UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Мовознавство стародавнього світу.
Автор
РозділІноземна мова, реферати англійською, німецькою
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось8954
Скачало346
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

 

Мовознавство стародавнього світу.

 

 

 

 

 

 

 

План

 

 

 

1. Мовознавство в Давній Індії

 

2. Давньокитайське мовознавство

 

3. Мовознавство в Давній Греції та Римі

 

4. Давнє арабське мовознавство

 

5. Використана література

 

 

 

Багато мовознавців виникнення науки про мови датують 1660 роком —

виходом «Універсальної граматики», інші — початком XIX ст. — появою

порівняльно-історичного мовознавства, визначаючи весь попередній період

як «донаукове» мовознавство. Погодитися з цими твердженнями важко,

оскільки чимало важливих проблем мовознавства (наприклад, походження

мови, зв'язок мови з мисленням, зв'язок мовного знака зі значенням,

взаємовідношення логічних та граматичних категорій, виділення частин

мови і членів речення та ін.) були предметом вивчення ще в далекому

минулому. У давньому мовознавстві виділяють чотири наукові традиції:

давньоіндійську, давньокитайську, класичну, арабську.

 

 

 

1. Мовознавство в Давній Індії

 

 

 

Найдавнішою науковою традицією є давньоіндійська. Вона налічує 3000

років.

 

Виникнення давньоіндійського мовознавства зумовлене суто практичними

потребами. Із покоління до покоління віками передавалися усним шляхом

священні гімни (Веди). Згодом вони були зафіксовані писемно й увійшли до

чотирьох збірників — Рігведа, Самаведа, Яджурведа й Атхарваведа. Давні

індуси вважали, що ці священні гімни є божественними і тому їх необхідно

оберігати від псування. Якщо ж не буде збережена смислова і формальна,

тобто орфоепічна, точність, то це перешкоджатиме спілкуванню з Богом.

Прагнучи зберегти точність Вед і забезпечити їх розуміння (не всі старі

тексти Вед для індусів того часу були незрозумілими), а також

намагаючись уберегти їх мову від впливу розмовних варіантів

давньоіндійської мови (пракритів) і здійснюючи нормалізацію санскриту —

літературної мови, яка функціонувала як жива мова до V ст. до н. е., а

далі використовувалася тільки в релігійній сфері, давні індуси детально

вивчали мовні явища і створили оригінальну й добре розвинуту

лінгвістичну науку. Уже в самих Ведах розглядаються деякі мовознавчі

питання, зокрема питання фонетики, орфографії, граматики і лексики.

 

Давньоіндійське мовознавство першої половини IV — другої половини III

ст. до н. є. досягло такого високого рівня, що вплинуло на розвиток

порівняльно-історичного мовознавства в XIX ст.

 

Найвідоміпіим давньоіндійським мовознавцем є Паніні (V—IV ст. до н. є.)

— один із основоположників мовознавства, автор першої граматики

санскриту. Вважають, що його граматика створена в усній формі й

розрахована на усне передавання. Для легкого запам'ятовування вона

подана у вигляді 3996 віршованих правил (сутр). Через декілька століть

її було записано.

 

Паніні трактує мову як систему, що складається з фонетичного,

морфологічного, словотвірного і синтаксичного рівнів. Саме розуміння

мови як системи зумовило введення ним понять фонеми та нульової морфеми,

до чого європейське мовознавство прийшло лише наприкінці XIX ст.

 

Вихідною (початковою) одиницею мови Паніні вважав корінь, з якого з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ