UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШлюбний договір
Автор
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось14015
Скачало770
Опис
Студентська робота. Безкоштовна. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

юбу або буде одержане під час шлюбу в

дарунок, стає їх спільною сумісною власністю. На розсуд дружини і

чоловіка може бути визначено розмір їх часток у праві власності на

майно, що буде набуте за час шлюбу, передбачено умови поділу спільного

майна у разі розірвання шлюбу, а також порядок погашення боргів кожного

з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна.

 

Частина 4 ст. 93 СК, як вже зазначалось, передбачає, що шлюбний договір

не може ставити одного з подружжя у незвичайно невигідне матеріальне

становище. Це правило має тлумачитись шляхом зіставлення цієї частини з

ч. 5 ст. 97 СК. А остання встановлює, що сторони можуть включати до

шлюбного договору будь-які умови щодо правового режиму майна, якщо вони

не суперечать моральним засадам суспільства. У зв'язку з цим постає

питання про те, як треба тлумачити наведені положення.

 

Як зазначають окремі автори, у деяких випадках умови шлюбного договору

погіршують матеріальне становище одного з подружжя, наприклад, положення

про те, що дошлюбне майно одного чи обох з подружжя вважається їх

спільним майном (зрозуміло, що якщо дошлюбне майно одного з подружжя

набагато перевищуватиме дошлюбне майно другого з них, матеріальне

становище останнього погіршиться), що частки дружини і чоловіка у їх

спільному майні не є рівними, що майно, одержане одним із подружжя у

дарунок або у спадщину, належить подружжю на праві спільної сумісної

власності. Однак ці положення діють.

 

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування

судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що ті

умови шлюбного контракту, які всупереч волі будь-кого з подружжя

погіршують його становище порівняно з законодавством України (мають

дискримінаційний характер, позбавляють права на частку в набутому майні

тощо), не можуть бути визнані дійсними.

 

Водночас при застосуванні ч. 5 ст. 95 СК постає питання про те, які

умови шлюбного договору, що передбачені з волі подружжя і погіршують

становище обох чи одного з них, мають визнаватися недійсними.

Уявляється, що у шлюбному договорі не можна передбачити положення, які

обмежують конституційні права подружжя, наприклад, на пересування, вибір

професії, роду трудової діяльності, світогляду, релігії, мови

спілкування, або порушують принцип рівності чоловіка і жінки.

 

У ч. 3 ст. 42 КпШС РФ зазначено, що шлюбний договір не може обмежувати

право- або дієздатність подружжя. У СК України таке положення не

передбачене. Однак про неприпустимість цього йдеться у ст. 27 ЦК.

Неприпустимість же обмеження конституційних прав громадян передбачена

статтями 21 і 22 Конституції.

 

Дискусійним є питання про можливість закріплення у шлюбному договорі

нерівних часток у праві власності подружжя на їх спільне майно, за

умови, що майно, набуте за час шлюбу, належатиме їм на праві спільної

часткової власності.

 

Як вже зазначалось, у п. 11 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду

України роз'яснено, що дружина і чоловік можуть на власний розсуд

визначати розмір їх часток у праві власності на майно, що буде набуте за

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ