UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21047
Скачало542
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

бити громадян добрими і справедливими.

 

Особисті права він вважав невідчужуваним природним правом, для

забезпечення якого і було поміщено угоду про створення державної

спільності. У основі його концепції лежить принцип про природну рівність

людей і рівність їх особистих прав.

 

Ідею природньоправової рівності і свободи всіх людей (включаючи і рабів)

обґрунтовував і інший молодший софіст Алкідамант, якому приписується

наступне положення: «Божество створило всіх вільними, а природа нікого

не створила рабом» [23; c.84].

 

Що є новим, найбільш примітним в політико-правових поглядах софістів?

 

По-перше, для них характерний ще більший поворот до проблеми людини, її

суспільного буття, пошуку природних основ права і закону.

 

По-друге, і старшим, і молодшим поколінням софістів розроблялася

концепція особистих прав людини. Людина має право жити для себе.

Держава, закони - гарантії, політичний і юридичний механізм їх

реалізації. Особисті права людини, свобода трактувалися як невідчужуване

природне право, для гарантії якого і встановлюється угода про державну

спільність.

 

Так, Лікофрон вважав закон простим договором, «просто гарантією

особистих прав». В основі його концепції лежить уявлення про природну

рівність людей, їх особисті права.

 

Лише у XX ст. права і свободи людини і громадянина набудуть

пріоритетності, правового закріплення.

 

По-третє, Гіппій, Антифонт, Горгій першими здійснили ґрунтовну розробку

природно-правової теорії. Природне право перший трактував як неписані

закони, «які однаково виконуються в кожній країні». Істинне, природне

право протистоїть штучному, полісному закону. «...Люди родинні за

природою, закони ж, цар над людьми, примушують..., що противно природі».

Природне право втілює справедливість. Він аргументував це тим, що писані

закони - умовні, текучі, залежать від зміни законодавців. «Хто стане

думати про закони і слідування їм, як про справу серйозну, коли нерідко

самі законодавці не схвалюють їх і змінюють». Молоді софісти Фрасімах,

Пол Агригентський, учень Горгія, вважали: закони закріплюють вигоду

найсильніших, тут сила - основа права. Виховання людей у дусі вимог

природи Антифонт розцінював як необхідну умову досягнення єдності

громадян у питанні про державні порядки і закони [37; c.214].

 

Але більшість софістів не протиставляла природне право і писані закони

поліса, вважаючи їх досягненням людської культури. За Протагором, «закон

є виразом узгодженої, взаємної справедливості». Горгій вважав «писані

закони, цих стражів справедливості» мудрим людським винаходом: вони

охороняють справедливість. Гіппій під законом розумів «те, що громадяни

за загальною згодою написали, установивши, що належить робити і від чого

треба утримуватися».

 

Таким чином, старше покоління софістів розвивали вчення про закон у дусі

вимог зміцнілої рабовласницької демократії, стверджували, що закони по

суті є тією вищою справедливістю, на яку не може претендувати жодна

людина.

 

По-четверте, мислителі Стародавньої Греції (особливо софісти) дали в

принципі наукове пояснення походженню суспільства, держави, природи

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] 44 [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ