UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українська спеціальна лексика
Автор
РозділІноземна мова, реферати англійською, німецькою
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10791
Скачало241
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

 

 

 

Завдання 1

 

УКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ЛЕКСИКА. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ

 

 

 

План

 

 

 

1. Місце спеціальної лексики в українській лексиці.

 

2. Українська спеціальна лексика. Правила її використання.

 

Список використаних джерел

 

 

 

1. МІСЦЕ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИЦІ

 

 

 

Лексика - вся сукупність слів української мови. Ця сукупність є складною

організованою системою, елементи якої тісно пов'язані спільністю чи

протилежністю значень, стилістичного забарвлення, сфери вживання тощо.

Термін лексика вживається також на позначення певних груп слів,

об'єднаних спільною ознакою (запозичена, застаріла, професійна,

жаргонна, діалектна, поетична, експресивна лексика тощо), а також на

позначення сукупності слів, що вживаються певним письменником у його

творах (лексика Шевченка, Франка, Коцюбинського).

 

Словниковий склад сучасної української літературної мови формувався

протягом тривалого історичного часу. Лексика сучасної літературної

української мови неоднорідна за походженням. Виділяють корінну і

запозичену лексику.

 

Корінна українська лексика – це слова, що виникли в українській мові або

були успадковані нею від давніх мов – основ (праслов’янської і

давньоруської), на базі яких вона утворилася. Наприклад: хлібороб,

щирість, будувати, щоденно, сорок, дружба, вчити, наш, сто, зверху.

 

Називають три основні шари корінної української лексики з погляду її

походження: спільнослов’янський, до якого входить і найдавніша, спільно

індоєвропейська лексика, спільносхіднослов’янський і власне український.

Слова двох перших шарів у російську, українську та білоруську мови.

 

Спільнослов’янська лексика – це слова, успадковані через давньоруську із

спільнослов’янської (праслов’янської) мови; найдавніший шар української

лексики, її ядро. Спільнослов’янські слова втратили свою мотивованість і

мають, як правило, непохідну основу. Наприклад: мати, око, кінь, молоко,

воля; сидіти, орати, вміти, учити; хитрий, глухий; один, сто; ваш, там,

куди; про, а, ні.

 

Більшість спільнослов’янських слів поширена в усіх слов’янських мовах,

ясна річ, із фонетичними відмінностями, що відбивають специфіку кожної з

них.

 

Серед спільнослов’янської лексики виділяють найстародавніший прошарок –

спільно-індоєвропейські слова. Наприклад: сестра, брат, вовк, зима;

вода, небо, ніч. спільно-індоєвропейські слова збереглися в близькому

звучанні в інших мовах, що належать до індоєвропейської сім’ї.

Спільнослов’янська лексика – це найбільш стала й уживана частина

словника української мови. Особливо багатим і різноманітним є склад

спільнослов’янських іменників.

 

Важливу і велику групу спільнослов’янської лексики складають дієслова –

назви дій, робіт, процесів: стояти, лежати, йти, брати, жити, воювати.

Чимало в українській мові спільнослов’янських за походженням

прикметників – назв кольору, смаку, розміру, духовних та фізичних

якостей людини, властивостей речей та ін.: рудий, довгий, малий,

вузький, кислий, солодкий, мудрий, хитрий, лютий, глухий, косий, легкий,

теплий, рівний. Спільнослов’янськими за походженням є ряд числівників

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ