UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкола софістів: уявлення про державу і право
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21199
Скачало544
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

фективним. Станово-класовий

розподіл був як би виведений за межі цивільного суспільства. В період

виникнення античного суспільства кожен громадянин мав в своєму

розпорядженні земельну ділянку, на яку держава забезпечувала йому право

власності. Він міг продати, подарувати, заповідати свою землю, але

тільки в межах свого цивільного колективу, тільки своїм співгромадянам.

Цивільний колектив в цілому як би здійснював верховний контроль за

власністю своїх співгромадян. Тому антична форма приватної власності

мала свого роду двоєдиний характер: власником засобів виробництва

виступав окремий громадянин і в той же час цивільний колектив в цілому.

Останній здійснював своє право власності найчастіше у формі верховного

контролю за її розподілом, користуванням і охороною.

 

Але іноді держава сама тримала в своїх руках частину власності, не

розподіленої серед громадян, і отримувала з неї дохід, який йшов на

потреби всього цивільного колективу. Такою державною власністю в Римі

був ager publicus (суспільне поле), до складу якого увійшла земля в

завойованих римлянами країнах (провінціях). У Афінах державною власністю

були срібні копальні Лавріона. Державна власність могла здаватися в

оренду, але тільки громадянам [60; c.26].

 

У разі наявності державного фонду землі він служив резервом для наділу

ділянками сімей громадян, які їх не мали. На цій основі громадяни могли

вимагати від держави землі, і держава за звичай адекватно реагувала,

оскільки саме державою було об'єднання тих же громадян. Цими вимогами,

що періодично поновлювалися, стимулювалося завоювання римлянами Італії.

Грецькі поліси, які мали мало родючої землі, шукали її для своїх

громадян по всьому Середземномор'ю, заснувавши колонії [36; c.117].

 

Велика грецька колонізація VIII-VI ст. до н.е. розсунула межі еллінської

полісної цивілізації, стимулювала саме цією потребою в землі. Лише

спартанці знайшли її недалеко від Лаконіки, завоювавши сусідню Мессенію.

У стародавній Спарті до складу державного фонду була включена вся земля.

Громадяни-спартіати отримували рівні участки-клери, які вони не могли

відчужувати. Держава ж забезпечувала спартіатам і робочу силу на їх

клерах у вигляді рабів-ілотів. Тому спартіати, єдині зі всіх еллінів,

були звільнені (відчужені) від трудового процесу, присвячуючи своє

дозвілля суспільним і військовим заняттям. Громадянин був зобов'язаний

шанобливо відноситися до своєї власності, особливо на землю. Земля і

праця на ній розглядалися як найважливіше джерело добробуту і гідного

життя. У античному суспільстві зберігалися рецидиви архаїчної

психології, заснованої на відношенні до землі як до сакрального об'єкту.

Тому праця на землі розглядалася як справа чести античного громадянина,

а не засіб збагачення. Розбагатіти можна було швидше на торгівлі,

ремеслі, лихварстві, війні. Землеробська ж праця служила демонстрацією

якостей гідного громадянина. Він розглядався як праця першого сорту,

тоді як ремесло, торгівля і інше, не дивлячись на велику прибутковість,

були заняттями другого сорту. Ці заняття були властивіші чужоземцям і

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ