UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21211
Скачало544
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

висловлена ідея загальної природної рівності

і свободи. Виходячи з практичних міркувань, вони висунули принцип

гносеологічного релятивізму все істинно, що, проте, перешкоджає

орієнтації в тому, що оточує, зокрема соціальному миру, бо вимагає

постійного вибору. А людина є вільною, зокрема в своєму виборі. Протагор

захищає принципи справедливості, законності і державного порядку.

 

Софіст Гіппій (бл. 480 - бл. 380рр. до н.е.), слідуючи Демокриту, з

природно-правових позицій протиставляв природне право штучному писаному

закону поліса. У дусі релятивізму він відзначав всю умовність,

мінливість і скороминущий характер полісних законів, їх залежність від

конкретних обставин і волі конкретних законодавців. Тим часом неписані,

тобто природні закони справедливі завжди і однаково виконуються в кожній

країні. Під природним правом Гіппій розуміє справедливість, тим часом

позитивний (писаний) закон суперечить справедливості. Позитивний закон

він визначає як те, що створюють самі громадяни, визначаючи, що слід

робити і від чого слід утримуватися. Релятивізм, умовність позитивних

законів свідчить про те, що вони не є необхідними, бо необхідність

припускає стійкість.

 

Софіст Антифонт (2-а половина V ст. до н.е.) дотримувався ідеї про

рівність всіх людей за природою, в основі якої лежала думка, що у всіх

людей незалежно від їх соціального і етнічного походження однакові

природні потреби. За природою ми всі в усіх відношеннях рівні, притому

«однаково» і варвари, і елліни.

 

Антифонт обґрунтовує приведені ідеї на основі розрізнення природних

законів (права) і писаних законів (позитивного права), а також

договірного характеру людських законів. Він пише: «Бо розпорядження

законів довільні (штучні), веління ж природи необхідні» [33; c.77].

 

Розпорядження законів є результатом угоди (договору людей), а не виниклі

самі по собі «породження природи»; веління ж природи є природженими

засадами, а не продуктом угоди людей між собою.

 

Безперечний інтерес представляє інтерпретація Антифонтом співвіднесеної

поняття справедливості і двох видів права. З цього приводу він пише:

«Справедливість полягає в тому, щоб не порушувати закони держави, в якій

ти є громадянином. При цьому, у присутності інших людей справедливо

дотримуватися законів держави, а залишаючись наодинці слід дотримуватися

законам природи. Отже, позитивні закони розповсюджуються на суспільні

відносини, а природні на особисте життя громадянина. Крім того, тут

закладена ідея про перевагу природних прав людини в порівнянні з правом

позитивним, публічним».

 

Деякі дослідники вважають Антифонта прихильником індивідуалістичного

аморалізму, інші космополітом-анархістом, треті - об'єктивним

соціологом, що описує сучасне йому афінське суспільство, що можна

пояснити фрагментарністю тексту.

 

Представник молодшого покоління софістів Лікофрон (IV ст. до н.е.)

державну спільність вважав результатом договору людей про взаємний союз.

На його думку, договором є і закон як гарантія особистих прав людини,

проте він не в силах зробити громадян добрими і справедливими.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] 43 [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ