UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Культура Японії на межі ХІХ-ХХ століть
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3670
Скачало294
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Культура Японії на межі ХІХ-ХХ століть

 

 

 

Культура Японії на межі ХІХ-ХХ століть

 

 

 

Епоха Мейози, яка відкрила широкий простір для розвитку капіталістичних

відносин у Японії, поставила перед японським суспільством нові завдання

по всіх галузях життя: політиці, економіці, культурі, ідеології.

Намагаючись якомога швидше за получити Японію до здобутків передових

країн, уряд став на шлях широкої співпраці з Заходом. Після тривалої

самоізоляції країни від зовнішнього світу, почалось інтенсивне

проникнення у Японію західної культури і науки. Перед Японцями відкрився

невідомий світ нових звичаїв та поглядів. Про освітницьки ідеї «теорія

природного права», ідеї волі та рівності оволоділи японською

інтелігенцією. Молоді Японці дістали змогу навчатись у вищих закладах

Європи і США.

 

Почалась «епоха цивілізації і просвіти» (Буммейкайка дзідай). Рух «за

цивілізацію» всіляко підтримував японський уряд, як необхідний етап на

шляху перетворення Японії на сильну незалежну державу. У 70-ті роки ХІХ

століття почався період розквіту просвітницького руху.

 

Одним з видатних Японських просвітителів був Юкіті Фукудзава, чиї праці

– «Все про країни світу», «Заклик до науки», «Автобіографія» пропагували

досягнення світової науки і ознайомлювали читачів з культурою заходу і

зарубіжних країн. Велике значення мала і педагогічна діяльність

просвітителя, його «школа Фукудзава» набула виняткової популярності, і

згодом стала Університетом. В той час Тимін Накайє створи в «Школу

французької науки».

 

Згідно з Законом 1872 року про перебудову системи освіти Японію

розділили на 8 округів, в кожному з яких був Університет.

 

З 1907 року шестирічна освіта стала обов’язковою. В 1879 році в Токіо

було засновано академію наук. Шкільна освіта мала на меті виховання

молодого покоління у дусі безмежної відданості імператору та

імператорській владі. В усіх початкових школах викладався курс

морального виховання та етики (Сюсін), що спирався на спеціальний

«імператорський рескрипт про народне виховання» виданий 1890 року.

Згідно з цим рескриптом народ треба було виховувати у дусі конфуціанства

та синтоїзму. (Синто – шлях Богів). Синтоїзм – традиційна японська

релігія, заснована на вірі в Божественне походження династії японських

імператорів, які мали титул «мікадо» і вважалися прямими нащадками

Богині сонця Аматерасу.

 

«Епоха цивілізації та просвіти» позначилася і на літературному процесі

Японії. Наприкінці ХІХ століття японські читачі ознайомилися з кращими

творами Західноєвропейської та російської літератур, оскільки в

результаті європеїзації значно зросла кількість перекладів.

 

Початок руху за створення нової літератури поклав Сайє Цубоуті

(1959-1935). Тракт якого – «Про сутність роману» з’явився 1885 року,

заперечуючи старі естетичні канони, що вимагали від особистості

самозречення на користь феодальних та моральних норм. Сайє Цубоуті

висунув на перший план у мистецтві чутливість та індивідуальне життя, а

також закликав письменників до відображення реального світу. Після

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ