.

Особливості підсудності та правонаступництва

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1 2421
Скачать документ

10

Зміст

Теоретичне питання

1. Поняття та види підсудності

2. Чим відрізняється процесуальне правонаступництво від заміни
неналежного відповідача?

Практичне завдання

Список використаної літератури

Теоретичні питання

1. Поняття та види підсудності

Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи
між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від
того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень
господарського суду в системі або місце розгляду справи – підсудність
поділяється на родову і територіальну. Родова підсудність розподіляє
справи між господарськими судами різного рівня. Загальний принцип
родової підсудності, закріплений у ст. 13 ГПК, визначає, що місцеві
господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі
господарським судам. Територіальна підсудність дозволяє розмежувати
предметну компетенцію господарських судів одного рівня залежно від
розгляду спору (ст. ст. 15, 16 ГПК) і може бути поділена на кілька
видів. Загальна територіальна підсудність формує основне правило
розмежування компетенції однорівневих господарських судів. Згідно з цим
правилом справи розглядаються місцевим господарським судом за
місцезнаходженням:

– сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони
певні дії по спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
господарських договорів і визнання договорів недійсними;

– відповідача по спорах, що виникають при виконанні господарських
договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними
актів.

Позов до юридичної особи, який випливає з діяльності її уповноваженого
відособленого підрозділу, подається з урахуванням правил загальної
територіальної підсудності залежно від місцезнаходження відособленого
підрозділу.

Місцезнаходження визначається на момент подання позову і вказується
позивачем. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її
державної реєстрації (якщо законом не передбачено інше), вказується в
уставних документах та визнається за місцезнаходженням її головного
виконавчого органу. Правила альтернативної підсудності надають
позивачеві право вибору господарського суду, де буде розглянута справа.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються
господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за
вибором позивача. Спеціальні правила територіальної підсудності
встановлені господарським процесуальним законодавством по справах про
банкрутство, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням
боржника. Підсудність по зв’язку справ має місце у випадку їх тісних
зв’язків, наявність яких дозволяє розглянути усі вимоги в одному
процесі, тобто незалежно від територіальної приналежності спір підлягає
розгляду в тому господарському суді, в якому вирішується інша справа, з
якою пов’язаний спір. Зустрічний позов подається за місцем подання
первісного позову (ст. 60 ГПК). Позовна заява третьої особи, яка заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, подається за місцем розгляду справи,
що виникла між попередніми сторонами – позивачем і відповідачем (ст. 26
ГПК). Виключна підсудність – це встановлена підсудність певної категорії
справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість
розгляду їх у будь-якому іншому суді. Встановлення виключної підсудності
має на меті забезпечити найкращі умови для правильного та оперативного
вирішення певних категорій справ, характер яких викликає труднощі
розгляду їх в іншому місці. Перелік справ, на які поширюються правила
виключної підсудності, у статті 16 ГПК є вичерпним:

– справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним із
відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням цього органу;

– справи у спорах про право власності на майно або витребування майна з
чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні
майном розглядаються за місцезнаходженням майна;

– справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган
виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна
Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також
справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються
господарським судом міста Києва.

Господарське процесуальне законодавство передбачає так звану окрему
підсудність. Місце розгляду справи з господарського спору, в якому
однією зі сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд
Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та
Севастополя, визначає Вищий господарський суд України. Справа, яку
прийняв господарський суд до свого провадження, повинна бути розглянута
ним по суті. Коли через певні обставини справа не може бути розглянута
господарським судом, до якого надійшли позовні матеріали або в
провадженні якого ця справа знаходиться, господарське процесуальне
законодавство встановлює правила передачі матеріалів справ з одного
господарського суду до іншого (ст. 17 ГПК). Якщо справа не підсудна
даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським
судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня
надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.

Справа, прийнята господарським судом до свого провадження за додержанням
правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті й у тому
випадку, коли в процесі розгляду вона стала підсудною іншому
господарському суду. У випадку, коли після відводу суддів неможливо
розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого вона
відноситься, то Голова Вищого господарського суду України або його
заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є у провадженні
місцевого господарського суду, і передати її на розгляд до іншого
місцевого господарського суду. Однак передача матеріалів за встановленою
підсудністю не допускає можливості передачі матеріалів за підвідомчістю,
тобто передачу матеріалів з господарського суду до загального суду чи
іншого органу. В таких випадках господарський суд або відмовляє у
прийнятті позовної заяви (п. 1 ст. 62 ГПК), або припиняє провадження у
справі (п. 1 ст. 80 ГПК).

2. Чим відрізняється процесуальне правонаступництво від заміни
неналежного відповідача?

Відповідно до статті 24 ГПК, Господарський суд за наявністю достатніх
підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони
або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не
до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою
позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну
первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого
відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і
розгляд справи починається заново. Відповідно до статті 25 ГПК, в разі
вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням
господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства
чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її
правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені
в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій
же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво завжди є загальним: універсальний
правонаступник продовжує брати участь у процесі правопопередника за
повним обсягом його процесуальних прав та обов’язків, незалежно від
того, чи є правонаступництво в матеріальному праві універсальним або
сінгулярним. Види правонаступництва в матеріальному праві мають значення
лише як його підстава, тоді як заміна неналежного відповідача не
передбачає будь-якого матеріально-правового зв’язку між особами, які
змінюють один одного. Багатосуб’єктність матеріальних відносин зумовлює
необхідність участі третіх осіб у господарському процесі. Господарське
процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб, які
заявляють самостійні вимоги на предмет спору і які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору.

Предмет спору — матеріальний об’єкт, з приводу якого виникає спір між
позивачем і відповідачем. Треті особи із самостійними вимогами на
предмет спору мають правовий зв’язок зі спірним матеріальним
правовідношенням, з предметом спору. Треті особи без самостійних вимог
на предмет спору мають більш опосередкований зв’язок з позивачем та
відповідачем. Суб’єктами правовідношення, які знаходяться під впливом
спірного матері- ального правовідношення, що є предметом розгляду в
господарському суді, потрібна процесуальна гарантія від можливого
прямого або побічного обмежування його прав і законних інтересів, вони
повинні й мають можливість взяти участь у справі. Треті особи, які
заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу
до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або
двох сторін за умови вжиття заходів досудового врегулювання спору, у
випадках, передбачених законодавством (ст.26 ГПК). З позовної заяви
третьої особи із самостійними вимогами справляється державне мито. Про
прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський
суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на
предмет спору, користуються всіма правами і несуть усі обов’язки
позивача. Третіх осіб із самостійними вимогами слід відрізняти від
співпозивачів, які можуть вступити в процес одночасно з порушенням
справи. Вимоги співпозивача завжди спрямовані до відповідача за
первісним позовом, вимоги ж третьої особи із самостійними вимогами
можуть бути звернені як до позивача або відповідача, так і одночасно до
обох. До того ж вимоги співпозивачів завжди між собою пов’язані, тоді як
вимоги третьої особи із самостійними вимогами і позивача (співпозивача)
обов’язково мають взаємовиключний характер.

Різниця між процесуальним правонаступництвом і заміною неналежного
відповідача в тім, що при заміні неналежного відповідача виноситься
ухвала, і розгляд справи починається заново, а правонаступництво можливе
на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво
завжди є загальним: універсальний правонаступник продовжує брати участь
у процесі правопопередника за повним обсягом його процесуальних прав та
обов’язків, незалежно від того, чи є правонаступництво в матеріальному
праві універсальним або сінгулярним. Види правонаступництва в
матеріальному праві мають значення лише як його підстава, тоді як заміна
неналежного відповідача не передбачає будь-якого матеріально-правового
зв’язку між особами, які змінюють один одного. Заміна відповідача
можлива лише при розгляді справи судом першої інстанції.

Практичне завдання

Мале підприємство “Оріон” уклало з кабельним заводом у грудні 2001 р.
договір на поставку в II кварталі 2002 р. 16,5 км кабеля. Завод свої
зобов’язання не виконав, кабель не поставив. МП “Оріон” звернулося в
липні 2004 р. до господарського суду з позовною заявою про стягнення з
кабельного заводу неустойки за поставку. Суддя господарського суду
повернув позовну заяву без розгляду.

Чи правомірні дії судді?

На підставі чого суддя мас право повернути позовну заяву?

Відповідь:

Суддя повернув позовну заяву у зв”язку з тим, що вийшов її строк
позовної давності. Відповідно до стаття 257 Цивільного кодексу України,
загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Але для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна
позовна давність. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)
застосовується позовна давність в один рік.

Підставою повернення суддею позовної заяви могло бути те що у позовній
заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів,
що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок
стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до статті 63 Господарського процесуального кодексу України,
суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду,
якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або
особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових
адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна
вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини,
обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та
розмірі;

5) порушено правила об’єднання вимог або об’єднано в одній позовній
заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд
цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи
суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і
доданих до неї документів;

7) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача
надійшла заява про врегулювання спору;

8) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше п’яти днів з дня її надходження,
про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути
оскаржено.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до
господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного
порушення.

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. №436-ІV.

2. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991 № 1798-XII.

3. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV.

4. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. (зі змінами і
доповненнями).

5. Барикин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.,
2005. – С. 244.

6. Безлюдько І.О., Бичкова С.С., Бобрик В.І. та ін. Цивільне
процесуальне право україни: Навчальний посібник / За заг. ред. С.С.
Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – С. 105.

7. Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Судові експертизи в
цивільному, арбітражному і кримінальному процесі. – К., 1998.

8. Гражданский процесс Украины / Отв. ред. Ю.С. Червоний. – Харьков:
Одиссей, 2003.- С. 125.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020