UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3860
Скачало136
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

18

 

 

 

 

 

Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.

 

 

 

Стрижнем економіки України у XVII ст. було сільське господарство,

розвиток аграрного сектору визначали рутинний стан техніки та

екстенсивний метод господарювання. Відбувалися суттєві зрушення не

тільки в аграрному секторі, але і в промисловості, торгівлі, фінансах.

Базовими підвалинами розвитку промисловості того часу були ремесло та

промисли.

 

 

 

Розвиток промисловості, ремесел та міст

 

 

 

Національно-визвольна війна справила значний вплив на розвиток

української промисловості. Склалися сприятливі умови для розвитку міст

тих українських земель, що були визволені від польсько-шляхетського

володарювання. На великі промислово-торговельні центри перетворювалися

Київ, Ніжин, Переяслав, Прилуки, Лубни, Миргород, Чернігів, Полтава,

Стародуб, Новгород-Сіверський. Всього на Лівобережній Україні

налічувалося 38 міст, ремісники й торгівці в яких становили від 29 до

73% усіх міщан. Найбільші міста розвивалися за магдебурзьким правом.

Воно гарантувало незалежність міст від старшинських органів влади й

закріплювало особливі права купецтва та міщанства. З посиленням влади

козацької старшини Гоголів, Лубни, Миргород та інші міста втратили

магдебурзьке право і перейшли до розряду ратушних. Останні мали обмежене

право на самоуправління. На них щодалі сильніше впливала козацька

старшина. Кількість міст на Слобожанщині протягом другої половини XVII

ст. зросла утроє. З'явилися Суми і Зміїв (початок 50-х років), Лебедин

(1652), Харків (1654 - 1656), Мерефа (1658) та інші міські поселення. На

Запоріжжі міст не було.

 

Ремесло на Лівобережжі та Слобожанщині розвивалося в межах цехової

системи з її суворою регламентацією виробничих процесів. Але

національно-визвольна війна послабила, а то й скасувала різні, в тому

числі й цехові, заборони та обмеження. Нехтуючи ними, окремі ткачі,

чоботарі й інші майстри дедалі частіше послуговувалися в своїх

майстернях працею вільних наймитів. Вони застосовували нові прийоми та

інструменти в своїй роботі. Ремесло перетворювалося на дрібнотоварне

виробництво. Таким було чоботарювання (шевство) в Києві, Полтаві, Острі,

виробництво посуду в Чернігові, Печенігах, Чугуєві, Новому Осколі,

виготовлення продуктів харчування в Києві, Ніжині, Стародубі тощо. Але

на шляху цього об'єктивного процесу стояли корпоративні інтереси цехових

об'єднань, на захист яких виступали й правлячі кола. Полковники

Полтавського полку в 1667 і 1709 pp. спеціальними універсалами

закріплювали право цеху шевців м. Кобеляк на пошиття чобіт і обмежували

збут виробів позацеховими майстрами. Полковник Стародубського полку в

1689 р. заборонив позацеховим ткачам вільну торгівлю своїми товарами.

Захищав застарілі цехові порядки й російський уряд. Незважаючи на це,

ремесло поступово переростало у свою вищу форму - дрібнотоварне

виробництво.

 

Швидкими темпами розвивались промисли. У текстильному виробництві

створювалися розсіяні (децентралізовані) мануфактури. Цим видом

підприємництва займалися козак П. Гончаренко з с. Сокілки Полтавського

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ