UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Історіографічна традиція Школи Анналів. Друге і третє покоління істориків
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось9989
Скачало377
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історіографічна традиція Школи Анналів. Друге і третє покоління

істориків

 

 

 

Розділ І. Домінування анналівської традиції історіописання (1947 – 1969

рр.)

 

 

 

Історична наука другої половини ХХ ст. пройшла складний та суперечливий

шлях. В цілому, однак, це був поступальний розвиток, який призвів до

суттєвих оновлень теоретичних основ, методів та методик історіографії.

Ці риси проявилися в першу чергу в діяльності напрямку „нової історичної

науки”, який поступово утвердився у всіх провідних країнах Заходу.

 

В 40-50 рр. історична наука в цілому знаходилася в досить складному

становищі. В цей час важливу роль в методології історичного пізнання

отримав ідеографічний напрямок, який характеризував історію як науку про

одиничні та унікальні явища. Сумніви в пізнавальних можливостях

історичної науки були висловлені ще на рубежі ХІХ – ХХ ст.

представниками „філософії життя” (В. Дільтей) та неокантіанцями (В.

Віндельбанд, Г. Ріккерт). Вони виступили проти позитивістської теорії

пізнання, що наголошувала на спільності методів соціальних та

природничих наук. визнаючи специфіку гуманітарного пізнання,

неокантіанці підкреслювали неможливість усунення суб’єкта з

пізнавального процесу, відповідно констатували релятивність результатів

останнього. Проте, піддаючи критиці позитивізм, В. Дільтей, В.

Віндельбанд і Г. Ріккерт натомість не пропонували нічого конструктивного

для гуманітарних наук, зводили їх методику до інтуїтивного осягнення та

крайнього суб’єктивізму. Практично всі національні історіографії того

часу відчули на собі наслідки кризи позитивістської парадигми та

розчарування в можливості пізнання історії.

 

На цьому тлі вигідно відрізнялася французька історична наука. Критика

позитивізму та пошук нових методологічних рішень тут почався ще з кінця

ХІХ ст. Із заснуванням та утвердженням школи „Анналів” в 30-40 рр.

позитивістські недоліки були переосмислені, подолані та натомість

пропонувалися інші пізнавальні принципи, ґрунтовані на ідеї „історичного

синтезу” та тотального підходу до історії. Більше того, було доведено й

практичну можливість реалізації цих теоретичних постулатів перш за все

завдяки працям М. Блока та Л. Февра.

 

Таким чином, французька історична наука вже на чолі зі школою „Анналів”

в 40-60 рр. отримала відчутну перевагу як у себе на батьківщині, так і в

інших західних країнах. Починається час лідерства „Анналів” у західній

історіографії, ідеї школи вивчаються та активно запозичуються іншими

істориками, включаються в національні історіографії.

 

Школа „Анналів” свого другого періоду – це вже не маргінальний напрямок,

який бореться за визнання з академічними університетськими колами, а сам

стає опорою академічної науки, а в 60 рр. – хранителем традиційних

академічних цінностей.

 

Яскравим свідченням блискучої перемоги анналівської традиції слугує

активне інституційне утвердження школи „Анналів”, яка починаючи з кінця

40-х рр. користується широкою підтримкою як французького уряду, так і

ряду громадських організацій інших країн, що опікуються розвитком наук.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ