UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДокази у кримінальному процесі
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3858
Скачало150
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

План

 

Вступ

 

1. Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення.

Предмет доказування.

 

2. Належність і допустимість доказів.

 

3. Джерела доказів.

 

Висновок.

 

Список використаної літератури.

 

вступ

 

 

 

Для успішного вирішення завдань кримінального судочинства суд, суддя,

прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані

встановити: чи був вчинений злочин, який саме, хто винний у його

вчиненні, та інші обставини, що мають значення для законного і

обґрунтованого вирішення справи і захисту прав і законних інтересів

учасників процесу.

 

В основі процесу пізнання у кримінальній справі лежать

загальні гносеологічні, соціальні, психологічні закономірності,

притаманні процесу пізнання у будь-якій соціальній сфері згідно з

законами матеріалістичної теорії відображення. Метою

кримінально-процесуального пізнання є одержання знання про факти, що

підлягають встановленню у кримінальній справі. У теорії пізнання поняття

“факт” і розглядається як ідентичне поняттю “істина”, що підкреслює його

реальність на відміну від ідеального. Факт (істина) як явище об'єктивної

дійсності є таким, що пізнається. Будь-яка протиправна дія або

бездіяльність протікає у матеріальному середовищі і є причиною

взаємодії об'єктів (предметів, речовин), яка відбивається в матеріальних

і ідеальних відображеннях. Носіями матеріальних відображень (слідів) є

всі об'єкти неорганічної й органічної природи, а носіями ідеальних

відображень — люди, наділені свідомістю і мисленням у вигляді розумових

образів— “слідів пам'яті”1.Злочин для осіб, на яких законом покладено

обов'язок розслідування і розгляду справи, завжди є подією минулого, яку

вони повинні пізнати. Згідно з прямою вказівкою закону (статті 54, 58,

60 КПК), якщо ці особи є очевидцями злочину, то вони не вправі

здійснювати свої процесуальні функції у кримінальній1 справі. Одержання

інформації про подію (в тому числі про злочин), що мала місце у

минулому, можливе і без діючої системи кримінально-процесуальних

доказів. Шляхи і способи одержання знань практично не обмежені, вони

визначаються лише наявністю носія інформації (фізичної особи або

предмета матеріального світу) і можливістю виявлення, діставання і

сприйняття інформації (вербальної або вираженої у фізичних, хімічних,

біологічних та інших ознаках).

 

. Зміст доказового права відбиває гносеологічну позицію законодавця,

який стоїть перед проблемою встановлення істини за будь-яку ціну або

свідомою (свідомо обраною) готовністю знизити ймовірність її досягнення,

щоб зменшити ризик засудження невинного, а також звузити сферу обмеження

конституційних прав громадян. Національне кримінально-процесуальне право

вихідним, визначальним у доказовому праві вважає положення, закріплене у

конституційній нормі, яка проголосила, що людина, її життя і здоров'я,

честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні

найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. З Конституції України).

 

Специфіка пізнавальної діяльності в кримінальному процесі, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ