UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Буковинське народне віче
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось4080
Скачало184
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ухвала Буковинського народного віча 3 листопада 1918 р. - визначний

документ українського державотворення

 

 

 

1998 р. виповнилося 80 років з дня визначної історичної події в житті

буковинців - Буковинського народного віча в Чернівцях 3 листопада 1918р.

Його учасники прийняли доленосне рішення про входження Північної

Буковини до складу Західноукраїнської держави й заявили про своє

прагнення об'єднатися з Великою Україною.

 

На жаль, через те, що цьому факту в радянські часи не надавалося

належного значення або він фальсифікувався й подавався як приєднання

краю до "радянської" України, у частини населення краю, особливо для

якого українська, а тим більше регіональна історія не становила

інтересу, ще й досі побутує уявлення про "малозначущість", а то й

"випадковість" рішення цього віча.

 

Насправді це не так. Дане рішення мало давні свої витоки. У зв'язку із

заселенням краю двома основними етносами - українцями, а згодом і

молдаванами (румунами) ще в далеку давнину та в міру їх розвитку й

національного самоусвідомлення питання про поділ Буковини за етнічним

принципом на дві частини - північну, заселену переважно українцями, та

південну, заселену здебільшого молдаванами (румунами), набувало все

більшої актуальності.

 

Уже в перші роки після приєднання більшої частини Буковини до Австрії

(1774 р.) військовий генерал-губернатор Карл Енценберг, встановивши, що

більше 2/3 населення краю становлять "руснаки", тобто русини (українці)

і лише дещо більше чверті - молдавани (румуни), пропонував австрійському

імператору Иосифу II адміністративне поділити край на дві частини:

північну українську й приєднати її до Галичини і південну румунську та

приєднати її до Семигороду (Банату). Але після відвідання краю самим

Иосифом II цей план у 1781 р. був відхилений, вся Буковина в 1786 р.

адміністративно включена в Галицьку губернію як 19-та округа.

 

Галичина ж у свою чергу складалася фактично із двох частин: Східної,

заселеної переважно українцями, і Західної, заселеної переважно

поляками. Українці зазнавали там постійно національних утисків з боку

польських магнатів і шляхти. Тож питання про адміністративний поділ

Галицької губернії на українську й польську ставало все більш нагальним.

Особливої гостроти воно набуло в буремному 1848 р. 22 травня секретар

Головної Руської (української. -Авт.) Ради (створена 2 травня) о.

Михайло Малиновський вніс на обговорення Ради проект поділу Галичини на

Східну українську (разом з північною частиною Буковини) і Західну

польську, щоб на базі українських територій створити окрему українську

область [16, с. 17].

 

На початку червня представники Галичини (до складу якої входила тоді й

Буковина) Іван Борисикевич, Григорій Гинилевич і Олексій Заклинський від

імені

 

Головної Руської Ради виступили на Слов'янському з'їзді в Празі з

пропозицією виділення зі складу Галичини, Буковини та Закарпаття

українських територій і створення на їх базі єдиного автономного

українського округу, заселеного переважно українцями. Це обмежило б

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ