UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Фонологічна система мови
Автор
РозділІноземна мова, реферати англійською, німецькою
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось14110
Скачало329
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

 

Фонологічна система мови

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

1. Передумови фонології

 

2. Поняття фонеми

 

3. Фонеми в парадигматиці й синтагматиці

 

4. Поняття фонологічної системи

 

5. Фонологічні школи

 

Використана література

 

 

 

Вивчення звуків мови, їх акустичних і артикуляційних особливостей по

суті почалося з часу зародження науки про мову. Однак таке вивчення

радше стосується фізики й фізіології. Справжнім лінгвістичним об'єктом

звуки стали тоді, коли їх почали вивчати у співвіднесенні з планом

змісту мови, з їхнім функціональним аспектом, тобто з виникненням

фонології.

 

1. Передумови фонології

 

 

 

Найнижчим рівнем мовної структури, як уже зазначалося, є фонологічний.

Основною одиницею фонологічного рівня є фонема.

 

Поняття фонеми обґрунтував І. О. Бодуен де Куртене. Він першим помітив,

що будь-який конкретний звук є нетривалим, миттєвим, але люди якимось

чином зберігають його в пам'яті. Образ звука в пам'яті людини він назвав

фонемою. Сам термін фонема з'явився раніше у французькій лінгвістиці у

значенні «мовний звук». Вважають, що його ввів А. Дюфріш-Деженетт у 1873

p., а потім використовував Ф. де Соссюр. У Соссюра цей термін запозичив

Бодуен де Куртене, надавши йому нового змісту. Він, зокрема, акцентуючи

на незбігу фізичних і функціональних властивостей звука, чітко

протиставляє звук як «минуще фізично-акустичне явище» і фонему як стійке

уявлення про звук, «психічний еквівалент звука» [Бодуэн де Куртенэ

1963а: 351]. Отже, Бодуен де Куртене розглядав фонему не як носія

певного смислу, а скоріше як організаційний центр, навколо якого

групуються в нашій свідомості звуки мовлення, що виконують у мові

тотожні функції.

 

Учень Бодуена де Куртене Л. В. Щерба розвинув і суттєво збагатив теорію

фонеми. Психічний підхід до фонеми він об'єднав з функціональним.

Смислорозрізнювальна роль фонеми виходить на передній план: «Фонемою

називається найкоротше спільне фонетичне уявлення даної мови, здатне

асоціюватися зі смисловими уявленнями і диференціювати слова» [Щерба

1971: 121]. У своїй праці «Фонетика французької мови» (1937) він пише:

«У живому мовленні вимовляється значно більша, ніж ми це звичайно

думаємо, кількість різноманітних звуків, які в кожній мові об'єднуються

в порівняно невелике число звукових типів, здатних диференціювати слова

та їх форми, тобто служити цілям людського спілкування. Ці звукові типи

мають на увазі, коли говорять про окремі звуки мови. Ми будемо називати

їх фонемами. Різні звуки, які реально вимовляють, є тим конкретним, у

якому реалізується загальне (фонема), будемо називати відтінками фонем»

[Щерба 1974: 132].

 

Праці Бодуена де Куртене і Щерби заклали основу для створення теорії

фонем. Творцем цієї теорії вважають М. С. Трубецького. У ґрунтовній

новаторській праці «Основи фонології» (вийшла в 1939 р. в Празі

німецькою мовою, а російською мовою в Москві в 1960 р.) він виклав свою

теорію фонем. Зі структурно-семантичного і функціонального підходів

автор дав визначення таких важливих фонологічних понять, як фонема,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ