UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Метод лінгвістичної географії. Зіставний метод. Структурний метод у лінгвістичних дослідженнях
Автор
РозділІноземна мова, реферати англійською, німецькою
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7717
Скачало315
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

 

Метод лінгвістичної географії.

 

Зіставний метод.

 

Структурний метод у лінгвістичних дослідженнях

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

1. Метод лінгвістичної географії

 

2. Зіставний метод

 

3. Структурний метод

 

4. Використана література

 

 

 

1. Метод лінгвістичної географії

 

 

 

Просторове розміщення мовних явищ вивчають й інтерпретують за допомогою

методу лінгвістичної географії.

 

Метод лінгвістичної географії (ареальний) — сукупність прийомів, які

полягають у картографуванні елементів мови, що розрізняють її діалекти.

 

Зв'язок методу лінгвогеографії з порівняльно-історичним полягає у тому,

що він також має на меті відтворення картини діалектного членування

прамовних спільнот і виявлення ареальних зв'язків між мовами, які

становлять ці спільноти. Крім того, про тісний зв'язок цих двох методів

свідчить і те, що в тих мовних групах або сім'ях, у яких відсутні

старописемні пам'ятки, порівняльно-історичний метод спирається на дані

сучасних мов і діалектів.

 

Поштовхом для розвитку лінгвогеографічного методу стали методика

реконструкції прамови А. Шлейхера і теорія концентричних хвиль Й.

Шмідта, суть якої зводиться до твердження, що кожне нове мовне явище

поширюється з певного центра поступово згасаючими хвилями, через що

споріднені мови непомітно переходять одна в одну.

 

Одним із завдань лінгвістичної географії є точне вивчення зон поширення

певних мовних (діалектних) явищ. Нанесення цих явищ на географічні карти

з часом привело до опрацювання принципів і методики картографування й

укладання діалектологічних карт.

 

Кожне лінгвогеографічне дослідження передбачає чотири етапи: 1)

складання питальника; 2) збір матеріалу (анкетний чи польовий); 3)

картографування зібраного матеріалу; 4) інтерпретація нанесеного на

карту діалектного матеріалу. Матеріал наносять на карти у вигляді

ізоглос, тобто ліній, які позначають (окреслюють, обмежують) територію

поширення певного мовного факту.

 

Дослідження проводять у двох аспектах — синхронічному та діахронічному.

Шляхом синхронічного аналізу визначають лінгвогеографічну ієрархію

ізоглос, говірок, говорів, діалектів, наріч. Об'єктом дослідження

діахронічної лінгвогеографії є архаїзми й нові утворення.

 

Основоположником методу лінгвогеографії і всього напряму ареальної

лінгвістики є німецький учений Георг Венкер, який у 1881 р. опублікував

перший у світі діалектологічний атлас. Вагомий внесок у подальше

вдосконалення цього методу зробили французькі лінгвогеографи Жюль

Жильєрон і Едмон Едмон, які уклали солідний (1920 карт) атлас

французької мови (1902—1910). Вважається, що цей атлас мав вирішальний

вплив на розвиток лінгвогеографії і стимулював створення подібних

атласів для інших мов.

 

У сучасному мовознавстві існують такі типи атласів: 1) національні

(«Атлас української мови» в 3-х томах, «Atlas gwar polskich» в 12-ти

томах та ін.); 2) регіональні («Лінгвістичний атлас Нижньої Прип'яті»

Т.В. Назарової, «Лінгвістичний атлас українських народних говорів

Закарпатської області» Й.О. Дзендзелівського, «Атлас українських говірок

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ