4
РЕФЕРАТ
На тему: “Нотаріат в Україні”
ВСТУП
1. Загальна характеристика нотаріату, основні засади його діяльності.
2. Правова основа діяльності органів нотаріату.
3. Порядок створення, структура та діяльність нотаріальних органів.
4. Компетенція, права та обов’язки нотаріусів.
Висновки
Список використаної літератури.
ВСТУП.
Нотаріус (notarius) – слово іншомовного походження, яке в дослівному
перекладі з лат. означає писар, секретар. У сучасному розумінні нотаріус
– це службова особа, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти. Однак
обмежене визначення не дає можливості скласти повне уявлення про роботу
всієї системи органів нотаріату, прирівняних до них органів, а отже, про
окремий напрям юридичної роботи, визначається як нотаріальна діяльність.
Поряд із прокурорською, суддівською, слідчою нотаріальна діяльність ь є
необхідним елементом, невід’ємною частиною в ланцюжку юридичних дій та
процедур, що здійснюються системно у всіх напрямках правової практики.
Слід зазначити, що в науковій літературі діяльність нотаріату
висвітлюється обмежено. Немає конкретизуючих вказівок щодо нотаріусів і
в системі міжнародно-правових актів. Але це зовсім не свідчить про
другорядну роль нотаріату в системі юридичних установ та у сфері
здійснення юридичної практики.
Іноді нотаріальну діяльність називають за її змістом засвідчувальною
діяльністю, що справді розкриває її функціональне призначення та
сутність як окремого виду юридичної роботи. І, говорячи про значення
засвідчувальної діяльності, слід згадати, що повсякденна потреба в ній
зумовила надання права на здійснення нотаріальних дій іншим органам та
посадовим особам, які не входять до системи органів нотаріату. Своєчасне
вирішення життєвих ситуацій передбачає невідкладність здійснення
нотаріальних дій, без чого органи та установи не можуть прийняти до
свого провадження справу, а отже, інтерес громадянина залишається
незадоволеним, виникають перепони на шляху реалізації суб’єктивного
права.
Основні завдання зі здійснення нотаріальної діяльності покладено на
нотаріат, під яким розуміють систему органів та посадових осіб, на які
покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне
значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, з
метою надання Їм юридичної вірогідності. Посадових осіб нотаріату
називають нотаріусами, а їх дії – нотаріальними.
Нотаріуси поділяють на державні та приватні, але вони здійснюють свою
діяльність на підставі єдиних нормативно-правових актів, що видаються
Українською державою.
1.Загальна характеристика нотаріату та його основні завдання.
В системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату.
Нотаріат в Україні – це система органів та посадових осі6, на які
покладено обов’язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне
значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України
“Про нотаріат”, для надання їм юридичної вірогідності (ст.1 Закону
України «Про нотаріат»).
Діяльність нотаріату спрямована на охорону та захист прав і законних
інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням
шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.
Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безспірних прав,
безспірних фактів та вчинення інших дій, що випливає з повноважень
нотаріальних органів та посадових осіб, закріплених у Законі України
“Про нотаріат”. У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус
зобов’язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до вирішення спірного
питання судом.
Відповідно до ст. 3 Закону України і “Про нотаріат” нотаріусом може бути
громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування
протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у приватного
нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право
займатися нотаріальною діяльністю.
Не може бути нотаріусом особа, яка має, судимість. Нотаріус не може
перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств
та організацій,займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а
також виконувати іншу оплачувану роботу, за винятком викладацької і
наукової.
При здійсненні нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального
провадження:
– подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов
права на виконання нотаріальних дій та умов їх здійснення;
– розгляд заяви по суті;
– здійснення нотаріальної дії;
– оскарження дії нотаріального органу;
– виконання нотаріального акта.
Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначається консульськими
конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а у певних випадках
можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.
Засади діяльності нотаріату не визначені в окремій статті Закону України
«Про нотаріат». Але проаналізувавши Закон можна визначити такі загальні
принципи діяльності нотаріату, які закріплені законодавством.
Одним з найважливіших є принцип законності. Він, проявляється у тому, що
нотаріуси і посадові особи нотаріату, які виконують ці функції, діють
згідно з чинним законодавством (стаття 7).
Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма
громадянами і юридичними особами, які звертаються до них з проханням
виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у виконанні дій, що
суперечать законодавству; не приймати документи, які оформлені з
порушеннями закону або містять відомості, що порочать честь і гідність
громадян.
Іншим принципом діяльності нотаріату є додержання таємниці виконуваних
нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазначено, що одним з обов’язків
нотаріуса є зберігання у таємниці відомостей, одержаних ним у зв’язку з
вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише
на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують 6удь-які допоміжні функції
і яким стало відомо про суть вчинюваних нотаріальних дій.
Довідки і документи про виконувані нотаріальні дії видаються лише на
вимогу (оформлену належним чином) судових органів, органів прокуратури,
слідства, пов’язаних з кримінальними або цивільними справами, що є у їх
провадженні.
Важливе значення у діяльності нотаріату має також принцип об’єктивної
істини, тобто обґрунтованості дій нотаріусів та інших посадових осіб,
які виконують нотаріальні дії. Так, підставою для виконання нотаріальних
дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними і достатніми письмовими
доказами. Подані матеріали нотаріус оцінює з точки зору їх належності,
допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).
Важливим засадою є принцип національної мови нотаріального діловодства
(ст. 15 Закону). Мова нотаріального діловодства визначається
Конституцією України, Законами України «Про нотаріат» та «Про мови».
1. Правова основа діяльності органів нотаріату.
Основою правової бази діяльності нотаріату є Конституція України та
Закон України “Про нотаріат”.
У правовому регулюванні діяльності нотаріату велике значення мають Закон
України «Про державну службу», “Про власність”, “Про селянське
(фермерське) господарство”, “Про приватизацію державного мaйнa”, “Про
заставу”, “Про плату за землю”, а також постанови і розпорядження
Кабінету Міністрів України, зокрема Положення про Вищу кваліфікаційну
комісію нотаріату, декрети “Про приватизацію земельних ділянок”, “Про
державне мито”. Джерелом правового регулювання нотаріальної діяльності є
накази Міністерства юстиції України, які регламентують питання
організації та діяльності нотаріальних органів, зокрема накази про
затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату, Положення
про державний нотаріальний архів, Положення про порядок видачі свідоцтва
про право на:зайняття нотаріальною діяльністю, Положення про порядок
реєстрації приватної нотаріальної діяльності, Положення про Єдиний
реєстр для реєстрації заборон: відчуження об’єктів нерухомого майна і
Положення про єдиний реєстр доручень. Інструкція про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом
Міністерства юстиції України, та Правила ведення нотаріального
діловодства.
Для організації діяльності нотаріату значення мають також такі Укази
Президента України “Про впорядкування справляння плати за вчинення
нотаріальних дій”, “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні”.
3. Порядок створення, структура та діяльність нотаріальних органів.
Згідно Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні має наступну
структуру: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви,
приватні нотаріуси, ?????? особи виконавчих комітетів сільських,
селищних, міських рад, дипломатичні представництва та консульські
установи за кордоном.
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову
юридичну силу.
Розглянемо повноваження нотаріальних органів.
Державні нотаріальні контори є органи, які здійснюють більшість
нотаріальних дій. Державні нотаріальні контори утворюються в містах і
великих населених пунктах.
Державні нотаріальні контори створює і ліквідує Міністерство юстиції
України. Штат державних нотаріальних контор затверджують управління
юстиції в межах, встановлених для державних нотаріальних контор щодо
штатної чисельності й фонду заробітної плати. Державні нотаріальні
контори є юридичними особами. Державну нотаріальну контору очолює
завідуючий. Державних нотаріусів і завідуючих призначають на посаду і
звільняють з неї відповідні управління юстиції.
Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.
Діяльність державних нотаріальних архівів регулюється Положенням про
державний нотаріальний архів. Згідно статті 23 Закону України державні
нотаріальні архіви створюються в обласних центрах містах Києві,
Севастополі та Сімферополі для тимчасового централізованого зберігання
нотаріальних документів, передавання їх у відповідний державний архів
тощо.
Згідно положення, державний нотаріальний архів є юридичною особою, має
свою печатку із зображенням державного герба України із своїм
найменуванням. Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, якого
призначає на посаду і звільняє з посади управління юстиції. Державні
нотаріальні архіви є складовою національного архівного фонду України.
Основними завданнями державного нотаріального архіву є:
• комплектування документами, склад яких передбачений Положенням;
• забезпечення збереження та використання документів, що зберігаються;
• підготовка та своєчасне передавання документів та зберігання до
відповідного державного архіву, додержанням правил і вимог головного
архівного управління при Кабінеті Міністрів України.
Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні
нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів відповідних місцевих рад
і посадові особи, які посвідчують заповіти та доручення, що
прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Закон України “Про нотаріат”, що був прийнятий у 1993 р. закріпив
положення про створення інституту приватного нотаріату.
З часу прийняття зазначеного Закону у правовому житті суспільства
з’явився новий суб’єкт нотаріальної діяльності – приватний нотаріус.
Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує
йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та
обов’язками. Приватний нотаріус не перебуває у штаті державного
нотаріату, і організовує свою діяльність самостійно. Для того щоб стати
приватним нотаріусом, необхідно одержати свідотство про право на заняття
,нотаріальною діяльністю та зареєструвати приватну нотаріальну
діяльність в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про нотаріат» приватну нотаріальну
діяльність реєструють Головне управління Міністерства юстиції в
Автонімній Республіці Крим, управління юстиції областей, міст Києва та
Севастополя на підставі Положення про порядок реєстрації приватної
нотаріальної діяльності.
Кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу визначає
Міністерство юстиції України залежно від чисельності населення в окрузі
на підставі аналізу статистичних даних про діяльність нотаріусів; у
різних регіонах України. Якщо Міністерство юстиції України встановило
для конкретного нотаріального округу певну кількість приватних
нотаріусів управління юстиції має право відмовити зацікавленій особі в
реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
Приватний нотаріус несе особисту відповідальність за заподіяну шкоду.
Шкоду, яку заподіяв приватний нотаріус внаслідок власних незаконних дій
або недбалості він відшкодовує в повному розмірі.
Припинення приватної нотаріальної діяльності регулює статтею 30 Закону
України «Про нотаріат». Із припиненням приватної нотаріальної діяльності
реєстраційне посвідчення приватного нотаріуса анулюється і особа
перестає ним бути. Стаття 30 Закону України «Про нотаріат» визначає
зазначено перелік випадків, коли приватна нотаріальна діяльність
припиняється. Цей перелік є вичерпним. Так, нотаріальна діяльність
припиняється за умови:
– Подання клопотання про припинення діяльності;
– Анулювання свідотства;
– Невиконання обов’язків без поважних причин;
– Тривале невиконання обов’язків за станом здоров’я, або при
невідповідності приватного нотаріуса обійманій посаді;ї
– Несплата страхування за шкоду протягом визначеного терміну.
4.Компетенція, права та обов’язки нотаріусів.
Компетенція нотаріальних органів щодо вчинення нотаріальних дій
регламентується залежно від суб’єкта, уповноваженого вчиняти нотаріальні
дії. Нотаріальні органи мають право вчиняти дії, які згідно із законом
належить до їх компетенції.
До компетенції державних нотаріальних контор належать:
– посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень, шлюбних контактів);
– вживаються заходи щодо охорони спадкового майна;
– видаються свідоцтва про право на спадщину;
– видаються свідоцтва про право власності на частку у спільному майні
подружжя;
– видаються свідоцтва про придбання житлових будинків з
прилюдних торгів;
– видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної
контори;
– накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі,
садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
– засвідчується правильність копій документів і виписок з них;
– засвідчується справжність підпису на документах;
– засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;
– посвідчується факт, що громадянин живий;
– посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
– посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на
фотокартці;
– посвідчується час пред’явлення документів;
– передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним та
юридичним особам;
– приймаються у депозит грошові суми та інші папери;
– вчиняються виконавчі написи;
– вчиняються протести векселів;
– пред’являються чеки до платежів і посвідчується несплата чеків;
– вчиняються морські протести;
– приймаються на зберігання документи;
– вчинення інших нотаріальних дій.
До компетенції приватних нотаріусів згідно статті 36 Закону України
«Про нотаріат» належать ті ж самі дії окрім:
– накладання і зняття заборони відчуження нерухомості;
– видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні
подружжя в разі смерті одного з них;
– видача свідоцтва про право на спадщину, вжиття заходів охорони
спадкового майна;
– посвідчення договорів довічного утримання;
– посвідчення правильності підписів на документах, призначених для дії
за кордоном;
– посвідчення доручення для дії за кордоном;
– засвідчення підпису батьків чи опікунів на заяві про згоду на
усиновлення дитини.
Посадові особи виконкомів місцевих рад мають право вчиняти окремі
найпоширеніші нотаріальні дії, якщо в місцевості немає нотаріусів.
Відповідно до ст. 37 3акону зазначені посадові особи мають право
посвідчувати односторонні угоди – заповіти і доручення, і засвідчувати
правильність копій документів і виписок з них, справжність підпису на
документах; вживати заходів щодо охорони спадкового майна і реєстрація
заборони на відчуження нерухомості.
Посадові особи виконкомів не мають права оформлювати документи,
призначені для дії за кордоном.
Повноваження консульських установ також є аналогічними повноваженням
державних нотаріальних контор окрім таких дій:
– посвідчення договорів про заставу та відчуження нерухомого майна, що
знаходиться в Україні;
– передавання заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним та юридичним
особам та видача свідотств про передавання таких заяв;
– видача дублікатів документів, що зберігаються у справах нотаріальної
контори;
– видача свідоцтв про придбання будинків з прилюдних торгів4
– вчинення протестів векселів;
– пред’явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків;
– накладення заборони відчуження нерухомого майна;
Консульські установи та дипломатичні представництва вчиняють нотаріальні
дії за кордоном за дорученням Міністерства закордонних справ України.
Висновки.
Проаналізувавши наведені положення можна зробити такі висновки:
1. Діяльність нотаріату є необхідною у повсякденному житті, у випадках,
коли виникає нагальна потреба здійснення певних дій, що потребують
офіційного, юридичного засвідчення.
2. Нотаріальна діяльність забезпечує виконання засвідчувальної та
контрольно-реєстраційної функції під час вирішення юридичних справ. Крім
того, уході здійснення своїх функціональних повноважень органи нотаріату
покликані зміцнювати режим законності в країні, сприяти підвищенню рівня
правопорядку, охороняти відносини власності, створювати умови для
всебічної реалізації прав, законних інтересів громадян, а також
попереджувати факти скоєння правопорушень.
3. У своїй діяльності нотаріату керується певними принципами, виконує
визначені законодавством Української держави завдання та функції, і на
основі цих завдань визначаються функції нотаріусів.
4. Законом України «Про нотаріат» визначає структуру нотаріусів. У ній
визначені як державні, так і приватні нотаріуси. Цей поділ відбувся для
демократизації суспільного та державного життя, для урівноваження
позицій держави та суспільства.
5. Однією з основних ознак нотаріату є чітка правова регламентація його
діяльності. Ця ознака стосується як державних так і приватних
нотаріусів. Ця регламентація передбачає точність ведення обліку,
належний режим зберігання, порядку підготовки, затвердження, проходження
по інстанціях, а також виконання системи вимог щодо структури, мови,
реквізитів, порядку використання технічних засобів, бланків тощо.
6. Діяльність нотаріату в Україні чітко регламентується Конституцією
України, Законом України «Про нотаріат», іншими указами президента
України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами міністерства
юстиції тощо.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Гусарєв. Юридична деонтологія. – 2004р.
2. Гель. Судові та правоохоронні органи. – 2003р.
3. Закон України «Про нотаріат»// Відомості Верховної Ради України. –
1993. – №39.
4. Тимченко. Судові та правоохоронні органи. – 2004р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
