UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українські землі у складі Литви і Польщі (середина XIV – перша половина XVII ст.)
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось13537
Скачало298
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ (СЕРЕДИНА XIV – ПЕРША ПОЛОВИНА

XVII СТ.)

 

Ослаблені монголо-татарськими нападами, роздроблені на окремі князівства

українські землі на початку XIV ст. стали об’єктом експансії сусідніх

держав. Передусім Литви та Польщі. Пізніше – Московського князівства,

Кримського ханства, Туреччини.

 

 

 

1.1 Приєднання українських земель до Литви

 

 

 

В процесі приєднання українських земель до Великого князівства

Литовського історик О.Д.Бойко виокремлює кілька періодів. Кожний з яких

мав певні особливості.

 

Перший етап (1340-1362 рр.) – проникнення литовців на українські землі.

Для боротьби з Тевтонським орденом розрізнені язичницькі литовські

племена в середині XIII ст. під керівництвом князя Міндовга об’єдналися

у єдину державу – Велике князівство Литовське. За часів правління

Міндовга (1230-1263 рр.) головним об’єктом литовської експансії стали

західноруські (білоруські) землі.

 

У часи його наступника – Гедиміна (1316-1341 рр.) до складу Литовської

держави почалося приєднання (у 30-ті роки ХІV ст.) українських земель:

Берестейської, Турово-Пінської, Прип’ятьської та інших. У 1340 р. син

Гедиміна Любарт стає галицько-волинським князем. Внаслідок

польсько-угорсько-литовської боротьби за галицько-волинські землі Польща

отримує Галичину, Литва – Волинь.

 

Пізніше, у 50-ті роки ХІV ст. скориставшись слабкістю Золотої Орди (у

1362 р. вона розподається на дві частини з кордоном на Волзі), литовці

починають активно наступати на Придніпров’я. Цей наступ очолив брат

Любарта – великий князь литовський Ольгерд (1345-1377 рр.), який

проголосив, що «вся Русь просто повинна належати литовцям». У 1355-1356

рр. він завоював Чернігово-Сіверщину, а у 1362 р. захопив Київ і всю

Київщину. Після того, як влітку 1362 р. військо Ольгерда на р.Сині Води

(притока південного Бугу) розгромило татарські війська, – Київщина,

Поділля і Переяславщина остаточно відійшли до Литви. Велике князівство

Литовське стало найбільшою державою в Європі (столиця – Вільно). Майже

90% населення становили русини, тобто українці та білоруси.

 

Другий етап (1362-1385 рр.) – утвердження литовського правління. В

історичній науці існують різні погляди щодо характеру литовської

експансії, природи та сутності самої держави. Радянська історіографія

розглядала литовську присутність на українських землях як «колоніальні

загарбання», як поневолення українського народу. Частина українських

істориків вважають литовців визволителями колишніх земель з-під Золотої

Орди (щоправда, «визволителі» надовго залишилися на «визволених»

землях).

 

Утвердження литовського правління на українських землях відбувалося

практично без опору з боку місцевого населення. На думку історика

Б.Лановика, майже до кінця ХІV ст. Велике князівство Литовське було

своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними

суб’єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та

Поділля. Тут збереглася стара система управління, в якій лише руська

династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ