UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21125
Скачало543
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

а сприймалася сучасниками

як своєрідне гасло софістів: «Міра всіх речей – чоловік, що існують, що

вони існують, а неіснуючих, що не існують» [21; c.209].

 

Розвиваючи уявлення про відносність і умовність моралі, Горгій виділяв

чесноту для чоловіка і жінки, вільного і раба, чесноту для кожного віку,

роду занять і конкретної справи. Софісти старшого покоління наповнили

вчення про мораль індивідуалістичним змістом.

 

Справедливість вчинків пропонувалося оцінювати залежно від умов місця і

часу, стани людини і т.д. Подібного роду концепції, заперечливі

існування абсолютного єдиного блага, отримали пізню назву етичного

релятивізму.

 

Абсолютного права, вважали софісти, немає. Те, що в одному місці

визнається законним, в іншому забороняється законом. Немає природного

права, існує тільки позитивне право.

 

У цьому саме сенсі, в сенсі заперечення вічного права, і слід розуміти

знущання Аристофана з софістичного переконання на право. Коли один з

тих, що розмовляють посилається на вічне право, інший заперечує всяке

право, пропонує вказати йому, де це право. Посилання на Зевса, у трона

якого живе право, не задовольняє, тому що Зевс, що не посоромився скути

свого отця, поглинув би і це право. Тут мова йде, очевидно, про

заперечення не позитивного, а природного права. Визнання одного лише

позитивного, історично мінливого, права цілком згідно з етичним ученням

софістів, за яким правила гуртожитку існують не за природою, а за

людським встановленням [20; c.304].

 

Держава є союзом для взаємного досягнення цілей, недосяжних розрізненими

силами окремих осіб. З цього приводу Протагор розповідає наступний міф.

Коли боги створили живі істоти, то доручили Епіметею розподілити між

ними сили і блага. У своїй старанності Епіметей поспішив роздати всім

тваринам засоби боротьби, що все є у нього, за існування: фізичну силу,

спритність рухів, швидкість ніг, що прикриває шерсть, здатність літати і

т.  д. Коли черга дійшла до людини, виявилось, що всі запаси благ

виснажені. Обділена засобами боротьби, людина засуджена була б загинути,

якби Зевс не велів Прометеєві вкласти в людей відчуття права, соціальний

інстинкт, завдяки якому і стала можлива боротьба за існування силою

державного об'єднання.

 

Якщо держава забезпечує боротьбу проти природи і зовнішнього ворога, то

як, виникає запитання укладаються інтереси окремих осіб усередині

держави? На це питання в переконаннях софістів можна знайти дві

відповіді.

 

У софістів зустрічаємо вельми добре обґрунтовану теорію покарання.

Заперечуючи в покаранні момент відплати (проти піфагорійців), Протагор

бачить в покаранні засіб психічної дії як на самого злочинця, так і на

інших. «Якщо захочеш подумати про суть покарання злочинців, то

зрозумієш, що люди рахують чесноту чимось засвоєним. Адже ніхто не карає

злочинців, маючи на увазі лише те, що вони зробили беззаконня, - (хіба

тільки, коли хтось безглуздо мстить, як тварина), а хто старається з

сенсом карати, той не за минуле беззаконня відплачує, адже не

перетворить він зробленого в не те, що було, а ради майбутнього, щоб

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] 37 [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ