UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21126
Скачало543
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

нову рівність своїх громадян, хоч би відносно однаковий рівень їх

добробуту. Тому полісний цивільний лад залишався міцним до тих пір, поки

основна маса громадян зберігала майновий достаток середніх селян. Вихід

за ці майнові межі був чреватий розпадом самої основи античної цивільної

общини – середнього класу селян-власників.

 

Ставши пануючою суспільною нормою, установка на економічну рівність

породжувала суспільну психологію, орієнтовану на помірність, середній

рівень, усередненість. «Нічого понад міру» – це належить афінському

мудрецеві Солону, одна з максим античного миру була освячена авторитетом

бога Апполона, що символізував у греків впорядковане знання і

організацію суспільного життя. Накреслене над входом в один з

найшанобливіших храмів Аполлона в Дельфах цей вислів ніс в собі

повчальне навантаження, розраховане на численних паломників. Антична

громадська думка засуджувала тих, хто копив багатства, як і тих, хто вів

дозвільний спосіб життя. Цивільний колектив тримав під контролем

добробут своїх громадян. Цій меті служив ценз, що періодично проводився.

 

 

Особиста ініціатива античних громадян була допустима лише в строго

лімітованих інтересами колективу рамках. Складалася парадоксальна

ситуація. Забезпечуючи громадянинові початковий мінімум для

саморозвитку, античне суспільство було здатне породити сильних і

незалежних осіб, вільних в своєму прагненні застосувати особисті

здібності на благо собі і суспільству. Проте суспільство з підозрою

відносилося до осіб, чиї здібності або устремління виходили за рамки

честолюбної посередності. У епоху ранньогрецької тиранії проводилося

свідоме винищування кращих людей (аристократія = влада кращих). Афіняни

винайшли особливий спосіб нейтралізації найбільш здатних – остракізм [8;

c.114].

 

Доля більшості видатних греків і римлян епохи розквіту цивільного ладу

вражає невдячністю суспільства до особи. Мільтіад, який командував

греками при Марафоні, помер у в'язниці. Фемістокл, що переміг ксеркса

при Саламіні, був вимушений до нього ж і бігти від переслідування

співвітчизників і помер у вигнанні, примушуваний воювати проти греків.

Спартанський цар Павсаній, переможець при Платеях, остаточно вигнав

персів з Греції, був вбитий з підозри в прагненні до тиранії. Перикл,

після тридцятирічного лідерства в Афінах і п'ятнадцятирічного

перебування на посаді першого стратега, не був переобраний після першої

ж невдачі у війні. Блискучий учень Сократа і племінник Перикла Алкивіад,

який повернув могутність Афінам після сіцілійського розгрому і майже

виграв для афінян війну із спартанцями, був вигнаний після незначної

невдачі його помічника. Лісандр, який встановив спартанську гегемонію у

всій Греції, не тільки піддавався приниженням з боку тих же спартанців

на чолі з царем Агесілаєм за своє походження від ілотки, але і фактично

був позбавлений визнання співвітчизників за свої заслуги. Геніальний

Сократ, якого дельфійська піфія визнала наймудрішим серед еллінів, був

засуджений до страти фактично за те, що вивчав жити своїм розумом.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ