UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21205
Скачало544
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, що було, а ради майбутнього, щоб

знову не впали в злочин ні цей самий, ні інший, що бачить його

покараним». «Карати слід як дітей, так і дорослих, щоб карані стали

кращими, а хто не піддається виправленню, того, як невиліковного,

залишається виганяти з міст або вбивати». Тут виражені, стосовно різних

типів злочинців, засади залякування, виправлення і ізоляції.

 

У дусі вимог рабовласницької демократії, що окріпла, старші софісти

розвивали вчення про закон. Вони стверджували, що закони, по суті

справи, є тією вищою справедливістю, на яку не може претендувати жодна

людина, якою би мудрою і добродійною вона не була. Закон є виразом

узгодженої, “взаємної справедливості” (Протагор), щось ніби суми

індивідуальних чеснот. Виходячи з цього, старші софісти поповнили

політичну теорію визначенням закону як договору, як сумісного

встановлення громадян або народу [27; c.126].

 

Одні висувають теорію класової боротьби. Закони виражають собою інтереси

сильного класу. «Всякий уряд видає закони, погодившись зі своєю користю:

демократія встановлює закони демократичні, тиран - згідно з його

інтересами і т. п. Видавши такі закони, ці уряди оголошують корисне їм

особисте взагалі справедливим і законним, а порушників цих законів

карають як злочинців і аморальних людей. От чому я (Тразімах) і сказав,

що у всіх державах законне і справедливе - це те, що корисно уряду».

 

Навпаки, з іншої точки зору, закони є засобом узагальненої боротьби

більшості слабких проти сильних осіб. «Рухомі побоюванням у відношенні

до людей сильних, як би, маючи можливість переважати, вони не переважали

насправді, укладачі законів оголошують, що користування силою ганебно і

незаконно і що домагатися переважання злочинно», тоді як поза державним

побутом, в природному стані, сильний переважає над слабким. «Таке

походження і є суттю права. Воно є чимось середнім між самим кращим,

вищим благом, коли людина може безкарно здійснювати все, що хоче, і

самим гіршим, найбільшим злом, коли людина опиняється не в силах

помститися за заподіяну їй шкоду».

 

Гіппій під законом розумів «те, що громадяни за загальною угодою

написали, встановивши, що слід робити і від чого треба стримуватися».

Антифонт прирівнював справедливість до виконання закону. Справедливість

полягає в тому, щоб «не порушувати закони держави, в якій ти є

громадянином». Розпорядження законів – результат угоди [26; c.133].

 

Джерела, що збереглися, показують, що деякі софісти використовували

зіставлення законів і природи для критики існуючих полісних порядків.

Закони, міркував Антифонт, штучні і довільні, тоді як в природі все

відбувається само собою, з потреби. Елліни, почитавши знатних,

поступають, немов варвари. «За природою ми всі в усіх відношеннях рівні,

притому (однаково) і варвари, і елліни. Доречно звернути увагу на те, що

у всіх людей потреби від природи однакові». Один з молодших софістів

Алкідамант заявляв, що «бог зробив всіх вільними, природа нікого не

зробила рабом».

 

Приведені вислови Антифонту і Алкідаманта є не що інше, як проста форма

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] 38 [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ