UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСудова промова
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось4700
Скачало177
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

11

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

 

Вступ

 

1. Мистецтво пафосу

 

2. Етика судової промови

 

3. Вплив пафосу на етичний зміст судової справи

 

Висновок

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

 

 

Сьогодні хорошого юриста неможливо уявити без знання і розуміння

особливостей спілкування та ефективних механізмів впливу на інших людей.

 

Кожному юристу доводиться постійно спілкуватися з десятками осіб,

різними як за соціальним статусом, інтересами і потребами, так і за

рівнем особистої та правової культури. Ораторське мистецтво має глибокі

істотні корені у світовій культурі Олейник О. Мовностилістична

обізнаність – основа прокурорської риторики.//Право України. 2008. № 7.

 

Навіть у міфології різних країн можна простежити художньо-образне

уявлення людей того часу про величезну роль живого слова,

риторично-публістичноного мовлення.

 

Сучасні дослідники у галузі теорії та практики ораторського мистецтва

визнають, що для стародавнього світу однією із найважливіших і

вирішальних була сила слова. «Цар Траян звернувся одного разу до діона

Хризостама з такими красномовними словами: Я не знаю, що ти говориш, але

я люблю тебе не менше, ніж себе самого» Справді, егоїстична царська

натура була розчуленою лише видатним ораторським даром Хризостама,

вустами якого, як говорили давні, віщували боги».

 

Так, Платон у своїх творах зазначав: «Я стверджую, що якби у будь-яке

місто прибули оратор і лікар, і якби у Народному збирані чи у будь-якому

іншому зібранні зайшла суперечка, кого з двох обрали лікарем, то на

лікаря ніхто й дивитися не схотів би, а обрали б того, хто володіє

словом – варто було б йому лише забажати…».

 

Аристотель, учень Платона, вважав головним у риториці пошук доказів,

способів переконань. Необхідно навчатися складати переконливі висновки –

ентимеми, або риторичні силогізми. Вирішальним у цьому ланцюжку пошуку є

діалектика і категорія істинності. Аристотель звертав увагу риторів на

предмет риторики, позу оратора, очікування, емоції, стиль промови. Він

орієнтував ораторів на те, що слухач має отримати інтелектуальну

насолоду. Важливий у судових промовах прийом переконань (показання

свідків), Аристотель поділяє на нові і давні свідчення. До нових

належать показання свідків, а під давніми розуміються вислови, які давно

існують у мовленні та використовуються й сьогодні.

 

Завдяки Аристотелю риторика збагатилась: ампліфікація як накопичення

розширення сказаного, синонімічних повторів; доповнення означень

антитезами; перебільшення як особливість епідиктичних промов, щоб надати

діянням величі і краси; причини, доказу, наведення; топоси як особливі

посилання до кожного питання.

 

Майстерність ритора залежить від вміння ним застосовувати логічні

докази; моральні докази; емоційні впливи.

 

1. Мистецтво пафосу

 

 

 

Хвилювання оратора і суддів у відомих випадках є природне віддзеркалення

фактів в душі людини. Коли факти обурливі або зворушливі, і, що говорить

і слухає властиво обурюватися або розчулюватися. Це безперечно, дія

оратора на ці природні і справедливі відчуття є законний прийом у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ