UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Італія у період об’єднання
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось4107
Скачало194
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

Лекція

 

 

 

Тема: Італія у період об’єднання|

 

 

 

1. Соціально-економічний і політичний розвиток Італії після поразки

революції 1848-1849 рр.

 

 

 

В результаті поразки революції 1848-1849 рр. Італія залишилася такою ж

роздробленою, як і раніше. Влада Габсбургів була відновлена в

Ломбардо-венеціанській області, а політичний вплив Австрії знову

поширений на дрібні герцогства - Модену, Парму і Тоскану, де за

допомогою австрійських багнетів повернули собі престоли повалені раніше

самодержці. Для більшої безпеки в їх столиці були введені австрійські

війська, а в Римі з літа 1849 р. розташувався французький гарнізон.

Особливо шаліла феодально-поміщицька реакція на півдні, в королівстві

Обох Сіцілій де "король-бомба" Фердинанд II, мстивий і жорстокий,

формально не скасовувавши конституції, по суті справи відновив

самодержавний режим терору і свавілля. Тільки у П’ємонті після 1849 р.

уціліли конституційний лад і деякі буржуазні свободи. Король

Віктор-Еммануїл II давав притулок біженцям-патріотам з інших італійських

держав і зберіг трибарвний національний прапор.

 

Не дивлячись на політичну реакцію, національно-визвольний рух в Італії

не припинявся. Ні буржуазія, ні народні маси не могли примиритися зі

свавіллям дрібних самодержців, зухвалим господарюванням чужоземців.

 

В період тимчасового економічного "процвітання", що настало услід за

закінченням економічної кризи 1847-1848 рр., в Італії, особливо в

Пємонті, розвернулося крупне капіталістичне виробництво, будувалися нові

фабрики і заводи, продовжувалось будівництво залізниць (у 1859 р. їх

було прокладено вже більше 2 тис. км., з яких 850 км. припадало на

П'ємонт). Генуезький порт, розширений і переобладнаний, почав знову

грати помітну роль в торгівлі на Середземному морі. Все це штовхало

італійську буржуазію до продовження боротьби за вирішення історичних

завдань національного звільнення і об'єднання, що стояли перед нею.

 

Найбільш видним виразником інтересів помірно-ліберальних кіл буржуазії в

П'ємонті з кінця 40-х років XIX ст. був граф Камілло-бензо Кавур

(1810-1861), дворянин-поміщик, що обуржуазнювався, гарячий прихильник

парламентарних політичних порядків. Отримавши в 1852 р. пост

сардінського прем'єр-міністра, він уклав з Англією і Францією

фритредерські торгові угоди, і це ще більш прискорило розвиток

промислового перевороту. Швидке збагачення буржуазії сопровождалось, як

і в інших країнах, зубожінням трудових мас. Таким чином, економічна

політика Кавура сприяла розповсюдженню нових буржуазних порядків. Разом

з тим Кавур, як типовий ліберал, постійно побоювався, щоб "реформи не

зайшли дуже далеко і не торкнулися основ суспільного устрою".

 

В області зовнішньої політики Кавур на перших порах ставив обмежені

цілі. Він прагнув приєднати до П'ємонту Ломбардо-венеціанську область і

ті герцогства Центральної Італії, в яких господарювали австрійці. Але

добитися цього він прагнув "зверху", не удаючись до підтримки народних

мас, шляхом різних дипломатичних маневрів і комбінацій і за допомогою

французької імперії Наполеона III.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ