UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українська відповідь на нову імперську ідеологію. Кирило-Мефодіївське братство
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2102
Скачало172
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з історії України

 

на тему: «Українська відповідь на нову імперську ідеологію».

Кирило-Мефодіївське братство

 

В українському національному відродженні 20—30-х років не було нічого

такого, що становило б серйозну загрозу для Російської імперії.

Українські патріоти — літератори, збирачі фольклору, укладачі історій та

граматик — зберігали лояльність до царя і до Росії, а свою діяльність на

ниві національного відродження поєднували зі службою у російських

державних установах. Водночас російський уряд після польського повстання

1830—1831 рр. звернув увагу на культурний рух в Україні, маючи намір з

його допомогою побороти польські культурні й політичні впливи на

Правобережжі. Цій меті було підпорядковане призначення першим ректором

Київського університету Михайла Максимовича. Офіційну підтримку в

Україні дістали історичні дослідження. 1835 р. у Київському університеті

був створений Тимчасовий комітет для дослідження старовини, а 1837 р. —

Археологічний музей. У 1843 р. у Києві засновано Археографічну комісію,

у діяльності якої взяло участь чимало українських патріотів.

 

Свідоме використання українського руху в своїх утилітарних цілях було

одним із проявів нового курсу в політиці Російської імперії. До моменту

повстання 1830—1831 рр. Петербург не надавав великого значення

національному питанню. Від початку XVIII ст. аж до 1820-х років

російська імперська модель засновувалася на традиційному визначенні

громадянства: від громадянина вимагалося вірнопідданого виконання своїх

обов'язків та безумовної лояльності до царя. Його віросповідання чи

національна приналежність не бралися до уваги. Від часів Петра І аж до

Олександра І серед російської правлячої еліти було чимало іноземців та

осіб неросійського походження (балтійських німців, нових українських

дворян, польських шляхтичів). Те ж саме стосувалося членів Російської

академії наук та професорського складу університетів. Багато з цих

іноземців після довгих років служби у Петербурзі й Москві так і не

навчилися розмовляти російською мовою. У цьому не було потреби: мовою

петербурзького двору була французька, а частина провінційного дворянства

розмовляла німецькою.

 

Повстання 1830—1831 рр. на прикладі польської шляхти показало, що стара

імперська модель громадянства не є надійною. Тенденції до заміщення

чужинців на російських дворян в імперському оточенні проявилися ще в

останні роки правління Олександра І. Але справжньої сили вони набрали у

30-х роках, за правління Миколи І (1825— 1855). Головним ідеологом

нового курсу став призначений Миколою І на пост міністра народної освіти

граф Сергій Уваров. Він запропонував оперти російську державність на три

принципи: "самодержавство, православ'я, народність". Перші два принципи

були старими і зрозумілими, тоді як третій — народність — був

продиктований модерними західними інтелектуальними впливами. Але як

провести цей принцип у державі, де менше половини населення розмовляє

російською мовою? Уваров пропонував розв'язати цю проблему простим й

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ