UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Пережитки язичництва в культурі Київської Русі Х-ХІІІ ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось28855
Скачало814
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

аких ситуацій,

яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про

перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і

явищ.

 

Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без

перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду.

Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх

визначальній ролі у світі.

 

Світогляд народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування.

Вірування необхідно відрізняти від повір’їв – своєрідних народних

уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу.

Народні повір’я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в

переказах, легендах тощо.

 

Логічно буде розпочати з найвищіх богів: Волос – Велес, Даждьбог, Хорс,

Перун, Стрибог, Род, Симаргл, Мокош. Частина з них мали чужинське

походження: Хорс, був іранським божеством Місяця, Перун – богом

блискавки у литовців, Мокош – богинею хатнього вогнища у фінських племен

Верхнього Поволжя [58; с. 65].

 

Перун був грізним божеством, але водночас, це був і мудрий бог. Уявляли

його стрункім, золотовусим чоловіком з луком і стрілами в руках. Хорс,

згаданий ще в "Слові о полку Ігоревім" як бог нічного світила, помилково

вважався богом сонця. Даждьбог ?- одне з головних божеств язичницької

Русі. Під цим ім’ям обожнювалося Сонце, давало життя, живило навколишне

природне середовище. Бог що дає добро [36; с. 12].

 

Антиподом Даждьбогу був Стрибог, той що знищує добро, уособлював холод і

негоду, родоначальник усіх вітрів. Симаргл, бог Землі та підземного

царства, дослідники трактують його образ як крилатого пса, охоронця

зерна і посівів, мав крила, гострі пазури та зуби [30; с. 31-33].

 

Представницею жіночої статі була Мокош – це божество родючості і

домашнього господарства. Цікаво, що такі боги як Род і Велес у кам'яну

добу відігравали найважливішу роль для слов'ян, а пізніше вже вважалися

однопорядковими релігійно-міфологічними персонажами з Перуном, Велес

став покровителем нижчого світу, а Род семантично пов’язаний з родючістю

[15; с. 69-72].

 

У дохристиянські часи наші предки не мали чіткого уявлення про душу.

Припускалось існування кількох душ в однієї людини [37; с. 80].

 

Побутувало й інше трактування душі. Наприклад, душа ототожнювалась з

Долею, щодо якої існували різні погляди: Доля – душа предків; Доля –

душа людини, або її двійник.

 

Доля як душа предків – не що інше як збережений старовинний культ

предків, охоронців родинного вогнища. Люди вважали, що Доля вмирає разом

з людиною. Хоча такий погляд переважав, були й інші повір"я, за якими

Доля померлого живе в його могилі або спочиває на ній. Щоб викликати її,

треба перескочити через могилу, хоча не виключена можливість появлення

замість щасливої Долі лихої, тобто Недолі.

 

Також хочеться зазначити про згадані Б.О.Рибаковим [43; с. 7-9],

О.П.Моцєю, В.М.Ричкою [30; с. 27] - поховальні обряди – спалення мерця,

або викладення мертвого тіла у позі ембріону для повернення у

материнське лоно за для рееркарнації духу померлого в іншу людину, або

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] 12 [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ