UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Зовнішня политика СРСР в післявоєнний період
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось12197
Скачало266
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48

 

 

 

План

 

 

 

Вступ

 

Розділ 1. Зовнішньополітичні орієнтири "Сталінської епохи" СРСР

 

1.1 Поворот до холодної війни

 

1.2 План Маршалла

 

1.3 Доктрина Жданова

 

1.4 Сталінізація країн центрально-східної Європи після другої світової

війни та її наслідки

 

Розділ 2. Доктринні засади зовнішньої політики СРСР 1950-1960 роки.

 

2.1 "Хрущовський" погляд на зовнішньополітичні орієнтири

 

2.2 Доктрина "Л. Брєжнєва"

 

Розділ 3. Нові засади зовнішньої політики СРСР - нове політичне мислення

 

3.1 Криза старої зовнішньої політики

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

 

 

До закінчення другої світової війни радянська зовнішня політика підійшла

з базовими доктринальними настановами, які було сформульовано Леніним, а

потім оформлено й закріплено в роки правління Й. Сталіна. Її основу

становило розуміння історичного процесу як протиборства та зміни

суспільно-економічних формацій: капіталізм приречений, на зміну йому

неминуче прийде комуністична формація як підсумок розвитку людства.

Міжнародні відносини — похідними від цього процесу і являють собою

специфічну форму класової боротьби — основної рушійної сили всіх явищ та

процесів у міжнародному житті. Класовий підхід передбачав орієнтацію на

«світову революцію» та її підтримку Радянським Союзом. СРСР

проголошувався оплотом усіх сил миру, демократії та соціального прогресу

йому відводилася авангардно-революційна роль у світовій історії,

особливе, месіанське призначення. З існуванням старої, капіталістичної

формації пов'язувалася неминучість нових війн, отже, запобігання війнам

вважалось можливим лише через ліквідацію імперіалізму.

 

З цих фундаментальних витоків радянської зовнішньої політики бере

початок відверта несумісність головних принципів, що їх постійно

декларувало радянське керівництво, — пролетарського інтернаціоналізму та

мирного співіснування держав з різним соціальним ладом. Такий

концептуальний дуалізм, утілюючись у практичній політиці, посилював

класову двополюсність міжнародних відносин в умовах; коли керівні кола

капіталістичних країн і без того скептично ставилися де ідеї «мирного

співжиття». Становище загострювалося тим, що тоталітарний соціалізм

сталінського гатунку не був схильний до конструктивного міжнародного

спілкування. Пануюча в Радянському Союзі психологія «фортеці в облозі»,

замкненість позбавленого демократії суспільства, ізоляція від інших

народів, настороженість і підозрілість, — усе це давало підстави

ініціаторам «хрестових походів» проти соціалізму представляти радянську

державу як уособлення образу ворога.

 

Досвід формування й діяльності антигітлерівської коаліції під час другої

світової війни важко переоцінити: він довів можливість взаємодії держав

з різним суспільним устроєм. Проте цю взаємодію навряд чи можна

охарактеризувати як стратегію мирного співіснування. Спільні дії СРСР,

США, Великобританії та інших союзних держав розгорталися не в мирні

часи, а в умовах війни й диктувалися імперативом досягнення спільної

мети — розгрому фашистської Німеччини та мілітаристської Японії. У

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ