UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Етнічний розвиток та релігійне життя Київської Русі
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3393
Скачало250
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему

 

Етнічний розвиток та релігійне життя Київської Русі

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

1. Етнічний розвиток Русі.

 

2. Хрещення русичів.

 

3. Вплив християнізації на розвиток держави.

 

4. Література

 

 

 

 

 

1. Етнічний розвиток Русі.

 

 

 

Визначення етнічної структури в Київській Русі — проблема актуальна і

складна. Актуальна, оскільки її розв'язання є ключем для визначення

спадкоємця києво-руської культурно-історичної спадщини. Складна тому, що

вирішенню цього питання заважають не тільки обмеженість та

фрагментарність джерел, а й політична кон'юнктура, політико-ідеологічні

впливи.

 

Суть проблеми етнічного складу Київської Русі сформульовано в питанні:

«Що існувало в Давньоруській державі: стійка єдина давньоруська

народність чи окремі пра-етноси українців, росіян, білорусів?» Одну з

перших спроб дати відповідь на це запитання зробив у другій половині

XVII ст. Феодосій Сафонович, який у своїй «Хроніці» показував Київську

Русь як державу, де проживає єдиний народ від Галича до

Володимира-на-Клязьмі. Дещо своєрідною була інтерпретація ідеї етнічної

єдності східних слов'ян російських істориків — М. Карамзіна, С.

Соловйова, В. Ключевського, які висвітлювали історію Київської Русі як

перший період існування Російської держави, праукраїнці та прабілоруси

зображалися не як окремі етнічні утворення, а лише як гілки єдиного

російського народу. Ще далі в середині XIX ст. пішов М. Погодін. За його

концепцією, у Києві до XIII ст. жили росіяни, які тільки після

татарського нашестя емігрували на Верхню Волгу, а на їхнє місце з

Галичини та Волині прийшли українці.

 

Критикуючи погляди М. Погодіна, М. Грушевський заклав підвалини нового

підходу до розв'язання проблеми етнічного кладу Київської Русі. У своїх

працях він обстоював ідею безперервності та нерозривності українського

історичного процесу і дійшов висновку, що український народ на своїх

історичних землях існує з IV ст. н. є. спершу під назвою антів, потім

полян, а згодом русів. Київська держана, право, культура були витвором

однієї народності — українсько-руської, а Володимиро-Московська держава

не була ні спадкоємицею, ані наступницею Київської Русі, нона виросла на

своєму корені і є наслідком енергії та активності народності

«великоруської» (російської).

 

У радянську добу офіційна історична наука до середини 30-х років

розглядала етнічні процеси в Київській Русі з позицій близьких до

концепції М. Грушевського. Проте в повоєнний період значного поширення

набула теорія єдиної давньоруської народності, родоначальниками якої

стали російські історики Б. Греков, В. Мавродін, Л. Черепній. І хоча в

наукових дискусіях висловлювалися серйозні критичні зауваження з приводу

цієї концепції, вона була визнана і схвалена радянським керівництвом,

оскільки сприяла зміцненню внутрішньої єдності СРСР. 10 січня 1954 року

ЦК КПРС затвердив «Тези про 300-річчя возз'єднання України з Росією

(1654—1954 pp.)», в основу яких було покладено ідею про те, що

російський, український та білоруський народи походять від єдиного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ