UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Історична школа Володимира Антоновича
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7935
Скачало246
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

2

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

 

ІСТОРИЧНА ШКОЛА

 

ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА

 

 

 

Сьогодні розвиток історичної науки набуває особливого значення. На очах

майже одного покоління проходять зміни не тільки в змісті наукового

знання і в методах його одержання, але й у формах зв’язку науки з

суспільством, в організації наукової діяльності. Для істориків головною

проблемою є осмислення того, що ми переживаємо на основі власної історії

та світового досвіду.

 

Вивчення традицій в історії історичної науки зобов’язує, в першу чергу,

звернутись до змістовного аналізу наукового знання. Без аналізу якраз

змістовної сторони знання неможливо відрізнити дійсний розвиток

історичної науки від псевдонаукових кон’юнктурних “шкіл”. Відомо, що

історіографія надто охоче йшла на компроміси або на пряму підлеглість

владі, інтенсивно створюючи численні міфи, що спричинилися до глибокої

дискредитації історичної науки, котра вже ніби втратила і право

називатися наукою 1.

 

Проблему історичних наукових традицій розглядають вітчизняні і зарубіжні

дослідники науки, пов’язуючи їх, що цілком зрозуміло, з проблемою

традицій у культурі. Щодо традиції дослідницької, яка є регулятором у

науковому пізнанні, то визначають її нормативно-евристичну функцію, яка

вимагає безперервного продукування нового знання і заперечення

стереотипів мислення, які склалися.

 

Сьогодні історична наука, щоб бути дійсно наукою, повинна зайнятися

розробкою нової концепції, нових підходів, перш за все, методологічних

та філософських. Це, звичайно, не означає, що маємо безоглядно

заперечити набутки минулих часів. Адже наша історіографія репрезентована

такими іменами, як Микола Костомаров, Володимир Антонович, Михайло

Драгоманов, Михайло Грушевський, Дмитро Багалій, Дмитро Дорошенко, Іван

Крип’якевич та ін., має досягнення, що становлять гідну історіографічну

та історіософську спадщину світової історичної науки і гордість

української національної історичної школи із стійкими науковими

традиціями. Адже скрізь і завжди в історії всіх наук ми бачимо, як на

протязі одного, двох, трьох поколінь одночасно появляються талановиті

люди, піднімають на значну висоту окрему галузь духовного життя людства

і потім не мають собі замісників. Інколи потрібно довго чекати, щоб

знову з’явилися рівні їм уми і рівні їм таланти; інколи вони не

проявляються 2.

 

М.Грушевський підкреслює тяглість київських наукових традицій, починаючи

від “Академії Ярослава” — основного освітнього центру середньовічної

української держави, яка знайла своє продовження в Київському Атенею —

цій другій українській академії ХVІІ ст., і мала домінуючий вплив на

культурне життя України і Східної Європи. Згодом Київська наукова

традиція відроджується в наукових і академічних осередках у ХІХ ст., без

огляду на переслідування української мови і культури російською владою.

Діяльність НТШ у Львові і УНТ у Києві завершує головний підготовчий етап

до організації третьої модерної академії — Української Академії Наук як

найвищої наукової установи в найновішому періоді української історії 3.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ