UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Столипінська реформа
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2334
Скачало167
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

9

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

Вступ

 

1. Передумови та перші кроки запровадження столипінської аграрної

реформи

 

2. Головні риси столипінської аграрної реформи на українських землях

 

Висновки

 

Використана література

 

Вступ

 

 

 

Історики та економісти по-різному відносяться до столипінської аграрної

реформи та її наслідків. Одні – нещадно критикують, інші – вбачають у

ній багато цікавого і корисного навіть для сьогодення. Спробуємо

з’ясувати, що представляла собою ця аграрна реформа, як вона

здійснювалася на території України та які її були наслідки для України.

 

1. Передумови та перші кроки запровадження

 

столипінської аграрної реформи

 

 

 

Царський уряд, який прагнув зберегти за поміщиками землі і панівну роль

у державі, в той же час змушений був сприяти буржуазному розвиткові

країни. Щоб відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі, зміцнити

в них відчуття приватної власності і сприяти розвиткові капіталізму

руським шляхом, а також створити собі соціальну базу на селі в особі

куркульства, оскільки селянська маса в цілому його опорою бути не могла,

царський уряд вирішив здійснити нову аграрну реформу, головним

провідником якої став Столипін.

 

9 листопада 1906 року цар підписав підготовлений Столипіним указ, за

яким кожен домохазяїн, що володів землею на общинному праві, міг в будь

який час зажадати закріплення за собою в особисту власність належної

йому частини землі. Домохазяїн, що закріпив у приватну власність землю,

мав право вимагати від сільської громади звести її в одну ділянку –

“відруб”, а якщо селянин переносив на неї хату й переселявся туди, то

така ділянка називалася “хутором”.

 

Після обговорення й схвалення законопроекту Державною Радою, він був

затверджений царем і став законом від 14 червня 1910 року. Якщо указ 9

листопада 1906 року давав селянам тільки можливість виходити з общин і

закріпляти землю у приватну власність, то закон 14 червня 1910 року

зробив цей вихід і перетворення всіх селян-общинників на приватних

власників обов`язковим у тих сільських общинах, де не було переділів з

часу наділення землею і переходу на викуп. Нова аграрна політика

передбачала здіснення трьох груп законів:

 

1. Зруйнування общин й закріплення за селянами землю у приватну

власність.

 

2. Насадження на селі хутірського і відрубного господарства.

 

3. Переселення селян.

 

Проводячи нову земельну політику, царський уряд насамперед зберігав у

цілості всі поміщицькі землі і, по-друге, створював умови для збирання в

руках куркульства селянських земель, бо значна частина селян, особливо

бідняків, одержавши землю в особисту власність, не могла вести на ній

господарство і змушена була продавати її куркулям.

 

Здіснення аграрної реформи було покладено на губернські повітові

землевпорядкувальні комісії, що за своїм складом були

поміщицько-чиновницькими. Оскільки малоземельні селяни розуміли, що

руйнування общини й закріплення землі в особисту власність приведуть до

повного розорення їх, і виступали проти цих заходів, царські власті

здебільшого проводили реформу примусово.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ