UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось1293
Скачало118
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІДГОТОВКА КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ:

 

ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ (60-70-І РР. ХХ СТ.)

 

Серед чисельної верстви української інтелігенції, чільне місце посідають

працівники культури. Адже вони ж завжди були тим напрочуд тонким та

важливим шаром суспільства, який генерує, акумулює та несе в широкі

народні маси глибокі пласти духовності, моральності, знання, сіє

безцінні зерна добра, любові, справедливості.

 

Надто зростає роль творчої інтелігенції в переломні етапи розвитку

суспільства, коли особливо актуальними стають питання духовної міцності

та згуртованості народу, що є важливою складовою подолання суспільних

колізій. Питання про місце та роль творчої інтелігенції в розвитку

суспільства знаходились в колі наукових інтересів дослідників. На наш

погляд, не належну увагу науковці звертали на таку частину творчої

інтелігенції, як культурно-освітні працівники. Але ж ця, безумовно

найчисельніша когорта працівників культури – бібліотекарі, клубні та

музейні працівники – якраз найбільш наближені до реального життя. І саме

вони є безпосередніми провідниками та носіями духовності до кожної

конкретної людини. Культосвітні працівники в своїй повсякденній роботі

вступають в соціальні, духовні, інформаційні відносини з тисячами людей.

Відтак, їх роль в духовному розвитку суспільства та вельми вагома, хоча,

в силу специфіки професії, дещо інша, ніж, скажімо, у діячів літератури

та мистецтва.

 

Зараз, в період докорінної трансформації українського суспільства, коли

економічна криза відчутно вразила гуманітарну сферу, гостро відчувається

дефіцит духовності на всіх рівнях суспільства. Сфера культури, на жаль,

не є пріоритетною. Вкрай достатнє, в силу не тільки об’єктивних причин,

її фінансування привело до того, що тисячі культосвітніх працівників

працюють в надважких умовах, а багато хто з них вимушений змінювати

професію. Відтак, на думку автора, є доцільним кинути ретроперспективний

погляд в не таке вже далеке минуле, щоб спираючись на попередній досвід

(як позитивний, так і негативний), оптимізувати сучасну кадрову політику

в царині культури.

 

Звичайно, тоді були зовсім інші соціально-економічні та

суспільно-політичні умови. Тоталітарний режим не міг об’єктивно сприяти

повноцінному розвитку духовності та культури. Однак, по-перше, в той час

було немало позитивного досвіду, не запозичити який та творчо

застосувати в сучасних умовах було б, мабуть, не доцільним. Адже навіть

один з найзапекліших опонентів тоталітаризму І.Дзюба відзначив: “ Не

можна спрощувати культурну політику більшовицького режиму в Україні і

подавати справу так, ніби вона вся зводилася до відвертого і брутального

винищення української культури”1. Принагідно відзначимо й те, що багато

тодішніх проблем є актуальними й зараз і вирішувати їх краще, спираючись

на минулий досвід, яким би неоднозначним він не був.

 

Хронологічними рамками об’єкту дослідження автор визначив 60-70-і роки

ХХ століття. Це був період, коли СРСР досягнув піку свого розвитку тому

те позитивне, що накопичене саме протягом цих десятиліть, в певній мірі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ