UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Неогумбольдтіанство – течія мовознавста
Автор
РозділІноземна мова, реферати англійською, німецькою
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось4767
Скачало273
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

 

Неогумбольдтіанство – течія мовознавста

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

1. Вступ.

 

2. Європейське неогумбольдтіанство

 

3. Американське неогумбольдтіанство

 

4. Лінгвістичні погляди Б. Уорфа.

 

 

 

1. Вступ.

 

 

 

Одночасно зі структуралізмом виник інший мовознавчий напрям —

неогумбольдтіанство.

 

Неогумбольдтіанство — напрям у лінгвістиці, який характеризується

прагненням вивчати мову в тісному зв'язку з культурою її носіїв.

 

Таку назву цей напрям отримав у зв'язку з тим, що вперше проблема «мова

і народ» на широкій науковій основі була поставлена В. Гумбольдтом.

 

На думку Гумбольдта, у мові закладено певне світобачення, яке відображає

духовний світ народу — носія мови. Мова знаходиться між людиною й

зовнішнім світом, і людина бачить світ таким, яким він зафіксований у

рідній мові: «Людина оточує себе світом звуків, щоб сприйняти й засвоїти

світ предметів [...]. Оскільки сприйняття й діяльність людини залежать

від її уявлень, то її відношення до предметів цілком зумовлене мовою».

Отже, за Гумбольдтом, як уже згадувалося, мова описує навколо людини

ніби зачароване коло, вийти з якого можна лише тоді, коли вступити в

інше коло, тобто вивчити іншу мову. Перехід на іншу мову спричиняє зміну

світобачення. На цих теоретичних засновках і на вченні про внутрішню

форму мови, яка, на думку Гумбольдта, фіксує особливості національного

світогляду, ґрунтується неогумбольдтіанство.

 

Виокремлюють два різновиди неогумбольдтіанства: європейське й

американське.

 

 

 

2. Європейське неогумбольдтіанство

 

 

 

Європейське неогумбольдтіанство виникло в 20-ті роки XX ст. в Німеччині

як реакція на обмеженість (однобічність) молодограматизму і прагнення

відродити гумбольдтівські традиції в мовознавстві.

 

Найяскравіший представник європейського неогум-больдтіанства — німецький

учений Лео Вайсгербер (1899 — 1985). До цього напряму належали також

німецькі мовознавці Йост Трір (1894—1970), Гарольд Гольц (нар. 1930),

Гюнтер Іпсен (нар. 1899), Петер Гарт-ман (нар. 1923), швейцарський

дослідник Ганс Глінц (нар. 1913) та ін.

 

Основні ідеї Вайсгербера викладено в чотиритомній праці «Про сили

німецької мови», яка вийшла в 1950 р. в Дюссельдорфі. Найважливіші

теоретичні положення містяться у другому томі «Про світогляд німецької

мови». Уже самі назви засвідчують тенденційність учення мовознавця,

необ'єктивне акцентування на національних рисах німецької мови та

культури, їхніх нібито перевагах над іншими мовами й культурами. За це

неодноразово праця Вайсгербера була піддана критиці.

 

Вайсгербер спирається на ідеї Гумбольдта (його метою було застосування

ідей Гумбольдта до розв'язання етнолінгвістичних проблем), приймає

теорію знакової природи мови Соссюра й теорію семантичного поля Трі-ра.

Від Гумбольдта, зокрема, вчений запозичив ідею, що мова — духовна сила

народу, рушійна сила історії.

 

Виходячи з положення про те, що мова — достеменний світ, який розкриває

дух народу, Вайсгербер називає мову «уявним проміжним світом», утвореним

внаслідок взаємодії світу речей і світу свідомості. Положення про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ