UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Етнічна консолідація й національно-духовне піднесення української народності у XV-першій половині XVII ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось2560
Скачало151
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етнічна консолідація й національно-духовне піднесення української

народності у XV - першій половині XVII ст.

 

 

 

Населення й територія

 

 

 

Золотоординська неволя загальмувала етнічний розвиток українського

народу. Істотно зменшилася його чисельність, послабилося почуття

національної свідомості й прагнення до національної незалежності. Але

вже з першими перемогами над поневолювачами у народі почав

відновлюватися національний дух. Ідея визволення від чужоземного

панування стала одним з визначальних чинників підвищення національної

свідомості населення українських земель. Толерантне ставлення уряду

Великого князівства Литовського до української мови, культури, релігії,

запозичення кращих їхніх здобутків пробудили в народі почуття власної

гідності та переконаність у можливості відродити становище й славу

Київської Русі-України, але, звичайно, з урахуванням нової політичної

ситуації.

 

Після входження більшості українських земель до складу Речі Посполитої

після 1569 р. перед місцевим населенням відкрилися нові можливості для

етнічного розвитку. Кращі надбання народу в культурі, побуті та мові

могли безперешкодно поширюватися на території всієї країни, внаслідок

чого прискорилася кристалізація національних особливостей українського

етносу. Правда, з посиленням влади іноземних панів та їхнім намаганням

нав'язати місцевим жителям власні духовні цінності етносоціальний

розвиток українського народу гальмувався.

 

Приблизно з XV ст. чисельність населення етнічних українських земель

невпинно зростала. У 1400 р. на них проживало 3,7, 1500 р. — 4,4, 1550

р. — 5,2, у 1600 р. — 5,3 млн чол. Переважну більшість жителів

українських земель становили українці (руси). На окраїнних землях

України мешкало чимало представників інших народностей: на заході —

поляків, угорців, волохів, словаків, на півночі — білорусів, литовців,

на північному сході — росіян, на півдні — татар, нащадків половців,

печенігів та інших тюркомовних народів. У багатьох населених пунктах

жили євреї. Характерною особливістю етнічної ситуації стало подальше

проникнення поляків углиб українського регіону. Не претендуючи на зміну

сучасних кордонів різних країн і етносів, зазначимо, що протягом

багатьох століть вони помітно деформувалися: розширювалися,

скорочувалися чи залишалися незмінними тривалий час. З переходом

Закарпаття до складу Угорщини, а з 1526 р. — Туреччини культура місцевих

русів-українців, давніх нащадків білих хорватів та інших праукраїнських

племен, зазнавала великого інонаціонального впливу. Те ж саме

відбувалося на давньоукраїнських землях, що колись входили до складу

Київської Ру-сі-України: Холмщини, Підляшшя, Перемишльщини,

Берестейщини. На Буковині, особливо в її північній частині, поряд з

українським населенням зростала кількість волохів і турків. У XV —

першій половині XVI ст. територіальні межі української народності

розширювалися на південь і схід. Населення Галичини, Волині та Поділля з

різних причин переселялося чи тікало в степи Правобережної України, крок

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ