і створюються передумови для збереження високого
рівня працездатності;

П клас – допустимі умови і характер праці, при яких рівень НіШВФ не
перевищує гігієнічних нормативів; ,

Ш клас – шкідливі і небезпечні умови і характер праці, при яких рівень
НіШВФ перевищує нормативи і викликає функціональні зміни організму

Фактичне значення освітленості на робочому місці визначається шляхом
вимірювання за допомогою люксметра або шляхом розрахунку за формулою:

де Sв, Sn – площа вікон (сумарна) і підлоги, м2;

?В – коефіцієнт світло пропускання вікна (?В=0,15…0,6);

rl- коефіцієнт, що враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь
приміщення (rl=1…10);

?В – світлова характеристика вікон (?В=6,5…29);

КЗ – коефіцієнт запасу (КЗ=1…1,5);

Кбуд – коефіцієнт, який враховує затемнення вікон сусідніми будівлями
(Кбуд=1…1,7).

В приміщенні працюють комп’ютер і принтер. Рівень шуму від комп’ютера
дорівнює 60 Дб, від принтеру – 65 Дб. Для обчислення шуму роботи
комп’ютера та принтера використаємо формулу для обчислення сумарного
рівня шуму:

L = Ll + ?L,

де Ll – більший із рівнів, які сумуються;

?L – добавка, що залежить від значення різниці між рівнями шуму, яка
знаходиться за таблицею 4.2.

Таблиця 4.2. Добавка, що залежить від рівня шуму

Різниця між рівнями 0 1 2 3 4 5

Добавка ,

?L, Дб 3 2,5 2,2 1,8 1,5 1,2

Сумарний рівень шуму, який вони створюють, становить:

L = 65 + 1,2 = 66,2 Дц.

Основні виробничі фактори, що характеризують умови праці на робочому
місці бухгалтера, наведені в табл. 4.3, з якої видно, що умови та
характер праці бухгалтера відносяться до І класу, та відповідають
допустимим.

Таблиця 4.3. Аналіз умов праці

Виробничі фактори Нормативне значення або ГДК для різних умов праці
Фактичне значення фактора Клас умов праці на даному робочому місці

І клас ІI клас IIIклас

Мікроклімат у приміщенні

Температура повітря, ?С 22-24 21-25

21 ІІ

Швидкість руху повітря, м/сек 0,1 10

25 І

Змінність Змінна робота

Змінна робота І

Кількість факторів кожного класу

12

2

Висновки та пропозиції

Метою написання дипломної роботи є ознайомлення студента з практичними
та теоретичними питаннями бухгалтерського обліку. За допомогою цієї
роботи розкриваються питання обліку операцій з дебіторською
заборгованістю та його практичне застосування на ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”. Ця робота є своєрідним підсумком здобутих знань та
комплексного дослідження обліку заборгованості з різними дебіторами. Це
є підсумком знань з теорії бухгалтерського обліку, фінансового
бухгалтерського обліку, управлінського та податкового обліку,
економічного аналізу та організації бухгалтерського обліку.

Дослідивши питання обліку операцій з дебіторської заборгованості можна
зробити висновки, щодо актуальності цієї теми. На нашу думку, цьому
питанню приділяється надто мала увага порівняно з проблемними питаннями
у цій сфері.

Актуальність даної теми заключається у тому, що на сьогодні в Україні
вітчизняні товаровиробники зіштовхулися з проблемами неплатежів. При
цьому перед ними постає питання: зберегти обсяги виробництва, збільшуючи
при цьому дебіторську заборгованість, або знизити обсяги виробництва
контролюючи розміри дебіторської заборгованості на певному рівні. Як
вирішуються ці питання ми розглянули на прикладі діяльності ЗАТ
„Житомирський м’ясокомбінат”.

Дане підприємство має великі обсяги дебіторської заборгованості, більшу
частину яких складає заборгованість за реалізовану продукцію. Для
вирішення даної проблеми на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” нами було
запропоновано:

– вирішення питань простроченої заборгованості за допомогою
управлінського обліку. Нами було розроблено декілька видів внуртішньої
звітності, за допомогою, яких можна контролювати строки погашення
заборгованості, та виявляти безнадійних дебіторів;

– для безнадійних боргів, на нашу думку, доцільно здійснювати
нарахування резерву сумнівних боргів, що значно спрошує списання та
покриття боргів підприємству;

– також запропоновано розробити графік документообігу.

З переходом України до ринкових відносин настала потреба у реформуванні
бухгалтерського обліку. Діючий план рахунків та фінансова звітність
суттєво відрізняються від міжнародних стандартів.

З переходом України на міжнародні стандарти є необхідним пристосування
обліку до міжнародних умов, що не завжди є доречним у нашій країні та є
неможливим у застосуванні у нашій сьогоденній практиці.

Дослідивши організацію бухгалтерського обліку на підприємстві можливо
зробити висновок, що з науковим розвитком стало можливо застосування
комп’ютерної техніки при веденні бухгалтерського обліку, що є більш
ефективним та практичним. Це дозволяє скоротити витрати часу бухгалтерів
та полегшити їх роботу.

Дослідження податкового законодавства показало його недосконалість.
Сьогодні підприємства сплачують непомірні податки, які не дозволяють у
нашій країні розвиватись ринковим відносинам. Більшість підприємств
приховують свої доходи з метою зменшити податковий тягар. Також
суперечливість податкового законодавства породжує саму невідповідностей.

З реформування обліку в окрему галузь виділився управлінський
бухгалтерський облік. Управлінський облік стає механізмом управління
бізнесом, орієнтованим на отримання прибутку і досягнення цілей на ринку
товарів і послуг.

Неможливо також ефективно здійснювати господарювання не вивчивши
результати діяльності попередніх років. Це здійснюється за допомогою
економічного аналізу. Економіст будь-якого профілю повинен володіти
навичками аналітичної роботи на підприємстві. Це допоможе його
розібратись з результатами попередніх років та удосконалити роботу в
майбутньому.

Актуальність організації обліку та контролю операцій з дебіторською
заборгованістю на підприємстві висвітлюється дипломною роботою, тому що
метою діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Це головна мета,
яка необхідно досягнути.

Список літературних джерел

Адамс Р. Основы аудита: Пер. с англ./ Под ред. Я.В. Соколова. – М.:
Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398 с.

Баран В.П. Бухгалтерський облік: історичні витоки, мета і завдання //
Розвиток науки про бухгалтерський облік. – 2000. – частина 2. С.9.

Береза С.Л. Класифікація дебіторської заборгованості :нові підходи //
Вісник ЖІТІ. – 2001. – №14. – С.54

Береза С.Л. Класифікація дебіторської заборгованості для цілей
бухгалтерського обліку // Вісник ЖДТУ. – 2004. – №3(29). – С.21

Береза С.Л. Проблеми оцінки та списання дебіторської заборгованості:
вітчизняний та міжнародний досвід. // Вісник ЖІТІ. – 2002. – №18. – С.24

Береза С.Л. Побудова облікової політики відображення грошових активів та
дебіторської заборгованості. // Вісник ЖДТУ. – 2003. – №1(23). – С.35

Богатко Н. Продаж дебіторської заборгованості: визначення, оцінка,
облік. // Бухгалтерія. – 2004. – №22. – С.57

Бодаренко Е. Дебиторская задолженность у плательщика единого налога //
Бухалтерія. – 2005. – №34. – С.77

Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. Аудит суб’єктів
підприємницької діяльності: Навчальний посібник. – Київ: Центр
навчальної літератури, 2004.- 300с.

Борзенко О.П. Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості. // Майбутне
– аудит: Матеріали першої спільної науково-практичної спілки аудиторів
України і ВУЗів. – 2004. С.155

Бухгалтерський облік у громадському харчуванні: навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 „Облік і
аудит” / Ф.Ф. Бутинець та ін.; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП
„Рута”, 2202. – 440с.

Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності „Облік і
аудит” вищих навчальних закладів. – 2-ге вид., перероб. і доп. –
Житомир: ПП „Рута”, 2002. – 672 с.

Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський
управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050106
„Облік і аудит” вищих закладів. За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця; 2-е вид.,
перероб. і доп. – Житомир: ПП „Рута”, 2002. – 480 с

Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку:
Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106
„Облік і аудит”. / Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков, Т.В. Давидюк, Т.В.
Шахрайчук. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., перероб. і доп. –
Житомир: ПП „Рута”, 2002. – 544с.

Бутинець Ф.Ф. Історія розвитку бухгалтерського обліку. Ч.I. Навчальний
посібник для студентів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”. Житомир:
ЖІТІ, 1999. – 928с.

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів
спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / 3-є
вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 444 с.

Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. Нормативно-практичні
матеріали. За ред. Р.Л.Хом’яка. – Львів: Національний університет
„Львівська політехніка”, „Інтелект-Захід”, 2001. – 728с.

Бухгалтерський податковий облік. Навчальний посібник для студентів
спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”/ За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф.
Бутинця, к.е.н., доц. С.Л. Берези. – 2-е вид., доп. і перероб. –
Житомир: ЖДТУ, 2004. – 384 с.

Бухгалтерський словник. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.– Житомир: ПП
„Рута”,2001. – 224с.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності
„Облік і аудит” вищих навчальних закладів / за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця.
– 5-е вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726с.

Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку./ Пер. з англ. О.
Мілін, О.Ткач – К.: Основи, 1999. – 943с.

Владко І. Безнадійна заборгованість за опротестованим векселем: облік у
векселедавця та у держателя.// Все про бухгалтерський облік. – 2005. – №
30(1063). – С.11.

Глушков Н.Е. Бухгалтерский учет на современном предприятии. Эффективное
пособие по бухгалтерскому учету. – Новосибирск, фирма «ЭКОР», 1996. –
670с.

Горецька Л.Л. Питання відображення в обліку грошових коштів та
дебіторської заборгованості в практиці зарубіжних країн // Вісник ЖІТІ.
– 2001. – №17. – С.15

Губін І. Інвентаризація резерву сумнівних боргів. // Бухгалтерія. –
2004. – №38. – С.75

Гура Н. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами на прикладі
житлово-комунального господарства // Бухгалтерський облік і аудит. –
2005. – №4. – С.29

Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними
стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра,
2001. – 840с.

Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб і доп. – К.: Т-во
„Знання”, КОО, 2001.– 363 с.

Дубенко Н.В. Облік грошових коштів і розрахунків: проблеми сьогодення //
Вісник ЖДТУ. – 2004. – №4(30). – С.62.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во „Знання”, КОО,
2001. – 402 с.

Дячек С.М. Критична оцінка методів нарахування резерву сумнівних боргів.
// Збірник тез та текстів виступів на Другій всеукраїнській науковій
конференції, присвяченій видатним вченим в галузі бухгалтерського обліку
д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н. проф. П.П. Німчинову, – Житомир:
ЖДТУ, 2004. – С.38

Єфімов О. Заборгованість: звичайна – сумнівна – безнадійна. //
Бухгалтерія. – 2004. – №17. – С.30

Економічна енциклопедія: Утрьох томах. Т.1 / Редкол.: … С.В.Мочерний
(відн.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. – 864с.

Економічний аналіз господарської діяльності. / Іващенко В.І., Болюх
М,А., – К.: ЗАТ „НІЧЛАВА”, 2001. – 204с.

Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних
закладів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”. / За ред. проф.
Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 680 с.

Жук М.Г. Проблеми та шляхи удосконалення обліку й аудиту дебіторської
заборгованості та резерву сумнівних боргів. // Майбутне – аудит:
Матеріали першої спільної науково – практичної спілки аудиторів України
і ВУЗів. – 2004. – С.168

Господарський кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 208с.

Закон України „Про аудиторську діяльність” //Відомості Верховної Ради
України. – 1993. – № 23. – стаття 243.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України”
// Офіційний вісник України. – 1999. – №33. – С.71.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”// Відомості
Верховної Ради України. – 1997. – №4. – Ст.28.

Закон України „Про податок на додану вартість” // Відомість Верховної
Ради України. – 1992. – №14. – Ст.184.

Закон України „Про систему оподаткування” // Відомість Верховної Ради
України. – 1997. – №16. Ст.119.

Загородній А., Сліпушко О., Вознюк Г,, Словженко Т. Словник банківських
термінів. Банківська справа: термінологічний словник.– Київ: Видавництво
„Аконії”, 2000. – 608 с.

Завгородній В.П. Бухгалтерський учет в Украине (С использ. Нац.
стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. – 5-е изд., доп. и
перераб. – К.: А.С.К., 2001. – 848с.

Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.:
Знання-Прес, 2000. – 207с.

Ільяшенко С., Лобза І. Якщо боржник або кредитор ліквідувався…
Податковий і бухгалтерський облік // Все про бухгалтерський облік. –
2005 – № 3(1036). – С.105

Кірейцев Г.Г., Виговська Н.Г., Петрук О.М. Фінанси підприємств:
Навчальний посібник: Курс лекцій – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 272с.

Кисельов А.П. Основи бізнесу : Підручник. – К.: Вища шк., 1998. – 191 с.

Кузнецова С.А. Проблеми класифікації дебіторської заборгованості в
Україні // Вісник ЖІТІ. – 2001. – №15. – С.144

Кузнецова С.А. Шляхи здійснення оцінки якості бухгалтерського обліку
дебіторської заборгованості // Вісник ЖІТІ. – №17. – С.85

Кузьмінський А.М. та ін. Організація бухгалтерського обліку, контролю і
аналізу: Підручник / А.М. кузьмінський, В.В. Сопко, В.П.Завгородній. За
ред. А.М. Кузьмінського – К.: Вища шк., 1993. – 223с.

Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. –
Київ: Вид-во „Центральної літератури”, 2003. – 524 с.

Лукінова О. Резерв сумнівних боргів: завершуємо фінансовий рік. //
Баланс. – 2004. – №49(539). – С.56

Матицина Н. Фінансова політика підприємства як інструмент управління
дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. –
№7. – С.25

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Перекл. з англ. за
ред. С.Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів
України, 2000. – 1272с.

На підприємстві рахується величезна дебіторська заборгованість. Яка
відповідальність для бухгалтерів?// Бухгалтерія. – 2004. – №5. – С.76

Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів
вузів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит” / Ф.Ф. Бутинець, О.В.
Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир:
ЖІТІ, 2001. – 576с.

Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.
– К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 624 с.

Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. – М.: Финансы,
ЮНИТИ, 1998. – 639с.

Пальчикова С.В. Забезпечення використання на підприємстві сучасних форм
рефінансування дебіторської заборгованості.// Збірник наукових праць. –
2001.-Випуск 24 Ч.1.- С.194

Пархоменко В. Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової
звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – №1.– С.32

пархоменко В. Облік резерву сумнівних боргів // Бухгалтерський облік і
аудит. – 2003. – №6. – С.8

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій: затв. Мінфіном України
// Все про бухгалтерський облік. – 2002. – №79(746).

Податкове право: Навч. посіб. / Г.В.Бех, О.О.Дмитрик, Д.А.Кобильнік та
ін.; За ред. проф. М.П.Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська
заборгованість”: затв. Міністерством фінансів України // Все про
бухгалтерський облік. – 2002. – №84 (751). – С.33.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 „Зобов’язання”: затв.
Міністерством фінансів України // Все про бухгалтерський облік. – 2002.
– №84 (751). – С.35

Положення „Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та
кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення”: Постанова
Кабінету Міністрів України // www.kmu.gov.ua

Про затвердження форми державної статистичної звітності №1-Б термінова
(місячна) „Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську
заборгованість” та Інструкція щодо її заповнення: наказ Держкомстату
України // Офіційний вісник України. – 2000. – № 34. – С. 194.

Про порядок віднесення та відшкодування безнадійної заборгованості :
лист ДПАУ // www. zakon.gov.ua

Про порядок оформлення векселями дебіторської заборгованості перед
банком: лист НБУ // www.bank.gov.ua

Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002.
– 628с.

Робертсон Дж. Аудит. Перев. с англ. – М.: KPMG, Аудиторська фірма
„Контакт”, 1993. – 496 с

Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства : Навч.посіб –
К.: Знання, 2004. – 654с.

Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебное
пособие для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с.

Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник. – 3-те вид., перероб. і
доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.

Суков Г.С. Історія розвитку обліку оборотних активів.// Вісник ЖДТУ. –
2005. – №1(31). – С.216

Сурніна К.С. Автоматизація розрахунків з дебіторами і кредиторами. //
Вісник ЖІТІ. – 2001. – №16. – С.126

Сурніна К.С. Резерв сумнівних боргів: порівняння українських, російських
та міжнародних стандартів обліку // Збірник тез та текстів виступів на
Другій всеукраїнській науковій конференції, присвяченій видатним вченим
в галузі бухгалтерського обліку д.е.н., проф. І.В. Малишеву, д.е.н.
проф. П.П. Німчинову, – Житомир: ЖДТУ, 2004.– С.100

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України:
Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – 6-те вид. – К.:
А.С.К., 2001. – 784с.

Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов
М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:
Либідь, 2002. – 384с.

Финансы предприятий: Учебник для вузов / Н.В.Колчина, Г.Б.Палек,
Л.П.Павлова и др.; Под ред.проф. Н.В.Колчиной. – 2-е изд., перераб. и
доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 447с.

Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник.
– К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 672 с.

Чернелевський Л.М., Осадча Г.Г. Управлінський облік на підприємствах
харчової промисловості. Навчальний посібник. – К., 2005. – 364с.

Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навч. посіб. – К.: т-во
„Знання”, КОО, 1999. – 359с.

Додаток А

Статут ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат”

1. Загальні положення

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат” /надалі
Товариство/ засноване згідно з Законом України „Про господарські
товариства” за рішенням засновників згідно установчого договору від 01
серпня 2002 року.

Найменування Товариства:

1.2.1 Повне:

Українською мовою: закрите акціонерне товариство „Житомирський
м’ясокомбінат”

Російською мовою: закрытое акционерное общество «Житомирский
мясокомбинат»

Англійською мовою: Closed joint stock company “Zhutomir meat producing
company”

1.2.2 Скорочене:

Українською мовою: ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Російською мовою: ЗАО «Житомирский мясокомбинат»

Англійською мовою: CJ-SC “Zhutomir meat producing company”

Місцезнаходження Товариства та його юридична адреса: Україна, 10025, м.
Житомир, вул. Баранова, 127.

Мета і предмет діяльності

Товариство створене з метою насичення ринку товарами і послугами по
предмету діяльності та реалізації, на основі отриманого прибутку
інтересів учасників Товариства, а також економічних та соціальних
інтересів трудового колективу.

Предметом діяльності Товариства є:

вирощування і відгодівля великої рогатої худоби (ВРХ) і свиней;

закупка свиней, коней, ВРХ, іншої худоби та м’яса і сала, як у населення
так і у сільськогосподарських підприємств і товаровиробників
сільськогосподарської продукції, як за готівку так і по безготівкових
розрахунках та їх переробка;

виготовлення та постачання м’ясних виробів та напівфабрикатів;

переробка ВРХ, коней і свинини власного виробництва і закуплених у
сільськогосподарських підприємств і населення та реалізація продукції по
готівковому і безготівковому розрахунках;

виробництво ковбасних виробів, м’яса, м’ясокопченої продукції,
напівфабрикатів, м’ясних консервів, м’ясокостної муки;

виробництво пральних порошків;

виробництво медичних препаратів;

виробництво будівельних матеріалів та конструкцій;

виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних та проектних
робіт;

будівництво житлових будинків та об’єктів промислового і
соціально-культурного призначення;

виробництво різноманітної сільськогосподарської продукції: молока,
вирощення зернових культур, овочем, фруктів та інше;

переробка сільськогосподарської продукції: овочем, фруктів, зернових,
молока та інше;

оптова, роздрібна і фірмова торгівля продукцією власного виробництва та
товарами народного споживання інших виробників, в тому числі
продовольчими та промислового призначення товарами, алкогольними
напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, запчастинами та інше;

організація та експлуатація об’єктів громадського харчування (їдалень,
кав’ярень, барів, ресторанів);

надання транспортних, транспортно-експедиційних та складських послуг, як
в Україні, так і за її межами;

торгівельно-закупівельна, комерційно-посередницька діяльність;

маркетинг (вивчення кон’юнктури ринку на товари і організація реклами по
предмету діяльності Товариства);

надання послуг населенню по предмету діяльності Товариства та інших
послуг, що не заборонені чинним законодавством України;

зовнішньоекономічна діяльність по експортно-імпортному постачанню, в
тому числі на бартерній основі, продовольчих та промислових товарів,
напівфабрикатів, виробничого устаткування, прогресивних технологій
виробництва м’ясопродуктів та переробки сільськогосподарської продукції.

Також предметом діяльності Товариства може бути:

пошук (розвідка) корисних копалин;

виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної
зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю
польоту кулі понад 100 метрі за секунду, торгівля вогнепальною зброєю та
боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад
4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрі за секунду;

виробництво вибухових речовин і матеріалів;

виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

видобування уранових руд;

видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
напівдорогоцінного каміння;

виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного каміння, напівдорогоцінного каміння,
торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного каміння, напівдорогоцінного каміння;

виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими
засобами;

виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна
торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля
пестицидами та агрохімікатами;

виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та
дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони;

розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття
інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання
інформації, торгівля спеціальними технічними засобами засобів для зняття
інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання
інформації;

розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні
випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення
криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання
послуг в галузі криптографічного захисту інформації, торгівля
криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації;

розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування,
ввезення, вивезення голографічних захисних елементів

виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

централізоване водопостачання та водовідведення;

розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення,
придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби для
промислових цілей;

проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

медична практика;

переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них
препаратів;

ветеринарна практика;

організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та
проведення лотерей;

будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва,
зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж
інженерних і транспортних мереж);

надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі;

надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом,
річковим, морським транспортом, залізничним транспортом;

заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і
чорних металів;

операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного
захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об’єктів;

проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів,
будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки,
пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на
відповідність встановленим вимогам;

надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності,
надання послуг з охорони громадян;

виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;

виконання авіаційно-хімічних робіт;

здійснення іншої діяльності не забороненої чинним законодавством
України.

У випадках, передбачених чинним законодавством, Товариство одержує
ліцензії на здійснення окремих видів діяльності.

Юридичний статус Товариства

Товариство є юридичною особою з дня його реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного
законодавства України, установчого договору та цього Статуту

Майно Товариства складається з основних фондів та оборотних засобів, а
також цінностей, вартість яких відображається в балансі Товариства

Товариство є власником:

майна, переданого йому засновниками;

майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності;

іншого майна, набутого на підставах незаборонених законодавством.

Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження належним
йому майном відповідно до цілей своєї діяльності.

У разі випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю
Товариства або переданого йому в користування, відповідальність несе
Товариство.

3.5 Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші
рахунки в банку, штамп та печатки підприємства, товарні знаки, які мають
бути зареєстровані у відповідних державних та інших органах, печатки зі
своєю назвою.

3.6 Товариство самостійно може продавати, передавати безкоштовно,
обмінювати, здавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби
виробництва та інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншими
способами, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому
Статуту.

3.7 Товариство має право укладати угоди /контракти/, зокрема угоди
купівлі-продажу майна, страхування майна, перевезення, доручення і
комісії тощо, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести
обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді та
третейському суді, а також Товариство має право укладати інші угоди,
контракти прямо та виключно не заборонені чинним законодавством України.

3.8 Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах
належного йому майна згідно з чинним законодавством України.

3.9 Товариство має право у встановленому діючим законодавством порядку:

випускати цінні папери;

засновувати суб’єкти господарської діяльності та вступати в об’єднання з
іншими суб’єктами господарської діяльності;

створювати на території України та за її межами філії та представництва,
інші відокремлені структурні підрозділи, а також дочірні підприємства;

здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству.

3.10 Створені Товариством філії, представництва та дочірні підприємства
можуть користуватися основними фондами та оборотними коштами, які є
власністю Товариства. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами,
які призначаються Правлінням Товариства.

3.11 Права та обов’язки дочірніх підприємств визначаються Статутами, а
відокремлених структурних підрозділів Положеннями, що затверджуються
загальними зборами акціонерів.

3.12 Дочірні підприємства Товариства мають права юридичної особи.

4. Засновники і акціонери Товариства

4.1 Засновниками Товариства є юридичні особи – ВАТ „Житомирський
м’ясокомбінат” та ЗАТ „РИФ”, згідно з установчим договором про створення
Товариства від 01 серпня 2002 року.

4.2 Акціонерами Товариства можуть бути юридичні та фізичні особи, які
придбали акції Товариства, сплатили їх повну вартість і внесені в Реєстр
акціонерів.

Акціонери мають право:

брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим
Статутом;

брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку
/дивіденди/;

одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу акціонера
Товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси,
звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів;

одержувати в першочерговому порядку додаткові акції та облігації, які
випускаються Товариством;

вільно розпоряджатися акціями, що їм належать, у порядку, визначеному
цим Статутом;

вийти в установленому порядку з Товариства;

отримати частину вартості майна Товариства у випадку його ліквідації
пропорційно розміру своєї частки у Статутному фонді Товариства.

Акціонери Товариства зобов’язані:

додержуватись установчих документів Товариства і виконувати рішення
загальних зборів Товариства;

повсякчасно сприяти Товариству в його діяльності;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про
діяльність Товариства;

нести інші обов’язки, якщо це передбачено законодавством України та
установчими документами.

4.5 Акціонери відповідають по зобов’язанням Товариства тільки в межах
належних їм акцій.

5. Статутний фонд Товариства

5.1 Статутний фонд Товариства становить 6437000 (шість мільйонів
чотириста тридцять сім тисяч) гривень.

5.2 Статутний фонд розділений на 1000 простих іменних акцій номінальною
вартістю 6437 гривень.

5.3 Товариство має право змінювати /збільшувати або зменшувати/ розмір
Статутного фонду.

5.4 Розмір Статутного фонду може бути збільшений після повної сплати
всіх раніше випущених акцій шляхом:

випуску нових акцій;

обміну облігацій на акції;

збільшення номінальної вартості випущених акцій.

5.5 Після реєстрації Товариства рішення про збільшення Статутного фонду
приймається

5.5.1 При зміні його не більше, як на 1/3 – Правлінням Товариства за
погодженням із Спостережною радою.

5.5.2 При зміні його понад 1/3 – загальними зборами акціонерів
Товариства.

5.6 Розмір Статутного фонду може бути зменшений шляхом зменшення:

номінальної вартості акцій;

кількості акцій через їх викуп Товариством у акціонерів з наступним
анулюванням цих акцій.

Рішення про зменшення Статутного фонду Товариства приймається в тому ж
порядку, що і про його збільшення. Зменшення Статутного фонду при
наявності заперечень кредиторів Товариства не допускається.

5.7 Рішення, пов’язані із зміною розміру Статутного фонду набирають
чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

5.8 Загальні збори акціонерів встановлюють термін для здійснення
акціонерами належного їм пільгового права на придбання додаткових акцій
та прийняття рішення в разі придбання їх акціонерами.

5.9 Оплата акцій, які випускаються додатково, майном, майновими і
особистими немайновими права можлива тільки по рішенню загальних зборів
акціонерів Товариства.

6. Акції Товариства

6.1 Товариство випускає прості іменні акції на весь розмір Статутного
фонду і проводить їх реєстрацію в порядку визначеному Державною комісією
з цінних паперів та фондового ринку. Випуск акцій може здійснюватися, як
у документарній так і у бездокументарній формі /у вигляді записів в
електронних базах даних/ за рішенням Спостережної ради.

6.2 Не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій
Товариство зобов’язане видати акціонерам акції / сертифікати акцій/.
Акції Товариства можуть бути видані учасникам Товариства тільки після
повної сплати їх вартості.

6.3 Товариство забезпечує ведення реєстру акціонерів, згідно з порядком,
який встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.

6.4 Акціонери Товариства мають право без обмежень розпоряджатись акціями
Товариства, зокрема продавати або іншим способом відчужувати їх на
користь юридичних і фізичних осіб. Засновники мають пріоритетне право на
придбання акцій у акціонерів.

6.5 Акції Товариства передаються тільки шляхом повного індосаменту,
перехід та реалізація права власності на акції здійснюється відповідно
до законодавства України.

6.6 У випадку збільшення Статутного фонду Товариства шляхом випуску
нових акцій, акціонери мають переважне право на підписку на акції
пропорційно їх частці у Статутному фонді. Товариство повинно повідомити
акціонерів про наступний випуск акцій та про термін, протягом якого
можна скористатись переважним правом на придбання акцій.

6.7 Акції, що знаходяться в розпорядженні Товариства по рішенню
Спостережної ради, можуть бути передані працівникам Товариства,
акціонерам, третій особам за ціною, що встановлюється сторонами. Акції
можуть передаватись безкоштовно або продані з відстрочкою оплати.

6.8 За рішенням загальних зборів Товариство може випускати привілейовані
акції. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує
10 відсотків Статутного фонду Товариства. Умови застосування
привілейованих акцій вирішується при їх випуску за рішенням загальних
зборів акціонерів.

6.9 Акція неподільна. В разі коли одна і та ж акція належить декільком
власникам всі вони по відношенню до Товариства визнаються одним
акціонером і реалізують свої права через одного з них або спільного
представника. Співвласники акцій солідарно відповідають по обов’язках,
що лежать на акціонерах.

6.10 Акціонерне товариство має право викупати у акціонера сплаченні ним
акції тільки за рахунок сум, що перевищують Статутний фонд Товариства,
для їх наступного розповсюдження серед своїх працівників, акціонерів та
третіх осіб або анулювання в разі перевищення Статутного фонду
Товариства. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані в
термін не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку,
а також голосування і визначення кворуму на загальних зборів акціонерів
проводиться без урахування придбаних Товариством власних акцій.

6.11 За рішенням загальних зборів акціонерів Товариство після повної
сплати Статутного фонду акціонерами може робити позики шляхом випуску
іменних облігацій та облігацій на пред’явника, передбачаючи зобов’язання
Товариства відшкодувати власнику облігації у відповідний термін вказану
в ній суму разом з фіксованим відсотком.

6.12 Товариство може випускати облігації на суму не більше 25 відсотків
від розміру Статутного фонду.

6.13 Випуск облігацій проводиться по рішенню Загальних зборів, які
визначають мету, вартість і термін позики, число належних до випуску
облігацій, номінальну і випускну ціну, розмір відсотків і терміни їх
сплати, а також і спосіб погашення облігацій.

6.14 Власники облігацій кожного попереднього випуску мають переважне
право перед власниками облігацій послідуючих випусків на задоволення
вимог, що виникли по борговим зобов’язанням Товариства.

6.15 Наявність облігацій не дає її власнику права участі в управлінні
Товариством і права голосу на зборах Товариства.

7. Порядок розподілу прибутків та збитків

7.1 Прибуток Товариства, одержаний з надходжень від господарської
діяльності залишається у повному його розпорядженні після:

покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату
праці;

сплати процентів за кредитами банків та за облігаціями;

сплачених передбачених законодавством України податків та інших
обов’язкових платежів.

7.2 Порядок розподілу чистого прибутку /доходів/ та покриття збитків
визначається загальними зборами акціонерів Товариства простою більшістю
голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

7.3 Товариство утворює цільові фонди, призначенні для покриття витрат,
пов’язаних зі своєю діяльністю:

резервний фонд;

цільовий фонд;

інші фонди за рішенням загальних зборів акціонерів.

8. Органи управління Товариством

8.1 Органами управління Товариства є:

загальні збори акціонерів;

спостережна рада;

правління;

ревізійна комісія.

8.2 Вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів.

8.2.2 Повноваження Товариства:

а) прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних
цінних паперів протилежному Реєстратору;

б) прийняття рішення про додаткову емісію акцій на суму, що перевищує
1/3 розміру статутного фонду;

в) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Повноваження, передбачені пунктами „а”, „б”, „в” належать до виключної
компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим
органам Товариства.

Загальні збори акціонерів можуть розглядати й інші питання, що
стосуються діяльності Товариства. Будь-який з акціонерів вправі вносити
свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніше як за
30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку
денного приймається Правлінням Товариства. Пропозиції акціонерів, що
володіють більше як 10 відсотків голосів, вносяться до порядку денного
обов’язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені
до відома всіх акціонерів не пізніше як за 10 днів до проведення зборів
одним із способів: по телефону, поштою, телефаксом, особисто під розпис.

8.2.3 Загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь
акціонери, які володіють більше як 60% голосів.

Право на участь у Загальних зборах акціонерів має особи які є власниками
простих акцій на день проведення Загальних зборів. Брати участь у
Загальних зборах акціонерів з правом дорадчого голосу можуть члени
Правління компанії, які не є акціонерами.

8.2.4 Будь-який акціонер може бути представлений на зборах особою, якій
довірено голосувати від його імені за умови, що всі призначення таких
осіб мають письмове підтвердження з боку акціонера, з визначеним
терміном дії такого доручення. Довіреність на право участі та
голосування на загальних зборах акціонерів може бути посвідчена
Реєстратором або Правлінням Товариства. Акціонери, які є юридичними
особами можуть реалізувати своє право голосу через будь-який статутний
орган, уповноважений діяти від їх імені.

Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника для участі в
зборах, повідомивши про це Правління.

8.2.5 Рішення, які прийняті Загальними зборами акціонерів, обов’язкові
для всіх акціонерів і посадових осіб органів управління Товариством.

Загальні збори не вправі приймати рішення, не включеного до порядку
денного.

8.2.6 Щорічно проводиться не менше одних Загальних зборів акціонерів.
Щорічні збори визначаються Правлінням і проводяться не пізніше, ніж
через 4 місяці після закінчення балансового року.

8.2.7 Позачергові збори акціонерів скликаються Правлінням у випадках,
якщо скликання таких зборів в інтересах Товариства, а також на письмову
вимогу Спостережної ради або Ревізійної комісії. Правління Товариства
зобов’язане протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги
прийняти рішення про скликання позачергових зборів з порядком денним
запропонованим Спостережною радою або Ревізійною комісією.

Акціонери, які володіють у сукупності більше, ніж 10 відсотками голосів
мають право вимагати скликання позачергових зборів з запропонованим ними
порядком денним. Якщо протягом 20 днів Правління не виконало зазначеної
вимоги, вони мають право самі скликати збори. В цьому випадку Реєстратор
за їх вимогою зобов’язаний направити повідомлення акціонерам іменних
акцій про скликання зборів /за додатковою угодою/.

8.2.8 До скликання Загальних зборів акціонерам повинна бути надана
можливість ознайомитись з документами пов’язаними з порядком денним
зборів. Повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів, їх дату,
місце проведення та порядок денний повідомляється у місцевій пресі і в
одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету
Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку, не менш як за 45 днів до скликання і на протязі цього часу дата
не змінювалась. В разі проведення позачергових зборів, або коли загальні
збори призначені на друге число, всі акціонери повинні бути
проінформовані про дату, місце і порядок денний.

Акціонери вважаються проінформованими, якщо Товариство опублікувало всю
інформацію за 45 днів до початку зборів і направило цю інформацію
поштою, кур’єром, по телефону, або по телефаксу кожному власнику іменної
акції особисто.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань не включених до
порядку денного.

8.2.9. Голосування на Загальних зборах проводиться за принципом: одна
акція – один голос.

8.2.10. Рішення Загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4
голосів з таких питань:

прийняття змін та доповнень до Статуту;

створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та
представництв;

прийняття рішення про припинення діяльності Товариства.

Всі інші рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів або їх
представників, які беруть участь у Загальних зборах акціонерів.

8.2.11. Підставою для внесення до порядку денного загальних зборів
акціонерів питання про недовіру голові Правління (прийняття рішення про
відкликання) є:

виникнення загрози банкрутства Товариства в результаті дій
/бездіяльності/ або рішень Правління Товариства;

притягнення до майнової відповідальності за рішенням суду, в зв’язку з
порушенням чинного законодавства України;

встановлення фактів зловживання службовим положенням в особистих
інтересах, що завдало шкоди майновим інтересам Товариства;

встановлення фактів фінансових порушень на користь фізичних або
юридичних осіб, що завдало шкоди майновим інтересам Товариства;

у випадках передбачених контрактом.

8.2.12. Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини
належних їм прав до компетенції Спостережної ради або Правління
Товариства.

8.2.13. Порядок підготовки та проведення загальних зборів акціонерів
регламентується „Положенням про загальні збори акціонерів”, яке
затверджується рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства.

8.3 Спостережна рада.

8.3.1 Спостережна рада Товариства обирається Загальними зборами із числа
акціонерів в кількості 3 осіб, терміном на 2 роки, яка здійснює
контроль. Регулює діяльність Голови Правління /Президента/ і Правління
Товариства.

До складу Спостережної ради не можуть бути обрані або призначені члени
Правління та Ревізійної комісії Товариства.

8.3.2 Спостережна рада:

затверджує порядок діяльності Ревізійної комісії;

контролює використання резервного фонду;

призначає і відкликає Голову /Президента/ та членів Правління
Товариства;

приймає рішення про форму випуску акцій;

затверджує рішення Правління про створення цільових фондів;

розглядає та затверджує звіти, які подає Правління і Ревізійна комісія
за квартал;

затверджує організаційну структуру Товариства за поданням Правління;

затверджує внутрішні нормативні документи Товариства;

приймає рішення засновувати та вступати в об’єднання з іншими суб’єктами
господарської діяльності;

приймає рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових
осіб, органів управління Товариства – голови Правління, членів Правління
та голови Ревізійної комісії;

визначає умови оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх
підприємств, філій та представництв;

узгоджує укладання господарських договорів (угод) на суму, що перевищує
100 тис. грн. (сто тисяч гривень);

узгоджує рішення Правління про відчуження основних засобів Товариства,
їх обмін, передачу безкоштовно або в оренду, якщо їх вартість перевищує
10 тис. грн. (десять тисяч гривень), а об’єкти нерухомості незалежно від
їх вартості;

вирішує питання щодо придбання Товариством власних акцій;

узгоджує умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних
паперів Товариства;

аналізує дії Правління щодо управління Товариством, реалізації
інвестиційної, технічної та цінової політики, додержання номенклатури
виробництва продукції, послуг;

одноособово приймає рішення щодо отримання банківських кредитів, позик
незалежно від суми таких кредитів або позик;

одноособово приймає рішення щодо передачі майна Товариства у заставу;

виступає у разі необхідності ініціатором проведення позачергових ревізій
та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства;

здійснює інші дії щодо контролю за діяльністю Правління Товариства.

8.3.3 Спостережна рада має право:

отримувати інформацію про діяльність Товариства;

заслуховувати звіти Правління, посадових осіб Товариства з окремих
питань його діяльності;

залучати експертів до аналізу окремих питань діяльності Товариства;

залучати незалежну аудиторську фірму для перевірки та надання висновків
по фінансовому звіту, балансу та стану бухгалтерського обліку в
Товаристві.

8.3.4 Спостережна рада не має права втручатись в оперативну діяльність
Правління Товариства.

8.3.5 Засідання Спостережної ради проводяться не рідше одного разу на
квартал і вважаються правомочними, якщо на них присутні 2/3 її членів.
Рішення Спостережної ради приймаються більшістю голосів. У разі
розподілу голосів порівну голос голови є вирішальним.

Позачергові засідання Спостережної ради скликаються на вимогу голови
Спостережної ради, 2/3 її членів або Правління Товариства.

8.4 Правління Товариства

8.4.1 Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його
поточною діяльністю, є Правління.

8.4.2 До компетенції Правління відносять всі питання діяльності
Товариства, крім тих, які законодавством, Статутом або рішенням
Загальних зборів віднесені до компетенції іншого органу Товариства,
зокрема Спостережної ради.

8.4.3 Члени Правління призначаються Спостережною радою у кількості 5-х
осіб на строк 2 роки. Правління підзвітне у своїй діяльності вищому
органу Товариства та Спостережній раді і організує виконання їх рішень.

8.4.4 До складу Правління входять:

голова Правління;

перший заступник голови Правління – головний інженер;

заступник голови Правління;

член Правління – головний бухгалтер;

член Правління.

8.4.5 Правління Товариства:

готує матеріали про результати діяльності Товариства за квартал та
фінансовий рік;

вносить пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності
Товариства;

вносить пропозиції щодо змін і доповнень Статуту Товариства;

визначає організаційну структуру Товариства;

затверджує поточні плани діяльності Товариства та заходи, необхідні для
їх виконання;

розробляє плани перспективного розвитку підприємства /бізнес-плани/ та
інші програми фінансово-господарської діяльності;

затверджує кваліфікаційні вимоги, умови праці, тривалість робочого дня,
а також інші питання кадрової політики визначаються Правлінням у
відповідності з визначеними цим Статутом напрямками діяльності
Товариства і законодавством України;

готує пропозиції щодо створення, реорганізації і ліквідації дочірніх
підприємств, філій і представництв Товариства;

призначає керівника дочірніх підприємств та відокремлених структурних
підрозділів за поданням Голови Правління;

розробляє порядок розподілу прибутку і покриття збитків;

узгоджує із Спостережною радою укладання господарських договорів (угод)
на суму, що перевищує 100 тис. грн. (сто тисяч гривень);

продає, передає безкоштовно, обмінює, здає в оренду юридичними особам та
громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, відчужує їх
іншими способами, якщо їх вартість становить менше 10 тис. грн. (десяти
тисяч гривень), крім об’єктів нерухомості незалежно від їх вартості.

За погодженням з Спостережною радою:

затверджує щорічні кошториси, штатний розпис, розмір заробітної плати та
інших виплат;

приймає рішення про зміну Статутного фонду не більш, як на 1/3;

укладає договори /угоди/ на суму, що перевищує 100 тис. грн. ;

приймає рішення щодо використання коштів Резервного фонду;

продає, передає безкоштовно, обмінює, здає в оренду юридичним особам та
громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, відчужує їх
іншими способами, якщо їх вартість становить більше 10 тис. грн. , а
об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості.

8.4.6 Рішення Правління приймають колегіально або одноособово головою
Правління у випадку делегування йому таких повноважень. Засідання
проводяться в зв’язку з необхідністю але не менше одного разу на місяць.
Правління Товариства правомочне розглядати питання відповідно до його
компетенції лише за умови присутності кваліфікованої більшості (не менше
2/3 членів). Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала
більшість присутніх членів Правління. У разі розподілу голосів порівну
голос Голови є вирішальним.

8.4.7 Господарські договори та інші документи, які підлягають погодженню
із Спостережною радою згідно з п. 8.4.5. цього Статуту підписуються з
боку Правління тільки після відповідного погодження.

8.4.8 Правління Товариства не має права втручатись в оперативну
діяльність дочірніх підприємств.

8.4.9 Роботою Правління керує Голова Правління /Президент/, який є
найвищою посадовою особою Товариства і несе у межах своїх повноважень
безпосередню відповідальність перед акціонерами за результати виробничої
та фінансової діяльності Товариства.

8.4.10 Головою Правління і членами Правління можуть бути особи, які
знаходяться з Товариством у трудових відносинах.

8.4.11 З головою Правління укладається письмовий трудовий догорів
/контракт/ на управління Товариством, який з боку Товариства
підписується головою Спостережної ради.

8.4.12 Голова Правління:

діє без довіреності від імені Товариства, представляє Товариство перед
державними органами, вітчизняними та іноземними підприємствами,
юридичними та фізичними особами;

забезпечує організацію виконання рішень Загальних зборів акціонерів,
Спостережної ради і Правління;

розпоряджається майном Товариства в межах прав передбачених Статутом;

здійснює оперативне розпорядження коштами Товариства у межах прав
передбачених Статутом;

укладає на Україні та за її межами договори, здійснює інші юридичні дії;

укладає колективний договір з трудовим колективом Товариства та несе
відповідальність за виконання його умов;

видає накази та розпорядження обов’язкові для всіх працівників
Товариства.

8.4.13 Член Правління, призначений головою Правління /Презедентом/ на
посаду першого заступника голови Правління /віце-Президент/, надає
допомогу голові Правління в організації роботи Правління та виконує його
Функції у період його відсутності.

8.4.14 Організація праці персоналу Товариства, штатна структура,
кваліфікаційні вимоги, розмір заробітної плати та інших виплат, умови
праці, тривалість робочого дня. А також інші питання кадрової політики
визначаються Правлінням у відповідності з визначеними цим Статутом
напрямками та принципами діяльності Товариства, а також законодавством
України .

8.4.15 Правління та його уповноважені особи згідно з законодавством
України мають повні і необмежені повноваження приймати персонал на
роботу і звільняти його, укладати колективні чи інші трудові угоди,
визначати термін та умови прийому до роботи, розмір премій та
заохочувальних виплат.

8.4.16 Правління встановлює розмір та терміни видачі заробітної плати
працівникам Товариства, згідно з чинним законодавством та цим Статутом.

8.4.17 Порядок скликання і проведення чергових та позачергових засідань
Правління регулюється „Положенням про Правління Товариства”.

8.5 Ревізійна комісія

8.5.1 Перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства
здійснюється Ревізійною комісією, яка обирається Загальними зборами з
числа акціонерів Товариства строком на 2 роки. Члени Правління і
Спостережної ради не можуть бути членами Ревізійної комісії.

8.5.2 Ревізійна комісія здійснює перевірки за дорученням Загальних
зборів акціонерів або Спостережної ради, з власної ініціативи, а також
за вимогою акціонерів, які володіють в сукупності більш як 10 відсотками
акцій.

8.5.3 Ревізійна комісія підзвітна Загальним зборам акціонерів. Матеріали
з результатами перевірок комісія подає вищому органу Товариства та
Спостережній раді.

Комісія складається з 3-х членів.

8.5.4 Члени Ревізійної комісії мають право приймати участь в засіданнях
Правління з правом дорадчого голосу.

8.5.5 Ревізійна комісія засвідчує річний звіт та балансові документи.
Без висновку Ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права
затвердити баланс Товариства.

8.5.6 Ревізійна комісія повинна домагатися скликання позачергових
загальних зборів акціонерів, якщо виникла загроза інтересам Товариства
або виявлені зловживання, допущені його посадовими особами.

9. Організація праці в Товаристві

9.1 Трудовий колектив Товариства становить усі фізичні особи, які своєю
працею беруть участь у його діяльності на підставі трудового договору
/контракту, угоди/, що регулюють трудові відносини працівника з
Товариством.

Трудові відносини, що виникають між робітником і Товариством на підставі
трудового договору /контракту, угоди/, регулюються трудовим
законодавством України.

9.2 Штатні працівники Товариства підлягають соціальному та медичному
страхуванню та соціальному забезпеченню в порядку та на умовах,
встановлених чинним законодавством

9.3 Інтереси трудового колективу Товариства представляє профспілковий
комітет або інший уповноважений трудовим колективом орган

9.4 Трудовий колектив /уповноважений ним орган/:

надає пропозиції з питань соціального розвитку підприємства;

розглядає та затверджує проект колективного договору;

розробляє пропозиції по наданню працівникам Товариства соціальних пільг.

9.5 При укладанні трудового договору /контракту, угоди/ Товариство
забезпечує належні умови праці, її оплату не нижче встановленого законом
України мінімального рівня

9.6 Відповідно до трудового договору /контракту, угоди/ на працівника
може бути покладено виконання таких зобов’язань

9.6.1 При наймі на роботу подати про себе об’єктивні відомості.

9.6.2 Дотримуватись норм трудового законодавства України та положень
цього Статуту.

9.6.3 Сумлінно виконувати службові інструкції, накази, розпорядження і
вказівки керівництва Товариства.

9.6.4 Берегти і збагачувати власність Товариства, економно витрачати
матеріальні та інші ресурси. За свій власний рахунок відшкодовувати
збитки, завдані Товариству.

9.6.5 Виконувати вимоги по охороні праці, техніці безпеки і виробничій
санітарії.

9.6.6 Не розголошувати комерційну таємницю. Комерційну таємницю
становить інформація, яка має важливе значення для забезпечення переваги
перед конкурентами в отриманні прибутку.

9.7 В необхідних випадках для виконання конкретних робіт та послуг
Товариство має право залучати громадян, виробничі, творчі та інші
колективи, фахівців науково-дослідних та вищих учбових закладів,
підприємств та організацій /поза робочим часом на основній роботі/ на
підставі індивідуальних договорів та інших форм угод, передбачених
цивільним законодавством з оплатою праці на договірній основі.

10. Облік та звітність про діяльність Товариства

10.1 Товариство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів
своєї роботи, веде статистичну звітність та подає її в установленому
обсязі органам державної статистики.

10.2. Перший фінансовий рік починається з дати реєстрації Товариства та
затверджується 31 грудня цього ж року, наступні фінансові роки
відповідають календарним.

10.3. Фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється
відповідно до планів, які затверджуються Загальними зборами акціонерів
Товариства.

10.4. Не пізніше 2-х місяців після закінчення року Правління передає в
Ревізійну комісію для перевірки і висновків річний звіт, до якого
повинні входити річний баланс, розрахунок прибутків і збитків, звіт про
стан основних та оборотних засобів, а також, письмова доповідь Правління
про діяльність за звітний рік і стан на початок нового року.

11. Порядок внесення змін до Статуту Товариства

11.1 Внесення змін в Статут Товариства є компетенцією Загальних Зборів
Товариства.

11.2 Рішення Загальних зборів акціонерів з питань внесення змін до
Статуту Товариства приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, що
приймають участь у зборах.

11.3 Зміни внесені у Статут Товариства набувають чинності з моменту їх
державної реєстрації.

12. Припинення діяльності Товариства.

12.1 Припинення діяльності Товариства здійснюється шляхом його
реорганізації /за умови приєднання, поділу, виділення, перетворення/ або
ліквідації. Реорганізація Товариства відбувається за рішенням Загальних
зборів акціонерів Товариства.

12.2 При реорганізації Товариства вся сукупність його прав та обов’язків
переходить його правонаступнику.

12.3 Товариство може бути ліквідовано:

за рішенням загальних зборів акціонерів Товариства;

на підставі рішення суду;

на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом
України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом”;

в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

12.4 Ліквідація Товариства провадиться призначеною загальними зборами
акціонерів ліквідаційною комісією, а у разі ліквідації Товариства за
рішенням суду або господарського суду – ліквідаційною комісією, яка
призначена цим органом. У разі визнання товариства банкрутом його
ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою
Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом”.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять
повноваження Правління Товариства по управлінню його справами.

Ліквідаційна комісія несе майнову відповідальність за збитки, заподіяні
нею Товариству, його акціонерам, а також третім особам.

Про початок ліквідації Товариства і строки подання заяв про претензії до
нього, ліквідаційна комісія повідомляє в пресі.

12.5 Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно Товариства, виявляє його
кредиторів, дебіторів, розраховується з ними вживає заходів для оплати
боргів Товариства Третім особам, також його акціонерів, складає
ліквідаційний баланс та подає його загальним зборам акціонерів
Товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Належні Товариству грошові кошти, включаючи виручку від розпродажу його
майна після розрахунків з бюджетом, кредиторами, а також по оплаті праці
працівників Товариства розподіляється ліквідаційною комісією між
акціонерами пропорційно загальному номіналу вартості належних їм акцій.

12.6 Після розпуску Товариства ліквідаційна комісія упевнюється в тому,
що всі книги обліку та облікові документи Товариства передані на надійне
зберігання на період передбачений законом.

12.7 Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство таким, що
припинило свою діяльність, з моменту внесення про це запису до
державного реєстру.

Від ЗАТ „РИФ”

Голова правління _______________ С.М.Гречко

Від ВАТ Житомирський м’ясокомбінат

Керуючий санацією ______________В.О.Пономаренко

Додаток Б

Установчий договір ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”.

Установчий договір

про створення закритого акціонерного товариства

„Житомирський м’ясокомбінат”

м. Житомир 01 серпня 2002 р.

Засновниками закритого акціонерного товариства виступають:

1. Юридичні особи:

1.1. ВАТ „Житомирський м’ясокомбінат” (м. Житомир, вул. Баранова, 127,
код ЄДРПОУ 00443401);

1.2. ЗАТ „РИФ” (м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 17, код ЄДРПОУ 20742270).

Стаття 1.

1.1 Засновники добровільно об’єднують своє майно та підприємницьку
діяльність для створення відкритого акціонерного товариства (надалі
Товариства), з метою насичення ринку товарами та послугами по предмету
його діяльності та одержання прибутку і задоволення економічних
інтересів його акціонерів та соціальні потреби працівників Товариства.

1.2 Найменування Товариства:

1.2.1 Повне:

Українською мовою: закрите акціонерне товариство „Житомирський
м’ясокомбінат”

Російською мовою: закрытое акционерное общество «Житомирский
мясокомбинат»

Англійською мовою: Closed joint stock company “Zhutomir meat producing
company”

1.2.2 Скорочене:

Українською мовою: ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Російською мовою: ЗАО «Житомирский мясокомбинат»

Англійською мовою: CJ-SC “Zhutomir meat producing company”

1.3 Місце знаходження Товариства: Україна, 10025, м. Житомир, вул.
Баранова, 127.

1.4 Предметом діяльності Товариства є:

вирощування і відгодівля великої рогатої худоби (ВРХ) і свиней;

закупка свиней, коней, ВРХ, іншої худоби та м’яса і сала, як у населення
так і у сільськогосподарських підприємств і товаровиробників
сільськогосподарської продукції, як за готівку так і по безготівкових
розрахунках та їх переробка;

виготовлення та постачання м’ясних виробів та напівфабрикатів;

переробка ВРХ, коней і свинини власного виробництва і закуплених у
сільськогосподарських підприємств і населення та реалізація продукції по
готівковому і безготівковому розрахунках;

виробництво ковбасних виробів, м’яса, м’ясокопченої продукції,
напівфабрикатів, м’ясних консервів, м’ясокостної муки;

виробництво пральних порошків;

виробництво медичних препаратів;

виробництво будівельних матеріалів та конструкцій;

виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних та проектних
робіт;

будівництво житлових будинків та об’єктів промислового і
соціально-культурного призначення;

виробництво різноманітної сільськогосподарської продукції: молока,
вирощення зернових культур, овочем, фруктів та інше;

переробка сільськогосподарської продукції: овочем, фруктів, зернових,
молока та інше;

оптова, роздрібна і фірмова торгівля продукцією власного виробництва та
товарами народного споживання інших виробників, в тому числі
продовольчими та промислового призначення товарами, алкогольними
напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, запчастинами та інше;

організація та експлуатація об’єктів громадського харчування (їдалень,
кав’ярень, барів, ресторанів);

надання транспортних, транспортно-експедиційних та складських послуг, як
в Україні, так і за її межами;

торгівельно-закупівельна, комерційно-посередницька діяльність;

маркетинг (вивчення кон’юнктури ринку на товари і організація реклами по
предмету діяльності Товариства);

надання послуг населенню по предмету діяльності Товариства та інших
послуг, що не заборонені чинним законодавством України;

зовнішньоекономічна діяльність по експортно-імпортному постачанню, в
тому числі на бартерній основі, продовольчих та промислових товарів,
напівфабрикатів, виробничого устаткування, прогресивних технологій
виробництва м’ясопродуктів та переробки сільськогосподарської продукції.

Також предметом діяльності Товариства може бути:

пошук (розвідка) корисних копалин;

виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної
зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю
польоту кулі понад 100 метрі за секунду, торгівля вогнепальною зброєю та
боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад
4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрі за секунду;

виробництво вибухових речовин і матеріалів;

виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

видобування уранових руд;

видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного
каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного
каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного каміння, напівдорогоцінного каміння,
торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного каміння, напівдорогоцінного каміння;

виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими
засобами;

виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна
торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля
пестицидами та агрохімікатами;

виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та
дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони;

розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття
інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання
інформації, торгівля спеціальними технічними засобами засобів для зняття
інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання
інформації;

розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні
випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення
криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання
послуг в галузі криптографічного захисту інформації, торгівля
криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації;

розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування,
ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;

розроблення, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження
ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання
послуг в галузі технічного захисту інформації;

виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом,
транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його
розподіл;

постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень,
установлений ліцензійними умовами;

централізоване водопостачання та водовідведення;

розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв,
космічних апаратів, та їх складових частин, наземної космічної
інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу
космічного сегмента супутникових систем;

розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення,
придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби для
промислових цілей;

проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

медична практика;

переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них
препаратів;

ветеринарна практика;

організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та
проведення лотерей;

будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва,
зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж
інженерних і транспортних мереж);

надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;

надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів річковим, морським
транспортом;

надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним
транспортом загального користування ( крім надання послуг з перевезення
пасажирів та їх багажу на таксі);

надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі;

надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним
транспортом;

заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і
чорних металів;

збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та
дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення,
напівдорогоцінного каміння;

збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини;

операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного
захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об’єктів;

проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів,
будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки,
пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на
відповідність встановленим вимогам;

надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності,
надання послуг з охорони громадян;

виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;

виконання авіаційно-хімічних робіт;

пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових
карток, бандеролей та посилок;

надання послуг радіозв’язку (з використанням або ні радіочастот);

надання послуг телефонного зв’язку;

технічне обслуговування мереж теле-, радіо-, і проводового мовлення в
межах промислової експлуатації;

організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійна
діяльність;

фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність, аматорська діяльність:

– організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів
спорту;

– діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту,
визнаних в Україні;

діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією,
ліквідаторів);

посередництво у працевлаштування на роботу за кордон;

професійна діяльність на ринку цінних паперів;

проведення землевпорядних та землеоціночних робіт;

проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних
систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури;

діяльність пов’язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках
рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника;

виробництво дисків для лазерних систем зчитування;

експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування;

виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту
етилового.

здійснення іншої діяльності не забороненої чинним законодавством
України.

1.5. У випадках, передбачених чинним законодавством, Товариство одержує
ліцензії на здійснення окремих видів діяльності.

Стаття 2

2.1 Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має
самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у банківських
установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити

2.2 Товариство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до
чинного законодавства та Статуту

2.3 Товариство є власником:

майна, переданого йому Засновниками,

майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності,
а також іншого, набутого на підставах не заборонених законодавством.

2.4 Товариство може створювати на території України, а також за кордоном
дочірні підприємства, філії та представництва відповідно до чинного
законодавства України та держави за місцем реєстрації

2.5 Товариство може бути учасником спільних підприємств, акціонерних та
інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій та інших
добровільних об’єднань

2.6 Товариство має право без обмежень приймати рішення щодо напрямів
своєї діяльності

2.7 Товариство здійснює свою діяльність на всій території України та за
її межами

2.8 Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати майнових та
особистих немайнових прав, нести обов’язки, виступати в суді,
господарському суді та третейському суді

Товариство несе відповідальність по своїх зобов’язаннях в межах майна,
яке йому належить та на яке може бути накладене стягнення у
відповідності з чинним законодавством.

Акціонери не відповідають по зобов’язаннях Товариства, так само як
Товариство не відповідає по зобов’язаннях своїх акціонерів за межами
цього договору.

Держава не відповідає по зобов’язаннях Товариства, так само як і
Товариство не відповідає по зобов’язаннях держави.

2.9 Права та обов’язки учасників Товариства визначаються його Статутом

Стаття 3

3.1 Для створення Товариства і забезпечення його діяльності за рахунок
реалізації випущених акцій формується Статутний фонд Товариства.
Статутний фонд Товариства складає 6 437 000 (шість мільйонів чотириста
тридцять сім тисяч) гривень.

3.2 Статутний фонд розподілений на 1000 простих іменних акцій вартістю
6437 грн. кожна. Форма випуску акцій документарна

3.3 В обмін на акції Товариства засновники вносять до Статутного фонду
Товариства:

3.3.1 ВАТ „Житомирський м’ясокомбінат” 3 154 130 (три мільйони сто
п’ятдесят чотири тисячі сто тридцять) гривень, що складає 490 акцій, або
49% в Статутному фонді Товариства.

3.3.2 ЗАТ „РИФ”, 3 282 870 (три мільйони двісті вісімдесят дві тисячі
вісімсот сімдесят )гривень, що складає 510 акцій, або 51% в Статутному
фонді Товариства.

3.4 В рахунок сплати акцій акціонери вносять до Статутного фонду:

3.4.1 Відкрите акціонерне товариство „Житомирський м’ясокомбінат”

майно на загальну суму 3 154 130 (три мільйони сто п’ятдесят чотири
тисячі сто тридцять) гривень, вартість якого визначена експертною
оцінкою Житомирської торгівельно-промислової палати (Звіт про експертну
оцінку станом на 31.03.02р.) .

3.4.2 Закрите акціонерне товариство „РИФ”

грошові кошти та майно на загальну суму 3 282 870 (три мільйони двісті
вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят )гривень, з яких грошові кошти
складають 2 649 826 гривень, майно складає 633 044 гривень, з якого:

а) будівлі, споруди та технологічне обладнання основного виробничого
призначення становлять 318 037 грн., вартістю визначеною експертною
оцінкою Житомирської торгівельно-промислової палатою (Звіт про експертну
оцінку станом на 15.03.02р.),

б) обладнання двох котелень, та транспортні засоби становить 315 007
грн., що були придбані в 2001-2002 роках, та відповідає ринковій
вартості на даний час.

3.5 Акціонери у строк одного року з дня реєстрації Товариства
зобов’язанні оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у
встановлений строк акціонер сплачує за час прос рочки 10% річних від
суми простроченого платежу

3.6 Правління Товариства в 6-ти місячний строк з моменту реєстрації
випуску акцій Товариства забезпечує видачу акціонерам сертифікатів акцій

3.7 Акції наступних випусків поширюються шляхом розміщення серед
учасників Товариства в порядку встановленому діючим законодавством та
Статутом Товариства

Стаття 4

4.1 Органами управління Товариства є:

Загальні збори акціонерів.

Спостережна рада.

Правління.

Ревізійна комісія.

4.2 Вищим органом Товариства є Загальні збори акціонерів

4.3 Загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь
акціонери, які володіють більш як 60% голосів

4.4 Голосування на зборах акціонерів проводиться за принципом: одна
акція – один голос

4.5 Порядок утворення, склад та компетенція органів управління
Товариства регламентується діючим законодавством та Статутом Товариства

Стаття 5

5.1 Засновники беруть на себе цим договором слідуючи зобов’язання:

а) дотримуватись установчих документів Товариства і виконувати рішення
зборів та інших органів управління товариством;

б) виконувати свої зобов’язання перед Товариством, в тому числі і
пов’язані з майновою участю, а також вносити внески в розмірі, порядку
та засобами передбаченими установчими документами;

в) засновники – відкрите акціонерне товариство „Житомирський
м’ясокомбінат” (далі ВАТ „ЖМК”) та закрите акціонерне товариство „РИФ”
дійсною угодою покладають зобов’язання на Товариство по погашенню
кредиторської заборгованості ВАТ „ЖМК”, погашення якої передбачено
Планом Санації, та що залишилась несплаченою на дату закінчення
виконання Плану Санації ВАТ „ЖМК”, за рахунок прибутку отриманого від
господарської діяльності Товариства, власних коштів, майна, та інших
активів. Строк та порядок погашення заборгованості буде передбачено
мировою угодою, укладеною між ВАТ „ЖМК”, Кредиторами та Товариством, як
третьою особою. Умови укладання мирової угоди повинні відповідати
положенням Статті 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” та бути схвалені комітетом
кредиторів ВАТ „ЖМК”. Мирова угода підлягає затвердженню господарським
судом Житомирської області;

г) засновник – відкрите акціонерне товариство „Житомирський
м’ясокомбінат” дійсним установчим договором зобов’язується:

– передати права на користування земельною ділянкою на якій розташовані
об’єкти, що вносяться як внесок до Статутного фонду ЗАТ „Житомирський
м’ясокомбінат”,

– за рахунок належного йому майна погашати борг перед Товариством, який
виникає при сплаті кредиторам за ВАТ „ЖМК” кредиторської заборгованості
згідно з п.п в) в п. 5.1. цього договору, перелік та вартість майна
визначається за домовленістю сторін. Передача такого майна
підтверджується актом прийому – передачі або іншими бухгалтерськими
документами;

д) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про
діяльність Товариства.

5.2 У питаннях, не урегульованих цим Договором, засновники керуються
чинним законодавством та Статутом Товариства

5.3 Усі спори, що можуть виникнути з умов цього договору або у зв’язку з
ним, підлягають по можливості розв’язанню шляхом переговорів між
засновниками

5.4 У разі, коли спори неможливо розв’язати шляхом переговорів, вони
розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством

Стаття 6

6.1 Порядок ліквідації або реорганізації Товариства визначається його
Статутом відповідно до чинного законодавства

Стаття 7

7.1 Цей Договір набуває чинності з дати його підписання усіма
засновниками і діє необмежений строк до припинення діяльності Товариства

7.2 Установчими документами Товариства є цей Договір та Статут, на
основі і у відповідності з якими здійснюється діяльність Товариства

7.3 Положення цього Договору поширюються на правонаступників засновників

7.4 Найменування статей в Договорі наводяться винятково для зручності
користування його текстом і в іншій якості (наприклад при тлумаченні) не
повинні прийматися до уваги

7.5 Зміни та доповнення у Договір приймаються окремим рішенням
Засновників, набувають чинності з моменту підписання і стають невідємною
частиною цього Договору

7.6 Договір укладено та посвідчено в 3-х примірниках, один з яких
знаходиться у справах нотаріальної контори, а інші знаходяться в
учасників

Підписи:

Керуючий діяльністю ЗАТ Голова Правління ЗАТ

„Житомирський м’ясокомбінат” „РИФ”

____________ В.О.Пономаренко ____________ С.М.Гречко

М.П. М.П.

Додаток В

Схема технологічного процесу ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Додаток Ж

Посадова інструкція бухгалтера.

ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” Флюр М.В.

____________

Посадова інструкція

бухгалтера

№ 123

Загальні положення

1.1 Бухгалтер відноситься до категорії фахівців, приймається і
звільняється з роботи наказом директора Товариства за представленням
головного бухгалтера.

1.2. На посаду бухгалтера відповідального за облік дебіторської
заборгованості призначається особа, що має вищу професійну освіту та
стаж роботи на посаді бухгалтера.

1.3. Бухгалтер підпорядковується головному бухгалтеру підприємства.

1.4. У своїй діяльності бухгалтер керується:

законодавчими та нормативними документами, що регулюють питання
бухгалтерського обліку та звітності;

методичними матеріалами, що стосуються відповідних питань;

статутом підприємства;

правилами трудового розпорядку;

наказами та розпорядженням голови правління ЗАТ „Житомирського
м’ясокомбінату”.

1.5. Бухгалтер повинен знати:

законодавчі акти, постанови, розпорядження, накази, керівні,
методологічні та нормативні матеріали з організації бухгалтерського
обліку майна, зобов’язань і господарських операцій та складання
звітності;

форми та методи бухгалтерського обліку на підприємстві;

план та кореспонденцію рахунків;

організацію документообігу по ділянках бухгалтерського обліку;

порядок документального оформлення та відображення на рахунках
бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом основних засобів,
товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів;

методику економічного аналізу фінансово-господарської діяльності
підприємства;

правила експлуатації обчислювальної техніки;

економіку, організацію праці та управління;

ринкові методи господарювання;

законодавство про працю;

правила та норми охорони праці.

Функції

На бухгалтера покладаються наступні функції:

2.1. Ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської
звітності.

2.2. Проведення нарахувань та сплата податків і зборів до бюджетів
різних рівнів, страхових внесків до державних позабюджетних соціальних
фондів, платежів в банківські установи.

2.3. Розрахунки всіх видів виплат працівникам підприємства.

2.4. Методична допомога співробітникам підприємства з питань
бухгалтерського обліку, контролю, економічного аналізу та звітності.

Посадові обов’язки

Для виконання покладених на нього функцій бухгалтер підприємства
зобов’язаний:

3.1. Виконувати роботу по веденню бухгалтерського обліку майна,
зобов’язань і господарських операцій.

3.2. Брати участь в розробці і здійсненні заходів, направлених на
дотримання фінансової дисципліни і раціональне використання ресурсів.

3.3. Здійснювати прийом і контроль первинної документації по відповідних
ділянках бухгалтерського обліку та готувати їх до рахункової обробки.

3.4. Відображати на рахунках бухгалтерського обліку операції, пов’язані
з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та грошових
коштів.

3.5. Складати звітні калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг),
виявляти джерела утворення втрат і непродуктивних витрат, готувати
пропозиції по їх попередженню.

3.6. Проводити нарахування та сплату податків і зборів до регіонального
та місцевого бюджетів, страхових внесків до державних позабюджетних
соціальних фондів, платежів в банківські установи, коштів на
фінансування капітальних вкладень, заробітної плати робітників і
службовців, інших виплат і платежів, а також відрахування коштів на
матеріальне стимулювання працівників підприємства.

3.7. Забезпечувати керівників, кредиторів, інвесторів, аудиторів та
інших користувачів бухгалтерської звітності порівняною і достовірною
бухгалтерською інформацією по відповідних напрямах (ділянках) обліку.

3.8. Розробляти робочий план рахунків, форми первинних документів, що
застосовуються для оформлення господарських операцій, по яких не
передбачені типові форми, а також форми документів для внутрішньої
бухгалтерської звітності, брати участь у визначенні змісту основних
прийомів і методів ведення обліку та технології обробки бухгалтерської
інформації.

3.9. Брати участь в проведенні економічного аналізу
фінансово-господарської діяльності підприємства за даними
бухгалтерського обліку та звітності з метою виявлення
внутрішньогосподарських резервів, здійснення режиму економії і заходів
щодо вдосконалення документообігу, в розробці та впровадженні
прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку при застосуванні
сучасних засобів обчислювальної техніки, в проведенні інвентаризацій
грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей.

3.10. Готувати дані по відповідних ділянках бухгалтерського обліку для
складання звітності, стежити за збереженням бухгалтерський документів,
оформляти їх відповідно до встановленого порядку для передачі до архіву.

3.11. Виконувати роботи з формування, ведення та зберігання бази даних
бухгалтерської інформації, вносити зміни в довідкову та нормативну
інформацію, що використовується при обробці даних.

3.12. Брати участь у формуванні економічної постановки задач або окремих
їх етапів, що вирішується за допомогою обчислювальної техніки, визначити
можливість використання готових проектів, алгоритмів, пакетів прикладних
програм, що дозволяє створювати економічно обґрунтовані системи обробки
економічної інформації.

Права

Бухгалтер має право:

4.1. Знайомитися з проектами рішень керівництва підприємства, що
стосується його діяльності.

4.2. Виносити на розгляд керівництва пропозиції з удосконалення роботи,
пов’язаної з обов’язками, передбаченими діючою інструкцією.

4.3. Отримувати від керівників структурних підрозділів, фахівців
інформацію та документи, необхідні для виконання своїх посадових
обов’язків.

4.4. Залучати фахівців всіх структурних підрозділів підприємства для
вирішення покладених на нього обов’язків.

4.5. Вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх
посадових обов’язків і прав.

Відповідальність

Бухгалтер несе відповідальність:

5.1. За невиконання (неналежне виконання) своїх посадових обов’язків,
передбачених даною посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним
трудовим законодавством України.

5.2. За здійсненні в процесі своєї діяльності правопорушення, в межах,
визначених чинним адміністративним, карним та цивільним законодавством
України.

5.3. За нанесення матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним
трудовим, карним та цивільним законодавством України.

Посадова інструкція розроблена у відповідності до штатного розкладу № 45
від 05.01.2004 року.

Керівник структурного підрозділу _________ Градовська М.І.

05.01.2004 р.

Узгоджено:

Начальник юридичного відділу

__________ Трубніков С.В.

05.01.2004 р.

З інструкцією ознайомлена:

__________ Морозова Н.С.

05.01.2004 р.

PAGE

PAGE 109

Дебіторська заборгованість

Поточна дебіторська заборгованість

Довгострокова дебіторська заборгованість

Заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт,
послуг

Заборгованість, не пов’язана з реалізацією продукції, робіт

Заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги

Заборгованість за виданими авансами

Заборгованість з підзвітними особами

Заборгованість за нарахованими доходами

Заборгованість за претензіями

Заборгованість за відшкодуванням завданих збитків

Заборгованість за позиками членам кредитних спілок

Заборгованість за іншими дебіторами

сумнівна

Заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, забезпечена
векселями

безнадійна

Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду

Заборгованість, забезпечена довгостроковими векселями

Інша довгострокова заборгованість

Античний світ

Грошові, матеріальні рахунки та рахунки боржників. Облік, як правило, в
натуральному вимірнику. Поява грошей як об’єкта обліку та міри вартості

Середньовіччя

Винайдення синтезованих записів. Відсутність грошової оцінки
матеріальних цінностей в патримоніальному обліку. Диграфічний облік, що
призвів до введення єдиного грошового вимірника.

XV-XVIIIст. (бухгалтерський облік на шляху до науки)

Надання важливості

курсовим різницям, але відсутність науково розроблених методів їх
обчислення. Введення цінника при обліку матеріалів. Відображення в
обліку витрат майбутніх періодів. Поєднання обліку дебіторської та
кредиторської заборгованості

XIX-поч.XXст. (Становлення обліку як науки).

Поділ активів на оборотні та необоротні. Формування визначення оборотних
активів як сукупності цінностей підприємства, що обслуговують поточний
господарський процес та повністю використовуються протягом одного
операційного процесу або року

бухгалтер

бухгалтер

бухгалтер

бухгалтер

бухгалтер

Відділ оприбуткування та реалізації

Відділ зведеного обліку

бухгалтер

ГОЛОВНИЙ БУХГАЛТЕР

Відділ складання звітності

Відділ з оплати праці

касир

Каса

Бухгалтер

бухгалтер

бухгалтер

бухгалтер

Безнадійна

Категорії дебіторської заборгованості

Поточна (нормальна)

Неоплачена у строк

Заборгованість за строком давності, що минув

Спірна

Підготовка оболонок

Виготовлення фаршу

Підготовка наповнювачів

Розробка, обвалка, жиловка

Посол сировина

Підготовка сировини

I. ЕТАП. Підготовча стадія

II ЕТАП. Обробна стадія

III ЕТАП. Заключна стадія

Наповнення оболонок фаршем

Термічна обробка

Охолодження

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020