UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Теоретична географія Альфреда Вагнера
Автор
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3330
Скачало485
Опис
Безкоштовна якісна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

те

вголос, втім, не вголос, а в письмовому виді, оскільки відразу складаєте

звіт.

 

Більша частина планети покрита водою, основна частина суши покрита

горами середньої висоти, але є й досить високі гірські системи. Особливо

виділяється гірська система в лівій частині карти, де гори утворять

майже що прямолінійний ланцюг, що перетинає все поле карти зверху

долілиць. Виникає підозра, що на досліджуваній планеті існують кільцеві

гірські системи, що оперізують її по окружностях великого кола. Такі

окружності виникають при перетинанні сфери площиною, що проходить через

її центр. У сферичній геометрії вони грають дуже важливу роль, будучи

там аналогами евклідових прямих.

 

Досить кинути на карту всього тільки один погляд, щоб зрозуміти, що

тільки що висловлена гіпотеза про наявність на землі якихось структур,

що є прямими сферичної геометрії, дуже сміла. Можна сказати навіть більш

виразно, вона настільки сміла, що відкриття, що вимагало пояснення,

Альфреда Вегенера про збіг берегових ліній Африки й Америки могло б і

потерпіти до тієї пори, поки не пояснений цей дивний феномен, що володіє

безсумнівно глобальним характером. Якщо вірно пануюча нині теорію

«тектоніки плит», то ніяких кільцевих гірських систем у Землі бути не

повинне - хаотичний рух плит повинне руйнувати структури, що є прямими

сферичної геометрії, навіть якщо вони виникли випадково.

 

Щоб швидко перевірити: зробили ми з вами революційне чи відкриття ні,

скористаємося глобусом. Для цього треба зняти сферу з осі обертання й

натягнути на неї гнучку лінійку. Лінійка втримується на поверхні глобуса

за рахунок сил тертя тільки в тому випадку, коли вона розташовується на

окружності, що проходить через центр кулі. У цьому випадку вона

виявляється, образно говорячи, у положенні Буриданова осла - якби вона

була мало-мало лівіше, вона зісковзнула б уліво; якби мало-мало правіше,

то вправо; а виявившись точно на окружності, вона ніяк «не може

вирішити», куди їй зісковзнути, і тому залишається на місці.

 

Лінійка, утримувана на сфері силами тертя, це зовсім не той інструмент,

яким користуються в сферичній геометрії для проведення прямих, але адже

й географія ніяк не є тією наукою, у якій пряма є природним об'єктом,

тільки рукотворні об'єкти, вулиці, відрізки деяких доріг могли б

«пишатися» своєї геометричністю.

 

Горизонтальні об'єкти надзвичайно скривлені, тому коли ми говоримо, що

площина проходить по горах, те не треба це розуміти буквально, треба

дивитися через рожеві окуляри методу найменших квадратів, у тому

розумінні, що частина гір лежить ліворуч, частина - праворуч, але

гірські ланцюги йдуть у тім же напрямку й у безпосередній близькості.

 

Відкриття століття.

 

Лінійка показує, що гірська система Кордильєри-Анди, строго говорячи, не

утворить кольдевої гірської системи. А от Скелясті гори точно лежать у

площині, що проходить через центр Землі, і обумовлена ними площина

завжди проходить по горах! Дійсно, лінія Скелястих гір, триваючи,

підходить до Берингове протоці; звідти треба на Якутськ, Улан Батор,

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ