UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШлюбний договір
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось14014
Скачало770
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

одружжя у надзвичайно невигідне матеріальне

становище (ч. 4 ст. 93 СК).

 

Це положення відповідає ч. 8 ст. 7 СК, у якій закріплені загальні

принципи регулювання сімейних відносин і згідно з якою дане регулювання

має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини,

непрацездатних членів сім'ї.

 

Положення ч. 4 ст. 93 СК відповідає ч. З ст. 51 Конституції й обумовлене

імперативним характером статтями 75 і 180 та правил ч. 5 ст. 97 СК.

Питання про те, як розуміти положення ч. 4 ст. 53 СК, відповідно до

якого шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно

невигідне матеріальне становище, можна пояснити, порівнявши цю частину з

ч. 5 ст. 97 СК, яка передбачає, що сторони можуть включати до шлюбного

договору будь-які умови щодо правового режиму майна, якщо вони не

суперечать моральним засадам суспільства.

 

Згідно з ч. 5 ст. 93 СК за шлюбним договором не може передаватися у

власність одному з подружжя нерухоме та інше майно, право на яке

підлягає державній реєстрації. Це положення викликає заперечення. Адже

така передача другому з них за шлюбним договором у власність нерухомого

та іншого майна, право на яке не ставить одного з подружжя у надзвичайно

невигідне матеріальне становище й не суперечить моральним засадам

суспільства. Будь-який суб'єкт права (фізична, юридична особа, держава)

може передати за договором іншому суб'єкту право власності на нерухоме

та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

 

Власник має право володіння, користування та розпорядження належним йому

майном (ст. 41 Конституції; ч. 1 ст. 4 Закону України "Про власність";

ч. 1 ст. 317 ЦК). Тому умови шлюбного договору, які обмежують право

власника розпоряджатися належним йому нерухомим та іншим майном, право

на яке підлягає державній реєстрації, роблять договір недійсним,

оскільки у такому разі він обмежує конституційні права (ч.2 ст. 22

Конституції) і правоздатність (ст. 27 ЦК) власника. Як слушно зазначає

Є. Ворожейкін, якщо право та інтерес громадянина порушуються, вони мають

захищатися суспільством незалежно від ступеня близькості, що пов'язує

суб'єктів.

 

Основним змістом шлюбного договору є встановлення правового режиму майна

подружжя. Дружина і чоловік можуть змінити режим як роздільного, так і

спільного майна.

 

Стаття 97 СК передбачає, що у шлюбному договорі може бути визначене

майно, яке дружина, чоловік передають для використання на спільні

потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого їм у зв'язку з

реєстрацією шлюбу. Сторони можуть передбачити, що на маймо, набуте ними

за час шлюбу, не поширюється правовий режим спільної сумісної власності

подружжя і воно вважається спільною частковою або особистою приватною

власністю.

 

Наведене положення викликає деякі заперечення. Насамперед треба звернути

увагу на те, що вживання терміна "особиста приватна власність", як вже

зазначалось, не відповідає чинному законодавству. Частина 2 ст. 41

Конституції передбачає існування права приватної, а не особистої

власності. Це ж положення закріплене у ч. 4 ст. 2 Закону України "Про

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ