UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Пережитки язичництва в культурі Київської Русі Х-ХІІІ ст.
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось28834
Скачало811
Опис
Дану роботу з історії можна скачати безкоштовно
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ічних слідів.

Своєрідним розрядом культових місць були священні і святі рощі "древеса"

й "рощення". Одним з дерев, що поважали була береза, з якою пов’язаний

цілий ряд весняних обрядів а хороводних пісень. Не виключно, що береза

була присвячена берегиням, духам добра [15; с. 62].

 

Дерева, що були розташовані біля джерел, криниць, мали особливу повагу,

адже одночасно можна було звертатись і до сили рослин, і до живої води.

Адже тут певною мірою поєднувались культ обожнювання води, і культ

рослин, що в уяві тогочасної людини наділені великою силою, що мала

допомагати тій людині, яка поклонялась і молилась у цих містах,

приносила жертви. Серед населення був поширений культ дуба. Дуб – дерево

Перуна – міцно увійшов в систему язичницьких вірувань і обрядів. Так як

прабатьківщина знаходилась в зоні, де були поширені дуби, тому

вірування, що пов’язані з дубом, мають свої коріння з давніх часів [43;

с. 9-13].

 

Поклоніння давніх русів Перунову дубу змальовано імператором Костянтином

Багрянородним, що датується 948 роком, він пише: "Пройдучи це місце,

вони досягали остріва, яке називають Святим Григорієм, і на цьому

острові здійснюють свої жертвоприношення, так як там росте величезний

дуб. Вони приносять кісні хліба, м’ясо, а інші приносять в жертву

півней. Щодо півнів вони за допомогою жеребу вирішують – зарізати їх,

з’їсти чи відпустити живими" [9; с. 21-25].

 

Одне з досліджень було зроблено ще у 1909 році, виявлено біля монастиря

Пустинного Миколи. За довжиною стовбур дуба сягав 20 метрів. Судячи по

кільцям на зрізі йому було десь 150 років. В свій час в товщу стовбура

були врізані і встигли врости в дерево, чотири кабанячих щелепи, що

розташовані були квадратом.

 

Ще один схожий дуб було знайдено вже 1975р., недалеко від першого, нижче

гирла Десни. У стовбурі було виявлено дев’ять кабанячих щелеп [57; с.

33]. Від свого попередника дуб відрізнявся лише розмірами, висота якого

була 10 метрів та кількістю ритуальних предметів, що теж були вставлені

у вигляді квадрату. На двох дубах було виявлено сліди обпалення. Скоріш

за все, біля дубів знаходились ритуальні вогнища. Приблизний час

існування називають VIII ст. Є підстави вважати, що населення київських

земель поєднувало між собою декілька культів: вепра – найсильнішого і

поширенішого з диких тварин та дуба – наймогутнішого і найміцнішого

серед інших дерев. Водночас вшанування дуба було пов’язано з поклонінням

богу Перуну.

 

Обидва стовбури були знайдені у воді. Скоріш за все, дуби росли поблизу

переправи, де перетинались важливі шляхи: Дніпровський – шлях "з варяг у

греки", другий вів з Києва до Чернігова. Можливо тут і росли священні

дуби. Недалеко звідси було і місце зупинки торгових караванів, які

приїздили до Києва з півночі. Тому й не випадково язичницькі святилища

влаштовувались на людних шляхах, щоб дружинники і купці, уникнувши

численних небезпек під час походів і мандрівок, могли приносити жертви

своїм богам. Магічну силу кабанячих ікл з отворами східні слов’яни

використовували як талісмани і вважали їх священними речами, що мали

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] 15 [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ