UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Модель російської регіональної політики в XVI столітті
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось1291
Скачало156
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модель російської регіональної політики в XVI столітті

 

 

 

Поняття “регіональна політика” зазвичай асоціюється в політології з

сучасністю. Проте уважний аналіз історичних матеріалів показує, що в

тому або іншому вигляді така політика існувала завжди, як завжди існував

баланс стосунків між центром і територіями. На кожному історичному етапі

були відцентрові сили, регіональна самосвідомість і система захисту

регіональних інтересів, і була держава, яка намагалася консолідувати

територію, забезпечити її єдність. На особливу увагу тут заслуговує

Росія.

 

Багато проблем регіональної політики було закладено в основу російської

державності. Вивчаючи історію Росії, можна виявити немало сюжетів,

актуальних для сьогоднішнього дня, адже регіональний чинник завжди грав

і продовжує грати провідну роль в життя країни. Великий інтерес,

зокрема, представляє специфіка стосунків “центр — регіони” у XIII — XVI

ст. , коли ключовим завданням було об'єднання політичного простору Русі

. Співвідношення централізації і регіональної самоврядності в різних

історичних моделях російської регіональної політики і є предметом

справжнього дослідження.

 

Визначальну роль в структуризації російського політичного простору грала

модель спадкоємства влади. Територія держави сприймалася як ресурс, який

підлягав розділу між родичами: вмираючий батько ділив своє князівство

між синами. Верховна ж влада в князівстві передавалася за родовим

принципом, тобто від старшого брата до молодшого, а не від батька до

сина (принцип “лествицы”) . В результаті кожного разу відбувалося

дроблення території: кількість суб'єктів російського політичного

простору — князів і, відповідно, адміністративних центрів — зростало в

геометричній прогресії.

 

По даній моделі розвивалося, зокрема, Володимиро-Суздальське князівство.

Формальна єдність території забезпечувалася наявністю загальновизнаного

центру — Володимира, з яким було пов'язано великокняже старшинство. На

тлі розпаду політичного простору Володимир грав роль “російського Риму”,

за володіння яким боролися різні регіональні групи (як, втім, і за

володіння Новгородом — найбільш коштовним економічним ресурсом Русі).

 

Відносна стабільність подібного роду політико-територіальної системи

зберігалася до тих пір, поки влада переходила від брата до брата:

 

— цикл дітей Юрія Долгорукого (з 1157 по 1212 р.);

 

— цикл дітей Всеволода Велике Гніздо (з 1212 по 1250 р.);

 

— цикл Ярославичів — дітей Ярослава Всеволодовича (з 1250 по 1276 р.);

 

— цикл Олександровичів — дітей Олександра Невського (з 1276 по 1304

р.).

 

Зміна циклу означала дроблення території між синами останнього з братів,

того, що залишився в роду. Ця проблема актуалізувалася після смерті

Всеволода Велике Гніздо. Його “гніздо” було настільки великим, що

територію довелося ділити на безліч частин, які далі почали жити своїм

життям. Як самостійні центри виділилися Ярославль (вотчина Костянтина і

його дітей), Переславль (вотчина Ярослава), Юрьїв-Польський (вотчина

Святослава), Стародуб (вотчина Івана) і ін.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ