UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВузькі місця в договорах оренди нерухомого майна: аналіз судової практики
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3901
Скачало160
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ВУЗЬКІ МІСЦЯ В ДОГОВОРАХ ОРЕНДИ НЕРУХОМОГО МАЙНА: АНАЛІЗ СУДОВОЇ

ПРАКТИКИ

 

 

 

Судова практика з питань оренди нерухомого майна свідчить, що

найпоширенішими предметами спору є такі:

 

1) розірвання договору оренди;

 

2) спонукання щодо пролонгації (продовження) договору оренди;

 

3) визнання недійсним договору оренди;

 

4) виселення.

 

Розглянемо суть конфліктів та їх вирішення щодо кожного з цих предметів

спорів.

 

 

 

Розірвання договору оренди

 

 

 

Сьогодні одним із найпоширеніших видів спорів щодо договорів оренди

нерухомого майна є спори про розірвання договору оренди.

 

Якщо орендар на порушення умов договору не сплачував орендну плату,

об'єкт оренди використовувався не за призначенням, без згоди орендодавця

об'єкт оренди передано в користування іншим особам, проведено

переобладнання приміщення без відповідних дозволів, капітальний ремонт

не проводився (якщо цей обов'язок договором покладено на орендаря), то

кожна з цих обставин, установлених судом, є окремою підставою для

розірвання договору в судовому порядку з ініціативи орендодавця. Це

випливає зі статті 783 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 p. N

435-IV (далі — ЦК України), і ця позиція підтримується Верховним Судом

України в постанові від 10.05.2005 р. у справі N 17/238.

 

Відповідно, якщо орендодавець, наприклад, передав у користування

приміщення, якість якого не відповідає умовам договору та призначенню

цього приміщення, або не виконує свого обов'язку щодо проведення

капітального ремонту (за загальним правилом такий обов'язок покладено на

орендодавця — стаття 776 ЦК України), кожна з таких обставин також буде

окремою підставою для розірвання договору в судовому порядку з

ініціативи орендаря відповідно до статті 784 ЦК України.

 

Проводячи аналіз чинного законодавства України, яке регулює питання

розірвання договорів оренди, необхідно зазначити наявність у ньому

загальних і спеціальних норм.

 

Загальними нормами є норми статті глави 53 ЦК України «Укладення, зміна

і розірвання договору», зокрема, частини 1 статті 651 ЦК України,

відповідно до якої розірвання договору допускається лише за згодою

сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Тобто ЦК України визначає загальне правило: розірвання договору

допускається за згодою сторін. Як виняток без взаємної згоди сторін

договір може бути розірвано тільки в тому випадку, якщо це (розірвання

без згоди сторін) передбачено договором або законом.

 

Слід зауважити, що законом такі випадки встановлено, і не один. Що

стосується договору, то з урахуванням принципу свободи договору у ньому

сторони також можуть на свій розсуд установити можливість односторонньої

відмови.

 

Що стосується випадків, передбачених законом, зазначимо таке.

 

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути

розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного

порушення договору іншою стороною. Істотним є таке порушення стороною

договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди інша сторона значною мірою

втрачає те, на що вона розраховувала при укладанні договору.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ