UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21989
Скачало568
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

о таємне порушення законів держави залишається без

наслідків, тоді як порушника законів природи неминуче наздоганяє лихо.

«Бо розпорядження законів довільні (штучні), (веління ж) природи

необхідні. І (понад те), розпорядження законів є результатом угоди

(договору людей), а не породженням природи; веління ж природи –це

природжені засади, а не продукт угоди (людей між собою)».

 

Виховання людей у дусі вимог природи Антифонт розцінював як необхідну

умову досягнення єдності громадян в питанні про державних порядках і

законах.

 

Антифонт радикалізує цю антитезу «природи» і «права», затверджуючи в

термінах елеатів, що природа - це істина, а позитивне право - думка, що

одна майже завжди антитетична іншій. Необхідно, вважає він, слідувати

природному закону, навіть порушуючи людський, якщо це потрібно і не

загрожує покаранням.

 

Ідею рівності Антифонт також підсилює: «Ми захоплюємося і почитали тих,

хто благородний від народження, але тих, хто неясного походження, ми не

поважаємо, не почитали, відносячись до останніх як до варварів, але ж за

природою ми всі абсолютно рівні, і греки, і варвари».

 

«Просвіта» софістів обробляється тут не просто із старими забобонами

аристократичної касти і традиційною замкнутістю полісу, але і із

загальним для всіх греків забобоном щодо їх винятковості серед інших

народів.

 

Громадянин будь-якого міста - такий же, як громадянин іншого,

представник одного класу рівний представникові іншого, бо за природою

своєю одна людина рівна іншій людині. На жаль, Антифонт не уточнює, в

чому полягає рівність, і на чому воно ґрунтується. Мовиться лише про те,

що всі рівно, бо всі мають одні і ті ж природні потреби, всі дихають

ротом, ніздрями і т.п. Лише Сократ спробує дати вирішення цієї проблеми

[46; c.98].

 

Софіст Гіппій (бл. 460-400 рр. до н. е.) чітко протиставляв природу

(фюсіс) і закон (номос). Природа (природа речей, веління природи)

предстає в трактуванні Гіппія як те дійсне, природне право, яке

протистоїть помилковому, штучному, полісному закону (тобто позитивному

праву).

 

Природа (природа речей) постає в трактуванні Гіппія як те дійсне,

природне право, яке протистоїть помилковому, штучному, полісному закону.

 

 

Звертаючись до своїх співбесідників-еллінів, громадян різних полісів,

Гіппій говорить: «Люди, присутні тут! Я вважаю, що ви всі тут родичі, і

співгромадяни - за природою, а не за законом: адже подібне споріднено

подібному за природою, закон же, володарюючи над людьми, примушує до

того, що суперечить природі».

 

Основним його аргументом проти позитивних законів є вказівка на їх

умовність, мінливість, текучий і тимчасовий характер, залежність від

розсуду законодавців, що змінюють один одного.

 

Все це, на думку Гіппія, показує, що закони, що приймаються людьми, -

щось несерйозне і позбавлене необхідності. «Хто почне думати про закони

і про підпорядкування ним, як про справу серйозну, - говорить він, -

коли нерідко самі законодавці не схвалюють їх і змінюють?».

 

Під природним правом Гіппій розуміє ті неписані закони, які «однаково

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] 32 [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ