UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21232
Скачало544
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

чає, що таємне порушення законів держави залишається без

наслідків, тоді як порушника законів природи неминуче наздоганяє лихо.

«Бо розпорядження законів довільні (штучні), (веління ж) природи

необхідні. І (понад те), розпорядження законів є результатом угоди

(договору людей), а не породженням природи; веління ж природи –це

природжені засади, а не продукт угоди (людей між собою)».

 

Виховання людей у дусі вимог природи Антифонт розцінював як необхідну

умову досягнення єдності громадян в питанні про державних порядках і

законах.

 

Антифонт радикалізує цю антитезу «природи» і «права», затверджуючи в

термінах елеатів, що природа - це істина, а позитивне право - думка, що

одна майже завжди антитетична іншій. Необхідно, вважає він, слідувати

природному закону, навіть порушуючи людський, якщо це потрібно і не

загрожує покаранням.

 

Ідею рівності Антифонт також підсилює: «Ми захоплюємося і почитали тих,

хто благородний від народження, але тих, хто неясного походження, ми не

поважаємо, не почитали, відносячись до останніх як до варварів, але ж за

природою ми всі абсолютно рівні, і греки, і варвари».

 

«Просвіта» софістів обробляється тут не просто із старими забобонами

аристократичної касти і традиційною замкнутістю полісу, але і із

загальним для всіх греків забобоном щодо їх винятковості серед інших

народів.

 

Громадянин будь-якого міста - такий же, як громадянин іншого,

представник одного класу рівний представникові іншого, бо за природою

своєю одна людина рівна іншій людині. На жаль, Антифонт не уточнює, в

чому полягає рівність, і на чому воно ґрунтується. Мовиться лише про те,

що всі рівно, бо всі мають одні і ті ж природні потреби, всі дихають

ротом, ніздрями і т.п. Лише Сократ спробує дати вирішення цієї проблеми

[46; c.98].

 

Софіст Гіппій (бл. 460-400 рр. до н. е.) чітко протиставляв природу

(фюсіс) і закон (номос). Природа (природа речей, веління природи)

предстає в трактуванні Гіппія як те дійсне, природне право, яке

протистоїть помилковому, штучному, полісному закону (тобто позитивному

праву).

 

Природа (природа речей) постає в трактуванні Гіппія як те дійсне,

природне право, яке протистоїть помилковому, штучному, полісному закону.

 

 

Звертаючись до своїх співбесідників-еллінів, громадян різних полісів,

Гіппій говорить: «Люди, присутні тут! Я вважаю, що ви всі тут родичі, і

співгромадяни - за природою, а не за законом: адже подібне споріднено

подібному за природою, закон же, володарюючи над людьми, примушує до

того, що суперечить природі».

 

Основним його аргументом проти позитивних законів є вказівка на їх

умовність, мінливість, текучий і тимчасовий характер, залежність від

розсуду законодавців, що змінюють один одного.

 

Все це, на думку Гіппія, показує, що закони, що приймаються людьми, -

щось несерйозне і позбавлене необхідності. «Хто почне думати про закони

і про підпорядкування ним, як про справу серйозну, - говорить він, -

коли нерідко самі законодавці не схвалюють їх і змінюють?».

 

Під природним правом Гіппій розуміє ті неписані закони, які «однаково

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] 32 [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ