UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21198
Скачало544
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

учасником

Платона) розділяли зневагу Гіппія до позитивного закону, вважаючи, що

таке право є продуктом звичайної людської домовленості. Антифонт

стверджував, що розпорядження закону (на відміну від велінь природи)

умовні і навіть ворожі природі людини.

 

Фразімах з Халкідону жив і творив в Стародавній Греції в другій половині

V ст. до н.е. Фразімах був яскравим софістом молодшого покоління.

Фразімах стверджував, що існує певний принцип владарювання: вигода

сильного. Тому в кожній державі силу має той, хто стоїть у влади.

Природно, що будь-яка влада, встановивши свої закони, оголошує їх

справедливими. Піддані завжди роблять те, що угодно правителеві,

оскільки сила у нього, підкреслює Фразімах. Він почав розробляти

авторитарну концепцію закону.

 

Софіст Каллікл був прихильником аристократії, тобто правління кращих,

був проти демократії. Каллікл вважав, що закони видають не сильні, а

слабкі (демос), щоб обмежити і залякати сильних (аристократію) [15;

c.202].

 

Право і права людини нерозривно зв'язані. У правах людини право

персоніфікується, виявляє своє людське вимірювання. У них відображений

особливий тип відносин між особою і суспільством, особою і державою.

Верховенство права означає перш за все верховенство прав людини як

основний і фундаментальний, системоутворюючий принцип правового

суспільства і правової держави. Можна сказати, що права людини є

необхідними умовами самого існування людини, її фізичного, соціального,

духовного буття.

 

Історія права - це разом з тим історія формування і еволюції уявлень про

права людини, тобто про того, хто саме в тій або іншій системі права, в

ту або іншу епоху визнається як людина, що має права.

 

Теоретичне обґрунтування прав людини в кожну епоху припускає певний

образ людини як істоти, здатної мати права, тобто що володіє

правоздатністю і правосуб'єктністю. Тим самим права людини

співвідносяться з історично обумовленою мірою людяності в людині, а

юридична концепція людини виявляє свій загальногуманітарний сенс.

 

У античності суб'єктами прав вважалися тільки громадяни. Чужоземці і

раби в категорію громадян не входили.

 

Старогрецькі філософи пояснювали здатність громадян мати права їх

особливими якостями як вільних людей (тобто не рабів і не варварів),

полісною (політичною) природою людини. Аристотель писав в «Політиці»:

«Людина за природою своєю є істотою політичною; тільки людина здібна до

сприйняття таких понять, як добро і зло, справедливість і

несправедливість і т.п.» [22; c.179].

 

Поняття справедливості пов'язане з уявленням про державу, оскільки

право, що служить виміром справедливості, є регульованою нормою

політичного суспільства. Свобода мислилася як колективна (полісна

свобода), а права людини виводилися з її громадянства.

 

Тим часом ще в епоху ранньої античної класики (V-IV ст. до н.е.)

виявляються витоки природно-правового обґрунтування ідеї прав людини.

Наприклад, у софіста Гіппія з Еліди можна знайти думку про неспівпадання

природи і закону, природного права і позитивного права.

 

У числі софістів, наскільки можна судити, були супротивники рабства, що

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] 40 [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ