UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська робітничо-селянська спілка та Українська Гельсінська спілка
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3389
Скачало221
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Українська робітничо-селянська спілка та Українська Гельсінська спілка

 

 

 

У 1975 р. дисиденти дістали новий імпульс, коли СРСР підписав

Гельсінську угоду й офіційно погодився шанувати громадянські права своїх

підданих. Повіривши Кремлеві на слово, дисиденти організували відкриті

й, на їхню думку, юридично санкціоновані групи, завдання яких полягало в

тому, щоб наглядати за дотриманням громадянських прав з боку Кремля.

Перший Гельсінський комітет було засновано в Москві у травні 1976 р.

Незабаром, у листопаді 1976 р., в Києві з'явилася Українська Гельсінська

спілка (УГС). Аналогічні спілки сформувались у Литві, Грузії та

Вірменії.

 

Очолив Українську Гельсінську спілку письменник Микола Руденко -

політичний комісар у роки Другої світової війни та колишній партійний

чиновник у письменницькій організації. Його близьким товаришем був

генерал Радянської армії Петро Григоренко - кавалер багатьох урядових

відзнак, якого відправили у відставку. УГС налічувала 37 учасників,

найрізноманітніших за походженням. Тут були дисиденти, що вже відбули

терміни ув'язнення, такі, як Ніна Строката, Василь Стус, Левко

Лук'яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична та В'ячеслав Чорновіл, а також

колишні націоналісти, що вижили після десятиліть, проведених у

сталінських концтаборах, - Святослав Караванський, Оксана Попович,

Оксана Мешко, Ірина Сеник, Петро Січко, Данило Шумук та Юрій Шухевич

(син командувача УПА Романа Шухевича) й такі релігійні активісти, як

православний священик Василь Романюк.

 

Уже через 3 місяці, у лютому 1977 р., було заарештовано керівників

Спілки - Миколу Руденка та Олексу Тихого. Незабаром їх було засуджено

відповідно на 12 і 15 років неволі; згодом Мирослава Мариновича, Миколу

Матусевича, Левка Лук'яненка також ув'язнили на тривалі терміни. До 1980

р. близько 3/4 членів групи було засуджено на строки від 10 до 15 років.

На той час 15 років було найбільшим терміном ув'язнення.

 

Українську Гельсінську спілку відрізняли від попередніх дисидентів дві

важливі риси. Перша полягала в тому, що група була відкритою громадською

організацією, яка хоч і не була прорежимною, проте вважала, що має

законне право на існування. Такі погляди були для Східної України чимось

нечуваним ще з часу встановлення радянської влади. Іншою безпрецедентною

рисою були контакти з аналогічними групами по всьому СРСР із метою

"інтернаціоналізувати" захист громадянських і національних прав.

 

У програмних заявах Спілки явно бачимо й нове мислення. Вони

наголошували на застосуванні легальних методів, убачаючи вирішення

суспільних проблем у дотриманні законів узагалі й поважанні прав особи

зокрема. Тому члени групи часто називали свою діяльність правозахисним

рухом. Як зауважував Іван Лисяк-Рудницький, проповідування законності й

справжньої демократії замість певної ідеології, наприклад, націоналізму

чи марксизму, якими доти захоплювалася українська інтелігенція, стало

важливим поворотним пунктом у історії української політичної думки.

 

У статуті УГС було записано, що її члени вимагатимуть від влади

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ